Відмінності між версіями «Стаття учня»
338480 (обговорення • внесок) |
8465052 (обговорення • внесок) |
||
| (не показані 36 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
==Назва проекту== | ==Назва проекту== | ||
| − | + | <big>Моє рідне місто і село</big> | |
==Автори проекту== | ==Автори проекту== | ||
| − | + | <big>Олейнікова Анастасія Валентинівна</big> | |
| − | == | + | ==Історія== |
| + | У межах та околицях сучасного Кропивницького є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста знаходилась велика кількість курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олексій Петрович Мельгунов. Наприкінці 19-го на початку 20-го століть дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено наприкінці 20-го на початку 21-го століть. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кропивницького з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи[11]. Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен у ході розкопок на кропивницькій вулиці Космонавта Попова[12]. | ||
| − | + | На території, до якої входила територія сучасного міста, в різні часи перебували кімерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, аварів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів)[11]. | |
| − | + | У XVI — 1-й половині XVIII століття землі сучасного Кропивницького і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го — на початку 18-го століття[13]. | |
| − | + | До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кропивницького існували слободи, засновані козаками: Кущівка[14] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[15], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями[16]. | |
| + | [[Файл:My country.jpg|My country.jpg]] | ||
| − | == | + | ==Рідне місто і село на карті Google== |
| + | [[Файл:Karta-Kropivnitskij infoportal.ua .jpg|Karta-Kropivnitskij infoportal.ua .jpg]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | - | + | {| class="wikitable" border="1" |
| − | + | |- | |
| + | ! <big>Дата</big> | ||
| + | ! <big>Історичні події</big> | ||
| − | + | |- | |
| + | | у 17-му столітті | ||
| + | | існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились тут на свій страх і ризик, оскільки перебували на незахищених прикордонних землях. | ||
| + | |- | ||
| + | | від 29 грудня 1751 р | ||
| + | | була утворена Нова Сербія. | ||
| + | |- | ||
| + | |На початку 1752 року | ||
| + | |генерал Іван Глєбов доручив геодезисту Омеляну Гур'єву обрати місце для майбутньої фортеці. Гур'єв та два його помічники зупинили свій вибір на місці за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугокле | ||
| + | |- | ||
| + | |З 1764 року | ||
| + | |фортеця стає центром Єлисаветинської провінції | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Передісторія та заснування міста на Веб-сторінка Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського]] | ||
| + | [[Матеріали щодо краєзнавства Кіровоградської області на Веб-сторінка Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського]] | ||
| + | [[«Канал Кіровоград», веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (веб-портал міських новин)]] | ||
Поточна версія на 11:13, 17 жовтня 2019
Назва проекту
Моє рідне місто і село
Автори проекту
Олейнікова Анастасія Валентинівна
Історія
У межах та околицях сучасного Кропивницького є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста знаходилась велика кількість курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олексій Петрович Мельгунов. Наприкінці 19-го на початку 20-го століть дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено наприкінці 20-го на початку 21-го століть. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кропивницького з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи[11]. Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен у ході розкопок на кропивницькій вулиці Космонавта Попова[12].
На території, до якої входила територія сучасного міста, в різні часи перебували кімерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, аварів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів)[11].
У XVI — 1-й половині XVIII століття землі сучасного Кропивницького і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го — на початку 18-го століття[13].
До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кропивницького існували слободи, засновані козаками: Кущівка[14] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[15], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями[16].
Рідне місто і село на карті Google
| Дата | Історичні події |
|---|---|
| у 17-му столітті | існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились тут на свій страх і ризик, оскільки перебували на незахищених прикордонних землях. |
| від 29 грудня 1751 р | була утворена Нова Сербія. |
| На початку 1752 року | генерал Іван Глєбов доручив геодезисту Омеляну Гур'єву обрати місце для майбутньої фортеці. Гур'єв та два його помічники зупинили свій вибір на місці за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугокле |
| З 1764 року | фортеця стає центром Єлисаветинської провінції |
Посилання
Передісторія та заснування міста на Веб-сторінка Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського [[Матеріали щодо краєзнавства Кіровоградської області на Веб-сторінка Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського]] «Канал Кіровоград», веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (веб-портал міських новин)
