Поточна версія на 21:01, 18 жовтня 2017

Тема статті

Віртуальна реальність

Стислий опис проблеми

Віртуальна реальність — уявна реальність, створена за допомогою комп'ютерних систем, які забезпечують візуальні і звукові ефекти, що занурюють глядача в ілюзорний світ за екраном. Користувач оточується породженими комп'ютером образами і звуками, що дають відчуття реальності. Користувач взаємодіє зі штучним світом за допомогою різноманітних сенсорів, таких як, наприклад, шолом і рукавички, які зв'язують його рухи, враження і аудіовізуальні ефекти. Майбутні дослідження в галузі віртуальної реальності скеровані на збільшення враження реальності спостережуваного. Для повноцінного занурення у віртуальність існують навіть спеціально обладнані кімнати, в яких можна не лише побачити та почути віртуальний світ, а ще й понюхати та помацати. За своєю суттю віртуальна реальність є новим етапом візуалізації – переходом від двовимірної передачі зображення до його об’ємного представлення. Тобто зображення стає частиною простору і користувач має можливості зануритися в нього. Те, що раніше народжувалося в уяві письменників-фантастів, отримало можливість втілитися в реальні розробки. Віртуальна реальність стрімко проникає в усі сфери суспільного життя. Зростання публікацій і наукових робіт, присвячених технологіям віртуальної реальності, показує величезний інтерес до цієї сфери нових інформаційних технологій.

Віртуальна реальність не просто демонструє користувачеві якусь сцену, а дозволяє бути її частиною. Можна побачити речі по-новому, відчути себе іншою людиною (і не лише) або покращеною версією самого себе.

Ідеї, що призвели до виникнення феномену віртуальної реальності, зародилися давно. Ще далекого 1964 року у книзі Станіслава Лема «Сумма технологии» ціла глава присвячена «фантоматиці» – області знань, що вирішує проблему: «як створити дійсність, яка для розумних створінь нічим не відрізнялась би від нормальної дійсності, але підпорядковувалась би іншим законам?».

Фантоматика передбачає створення такої ситуації, коли ніяких «висновків» зі створеного фіктивного світу в реальній дійсності не існує. За Лемом: «Фантоматизація – це підключення людини до машини, яка фальсифікує дійсність та ізолює її від зовнішнього середовища». Сам термін «віртуальна реальність» запропонував 1984 року американський вчений-програміст, композитор та філософ Джарон Ланьє; термін закріпився по сьогоднішній день. Під цим терміном він розумів «імерсійну та інтерактивну імітацію реалістичних і вигаданих середовищ, тобто якийсь ілюзорний світ, в який занурюється і з яким взаємодіє людина, причому створюється цей світ імітаційною системою, здатною формувати відповідні стимули в сенсорному полі людини і сприймати його відповідні реакції в реальному часі».

Д. Ланьє був першим, хто спробував комерціалізувати віртуальну реальність. 1984 року він заснував свою першу віртуальну компанію VPL Research, Inc. Ця компанія займалась розробкою і випуском пристроїв віртуальної реальності.

Системи віртуальної реальності використовуються майже у всіх сферах людської діяльності.

На сьогодні ігри все ще залишаються головним двигуном прогресу у сфері віртуальної реальності. Саме ігрові студії створюють складні віртуальні локації з розумними елементами оточуючого світу, з якими можна взаємодіяти. Тому на основі ігрових технологій можуть створюватися усі інші продукти для віртуальних окулярів.

Більше того, у перспективі перегляд кіно у віртуальній реальності може замінити реальні кінозали, але власники відповідних гаджетів отримають навіть більш якісне зображення, не виходячи з дому. На кінофестивалі «Санденс» Oculus Story Studio був представлений короткометражний фільм «Lost», в якому робот заблукав у лісі і намагався знайти свою руку-маніпулятор. Глядач міг зупинити героя і подивитися, що відбувається навколо.

Вже сьогодні лікарі використовують роботів для того, щоб дистанційно проводити складні операції. Але віртуальна реальність зможе вивести ці методи оперування на зовсім новий рівень: стерильний робот, встановлений в операційній, буде не тільки повторювати всі рухи хірурга, але і створювати йому за допомогою окулярів ефект присутності, коли він може наочно бачити, що саме він робить.

Так само лікар буде бачити не тільки обмежену ділянку, на яку направлена камера, а й всю картину операції. І у випадку необхідності хірург зможе максимально наблизити ділянку, що його цікавить, практично впритул.

• Google Диск

Блог до проекту

• Blogger

або

• WordPress (http://WordPress.com)

Мультимедійна презентація

• Google Диск

Календар подій проекту:

Google Календар (посилання на розклад роботи у проекті) Календар проекту

Опитування до проекту

Google Форми

Спілкування між учасниками проекту

• Чат
• Форум
• Спільнота на базі соціальних мереж
• Skype
• Telegram
• Viber
• Wiki-сторінка
• Сайт
• .....

Інформаційні ресурси

Друковані джерела

1. ...
2. ...
3. ...

Відеоматеріали

1. ...
2. ...
3. ...

Електронні ресурси

1. ...
2. ...
3. ...

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка