Відмінності між версіями «Стаття до проекту "інформаційне суспільство" Шевченко Олени»
2727896 (обговорення • внесок) |
2727896 (обговорення • внесок) |
||
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
− | + | [[Файл:350px-Klava.jpeg]] | |
+ | |||
+ | Найбільшого успіху на шляху до інформаційного суспільства досягають країни, у яких держава формує і активно проводить у життя відповідну цілеспрямовану політику. Роль держави постає у створенні сприятливих умов для розвитку цього процесу, до яких можна віднести: | ||
+ | |||
+ | - максимальне залучення ресурсів (кадрових, фінансових, матеріальних і ін.) до інформаційного виробництва; | ||
+ | |||
+ | - нормативно-правове та нормативно-технічне регулювання; | ||
+ | |||
+ | - підтримка проектів і програм, які демонструють можливості інформаційного суспільства; | ||
+ | |||
+ | - розвиток міжнародного інформаційного обміну та співробітництва. |
Поточна версія на 12:03, 1 червня 2017
Визначення поняття "інформаційне суспільство" є доволі дискусійним у наукових колах. Як правило, науковці намагаються окреслити основні,фундаментальні ознаки такого суспільства. Суспільство є інформаційним, якщо:
1. Будь-хто, будь-де і в будь-який час можуть одержати на основі автоматизованого доступу і систем зв'язку будь-яку інформацію і знання, необхідні для їхньої життєдіяльності;
2. У суспільстві виробляється, функціонує і доступна будь-якому індивіду, групі чи організації сучасна інформаційна технологія;
3. Існують розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів;
4. Відбувається процес прискореної автоматизації всіх сфер і галузей виробництва та керування;
5. Здійснюються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких є розширення сфери інформаційної діяльності та послуг.
Найбільшого успіху на шляху до інформаційного суспільства досягають країни, у яких держава формує і активно проводить у життя відповідну цілеспрямовану політику. Роль держави постає у створенні сприятливих умов для розвитку цього процесу, до яких можна віднести:
- максимальне залучення ресурсів (кадрових, фінансових, матеріальних і ін.) до інформаційного виробництва;
- нормативно-правове та нормативно-технічне регулювання;
- підтримка проектів і програм, які демонструють можливості інформаційного суспільства;
- розвиток міжнародного інформаційного обміну та співробітництва.