Відмінності між версіями «SONY CDU4821»

Поточна версія на 21:07, 26 травня 2017

SONY CDU4821

Загальний опис (принцип дії) Глущенко Дар'я, група 33

SONY CDU4821- це єдиний із всіх протестованих приводів, хто прочитав навіть диск нормальної якості НЕ з постійною кутовою швидкістю, а зі швидкістю P-CAV, це такий собі гібрид двох підходів (CLV - постійна лінійна швидкість і CAV - постійна кутова швидкість).

Оптичний диск – носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису і відтворення звуку, зображення, літерно-цифрової інформації тощо за допомогою лазерного променя. Щільність запису – понад 108 біт/см.

Перші оптичні диски, що записували відео в аналоговому форматі (Laserdisc), були розроблені фірмою Philips у 1960-х рр. ХХ ст. i випущені на ринок в 1970-х ХХ ст. в кооперації з фірмою MCA. Накопичений досвід дозволив приступити до випуску CD-ROMів на початку 1980-х (Philips та Sony). Внутрішній накопичувач на оптичних дисках Sony CDU4821 має тип CD-ROM. Вироблений у 2000 році. Має інтерфейс IDE/ATAPI. Внутрішній буфер даних на 128 КБ. Забезпечує читання дисків на швидкостях 2x, 4x, 8x, 16x, 24x, 27x, 32x, 38x, 44x, 48x.

Розміри стандартні: 5,75x7,88x1,62 дюймів.

Накопичувачі для DVD (Digital Versatile Disc) з’явилися в 1997 році, а технологія BD (Blu-ray Disc) була представлена Sony в 2003 році.

320x400

Історична довідка

Ім’я Sony традиційно асоціюється з високою якістю технологій для відтворення звуку, зокрема музичних ком пакт-дисків. У 1980 році Sony та Philips спільно розробили перший стандарт (Red Book) на компакт-диски. 1 жовтня 1982 року Sony представила накопичувачі на оптичних дисках CD (Compact disc) діаметром 120 мм. Прототипи компакт-дисків було розроблено компаніями Philips і Sony незалежно одна від одної, наприкінці 1970-х років. 1979 року, Sony і Philips створили спільну робочу групу інженерів для розробки нового цифрового аудіо диску. Після року експериментів і обговорення, стандарт Red Book CD-DA було опубліковано 1980 року. Коли почався комерційний випуск 1982 року, компакт-диски та їх програвачі, були надзвичайно популярні. Незважаючи на вартість до $ 1000, понад 400 тисяч програвачів компакт-дисків було продано, наприклад, лише у США у проміжок з 1983 по 1984 роки. Успіх компакт-дисків було зараховано на користь співпраці між Philips і Sony, які прийшли разом, щоб узгодити і розробити сумісні апаратні забезпечення. Уніфікована конструкція компактного диска, дозволила споживачам придбати будь-який диск або плеєр від будь-якої компанії.

1974 року Л. Оттенс, директор аудіо підрозділу Philips, заснував невелику групу задля розробки аналога оптичного аудіо диска з діаметром 20 см, щоби якість звуку перевершувала вінілову платівку. Тим не менш, через незадовільну роботу аналогового формату, два інженери Philips, рекомендували цифровий формат тож 1977 року у Philips створили лабораторію з завданням створення цифрового аудіо диска. Діаметр прототипу компакт-диска Philips було встановленио на рівні 11,5 см.

Хеітаро Накадзіма, який розробив ранній цифровий аудіо-рекордер, у рамках національної організації суспільного мовлення Японії, 1970 року став генеральним директором аудіо відділу компанії Sony. 1971 року, його команда розробила цифровий PCM адаптер аудіо магнітофона. У вересні 1976 року, Sony показала пресі 30 см диск, який може зіграти 60 хвилин цифрового звуку (частота дискретизації 44100 Гц і дозволом 16 біт). У вересні 1978 року, компанія продемонструвала оптичний цифровий аудіо диск з 150 хвилинами ігрового часу, з частотою дискретизації 44056 Гц.

Принцип зняття даних з CD 1979 року, Sony і Philips створили спільну робочу групу інженерів для розробки нового цифрового аудіо диска. Під керівництвом інженерів Кєєс Схаухамер Іммінк і Тошітада Доі, відбувалися дослідження з просування лазера для технології оптичних дисків. Після року експериментів та обговорення, цільова група підготувала стандарт Red Book CD-DA. Цей стандарт було офіційно прийнято МЕК як міжнародний стандарт 1987 року.

Philips ввів термін компакт-диск, відповідно до іншої аудіо продукції, компакт-касети, та зробив внесок у загальний виробничий процес, заснований на технології відео Laser Disc. Philips також, внесли свій вклад у технологію модуляції (EFM), яка надає певну стійкість до дефектів, таких як подряпини і відбитки пальців, у той час як Sony, сприяв просуванню методу корекції помилок, CIRC.

Технічні характеристики

Вже давно на ринку присутня величезна кількість різних CD-ROM приводів від великої кількості виробників. Завдяки постійній еволюції, практично зникли з продажу 32X і 40X приводи, а основна частина продаваних компаніями пристроїв має швидкість від 45X до 52X. Швидкість обертання диска в таких пристроях може перевищувати 10,000 rpm (оборотів в хвилину), що можна порівняти за швидкістю з обертанням пластини всередині жорсткого диска. Але якщо всередині HDD це збалансований і дуже складний механізм, то CD диски можуть мати дефекти поверхні, що позначається в тому числі і на шумності їх роботи. Крім того, при такій швидкості обертання диски нагріваються, а CD з тріщинами може розірвати на шматки прямо всередині приводу, що призведе до псування обладнання. Також не треба забувати, що при такій величезній швидкості обертання підвищене навантаження лежить і на механіці приводу, тому не рідкісні випадки їх дуже швидкого виходу з ладу. Хоч і не будемо згущувати фарби, якісні приводи служать довго, диски читають без проблем і навіть мають технології зменшення шумів. Сьогодні ми розглянемо дві 48X моделі від Sony і Panasonic, і порівняємо їх зі старим добрим приводом ASUS 34x, теж до речі колишнім вельми проблемним свого часу. Учасники та методика тестування

Тестуванню піддалися наступні накопичувачі: CD-ROM привід Panasonic 48x (модель CR-594-B), проведений в Індонезії CD-ROM привід Sony 48x (модель CDU4821), проведений в Китаї Обидва пристрої тестувалися за допомогою тестових програм CD Speed99 Version 0.8 beta, CD-ROM Drive Analyzer Version 2.1.1, CDDAE 99, EAC V.0.9 prebeta 9. Оцінювалися можливості приводу з читання нормальних і пошкоджених дисків, швидкість читання, час доступу, швидкість і якість вилучення аудиотреков. Також була протестована швидкість роботи приводів з дисками CD-RW. Як «нормального» використовувався ліцензійний диск Heroes3 від Буки. Для перевірки здатності приводів читати низькоякісні або пошкоджені диски, був узятий старий диск (1996 р) і над ним добряче познущалися цвяхом, і забруднили поверхню. Для тестів копіювання звуку по цифрі використовувалися фірмові диски Aqua "Aquarius" і Bad Boys Blue "To Blue Horizons" Тестування проходило на комп'ютері наступної конфігурації: Процесор Intel Pentium III 866 Материнська плата Abit BX133-RAID 256 Мб ОЗУ Жорсткий диск IBM DTLA-307030 Операційна система Windows Millennium Edition (російська версія) Кожен привід встановлювався як Primary Master, і в панелі управління у властивостях приводу дозволялося іспользованіеDMA. В якості еталонного CD-приводу використовувався ASUS 34x (термін служби понад 3-х років) Результати CD Speed ​​99 (CD-ROM диск середньої якості).

При тестуванні роботи з CD-RW дисками найважливіше швидкість читання, тому що до сих пір деякі приводи читають такі диски дуже повільно. Далеко за прикладами ходити не потрібно, той же Asus судячи з результатів тестів заблокований на швидкості 8х. Найшвидшим в цьому тесті виявився Sony. Panasonic знову відзначився низьким (найкращим) часом пошуку, але відстав від Sony за швидкістю читання.

Сфера застосування

Українським науковцям вдалося створити оптику, яка компенсує поляризаційні спотворення сапфіру та дає можливість, крізь сапфірову підкладку, записувати і зчитувати інформацію з максимально допустимою для оптики щільністю. Для реалізації цієї ідеї, не потрібно було створювати нові технології, тому вдалося за короткий термін випустити перший оптичний диск на сапфірі. Його діаметр 80 мм, щільність запису відповідає стандартному диску CD-ROM і на його поверхні записується 210 Мбайт даних. Планується здійснити запис і зберігання інформації на дисках діаметром не лише 80 мм, а й 120 мм (стандарт СD). Також є можливість виготовляти оптичні диски діаметром до 200—300 міліметрів.

Не лише, наукові знання потребують надійного довготривалого зберігання. Дуже важливі для національної безпеки технічна й технологічна документація, дані про радіоактивні відходи, екологічно- небезпечні об'єкти тощо. Ще один пласт для дбайливого зберігання — культурна спадщина. До речі, збереження та відтворення скарбів народної творчості, пам'яток писемної й художньої культури України — не менш цікавий напрямок діяльності Інституту проблем реєстрації інформації. У січні 2014 року у стінах НАНУ, де проходило засідання президії Академії наук, звучала фонограма виступу Віктора Михайловича Глушкова на засіданні президії АН УРСР, записана на першому у світі сапфіровому оптичному дискові, розробленому і виготовленому Інститутом проблем реєстрації інформації та НТК «Інститут монокристалів». У цьому виступі геніальний кібернетик передбачав воістину фантастичні перспективи розвитку оптичного запису інформації для комп'ютерної техніки та інформаційних технологій. Його учні та послідовники виявилися гідними свого Вчителя.

Фото, відео-матеріали

320x400

Список використаних джерел

1.Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.

2.Валерий Белунцов. Железо ПК. Практическое руководство. ISBN 5-9605-0016-7

3.SONY CDU4821