Відмінності між версіями «Кінопроектор переносний "Україна"»

Поточна версія на 17:49, 23 травня 2017

Виконала студентка 31 групи Боса Тетяна Користувач:3421865

Загальний опис (принцип дії)

Кінопрое́ктор, кінопроекці́йний апара́т (від кіно ... і лат. projicio - кидаю вперед) - апарат, призначений для проектування кінофільмів на екран.

Кінопроектор "Україна"

Кінопроектор транспортує кінострічку з подачі бобіни на приймаючу, забезпечуючи уривчастий рух її в фільмовому каналі і рівномірне, за допомогою маховика на валу гладкого барабана - в звукочитаючій системі. При цьому освітлювально-проекційна система здійснює проекцію зображення що знаходиться в кадровому вікні кадру на екран і перекриття світлового потоку обтюратором на час переміщення кіноплівки.

Стрічкопротягувальний тракт

• бобіна, що подає;
• тягнучий зубчастий барабан;
• фільмовий канал;
• Механізм переривчастого руху: скачковий барабан (розташовується на валу мальтійського механізму) або провідний зуб грейферної рамки (грейферні механізми);
• затримуючий зубчастий барабан;
• гладкий барабан (на валу маховика) звукочітаючий системи
• приймальна бобіна.

Освітлювально-проекційна система

• джерело світла;
• конденсор дзеркально-лінзовий;
• теплофільтр;
• обтюратор;
• кадрове вікно фільмового каналу;
• об'єктив.

Схема проекції

Як джерело світла в кінопроекторах використовуються лампи розжарювання - для кінозалів невеликої місткості (в основному використовуються на пересувних кіноустановки, наприклад КН-20 і т. д.), і газорозрядні лампи. Для стаціонарних проекторів використовуються в кінозалах великої місткості і кінотеатрах зазвичай використовуються ксенонові лампи надвисокого (близько 25 атм) тиску. Замість ламп розжарювання знаходять застосування розрядній лампі на парах металів. До розповсюдження ксенонових ламп в професійних проекторах використовувалася вугільна дуга інтенсивного горіння - вид розрядного джерела світла, при якому розряд відбувається просто у повітрі між двома вугільними електродами. При цьому відбувається досить швидке обгорання електродів і кінопроектор повинен був містити механічний пристрій, що регулює відстань між електродами під час роботи.

Звукочитаюча система

З прямим або зворотним читанням фотографічної фонограми або з блоком магнітних головок, для читання магнітних фонограм, наприклад кінопроектор КП-30.^[1]

Класифікація

Основним принципом класифікації кінопроекторів є ширина використовуваної кіноплівки. Крім того, кінопроектори можуть бути:

• аматорськими;
• професійними.

Останні, в свою чергу, поділяються на:

• пересувні;
• стаціонарні.

Якщо пересувні кінопроектори, незважаючи на велику масу і габарити, можуть бути відносно швидко встановлені в будь-якому приміщенні, придатному для кінопоказу, то стаціонарні вимагають крім спеціальної станини, потужне джерело електроживлення, систему витяжної вентиляції і в деяких випадках навіть підключення до міських комунікацій, таким як водопровід і каналізація через застосування рідинного охолодження деталей. Крім того, стаціонарні кінопроектори придатні для роботи з пристроями автоматизації кінопоказу і високоякісної системою відтворення багатоканального звуку. Звукова система пересувних кінопроекторів, як правило складається з портативного підсилювача і одного гучномовця. В даний час аматорські та пересувні кінопроектори практично не застосовуються через повсюдне поширення відеозапису. Сучасні кінотеатри оснащуються тільки професійними стаціонарними кінопроекторами.^[2]

Радянський кінопроектор «Україна-5», в яку входять кінопроектор П16П1, підсилювач звуку 6У-34, автотрансформатор КАТ-16, гучномовець і екран

Узкоплёночние кінопроектори форматів 16-мм і менше на відміну від аналогічної апаратури для більш широких кіноплівок розраховані на хід кіноплівки емульсією до об'єктиву. Це пояснюється тим, що вузькі кіноплівки спочатку розроблялися для аматорського кінематографа, і не розраховані на копіювання ^[3]

Контактна друк, домінуюча в професійному кінематографі, передбачає зіткнення негативу з позитивною кіноплівкою емульсійними шарами, необхідне для отримання різкого зображення. При зарядці отриманого фільму в кінопроектор так само, як в кінокамера - емульсією до об'єктиву - на екрані буде отримано дзеркально перевернуте зображення знятої сцени. Найбільш поширені технології кіновиробництва передбачають не прямий друк з негативу, а додаткове контратипування, але і в цьому випадку кількість проміжних копій майже завжди залишається парним, зберігаючи «класичну» орієнтацію кадру. Тому у всіх кінопроекторах «професійних» форматів кіноплівка звернена до об'єктиву підкладкою ^[4] Узкоплёночние Кіносистема розраховані на роботу з обращаемой кіноплівкою, що не вимагає друку. Тому її хід в кінопроекторі збігається з розташуванням в кінокамери. Фільмокопії таких форматів друкувалися оптичним способом через підкладку позитивної плівки, забезпечуючи на екрані пряме (конгруентне) зображення ^[5] У деяких випадках можлива контактна друк також через підкладку спрямованим світлом, але різкість при цьому знижується. В даний час аматорські та пересувні кінопроектори практично не застосовуються через повсюдне поширення відеозапису. Сучасні кінотеатри оснащуються тільки професійними стаціонарними кінопроекторами.

Історична довідка

Розвиток кінотехніки

Етапи

• Винахід кінематографа і початок виробництва німих фільмів;
• Поява звукового кіно;
• Поява кольорового і стереоскопічного кіно;
• Поява широкоекранного, панорамного і широкоформатного кіно з об'ємним звуком;
• Виникнення кругорамного, сферорамного, поліекранного і варіоскопічного кіно;
• Поява гібридних технологій, які використовують телевізійну техніку;
• Відмова від традиційної «оптичної» технології на користь проміжної цифрової обробки Digital Intermediate;
• Виникнення повністю цифрового кіно, заснованого на цифровий зйомці і кінопроекції;

Історія кінотехніки починається з моменту винаходу кінематографа (1895 рік). Перші кінознімальним і кінопроекційні апарати були виготовлені в невеликих майстерень самими винахідниками кінематографа. Промисловий випуск кінознімальних апаратів і кінопроекторів був організований Ш. Пате і Л. Гомоном з 1897 року у Франції. Вони ж випустили і перші кінокопіювальні апарати. Виробництвом кіноплівки займалися фабрики «Люм'єр» (Франція) і «Істмен Кодак» (США). Перші кінофільми були примітивні, і знімалися майже без монтажу з однієї точки ^[6], ^[7] Зображення було чорно-білим і не мало звукового супроводу. Крім того, недосконалість проявочного обладнання призводило до нерівномірності проявлення, що проявлялася в помітних коливаннях яскравості зображення і плям на ньому. Перші кінопроектори володіли невеликою світловою віддачею і могли обслуговувати кінозали з малою аудиторією.

Незважаючи на недоліки, кіносеанси користувалися великим попитом у глядачів, приносячи дохід. Завдяки фінансовій успішності кіновиробництва, в 1-е десятиліття XX століття, була побудована мережа кінотеатрів і налагоджено виробництво «німих» фільмів. Удосконалення апаратури затримувалося через патентної боротьби і монополізації кінопромисловості. Виникнення кіномистецтва стимулювало розвиток кінотехніки, підвищило вимоги до існуючої апаратури і сприяло створенню нової. У 1908 французька фірма «А. Нетрі »почала випуск кінознімальних апаратів« Парво »з внутрішніми касетами і наскрізний наводкою зображення на різкість.

Велося вдосконалення кінознімальним, проявочною і кінопроекційною техніки. З появою проявних машин якість зображення помітно покращився, забезпечуючи стабільну яскравість і рівномірність зображення. Поліпшення знімальному техніки призвело до підвищення роздільної здатності і стійкості зображення за рахунок вдосконалення механізмів переміщення кіноплівки. Винахід фотографічної звукозапису і оптичної суміщеної фонограми призвело до створення звукового кіно і синхронної кінозйомки. Звук в кіно з'явився в другій половині 1920-х років, розширив виразні властивості кінематографа, викликав зміни в технології фільмовиробництва.

Одночасно зі звуком в кіно став приходити і колір. Перші технології ручної розмальовки кіноплівки з'явилися вже в кінці XIX століття, але по-справжньому кольоровим кінематограф став тільки в другому десятилітті XX століття з появою перших двоколірних технологій зйомки і кінопоказу в натуральних кольорах.

Кольоровий кінематограф

Подальший розвиток кольорового кіно йшло по шляху поліпшення передачі кольору і спрощення і здешевлення технології виготовлення кольорових фільмів. В середині 1930-х років з'явилися перші кольорові багатошарові кіноплівки, що не потребують спеціальної знімальної апаратури. Поява телебачення і його бурхливий розвиток в кінці 1940-х стало черговим поштовхом для вдосконалення кінотехніки. Відтік публіки з кінотеатрів змусив кінематографістів шукати способи підвищення видовищності кінофільмів і привів до появи панорамних, широкоекранних і широкоформатних технологій, а також до вдосконалення об'ємного стереокіно 3D.

Формат кінематографа, Стереокінематограф

З'явився новий жанр телефільму, що знімається спеціально для телебачення. Це призвело до взаємного проникнення технологій кінематографа і ТБ, в черговий раз внесла корективи в технологію кіновиробництва. З'явилися пристрої відеоконтролю (телевізіри), що стали в наші дні невід'ємною частиною кінотехніки ^[8]

Зміни в естетиці кінематографа і зростання вимог до виразності зображення привели до появи цілого класу пристроїв для зйомки з руху і стабілізації знімальному апаратури: операторські крани, візки та операторські автомобілі. З'явилася система стабілізації «Стедікам» і система зйомки з повітря «Скайкам». Всі ці пристрої, як і штативи і панорамні головки, відносяться до категорії допоміжного операторського обладнання ^[9]

З поширенням кінематографа і здешевленням його технологій в кінці 1930-х років набуло поширення аматорське кіно, також привело до спеціальної аматорської кінотехніки. Цей різновид кінотехніки повинна була задовольняти суперечливим вимогам: бути доступною за ціною, нескладної у використанні і забезпечувати якомога більш високу якість зображення. На відміну від професійного кінематографа, аматорське кіно було німим за рідкісними винятками через технологічну складність і дорожнечу обладнання для виготовлення оптичних фонограм. Любительська кинотехника володіла істотно скороченою номенклатурою і для кінолюбителів випускалися тільки кінокамери, кінопроектори і нескладне Проявні обладнання - головним чином, спеціальні бачки. В даний час аматорська кинотехника не випускається внаслідок її повного витіснення побутової відеозаписом. На початку XXI століття, з розвитком цифрових технологій запису і обробки зображень, з'явилося поняття «цифровий кінематограф». Під цим терміном розуміють нову технологію кіновиробництва, при якій зйомка, обробка та демонстрація кінофільму виробляються без застосування кіноплівки, за допомогою цифрових пристроїв.

Цифрове кіно

Технологія класичної кінопроекції замінюється цифровий. Сучасні цифрові кінокамери забезпечують кінематографічне якість зображення. Цифрові технології кіновиробництва також надають великі можливості для використання комп'ютерної анімації та спецефектів, що підвищують виразність фільму. Кіноплівка застосовується для демонстрації тільки в низькобюджетних і провінційних кінозалах, не обладнаних цифровими кінопроекторами.^[10]

Додатково можна переглянути відео з історії Єволюції кінопроектора "Эволюция вещей": Эволюция кинопроектора

Технічні характеристики

Кінопроектор "Україна-5" Одеський завод "Кінап" 1973 рік

Кінопроектор Україна-5

Склад кіноустановки

• кінопроектор П16П1
• Підсилювач 6У-34
• Гучномовець 25А-108
• Автотрансформатор АОСК-071У2
• Екран ЕБМ-с2,6

Технічні характеристики:

• Частота проекції - 24 кадр / с
• Обтюратор дисковий дволопатевий
• Механізм переривчастого руху - рамочно-кулачковий грейферний Розмір кадрового вікна - 9,45x7,05 мм
• Джерело світла - лампа розжарювання К30-400
• Корисний світловий потік - не менше 350 лм.
• Ємність бобін - 120 і 600 м.
• Потужність підсилювача - 12 Вт
• Розмір зкрана - 2600x1900 мм
• Напруга харчування -110,127, 220 В
• Споживана потужність 600 Вт
• Маса кіноустановки 85 кг

Кіноустановка 'УКРАЇНА-5 "представляє собою комплект кінопроекційною апаратури, призначеної для демонстрування чорно-білих і кольорових 1б-ти мм фільмокопій з фотографічною або магнітної фонофаммой. Кіноустановка може використовуватися як кінопересувка, або в стаціонарних умовах.^[11]

Сфера застосування

Проектор — світловий прилад, що перерозподіляється світло лампи з концентрацією світлового потоку на поверхні малого розміру або в малому обсязі. Проектори є в основному оптико-механічними або оптично-цифровими приладами, що дозволяють за допомогою джерела світла проектувати зображення об'єктів на поверхню, розташовану поза приладом — екран. Поява проекційних апаратів зумовило виникнення кінематографа, що відноситься до проекційного мистецтва.^[12]

Образ кінопересувки був настільки пізнаваний, що став частиною сюжету багатьох художніх фільмів: «Королева бензоколонки» - в головну героїню закоханий кіномеханік на мікроавтобусі з кіноустановкою. «Міміно» - головний герой перевозить кінопересувки на вертольоті. «Сплячий лев» - одна з героїнь фільму працює кіномеханіком. «Кінопережвіжка» - фільм 2009 року про роботу радянської кінопересувки в Трансільванії 1960-х років.

Для демонстрування навчальних фільмів використовують кінопро­ектор. У тих закладах освіти, де збереглися навчальні кінофільми, використовуються різні моделі кінопроекторів: «Україна», КПШ, «Русь», «Райдуга» тощо. Проте кіноапаратура поступово витісняється сучасними засобами демонстрації відеофільмів, теле- й комп'ютерни­ми системами. Нині школи вже не забезпечуються кіноапаратами. Кінострічки зносилися й практично стають непридатними для демон­страції, шкільні фільмотеки або припинили своє існування, або посту­пово переходять на відеофільми. Їх з'являється дедалі більше, але, на жаль, багато з них добре виконані технічно, проте часто малоефективні для використання в навчальному процесі, оскільки випускаються фір­мами, які не враховують педагогіко-ергономічних аспектів підготовки навчальних матеріалів. Однак відеотехнології є перспективними для використання в навчально-виховному процесі з біології.^[13]

Фото, відео-матеріали

1. ^[14]
2. ^[15]
3. ^[16]

Список використаних джерел

1. ↑ Кінопроектор. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії
2. ↑ Кинопроекция в вопросах и ответах, 1971, с. 57
3. ↑ [С. М. Проворнов, И. С. Голод, Н. Д. Бернштейн. Кинокопировальная аппаратура / Л. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1962. — 315 с.]
4. ↑ [Е. М. Голдовский. Основы кинотехники / Л. О. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1965. — 636 с.]
5. ↑ [С. М. Проворнов, И. С. Голод, Н. Д. Бернштейн. Кинокопировальная аппаратура / Л. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1962. — 315 с.]
6. ↑ [А. Д. Головня. Мастерство кинооператора / И. Н. Владимирцева. — М.: «Искусство», 1965. — 239 с. — 7000 экз.]
7. ↑ [Луи Форестье. Великий немой / Б. Кравченко. — М.: «Госкиноиздат», 1945. — 115 с. — 5000 экз.]
8. ↑ [И. Б. Гордийчук, В. Г. Пелль. Справочник кинооператора / Н. Н. Жердецкая. — М.: «Искусство», 1979. — 440 с.]
9. ↑ [Олег Духан Зачем нужна вспомогательная операторская техника (рус.) // «625» : журнал. — 1999. — № 3.]
10. ↑ [С. А. Саломатин, И. Б. Артишевская, О. Ф. Гребенников. 1. Профессиональная киносъёмочная аппаратура и тенденции её развития в СССР // Профессиональная киносъёмочная аппаратура. — 1-е изд.. — Л.: Машиностроение, 1990. — С. 4-36. — 288 с. — ISBN 5-217-00900-4.]
11. ↑ Інтернет ресурс з презентаціями "Каталог технічні характеристики експонатів музею історія звукозапису"
12. ↑ "Оптичні прилади, та їх застосування"
13. ↑ Технічні засоби навчання]
14. ↑ Кінопроектор Україна
15. ↑ Робота кинопроектора Україна-5
16. ↑ "Эволюция вещей": Эволюция кинопроектора