Відмінності між версіями «Pentium III 500/512/100, Slot 1, SL37D»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
−
 
+
{{Загальне меню для довідників користувача
 +
|головна= Історія комп'ютерної техніки
 +
|категорія= Історія комп'ютерної техніки/Процесори
 +
|підкатегорія= Pentium III 500/512/100, Slot 1, SL37D
 +
|розділ= <!-- назва сторінки розділу довідника -->
 +
|підрозділ= <!-- назва сторінки підрозділу довідника -->
 +
}}
  
  
Рядок 42: Рядок 48:
 
==Список використаних джерел==
 
==Список використаних джерел==
 
<references />
 
<references />
−
 
−
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/Pentium_III Pentium_III]
 
−
*[http://ark.intel.com Офіційна база даних процесорів Pentium_III]
 
−
*[http://tashadering.prom.ua/p404914091-intel-pentium-iii.html Intel Pentium III 500/512/100, SL37D (Slot 1)]
 
−
*Ровдо А.А., Микропроцкссоры от 8086 до Pentium III Xeon и AMD-K6-3./ А.А. Ровдо,  М.: ДМК, 2000.— 592 с.
 
−
*Гук М., Процессоры Pentium III, Athlon и другие/ М. Гук, В. Юров: Санкт-Петербург, ПИТЕР, 2000.-479 с. 
 
−
*Северинский Е. Тестироавние Pentium III, первый раунд // Компьютерное обозрение №9,1999.
 
  
 
  [[Категорія:Музей історії техніки]]
 
  [[Категорія:Музей історії техніки]]

Поточна версія на 14:30, 21 квітня 2017

Головна → Історія комп'ютерної техніки/Процесори → Pentium III 500/512/100, Slot 1, SL37D


Emblema-MIT.png

Загальний опис (принцип дії) Мишко Єгор, 33

Intel Pentium III — x86-сумісний процесор архітектури Intel P6. Ядро Pentium III являє собою модифіковане ядро Deschutes (яке використовувалося в процесорах Pentium II). У порівнянні з попередником розширено набір команд (доданий набір інструкцій SSE) і оптимізована робота з пам'яттю. Це дозволило підвищити продуктивність як у нових програмах, що використовують розширення SSE, так і в існуючих (за рахунок зрослої швидкості роботи з пам'яттю). Також був введений 64-бітний серійний номер, унікальний для кожного процесора[1].

Процесори Pentium III для настільних комп'ютерів випускалися в трьох варіантах корпусів: SECC2, FCPGA і FCPGA2.

Історична довідка

26 лютого 1999 року Intel представила нову лінійку процесорів – Pentium III, побудовані на ядрі Katmai. Процесори виготовлялися за техпроцесом 250 нм, містили 9,5 млн. транзисторів, мали два рівні кеш-пам’яті: L1 обсягом 32 КБ (16 КБ команд + 16 КБ даних) та L2 обсягом 512 КБ, яка була розташована поза межами ядра у вигляді двох окремих мікросхем і працювала на половинній частоті ядра. [1]. [2].

Перші процесори на ядрі Katmai працювали із зовнішньою частотою (частотою системної шини) 100 МГц. 27 вересня 1999 були анонсовані процесори із зовнішньою частотою 133 МГц. Для того щоб відрізняти процесори, що працюють на однаковій частоті, але мають різну зовнішню частоту, в кінці назви процесорів, що мають зовнішню частоту 133 МГц, додавалася літера «B» (від англ. Bus — шина).[3].

Технічні характеристики

Основна особливість процесорів – 70 нових SIMD-команд, які отримали назву SSE (Streaming SIMD Extensions), та запровадження унікального серійного номера для кожного процесора.

Процесори з частотою шини 100 МГц прцювали на частотах 450, 500, 550, 600 МГц, а з частотою шини 133 МГц – на частотах 533, 600 МГц. Останні були представлені у вересні 1999 року.[4].

Pentium III в корпусі SECC2 являє собою картридж, що містить процесорну плату («субстрат») з встановленим на ній ядром процесора (у всіх модифікаціях), а також мікросхемами кеш-пам'яті BSRAM і tag-RAM (в процесорах, заснованих на ядрі Katmai). Маркування знаходиться на картриджі. Процесор призначений для установки в 242-контактний щілинний роз'єм Slot 1. У процесорах, заснованих на ядрі Katmai, кеш-пам'ять другого рівня працює на половині частоти ядра, а в процесорах на ядрі Coppermine — на частоті ядра. [5]

Процесори поставлялися в корпусі SECC2 і призначалися для установки в роз’єм Slot 1. Напруга живлення ядра 2,0 та 2,05 В.

Кеш другого рівня об'ємом 512 Кб працює на половині частоти ядра і виконаний у вигляді двох мікросхем BSRAM (виробництва Toshiba і NEC), розташованих один над одним праворуч від кристала процесора. Як tag-RAM використовується мікросхема Intel 82459AD, розташована на зворотному боці процесорної плати під мікросхемами кеш-пам'яті.

Pentium III на ядрі Katmai містили 9,5 млн транзисторів, площа кристала становила 128 мм ².

Сфера застосування

Перше ядро, використане в процесорах Pentium III, є еволюційним продовженням ядра Deschutes, на якому були засновані процесори Pentium II останніх ревізій.[6]. У новому ядрі розширено набір SIMD-розширень (додано блок дійсночислених SIMD-інструкцій SSE), удосконалено механізм потокового доступу до пам'яті (новий механізм передбачення дозволяє зменшити затримки при послідовному доступі до пам'яті), а також введено унікальний серійний номер процесора, доступний для зчитування програмним забезпеченням (за допомогою інструкції cpuid).

Останнє нововведення викликало невдоволення у користувачів (серійний номер міг бути лічений віддалено, що могло поставити під загрозу приватність роботи в Інтернеті), тому компанія Intel була змушена випустити утиліту, що блокує доступ до серійного номеру.[1]

Фото, відео-матеріали

Pentium III 500/512/100, Slot 1, SL37D

Список використаних джерел

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 Pentium_III
  2. ↑ Офіційна база даних процесорів Pentium_III
  3. ↑ Северинский Е. Тестироавние Pentium III, первый раунд // Компьютерное обозрение №9,1999.
  4. ↑ Intel Pentium III 500/512/100, SL37D (Slot 1)
  5. ↑ Ровдо А.А., Микропроцкссоры от 8086 до Pentium III Xeon и AMD-K6-3./ А.А. Ровдо, М.: ДМК, 2000.— 592 с.
  6. ↑ Гук М., Процессоры Pentium III, Athlon и другие/ М. Гук, В. Юров: Санкт-Петербург, ПИТЕР, 2000.-479 с.
Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Pentium_III_500/512/100,_Slot_1,_SL37D&oldid=275329