Відмінності між версіями «Діапроектори»

Поточна версія на 13:20, 14 травня 2017

Єлькін Валентин, 36 група'

Загальний опис Діапрое́ктори

Діапрое́ктор (фільмоскоп, слайдпроектор, кадропроектор) — різновид проекційного апарату для демонстрації діапозитивів, діафільмів та інших носіїв на прозорій основі. Найбільшу популярність набув у XX столітті. В СРСР випускалися діапроектори[1] «Етюд», «Світло», «Світязь», «Альфа 35-50», «Екран», «Супутник», «Протон» та багато інших. Діапроектори, призначені для перегляду тільки діафільмів, виготовлених на 35-мм фотокіноплівці з розміром кадру 18 × 24 мм — традиційно називалися «фільмоскоп» (недорогі дитячі фільмоскопи).

За характеристиками та функціональним призначенням ММП поділяються на кілька класів.
Мікропортативні ММП (вагою до 1,5 кг) призначені для мобільних презентацій.
Сучасні моделі найчасті ше мають роздільну здатність XGA (1024x768), а за розмірами становлять близько половини (!!!) стандартної сторінки формату А4.
Проектори початкового рівня відрізняються порівняно невеликою яскравістю (1000—1300 люменів), найчастіше — роздільною здатністю SVGA (800х600), а найголовніше — невисокою ціною.
Основними покупцями таких ММП є навчальні заклади та невеликі фірми, що раніше не користувалися такою технікою.
Офісні проектори — найпопулярніша категорія. На сьогодні вони є найуніверсальнішими, оскільки зазвичай мають невелику вагу (близько 4 кг),
достатню яскравість (1400—2000 люменів) і роздільну здатність (SVGA або XGA), щоб використовувати їх як у відрядженнях, так і в офісі та невеликих конференц-залах.
Проектори для конференц-залів призначені для використання у середніх і великих конференц-залах. Вони мають розширені можливості комутації з джерелами вхідного сигналу,
багато корисних для зручної інсталяції функцій (наприклад, широкий вибір замінюваних об’єктивів, керування проектором через локальну мережу або інтернет тощо),
а також високу яскравість та зазвичай роздільну здатність XGA (1024x768) або SXGA (1280x1024) і вище.
У проекторах для домашніх кінотеатрів більша увага приділяється якості відтворення кольорів, здатності відображувати рухомі об’єкти та
високодинамічні уривки без перешкод, максимальній сумісності з джерелами відеосигналу, водночас як показник яскравості відіграє не таку важливу роль, як у ММП для бізнесу.

Історична довідка

Розвиток запису звукової інформації та відтворення відбувався в такій історичній послідовності:
1807 рік. Англійський фізик Томас Юнг записав звукові коливання камертона на задимленому папері.
1857 рік. Французький вчений Леон Скотт винайшов фоноавтограф, за допомогою якого він одержав на задимленому папері слід звуку у вигляді коливань білої лінії.
1877 рік. Французький поет і вчений Шарль Кро розробив теорію запису звукових коливань та їх відтворення.
1877 рік. Американський винахідник Томас-Альва Едісон винайшов фонограф, за допомогою якого записував і відтворював звук на валику, покритого воском.
1888 рік. Німецький інженер-винахідник Еміль Берлінер винайшов грамофон. В ньому звуконосієм був металевий диск, на який твердим різцем наносилась звукова канавка. З металевих дисків тиражували грамофонні пластинки.
1892 рік. Був удосконалений грамофон, в якому диск обертається за допомогою пружинного механізму. Такий апарат назвали патефон.
1898 рік. Датський фізик Вольдемар Паульсен винайшов телеграфон, який був попередником сьогоднішнього магнітофона. Звук записували на тонкий сталевий дріт. Відтворення було без підсилення, слабке.
1928 рік. Німецький винахідник Пфлеймер винайшов новий звуконосій. На паперову, а потім на пластмасову стрічку наносили шар порошкового заліза, який добре намагнічувався. Подібна стрічка застосовується в сучасних
магнітофонах.
1948 рік. В Україні був створений перший в СРСР побутовий магнітофон “Україна”.
1978 рік. Голландська фірма “Філіпс” розробила цифрову систему запису і відтворення звуку, основою якої є компакт-диск XE "компакт-диск" .
1982 рік. Прийняті міжнародні стандарти (рекомендації) на цифрові пластинки, тобто компакт-диски.
1990 рік. Японські фірми “Айва”, “Соні”, “Шарп”, “Технікс”, “Хітачі” та німецька фірма “Грундік” розробили, виробляють і продають цифрові касетні магнітофони.

Технічні характеристики

Більшість діапроекторів призначалася для демонстрації діапозитивів у спеціальних рамках розміром 50 × 50 мм. Рамки виготовлялися з тонкого картону або пластмаси . Розмір кадру 24 × 36 мм, рідше зустрічалися рамки на 18 × 24 мм. Деякі моделі діапроекторів («Київ-66 Універсал») застосовувалися для демонстрації діапозитивів, виготовлених на Плівка типу 120 шириною 61,5 мм в рамках розміром 70 × 70 мм.
Конструктивно діапроектор складається з розташованих в корпусі лампи розжарювання (спеціальної лампи або від кінопроектора) з рефлектора у вигляді Парабола
параболічного , лінзового конденсора, пристроя для зміни діапозитивів або перемотування діафільму та проекційного об'єктива. Живлення діапроектора (фільмоскопа) від Мережі живлення 220 В. У дитячих фільмоскопах стояв понижуючий трансформаторта застосовувалися лампи розжарювання на 6 або 12 В (від мотоциклів або автомобілів). У діапроекторі з лампами розжарювання великої потужності (більш 100 ват) для охолодження застосовувався вентилятор з електроприводом та перед конденсором встановлювалося скло, поглинаюче теплове випромінювання(захист лінзового конденсора та діапозитива від перегріву та викривлення). Зміна діапозитивів могла здійснюватися вручну, по команді з пульта дистанційного керування або автоматично за програмою. Для розміщення діапозитивів і їх заміни при демонстрації застосовувались спеціальні прямокутні (ящикові) та кільцеві (барабанні) діамагазіни. Дорогі моделі діапроекторів мали пристрій синхронізації з магнітофоном — показ діафільмів супроводжувався звуковим супроводом, записаним на магнітну стрічку, додатково записувався сигнал, по якому вироблялася автоматична зміна діафільму. Деякі моделі діапроектором мали пристрій автоматичного фокусування — при перегляді через нагрівання відбувалася деформація слайда та зображення на екрані ставало розмитим.

Сфера застосування

Всі мультимедіа-проектори володіють набором характеристик, що описують їх можливості і ймовірну сферу застосування. Основні характеристики - це: світловий потік, дозвіл, технологія формування зображення, вага. Почнемо з ваги. Вага проектора визначає основну сферу його застосування. Наприклад, якщо проектор буде завжди знаходитися на одному місці, то вага його особливо не важлива. Якщо проектор буде потрібно час від часу переносити, варто задуматися про більш мобільному проекторі. На сьогоднішній день при виробництві мультимедійних проекторів використовується в основному 2 технології формування зображення. Це рідкокристалічна технологія і технологія цифрової обробки світла. Загальний принцип пристрою LCD-проекторів у чомусь нагадує кіно-або слайд-проектор, тільки замість плівки застосовується прозора рідкокристалічна панель, на якій за допомогою цифрової електронної схеми створюється картинка.

Фото, відео-матеріали

Література джерела

• 1 [1].
• 2 Етапи розвитку вітчизняного фотоаппаратостроенія Діапроектори.
• 3 Мультимедійні проектори .
• 4 Фотокінотехніка: Енциклопедія/Гол. редактор Є. А. Іофіс. — М.: Радянська енциклопедія, 1981. — 447 з. — С. 77.
• 5 Діафільми.su — діафільми, діапроектори, фільмоскопи.
• 6 Діапроектори, запасні лампи та діафільми.
• 7 А. И. Баканов Слайдовая фотография (рус.) // «Сделай сам» : журнал. — 1991. — № 3.
• 8 Кинотеатральные диапроекторы (рус.) // «Техника кино и телевидения» : журнал. — 1981. — № 2. — С. 66.
• 9 Т. Мосина «Ярмарка-89» без ретуши (рус.) // «Советское фото» : журнал. — 1989. — № 11. — С. 40—41.