Відмінності між версіями «Навчальний курс "Основи образотворчої грамоти та кольорознавство"»
(не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
==Мета та завдання навчального курсу== | ==Мета та завдання навчального курсу== | ||
− | '''Мета''' викладання дисципліни – | + | '''Мета''' викладання дисципліни – |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
[[Глосарій до курсу "Основи образотворчої грамоти та кольорознавство"]] | [[Глосарій до курсу "Основи образотворчої грамоти та кольорознавство"]] | ||
Рядок 59: | Рядок 36: | ||
===Змістовий модуль 3=== | ===Змістовий модуль 3=== | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
===Змістовий модуль 4=== | ===Змістовий модуль 4=== | ||
− | |||
− | |||
− | |||
==Варіант Календар== | ==Варіант Календар== |
Поточна версія на 13:17, 31 березня 2017
Зміст
Назва курсу
ОСНОВИ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ГРАМОТИ ТА КОЛЬОРОЗНАВСТВО
Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень: 0202 Мистецтво 6.020205 Образотворче мистецтво Спеціалізація: дизайн
Мета та завдання навчального курсу
Мета викладання дисципліни –
Глосарій до курсу "Основи образотворчої грамоти та кольорознавство"
Автор курсу
Учасники
Сторінка координування курсу "ООГ та Кольорознавство"
Дереновська Олександра Вікторівна
Графік навчання
Варіант Структура
Змістовий модуль 1
Змістовий модуль 2
Змістовий модуль 3
Змістовий модуль 4
Варіант Календар
Тиждень 1
Навчальні теми для вивчення на 1-му тижні.
Тиждень 2
Навчальні теми для вивчення на 2-му тижні.
Тиждень 3
Навчальні теми для вивчення на 3-му тижні.
Тиждень 4
Навчальні теми для вивчення на 4-му тижні.
Зміст курсу
Змістовий модуль 1. Назва ...
Тема 1. Кольорознавство. Історичний та психологічний аспект.
Теоретичний матеріал
Лекція №1.Характеристика кольору
Лекція №3. Синестезія в мистецтві
Практичні завдання
=== Практичне завдання № 1 ===
передбачає виконання ряду вправ по темі: Ахроматичні кольори і трехтонові ахроматичні композиції.
Вправа 1. Побудова рівноступеневого ахроматичного ряду.
Основна мета: познайомитися з поняттями «ахроматичні кольори», «світлота», «рівноступеневий ахроматичний ряд» і з технікою його виконання. Завдання передбачає виконання рівноступеневого ахроматичного ряду з дев'яти ступенів. Основне завдання: скласти рівноступенний ряд з плавним переходом від однієї світлотний щаблі до наступній. Домогтися отримання такого колірного тону, який за візуальною оцінкою містив би в собі рівну кількість білого і чорного. Варіант виконання вправи (див. Рис. 1).
Послідовність виконання вправи
1. Підібрати сірий середній колір, рівновіддалених від білого і чорного (коефіцієнти відображення цих квітів в% приблизно такі: чорний - 3,5, білий - 29, сірий - 22).
2. Отримати світло-сірий діапазон тонів (білий, світло-сірий і середньо-сірий).
3. Отримати темно-сірий діапазон тонів (середньо-сірий, темно-сірий і чорний).
4. Скласти равноступенний ахроматичний ряд з дев'яти ступенів (див. Рис. 1).
Вправа 2. Виконання композиції, використовуючи два колірних тони: чорний і білий. Основна мета: познайомитися з образотворчими можливостями двухтоновий композицій. Основне завдання: скласти двухтоновий ахроматичну композицію - або з білими елементами по чорному, або з чорними елементами по білому.
Послідовність виконання вправи
1. Виконати ескізи стилізованої композиції.
2. Виконати цю композицію в Двотональна вирішенні
Вправа 3. Виконання композиції різного світлотний-тонального стану. Основна мета: познайомитися з образотворчими можливостями трехтонових композицій. Основне завдання: скласти трехтоновую (або більше) ахроматичну композицію з різними варіантами рішень.
Послідовність виконання вправи
На основі упр. 2 виконати композицію в трехтональном вирішенні, використовуючи наступні варіанти:
1) світло-сірий діапазон тонів (білий, світло-сірий і середньо-сірий);
2) темно-сірий діапазон тонів (чорний, темно-сірий і сірий, близький до середньо-сірого);
3) середньо-сірий діапазон тонів (темно-сірий, середньо-сірий і світло-сірий).
Для всіх випадків форми елементів слід брати прості, приблизно однакових розмірів. В основу розподілу елементів на площині слід покласти принцип динаміки (різні відстані).
Слід врахувати і ту обставину, що виразність загального тонального стану виступає яскравіше за умови, коли в чотирьох светлотний діапазонах ритмічна угруповання елементів буде зберігатися приблизно однаковою
=== Практичне завдання № 2 ===
передбачає виконання вправ, що сприяють грамотному підходу до вирішення завдання систематизації квітів і побудови колірного кола.
Вправа 1. Побудова колірного кола.
Основна мета: познайомитися з систематизацією квітів. Завданням передбачається побудова колірного кола, що складається з 24 елементів в певному порядку. Основне завдання: підібрати кольори таким чином, щоб кожен з трьох поруч розташованих квітів існував самостійно і не групувався з будь-яким іншим, утворюючи опозицію третього кольору.
Послідовність виконання вправи
підібрати і скласти чотири основні кольори: червоний, синій, жовтий, зелений; отримати складові кольори: помаранчевий, фіолетовий, синьо-зелений, жовто-зелений; скласти складові кольору другого і третього порядків, які займають проміжне положення між уже складеними.
Вправа 2. Побудова системи колірних кіл.
Основна мета: отримання колірного різноманіття на основі змішання певного колірного тону з білим або чорним. Основне завдання: отримати систему з трьох колірних кіл, кожен з яких складається з 24 відтінків кольорів. Середнє коло 2 - головний - складений з квітів найбільшою насиченості. Внутрішній коло 3 складається з тих же колірних тонів, але з порядку спадання насиченістю. Зовнішнє коло 1, в порівнянні з основним, характеризується поступовим затемненням колірних тонів.
Послідовність виконання вправи
Скласти внутрішнє коло 3, подібний середньому основному колу 2, поступово домішуючи до кожного колірного тону білий колір; скласти зовнішнє коло 1, подібний середньому основному колірному колі 2, поступово домішуючи до кожного колірного тону чорний колір.
Примітка. При виконанні 1-го і 3-го кіл слід врахувати, що при додаванні білого кольору насиченість хроматичного кольору зменшується в значно більшому ступені, ніж при додаванні чорного. Кольори жовті і червоні від додавання білого кольору жовтіють, а синьо-зелені - голубішають; жовтий колір від додавання чорного кольору зеленіє.
2.3. Методи освіти і отримання кольорів Один з найбільш прямих методів вивчення того, яким чином наші очі дають нам можливість сприймати колір, полягає в додаванні світлових потоків (або колірних стимулів). Види слагательного змішання
1. Просторове - поєднання в одному просторі декількох по-різному пофарбованих променів (декоративне освітлення, циркове, театральне і т.д.).
2. Оптична - освіту сумарного кольору в органі зору, тоді як в просторі складові кольору розділені (живопис дрібними штрихами або точками, Пестротканина).
3. Тимчасове - особливий вид оптичного змішання. Його можна спостерігати на приладі для змішування кольорів - вертушці Максвелла. На вертушці кріпляться диски різних кольорів і приводяться в обертання зі швидкістю 2000 об / хв. Кольори стають невиразними і утворюють деякий сумарний колір.
4. Бинокулярное - змішання при надяганні різнокольорових очок. При цьому встановлюється загальна забарвлення поля зору для обох очей, а колір цієї забарвлення дорівнює сумі квітів двох стекол. Всі види слагательного змішання звуться адитивного методу, при якому утворення різних кольорів відбувається в результаті оптичного змішання двох або кількох світлових потоків. Результуючий колір, що утворюється при оптичному змішуванні кольорів, зручно визначати за допомогою колірного кола.
Самостійна робота
Змістовий модуль 2. Назва ...
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Змістовий модуль 3. Назва ...
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Ресурси
Рекомендована література
Базова
1. Беда В.Г. Живопись Красноярск, Изоискусство, 1985
2. Зайцев А. Наука о цвете и живопись. – М.: Изобразительное искусство, 1986
3. Кирцер Ю.М. Рисунок и живопись: Практическое пособие. – М.: Высш. шк., 1992. – 270 с.
4. Ростовцев Н.Н. Рисунок. – М., Просвещение, 1986
5. Школа изобразительного искусства. - М.: Изобразительное искусство. – 1986.
6. Юному художнику: Практическое руководство по изобразительному искусству. – М.: Издательстао Академии художеств СССР, 1963
7. Яшухин А.П. Живопись. М.: Просвещение, 1989
Допоміжна
1. Авсеян О.А. Натура и рисование по представлению. – М.: Изобразительное искусство, 1985. – 152 с.
2. Степанов А. Мастер Альбрехт. – Ленинградское отделение: Искусство, 1991.
Інформаційні ресурси
---