Відмінності між версіями «Стаття Борщак2016»

Поточна версія на 15:03, 7 грудня 2016

Вступ

Актуальність. Виховні впливу на особистість юного спортсмена в спортивній педагогіці традиційно розглядаються як три взаємозалежних процесу: виховання, самовиховання і перевиховання. Однак, всі зусилля тренерів, спрямовані на виховання та перевиховання, малоефективні без керівництва процесом самовиховання - свідомої діяльності людини за допомогою власних зусиль змінювати і удосконалювати себе. Виховання в його новому, сучасному розумінні є не чим іншим, як створення умов розвитку особистості через самовиховання.

Самовиховання з повним правом можна віднести до найдавніших, але завжди актуальним проблемам педагогічної науки і практики. На зорі людської цивілізації, коли педагогіка, в тому числі і така її галузь, яка в даний час отримала назву спортивної або олімпійської педагогіки, розглядалася в руслі філософії, психології, різних видах мистецтв і систем фізичного виховання, самовиховання носило дещо таємничий, замаскованих характер. Методика самовиховання найдавніших шкіл виявилася забутою. По суті, всі форми індійської йоги, відомі всім буддійські школи і монастирі, біблійні заповіді з самовдосконалення розуму, почуттів, моральності, фізичних і вольових якостей є століттями перевіреною системою самовиховання.

Розділ

1. Самовиховання в спорті

У сучасних роботах з спортивній педагогіці і психології в спеціальній літературі за методикою знань різними видами спорту з юними спортсменами значна увага приділяється питанням взаємозв'язку виховання і самовиховання. Проблема виховання і самовиховання найчастіше пов'язувалася з вихованням дисциплінованості, колективізму, волі і характеру у відповідності з ідеологією і політикою правлячої партії і держави [1].

Насамперед, юному спортсмену необхідно оволодіти методами пізнання самого себе. Вивчаючи себе, потрібно детально і уважно розібратися з різними станами своєї свідомості, психічного і фізичного стану організму під час спортивних тренувань, змагань, відпочинку і відновлення. Практика роботи тренерів в сфері дитячо-юнацького спорту, аналіз психолого-педагогічних досліджень і дані нашої експериментальної роботи дозволяють виділити найбільш прийнятні методи самоспостереження: визначення самопочуття по пульсу, ритмам дихання, різним реакціям; визначенню біоритмів (інтелектуального, емоційного і фізичного); контроль за вагою спортсмена; самооцінка бажання тренуватися і брати участь у змаганнях. Застосування зазначеного мінімального комплексу самоконтролю і самоспостереження є необхідним для ведення щоденників самоконтролю, комплекс цих показників може бути вдосконалений і розширений за рахунок використання спеціальних комп'ютерних програм [1, 18].

Юні спортсмени незалежно від виду спорту та спортивної кваліфікації постійно поповнюють свої знання, розширюють кругозір, збагачують свою пам'ять необхідними відомостями. Всьому цьому сприяє так зване розумове або інтелектуальне самовиховання. Для зручності складання програми інтелектуального самовиховання рекомендується скласти індивідуально для кожного юного спортсмена схему, в якій відбивається динаміка зміни розумових якостей людини. Наприклад, від повільності мислення - до кмітливості та винахідливості, від прямолінійності мислення - до гнучкості й логічності, від пасивності - до пізнавальної активності і т.д. Рекомендується використовувати спеціально розроблені правила для розвитку пам'яті, мислення, вдосконалення розумових якостей [2, 19].

Важливе значення для самовиховання юних спортсменів має методика вольової та емоційної підготовки. Дійсно, серед видатних спортсменів важко знайти слабовільних і емоційно нестійких. У роботі з юними спортсменами тренери навчають їх методам і прийомам емоційної і вольової підготовки. Це самонаказ - чітка команда самому собі, як...

Вісновки

Процес фізичного самовиховання включає три основних етапи. етап пов'язаний з самопізнанням власної особистості, виділенням її позитивних психічних і фізичних якостей, а також негативних проявів, які необхідно подолати. Ефект самопізнання обумовлений вимогливістю молодшого школяра до себе. До методів самопізнання відносяться самоспостереження, самоаналіз і самооцінка на тренувальних заняттях. Самоспостереження - універсальний метод самопізнання, глибина і адекватність якого залежать від його цілеспрямованості та вміння суб'єкта бачити, систематично спостерігати на основі виділених критеріїв за якостями або властивостями особистості. Самоаналіз вимагає розгляду досконалого дії, вчинку, причин, що викликали це (наприклад, відмова від виконання запланованого комплексу вправ в режимі дня може бути викликаний - додатковою роботою з виконання навчальних завдань, погіршенням самопочуття, відсутністю бажання і т.д.); допомагає з'ясувати справжню причину вчинку і визначити спосіб подолання небажаної поведінки в наступний раз. Дієвість самоаналізу обумовлена ??адекватністю самооцінки як засобу організації особистістю своєї поведінки, діяльності, відносин з оточуючими, ставлення до успіхів і невдач, що впливає на ефективність діяльності та подальший розвиток особистості борця. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань, тобто ступенем труднощі досягнення цілей, які тренер ставить перед займаються. Розбіжність між домаганнями і реальними можливостями веде до того, що учень починає неправильно себе оцінювати, внаслідок чого його поведінка стає неадекватним. Самооцінка зав?? сит від її якості (адекватна, завищена, занижена). Якщо вона занижена, то сприяє розвитку невпевненості у власних можливостях, обмежує єдиноборця. Її адекватність значною мірою визначається наявністю чітких критеріїв поведінки, дій, розвитку фізичних якостей, стану організму та ін. Перший етап завершується рішенням працювати над собою [14].

На II етапі виходячи з самохарактеристики визначається мета і програма самовиховання, а на їх основі особистий план. Мета може носити узагальнений характер і ставиться, як правило, на великий відрізок часу - роки (наприклад, досягти високого рівня фізичної культури особистості); приватні цілі (завдання) - на кілька тижнів, місяців. Приблизна програма - орієнтир фізичного самовиховання може бути представлена ??наступним чином. Мета - формування фізичної культури особистості [14].

Завдання діяльності:

. Включити в здоровий спосіб життя і зміцнити здоров'я.

. Активізувати пізнавальну і практичну фізкультурно-спортивну діяльність.

. Сформувати морально-вольові якості особистості.

. Оволодіти основами методики фізичного самовиховання.

. Поліпшити фізичний розвиток і фізичну підготовленість відповідно до вимог едіноборства.етап фізичного самовиховання пов'язаний безпосередньо з його практичним здійсненням. Він базується на використанні способів впливу на самого себе з метою самозміни. Методи самовоздействия, спрямовані на вдосконалення особистості, іменують методами самоврядування. До них відносяться самонаказ, самонавіювання, самопереконання, самоупражненіе, самокритика, самоободреніе, самообязательство, самоконтроль, самозвіт [14].

Сутність виховання полягає в такій взаємодії, що вихователь навмисно прагне вплинути на воспитуемого: чим людина як людина може і повинен бути (К. Д. Ушинський). Тобто виховання є одним з видів діяльності з перетворення людини або групи людей. Це практико-перетворююча діяльність, спрямована на зміну психічного стану, світогляду і свідомості, знання і способу діяльності, особи і ціннісних орієнтацій воспитуемого. Свою специфіку виховання виявляє у визначенні мети і позиції вихователя по відношенню до вихованця. При цьому вихователь враховує єдність природного, генетичної, психологічної та соціальної суті воспитуемого, а також його вік і умови життя. Як показує практика, функція виховного впливу може реалізовуватися різними способами, на різних рівнях, з множинними цілями. Наприклад, сама людина може цілеспрямовано чинити на себе виховний вплив, керуючи своїм психологічним станом, поведінкою і активністю. У такому випадку можна говорити про самовиховання. При цьому від позиції людини відносно себе (ким би він хотів бути в сьогоденні і стати в майбутньому) залежить вибір виховної мети та способів її досягнення [15].

Виховна система Самбо має своєю метою створення умов для підтримки та активізації особистісного зростання і самовизначення вихованців, що має на увазі створення умов для вирішення кожним вихованцем основних завдань свого віку, необхідних для повноцінного проживання, теперішнього і гармонійного вибудовування процесів самовизначення в майбутньому.

Література

Підліток характеризується підвищеною стомлюваністю, яскраво вираженою емоційністю, іноді різкістю в судженнях. До кінця цього періоду учні починають усвідомлювати необхідність самостійного вибору подальшої програми освіти, що передбачає сформованість досить стійких інтересів і переваг, орієнтацію в різних сферах праці та суспільно-корисної діяльності [16].

Як суб'єкт навчальної діяльності підліток характеризується тенденцією до утвердження своєї позиції суб'єктної винятковості, індивідуальності raquo ;, прагненням (особливо виявляється у хлопчиків) чимось виділитися. Це може посилювати пізнавальну мотивацію, якщо співвідноситься з самим зміст навчальної діяльності - її предметом, засобами, способами вирішення навчальних завдань. Прагнення до винятковості входить і в мотивацію досягнення, особливо в складову нагороди raquo ;, успіху raquo ;. Підліток як суб'єкт навчальної діяльності - це людина, яка зробила вибір (або підкорившись вибору референтного для нього оточення) продовжити вчення [17].

Висновок

Особистість єдиноборця формується і розвивається в результаті впливу численних факторів, об'єктивних і суб'єктивних, природних і суспільних, внутрішніх і зовнішніх, незалежних і залежних від волі і свідомості людей, діючих стихійно або згідно з визначеними цілями. При цьому сам людина не мислиться як пасивне істота, яка фотографічно відображає зовнішній вплив. Він виступає як суб'єкт свого власного формування та розвитку.

Тема даного реферату «Особливості самовиховання в спорті» і на сьогоднішній час залишається актуальною. Вивчення даної теми дає можливість порівняти особливості фізичного розвитку учнів молодшого шкільного віку, дає порівняльний аналіз нервово-психічної та пізнавальної сфер учнів різних вікових і показує їх вплив на організацію тренувального процесу.

Основне завдання тренера - виробити у юних спортсменів - самбістів внутрішню мотивацію необхідності оволодіння конкретними спортивними вміннями, яка є основою цілеспрямованої спортивної активності. Тренер повинен виявити мотиви до занять спортом, пояснити займаються суспільну сутність фізичної культури і спорту, їх значення як засобів гармонійного розвитку, зміцнення здоров'я, підготовки до праці і захисту Батьківщини, розкрити перспективну лінію вдосконалення спортивних умінь своїх учнів відповідно до внутрішнього устремлінням кожного. На перших етапах тренування формуються елементарні поняття; надалі займаються все більш глибоко пізнають систему вправ і стають активними помічниками тренера у визначенні черговим завдань та шляхів свого фізичного і морально-етичного вдосконалення.

Кожен тренер веде навчально-тренувальний процес у відповідності зі своїм досвідом. У кожного тренера є своя система тренування, яка відображає доцільність складових навчально-тренувального процесу. У даній роботі в цю систему складових входять: цілепокладання і планування загальної та спеціальної фізичної підготовки, засоби і методи впровадження в навчально-тренувальний процес спеціальної фізичної підготовки, планований виховний результат, контроль і перевірка засвоєння змісту навчально-тренувального процесу. Думаю, що в моїй роботі спроектована така система виховної діяльності в дитячому колективі, яка буде є основоположним елементом загальної виховної системи спортивної школи в групах початкової підготовки.