Відмінності між версіями «Таблиця Ященко»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 5 проміжних версій цього учасника)
Рядок 4: Рядок 4:
 
! Основні функції мислення
 
! Основні функції мислення
 
! Форми мислення
 
! Форми мислення
|-На сучасному етапі мислення людини є об'єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та ін.
+
|-
 +
| На сучасному етапі мислення людини є об'єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та ін.
  
 
Психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).
 
Психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).
Рядок 11: Рядок 12:
 
Інформаційно-кібернетична концепція мислення.
 
Інформаційно-кібернетична концепція мислення.
 
Евристична концепція мислення.
 
Евристична концепція мислення.
|  
+
| ізнавальна (відображення світу і самовідображення)
| рядок 1, комірка 2
+
Проектувальна (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності)
| рядок 1, комірка 3
+
Прогностична (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього)
 +
Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислове перероблення)
 +
| Результати процесу мислення існують у формі суджень, міркувань, умовиводів та понять.
 +
 
 +
Судження - це форма ученого відображення об'єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об'єктах. Характерна властивість судження полягає в тому, що воно існує, виявляється і формується в реченні. Проте поняття "судження" та поняття "речення" не є тотожними: судження - це акт мислення, що відображає зв'язки, відносини речей, а речення - граматичне словосполучення слів, що виявляє і фіксує це відображення. Кожен судження виражається у реченні, але не кожен речення є судженням, проте між ними існує складний зв'язок. Кожне судження містить у собі суб'єкт і предикат. Суб'єктом є предмет судження, про який ідеться і який відображається у свідомості людини, а предикат - це відображення відносин, ознак, властивостей, які людина стверджує. Складення є істинним, якщо воно правильно відображає відносини, що існують в об'єктивній дійсності. Істинність судження перевіряється практикою. Класифікація суджень:
 +
 
 +
прості, які, в свою чергу, поділяються на одиничні, прості, загальні.
 +
складні, тобто ті, що складаються з кількох простих суджень.
 
|-
 
|-
| рядок 2, комірка 1
+
| Поняття мислення перебуває у тісному зв'язку з поняттями «буття», «матерія», «людина», «пізнання», «знання», «ідея» тощо. Воно є фундаментальним у концептуальних системах знання філософів минулого та сучасності. Поняття мислення (гр. νους — розум) і взаємопов'язані з ним поняття — «відображення», «образ», «відчуття», «поняття», «знання» — були сформовані античними філософами (Геракліт, Анаксагор, Демокрит, Епікур, Сократ, Платон, Арістотель та ін.)
| рядок 2, комірка 2
+
 
| рядок 2, комірка 3
+
За Арістотелем мислення є частиною душі, іншою її частиною є відчуття. Як частина душі, мислення є специфічною здатністю розмірковувати, осягати думкою світ і самого себе, тобто душу. Мислення є діяльністю, яка спрямована на пізнання, осягання родів сущого. Досліджуючи мислення, Арістотель створив логіку — науку про мислення, сформулював закони та форми мислення.
 +
 
 +
У концептуальних системах філософів Нового часу (Джон Локк, Френсіс Бекон, Клод Адріан Гельвецій, Девід Юм) мислення — це діяльність, яка спрямована на пізнання та практичні дії; воно розробляє метод, тобто засіб, прийом пізнання та практичних дій. Філософи вирізняють прояви мислення — відчуття, споглядання, уява, рефлексія; рівні мислення — розсудок, розум; прояви діяльності мислення — сумнів, віра, задум, прийняття рішень, розуміння, уявні операції.
 +
 
 +
У концептуальних системах представників класичної німецької філософії (Еммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Геґель) мислення розглядається як акт самодіяльності суб'єкта, що породжує різні інтелектуальні, уявні феномени — поняття, принципи, закони, ідеї, ідеали, тобто знання.
 +
| Технологічна (розроблення правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльнсті людини і суспільства в різних формах та проявах)
 +
Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)
 +
Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)
 +
Аналітична і синтетична
 +
Постановка та розв'язання різноманітних задач і проблем
 +
 
 +
| Міркування - це низка взаємопов'язаних суджень, спрямованих на те, щоб зв'ясувати істинність якоїсь думки, довести або заперечити її.
 +
 
 +
Умовиводи - форма мислення, а якій з одного або кількох суджень утворюється нове. В умовиводах, через вже наявні у індивідуума знання, здобувається нові. Різновиди умовиводів:
 +
 
 +
індуктивний умовивід - це судження, в якому на основі конкретного, робиться узагальнення.
 +
дедуктивний умовивід - це судження, в якому на основі загального, здобуваються знання про щось часткове, конкретне.
 +
умовивід за аналогією - судження, яке ґрунтується на схожості окремих істотних ознак об'єктів, і на основі цього робиться висновок про можливу схожість цих об'єктів за іншими ознаками.
 +
Поняття - форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках і відносинах, узагальнюються їх істотні ознаки.
 
|}
 
|}

Поточна версія на 13:22, 5 грудня 2016

Сучасні концепції мислення Основні функції мислення Форми мислення
На сучасному етапі мислення людини є об'єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та ін.

Психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо). Соціологічна і соціально-психологічна концепція мислення. Логіко-філософська концепція мислення. Інформаційно-кібернетична концепція мислення. Евристична концепція мислення.

ізнавальна (відображення світу і самовідображення)

Проектувальна (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності) Прогностична (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього) Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислове перероблення)

Результати процесу мислення існують у формі суджень, міркувань, умовиводів та понять.

Судження - це форма ученого відображення об'єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об'єктах. Характерна властивість судження полягає в тому, що воно існує, виявляється і формується в реченні. Проте поняття "судження" та поняття "речення" не є тотожними: судження - це акт мислення, що відображає зв'язки, відносини речей, а речення - граматичне словосполучення слів, що виявляє і фіксує це відображення. Кожен судження виражається у реченні, але не кожен речення є судженням, проте між ними існує складний зв'язок. Кожне судження містить у собі суб'єкт і предикат. Суб'єктом є предмет судження, про який ідеться і який відображається у свідомості людини, а предикат - це відображення відносин, ознак, властивостей, які людина стверджує. Складення є істинним, якщо воно правильно відображає відносини, що існують в об'єктивній дійсності. Істинність судження перевіряється практикою. Класифікація суджень:

прості, які, в свою чергу, поділяються на одиничні, прості, загальні. складні, тобто ті, що складаються з кількох простих суджень.

Поняття мислення перебуває у тісному зв'язку з поняттями «буття», «матерія», «людина», «пізнання», «знання», «ідея» тощо. Воно є фундаментальним у концептуальних системах знання філософів минулого та сучасності. Поняття мислення (гр. νους — розум) і взаємопов'язані з ним поняття — «відображення», «образ», «відчуття», «поняття», «знання» — були сформовані античними філософами (Геракліт, Анаксагор, Демокрит, Епікур, Сократ, Платон, Арістотель та ін.)

За Арістотелем мислення є частиною душі, іншою її частиною є відчуття. Як частина душі, мислення є специфічною здатністю розмірковувати, осягати думкою світ і самого себе, тобто душу. Мислення є діяльністю, яка спрямована на пізнання, осягання родів сущого. Досліджуючи мислення, Арістотель створив логіку — науку про мислення, сформулював закони та форми мислення.

У концептуальних системах філософів Нового часу (Джон Локк, Френсіс Бекон, Клод Адріан Гельвецій, Девід Юм) мислення — це діяльність, яка спрямована на пізнання та практичні дії; воно розробляє метод, тобто засіб, прийом пізнання та практичних дій. Філософи вирізняють прояви мислення — відчуття, споглядання, уява, рефлексія; рівні мислення — розсудок, розум; прояви діяльності мислення — сумнів, віра, задум, прийняття рішень, розуміння, уявні операції.

У концептуальних системах представників класичної німецької філософії (Еммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Геґель) мислення розглядається як акт самодіяльності суб'єкта, що породжує різні інтелектуальні, уявні феномени — поняття, принципи, закони, ідеї, ідеали, тобто знання.

Технологічна (розроблення правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльнсті людини і суспільства в різних формах та проявах)

Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз) Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури) Аналітична і синтетична Постановка та розв'язання різноманітних задач і проблем

Міркування - це низка взаємопов'язаних суджень, спрямованих на те, щоб зв'ясувати істинність якоїсь думки, довести або заперечити її.

Умовиводи - форма мислення, а якій з одного або кількох суджень утворюється нове. В умовиводах, через вже наявні у індивідуума знання, здобувається нові. Різновиди умовиводів:

індуктивний умовивід - це судження, в якому на основі конкретного, робиться узагальнення. дедуктивний умовивід - це судження, в якому на основі загального, здобуваються знання про щось часткове, конкретне. умовивід за аналогією - судження, яке ґрунтується на схожості окремих істотних ознак об'єктів, і на основі цього робиться висновок про можливу схожість цих об'єктів за іншими ознаками. Поняття - форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках і відносинах, узагальнюються їх істотні ознаки.