Відмінності між версіями «Користувач:4776525»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 9 проміжних версій цього учасника)
Рядок 15: Рядок 15:
  
 
== Мої роботи ==
 
== Мої роботи ==
−
{{subst:Шаблон:Сторінка для
+
 
−
оформлення статті}}
+
 
 +
=='''''<font color='blue' size=5>Введіть тему статті</font>'''''==
 +
 
 +
== <big><big><big>Міфи і реальність про комп’ютерні віруси</big></big></big> ==
 +
 
 +
==Актуальність статті==
 +
<big><big>Ця стаття дуже цікава та актуальна,вона допомагає нам дізнатися багато цікавого!</big></big>
 +
 
 +
== Матеріали статті ==
 +
Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу. Малообізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види шкідливих програм — програми-шпигуни чи навіть спам. За створення та поширення шкідливих програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в Україні створення і поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу (статті 361, 362, 363). Історія свідчить, що ідею створення комп'ютерних вірусів окреслив письменник-фантаст Т. Дж. Райн, котрий в одній із своїх книжок, написаній в США в 1977 р., описав епідемію, що за короткий час охопила біля 7000 комп'ютерів. Причиною епідемії став комп'ютерний вірус, котрий передавався від одного комп'ютера до другого, пробирався в їхні операційні системи і виводив комп'ютери з-під контролю людини. У 1992 році з'явився перший конструктор вірусів для PC — VCL (для Amiga конструктори існували і раніше), а також готові поліморфні модулі (MtE, DAME і TPE) і модулі шифрування для вбудовування в нові віруси. У кілька наступних років було остаточно відточено стелс-і поліморфні технології (SMEG.Pathogen, SMEG.Queeg, OneHalf, 1994; NightFall, Nostradamus, Nutcracker, 1995), а також випробувано самі незвичайні способи проникнення в систему і зараження файлів (Dir II — 1991, PMBS, Shadowgard, Cruncher — 1993). Крім того, з'явилися віруси, що заражають об'єктні файли (Shifter, 1994) і вихідні тексти програм (SrcVir, 1994). З поширенням пакету Microsoft Office набули поширення макровіруси (Concept, 1995). У 1996 році з'явився перший вірус для Windows 95 — Win95.Boza, а в грудні того ж року — перший резидентний вірус для неї — Win95.Punch. З поширенням мереж та Інтернету файлові віруси все більше орієнтуються на них як на основний канал роботи (ShareFun, 1997 — макровірус MS Word, що використовує MS-Mail для поширення, Win32.HLLP.DeTroie, 1998 — сімейство вірусів-шпигунів, Melissa, 1999 — макровірус і мережевий черв'як, який побив усі рекорди за швидкістю поширення). Еру розквіту «троянських коней» відкриває утиліта прихованого віддаленого адміністрування BackOrifice (1998) і пішли за нею аналоги (NetBus, Phase). Вірус Win95.CIH досяг апогею в застосуванні незвичайних методів, переписуючи Flash Bios заражених машин (епідемія в червні 1998 вважається найбільш руйнівною за попередні роки). В кінці 1990-x — на початку 2000-x з ускладненням ПЗ та системного оточення, масовим переходом на порівняно захищені Windows сімейства NT, утвердженням мереж як основного каналу обміну даними, а також успіхами антивірусних технологій у виявленні вірусів, побудованих за складними алгоритмами, останні стали все більше замінювати впровадження у файли на впровадження в операційну систему (незвичайний автозапуск, руткіти) і підміняти поліморфізм величезною кількістю видів (число відомих вірусів зростає експоненціально). Віруси у складі іншого шкідливого ПЗ остаточно оформляються як засіб кіберзлочинності. Для одних віруси є бізнесом. Причому не тільки для їхніх авторів, але і для тих, хто з цими вірусами бореться. Бо процвітання компаній, які випускають антивірусні програми не є несподіванкою ні для кого. Для інших — це хобі. Хобі — збирання вірусних колекцій і хобі — написання вірусів. Ще інші — створюють віруси для прояву власної зухвалості і незалежності, у деяких колах подібна діяльність просто необхідна для підняття свого престижу. Є й такі, для кого віруси це витвір мистецтва; зустрічаються лікарі за покликанням, отже, може бути і комп'ютерний лікар за покликанням. Для деяких віруси служать приводом пофілософствувати на теми створення і розвитку комп'ютерного життя. Для інших віруси — це також стаття кримінального кодексу. Але для більшості користувачів комп'ютерів віруси — це щоденна головна біль і турбота, причина збоїв у роботі комп'ютера і ворог номер один. Не існує єдиної системи класифікації та іменування вірусів (хоча спроба створити стандарт була зроблена на зустрічі CARO в 1991 році). Комп'ютерні віруси класифікуються на : 1. Мережні які поширюються комп'ютерними мережами. 2. Файлові які вбудовуються у виконувані файли (найбільш поширений тип вірусів), або створюють файли - двійники (компаньйон - віруси ), або використовують особливості організації файлової системи (link віруси ) 3. Завантажувальні які записують себе або в завантажувальний сектор диска (bootсектор),або сектор, який містить системний завантажник вінчестера (Master Boot Record ), або змінюють покажчик на активний bootсектор 4. Файлово - завантажувальні які завантажують як файли, так і завантажувальні сектори дисків 5. Резидентний вірус який у разі інфікування комп'ютер залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, що потім перехоплює обертання ОС до об'єктів зараження і вбудовується в них. Цей вид віруса міститься в пам'яті і є активним аж до вимикання комп'ютера або перезавантаження ОС 6. Нерезедентний вірус який зберігає свою активність обмежений час 7. Безпечні віруси яких вплив обмежується зменшенням вільної пам'яті на диску та графічними, звуковими й іншими ефектами 8. Небезпечні які можуть призвести до серйозних збоїв у роботі комп'ютера 9. Дуже небезпечні в яких в алгоритм роботи явно закладено дії, що можуть спричинити втрату програм, знищити дані тощо 10. Найпростіші віруси (паразитичні) які змінюють уміст файлів і секторів диска ; їх можна достатньо легко виявити і знищити 11. Віруси - реплікатори так звані хробаки, що поширюються комп'ютерними мережами 12. Віруси невидимки - стелсвіруси які перехоплюють обертання ОС до уражених файлів і секторів дисків та підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска 13. Віруси мутанти які містять алгоритм шифрування - розшифрування 14. Квазивірусні, або «троянські програми» які неспроможні до само розповсюдження, проте дуже небезпечні, оскільки, маскируючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків Антивірусні програми - програми для виявлення, видалення і захищення від комп'ютерних вірусів. Зазначені нижче варіанти програм сьогодні в чистому вигляді практично не зустрічаються. Розроблювачі антивірусів змушені передбачати практично всі основні типи антивірусних програм, які стосовно нинішніх питань безпеки правильно було казати компонентами або складовими, ніж самостійними додатками. Програми - детектори або сканери основний елемент будь - якого антивірусу здійснює пасивний захист. За запитом користувача або заданим розпорядком провадить перевірку файлів у вибраній ділянці системи. Шкідливі об'єкти виявляє шляхом пошуку й порівняння програмного коду вірусу. Приклади програмних кодів міститься в здалегіть установлених сигнатурах (наборах, характерних послідовностей байтів для відомих вірусів). Серед недоліків цих програм - беззахисність перед вірусами, що не мають постійного програмного коду і здатні видозмінюватися зі збереженням основних функцій. Також сканери не можуть протидіяти різновидам того самого вірусу, що вимагає від користувача постійного оновлення антивірусних баз. Та найбільш уразливе місце - нездатність виявити нові й невідомі віруси. Програми - монітори у сукупності зі сканером створюють базовий захист комп'ютера. На основі наявних сигнатур здійснює перевірку поточних процесів у режимі реального часу. Виконують попередню перевірку при спробі перегляду чи запуску файла. Розрізняють файлові монітори, монітори для поштових клієнтів, що використовують протоколи РОР3, ІМАР, NNTP і SMTP, і спеціальні монітори для окремих додатків. Основна їхня перевага - здатність виявляти віруси безпосередньо на ранній стадії активності.
 +
 
 +
==Список використаної літератури==
 +
#http://desnabib.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1221:2010-04-16-13-40-26&catid=43:-141&Itemid=93
 +
 
 +
==Інтернет ресурси до теми==
 +
немає
 +
 
 +
==Додаткові матеріали до теми==
 +
https://contact.com.ua/articles/kompvirys.html
 +
 
 +
==Результати вивчення теми==
 +
Посилання на презентації, фотоальбоми та ін.

Поточна версія на 11:30, 9 грудня 2016

Сидоренко Анастасія Андріївна

Про себе

Я студентка 11 групи Кіровоградського педагогічного университету, фізико-математичного факультуте!

Мої інтереси

Люблю читати, співати та танцювати! Займаюся спортом!

Навчальні курси та проекти, в яких беру участь

Я не беру участь ні в яких проектах та курсах!

Мої роботи

Введіть тему статті

Міфи і реальність про комп’ютерні віруси

Актуальність статті

Ця стаття дуже цікава та актуальна,вона допомагає нам дізнатися багато цікавого!

Матеріали статті

Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу. Малообізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види шкідливих програм — програми-шпигуни чи навіть спам. За створення та поширення шкідливих програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в Україні створення і поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу (статті 361, 362, 363). Історія свідчить, що ідею створення комп'ютерних вірусів окреслив письменник-фантаст Т. Дж. Райн, котрий в одній із своїх книжок, написаній в США в 1977 р., описав епідемію, що за короткий час охопила біля 7000 комп'ютерів. Причиною епідемії став комп'ютерний вірус, котрий передавався від одного комп'ютера до другого, пробирався в їхні операційні системи і виводив комп'ютери з-під контролю людини. У 1992 році з'явився перший конструктор вірусів для PC — VCL (для Amiga конструктори існували і раніше), а також готові поліморфні модулі (MtE, DAME і TPE) і модулі шифрування для вбудовування в нові віруси. У кілька наступних років було остаточно відточено стелс-і поліморфні технології (SMEG.Pathogen, SMEG.Queeg, OneHalf, 1994; NightFall, Nostradamus, Nutcracker, 1995), а також випробувано самі незвичайні способи проникнення в систему і зараження файлів (Dir II — 1991, PMBS, Shadowgard, Cruncher — 1993). Крім того, з'явилися віруси, що заражають об'єктні файли (Shifter, 1994) і вихідні тексти програм (SrcVir, 1994). З поширенням пакету Microsoft Office набули поширення макровіруси (Concept, 1995). У 1996 році з'явився перший вірус для Windows 95 — Win95.Boza, а в грудні того ж року — перший резидентний вірус для неї — Win95.Punch. З поширенням мереж та Інтернету файлові віруси все більше орієнтуються на них як на основний канал роботи (ShareFun, 1997 — макровірус MS Word, що використовує MS-Mail для поширення, Win32.HLLP.DeTroie, 1998 — сімейство вірусів-шпигунів, Melissa, 1999 — макровірус і мережевий черв'як, який побив усі рекорди за швидкістю поширення). Еру розквіту «троянських коней» відкриває утиліта прихованого віддаленого адміністрування BackOrifice (1998) і пішли за нею аналоги (NetBus, Phase). Вірус Win95.CIH досяг апогею в застосуванні незвичайних методів, переписуючи Flash Bios заражених машин (епідемія в червні 1998 вважається найбільш руйнівною за попередні роки). В кінці 1990-x — на початку 2000-x з ускладненням ПЗ та системного оточення, масовим переходом на порівняно захищені Windows сімейства NT, утвердженням мереж як основного каналу обміну даними, а також успіхами антивірусних технологій у виявленні вірусів, побудованих за складними алгоритмами, останні стали все більше замінювати впровадження у файли на впровадження в операційну систему (незвичайний автозапуск, руткіти) і підміняти поліморфізм величезною кількістю видів (число відомих вірусів зростає експоненціально). Віруси у складі іншого шкідливого ПЗ остаточно оформляються як засіб кіберзлочинності. Для одних віруси є бізнесом. Причому не тільки для їхніх авторів, але і для тих, хто з цими вірусами бореться. Бо процвітання компаній, які випускають антивірусні програми не є несподіванкою ні для кого. Для інших — це хобі. Хобі — збирання вірусних колекцій і хобі — написання вірусів. Ще інші — створюють віруси для прояву власної зухвалості і незалежності, у деяких колах подібна діяльність просто необхідна для підняття свого престижу. Є й такі, для кого віруси це витвір мистецтва; зустрічаються лікарі за покликанням, отже, може бути і комп'ютерний лікар за покликанням. Для деяких віруси служать приводом пофілософствувати на теми створення і розвитку комп'ютерного життя. Для інших віруси — це також стаття кримінального кодексу. Але для більшості користувачів комп'ютерів віруси — це щоденна головна біль і турбота, причина збоїв у роботі комп'ютера і ворог номер один. Не існує єдиної системи класифікації та іменування вірусів (хоча спроба створити стандарт була зроблена на зустрічі CARO в 1991 році). Комп'ютерні віруси класифікуються на : 1. Мережні які поширюються комп'ютерними мережами. 2. Файлові які вбудовуються у виконувані файли (найбільш поширений тип вірусів), або створюють файли - двійники (компаньйон - віруси ), або використовують особливості організації файлової системи (link віруси ) 3. Завантажувальні які записують себе або в завантажувальний сектор диска (bootсектор),або сектор, який містить системний завантажник вінчестера (Master Boot Record ), або змінюють покажчик на активний bootсектор 4. Файлово - завантажувальні які завантажують як файли, так і завантажувальні сектори дисків 5. Резидентний вірус який у разі інфікування комп'ютер залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, що потім перехоплює обертання ОС до об'єктів зараження і вбудовується в них. Цей вид віруса міститься в пам'яті і є активним аж до вимикання комп'ютера або перезавантаження ОС 6. Нерезедентний вірус який зберігає свою активність обмежений час 7. Безпечні віруси яких вплив обмежується зменшенням вільної пам'яті на диску та графічними, звуковими й іншими ефектами 8. Небезпечні які можуть призвести до серйозних збоїв у роботі комп'ютера 9. Дуже небезпечні в яких в алгоритм роботи явно закладено дії, що можуть спричинити втрату програм, знищити дані тощо 10. Найпростіші віруси (паразитичні) які змінюють уміст файлів і секторів диска ; їх можна достатньо легко виявити і знищити 11. Віруси - реплікатори так звані хробаки, що поширюються комп'ютерними мережами 12. Віруси невидимки - стелсвіруси які перехоплюють обертання ОС до уражених файлів і секторів дисків та підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска 13. Віруси мутанти які містять алгоритм шифрування - розшифрування 14. Квазивірусні, або «троянські програми» які неспроможні до само розповсюдження, проте дуже небезпечні, оскільки, маскируючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків Антивірусні програми - програми для виявлення, видалення і захищення від комп'ютерних вірусів. Зазначені нижче варіанти програм сьогодні в чистому вигляді практично не зустрічаються. Розроблювачі антивірусів змушені передбачати практично всі основні типи антивірусних програм, які стосовно нинішніх питань безпеки правильно було казати компонентами або складовими, ніж самостійними додатками. Програми - детектори або сканери основний елемент будь - якого антивірусу здійснює пасивний захист. За запитом користувача або заданим розпорядком провадить перевірку файлів у вибраній ділянці системи. Шкідливі об'єкти виявляє шляхом пошуку й порівняння програмного коду вірусу. Приклади програмних кодів міститься в здалегіть установлених сигнатурах (наборах, характерних послідовностей байтів для відомих вірусів). Серед недоліків цих програм - беззахисність перед вірусами, що не мають постійного програмного коду і здатні видозмінюватися зі збереженням основних функцій. Також сканери не можуть протидіяти різновидам того самого вірусу, що вимагає від користувача постійного оновлення антивірусних баз. Та найбільш уразливе місце - нездатність виявити нові й невідомі віруси. Програми - монітори у сукупності зі сканером створюють базовий захист комп'ютера. На основі наявних сигнатур здійснює перевірку поточних процесів у режимі реального часу. Виконують попередню перевірку при спробі перегляду чи запуску файла. Розрізняють файлові монітори, монітори для поштових клієнтів, що використовують протоколи РОР3, ІМАР, NNTP і SMTP, і спеціальні монітори для окремих додатків. Основна їхня перевага - здатність виявляти віруси безпосередньо на ранній стадії активності.

Список використаної літератури

  1. http://desnabib.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1221:2010-04-16-13-40-26&catid=43:-141&Itemid=93

Інтернет ресурси до теми

немає

Додаткові матеріали до теми

https://contact.com.ua/articles/kompvirys.html

Результати вивчення теми

Посилання на презентації, фотоальбоми та ін.
Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Користувач:4776525&oldid=258438