Відмінності між версіями «Стаття до проекту, 2016 (Іпанова)»

Поточна версія на 08:04, 27 жовтня 2016

Вступ

Значення терміна «людина» багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.У найзагальнішому розумінні термін «людина» вказує на належність до людського роду — вищої сходинки живої природи на нашій планеті.Що ж таке життя? Є багато різних визначень поняття «життя». У загальному розумінні життя є особливою формою існування і руху матерії, вищою по відношенню до фізичної чи хімічної форми, способом існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з їх зовнішнім середовищем.Життя — це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин,самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломерантів.З цього досить складного визначення виведемо головне: життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу.Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і аринним світом немає.Подібність, схожість людини і тварини визначається, по-перше, складом речовини, будовою та поведінкою організмів;по-друге, у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.Поняття «людина» вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні усім людям якості й особливості

Подібність, схожість людини і тварини визначається

• складом речовини, будовою та поведінкою організмів;
• по-друге, у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.

Діяльність людини, потреби людини

Діяльність - це специфічний спосіб ставлення людини до світу. Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння культури. Характерні ознаки діяльності людини:

• вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної потреби;

• вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди, предмети; природа тощо);

• обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні;

• з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі - працює;

• саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду;

• відчуває вплив умов ужиття як на рівні оточення (мікро-середовище), так і на рівні суспільства (макросередовище);

* діяльність має ціле усвідомлений і цілеспрямований характер.

На основі того, що людська діяльність являє собою систему усвідомлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього світу можна сформулювати таке визначення: Діяльність - це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. Потреби - це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпеченн

Місце людини в суспільстві

Всі ми живемо в суспільстві. Все життя ми шукаємо своє місце. Деякі, отримують задоволення від своєї спеціальності, гроші ідуть як хвіст комети. Але для того, щоб знайти своє місце, потрібно залишити в спокої самонавіяність, сісти на березі річки, і заглибившись в себе, віднайти саме своє призначення. Якщо це вдається, ти на коні, якщо ні – ти страждаєш, не відчуваєш самореалізації.Кожна людина живе серед людей, вона пов'язана з ними тисячами різноманітних зв'язків. Універсальною формою взаємозв'язку між людьми є спілкування. Саме завдяки йому людина стає людиною, може узгоджувати свої дії з діями інших людей, пізнавати їх й саме у цьому вона може найповніше виражати свій внутрішній світ, свою сутність. Разом з тим спілкування - це надзвичайно складна царина людського життя. Тому, щоб воно приносило не тільки користь, а й радість, робило людей більш щасливими, кожна людина повинна вчитися спілкуванню, оволодівати його культурою й мистецтвом.

4.

Висновок