Відмінності між версіями «Стаття до проекту,2016(Тімченко)»

Поточна версія на 07:49, 27 жовтня 2016

Вступ

Естетичне виховання — формування в особистості здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності.

Спрямоване воно на формування в людини гуманістичних якостей, здатності відчувати і розуміти красу, жити за її законами.

1.Завдання і зміст естетичного виховання

Особливим фактором естетичного виховання є природа. Як зауважував В. Сухомлинський, розглядаючи квітку чи окрему пелюстку, крильце метелика чи пушинку тополі, дитина не повинна забувати глобальну істину: природа — це єдине ціле, якому притаманна гармонія взаємозв'язків і залежностей, яке є джерелом і суттю життя. Естетичне виховання зорієнтоване на формування естетичної свідомості та естетичної поведінки особистості.

А) Естетична свідомість.Естетичний смак

Естетична свідомість — одна з форм суспільної свідомості, що реалізується через художньо-емоційне освоєння дійсності у формі естетичних почуттів, переживань, оцінок, смаків, ідеалів. Естетичний смак є здатністю людини правильно оцінити прекрасне, відрізняти прекрасне від потворного.

В) Естетичні почуття.Естетичний ідеал

Естетичні почуття є особливими почуттями насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне у навколишній дійсності та творах мистецтва. Естетичний ідеал — уявлення людини про прекрасне в абсолютному його вираженні.

2. Умови ефективності естетичного виховання

Ефективність естетичного виховання молоді визначають такі чинники: — створення в навчальному закладі естетично привабливої обстановки (оформлення навчальних кабінетів, аудиторій, місць відпочинку); — звернення у виховній роботі з молоддю до народних традицій і обрядів; — висока естетична культура різноманітних виховних заходів; — широке залучення учнів та студентів до гуртків художньої самодіяльності, участі їх у конкурсах та олімпіадах естетичного напряму; — висока естетична культура вихователів і вихованців у зовнішньому вигляді й у стосунках. Ефективність естетичного виховання забезпечується також взаємодією закладів освіти, культури, сім'ї, засобів масової інформації, культурними традиціями соціуму тощо.

3.Поняття, завдання і засоби естетичного виховання

Естетичне виховання належить до невід’ємних компонентів виховної системи початкової школи, що практично реалізується у єдності із світоглядним і розумовим, морально-етичним, фізичним і трудовим зростанням молодших школярів і виступає як необхідний фактор всебічного розвитку особистості, облагородження людини. Естетика – (в дослівному перекладі з грецької мови – здатний відчувати, чуттєво сприйманий) – наука про мистецтво, про прекрасне в художній творчості, у природі та суспільстві. Коротше кажучи, це наука про красу. До речі, саме в такому розумінні й вперше запровадив цей термін у науковий обіг із 1750 року німецький філософ А. Бавигартен.

• Елемент маркованого списку

4. Джерела естетичного виховання

В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела:

• твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери;
• музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку;
• художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література — важливий засіб розвитку інтелекту учнів;
• театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю);
• поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій;
• природу: її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі;
• факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями;
• оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).

Висновок:

Важливу роль в системі естетичного виховання грає працю. Виробництво, особливо в умовах радикальної економічної реформи, не може ігнорувати зростаючі естетичні потреби і смаки людей. Що не відповідають естетичним вимогам товари морально-естетично застарівають ще в процесі виробництва, залежуються в магазинах, на складах, перетворюються на нерухомий, Омертвляння капітал, що позбавляє підприємство можливості існувати на основі госпрозрахунку та самофінансування. Затоварення пов'язано також і з тим, що деякі оригінально виконані вироби прикладного мистецтва - керамічні вази, жіночі прикраси, килими, посуд - не приваблюють уваги покупців через збіднення їх власних художніх уявлень і уяви. Органічна взаємозв'язок праці і краси, виробництва і споживання вимагає залучення школярів у працю, що відповідає сучасним естетичним критеріям. У такому працю здійснюється художньо-естетичне виховання майбутнього учасника ринкового виробництва - споживача товарів і духовно-естетично розвиненого члена суспільства.