Поточна версія на 10:15, 16 листопада 2016

Трагічний фатум і доля людини в трагедії Еврипіда “Іпполіт"

Ідея проекту

Вивчення проблеми літературних традицій античності через дослідження окремих прикладів художньо-філософського світу Евріпіда в трагедії "Іпполіт",а також дослідження творчого та життєвого шляху Евріпіда, визначити долю людини в трагедії, та провести паралель з сучасністю.

Автор проекту

Баєва Анна Олегівна

Матеріали проекту

Біографія

Згідно з Пароською хронікою Евріпід народився на острові Саламін у 484 році до н. е. За іншою версією поет народився в день Саламінської перемоги (28 вересня 480 року до н. е.), коли на острів висадилися афіняни, під час війни проти персів. Його батько Мнесарх мав невелику земельну власність, але спромігся дати синам освіту. За Арістофаном, його мати — зеленщиця Клейто, але пізніший біограф Філохор заперечує це. Відомо, що він навчався у видатних філософів Протагора й Анаксагора, дружив з Архілаєм, Продиком та Сократом, мав значну бібліотеку. Хлопчиком майбутній поет брав участь у щорічному вшануванні Аполлона в його делоському храмі, що вважалося привілеєм давніх аттічних родів. Як свідчать біографи, замолоду Евріпід здобував перемоги як атлет, захоплювався малюванням. Творчість Евріпіда, який сформувався в роки кризи афінської демократії, розкладу полісної моралі, посилення індивідуалізму, відрізняється різко критичним ставленням до міфології, етичних норм та інших традицій. Це викликало обурення сучасників і, цілком зрозуміло, що навколо нього склалася несприятлива атмосфера (відбита у творах Арістофана), внаслідок чого поет наприкінці життя залишив Афіни. Після нетривалого перебування у фессалійській Магнесії Евріпід поселився в Македонії, де й помер 406 до н. е. Недобрі плітки розповідали і про його смерть: нібито він був розірваний псами, або навіть розтерзаний жінками. Є відомості, що Евріпід почав працювати над трагедіями вже у вісімнадцятирічному віці, але в змаганні драматургів він вперше взяв участь лише в 455 до н. е., коли йому було близько тридцяти років. В цьому змаганні драматург посів третє місце. За все життя йому вдалося здобути лише п'ять перемог (останню — посмертно). Евріпід, на відміну від Есхіла та Софокла, сам на сцені не виступав, а також, порушуючи традиції, не писав музику до своїх творів, доручаючи цю справу музикантам.

Евріпід

Творчість

Незрозумілий сучасниками, Евріпід набув слави великого трагіка, який підготував мистецтво нової драми. Він широко вводить до драматичної дії раціональні інтонації філософського диспуту (в дусі софістів) або судових розглядів, поєднуючи граничний раціоналізм з психологізмом. Евріпіду властиве незвичне для античної трагедії посилення побутового елементу, цікавість до приватного життя людей. Показові кінцівки драм. Автор нехтує природним розвитком і завершеністю дії і тому в фіналі часто відбувається несподівана розв'язка, зазвичай пов'язана з втручанням божества, яке з'являлося на спеціальній театральній машині (еорема). Цей прийом пізніше отримав назву «deus ex machina» («бог з машини»).

Творчість Евріпіда по-справжньому оцінили вже після його смерті; до падіння Римської імперії він залишався найвідомішим і найпопулярнішим драматургом античності. Простежується вплив на Менандра, трагедії Сенеки Молодшого та на європейську драматургію. Від трагедій «Медея», «Гіпполіт» та інших веде початок розвиток драми в бік патетичної, пафосної трагедії значних, часом патологічних пристрастей (цю лінію розвивають Сенека, Расін та інші). Від трагедій «Іон», «Єлена» та інших, де вперше з'являються мотиви загубленої й знайденої дитини тощо — веде шлях в сторону побутової драми, просторікуватих персонажів (через побутову комедію Менандра цей напрям веде до Плавта, а через нього до Мольєра). Трагедії Евріпіда час від часу з'являються і в репертуарі сучасного театру.

Евріпід, що сидить, Лувр. Римська статуя ІІ ст.

Трагедія "Іпполіт"

«Гіпполіт» - одна з трагедій Евріпіда. Була написана в 428 році до н. е. Твір побудований на стародавньому сюжеті любові мачухи до пасинка. Перша редакція трагедії викликала обурення громадськості і була оголошена аморальною. Одна з головних героїнь - Федра - сама зізнається своєму пасинкові Гіпполіту в коханні. Провалу трагедії на той час сприяло і те, що індивідуальним переживанням особистості в той час уваги не приділялося. Сьогодні ми маємо можливість ознайомитися лише з другої версією трагедії, де Федра не зізнається у коханні до Гіпполіта, але позбавляє себе життя, завідомо залишивши чоловікові записку з наклепом на пасинка. Одне з нововведень Евріпіда полягає в тому, що важливе місце в трагедії займає жіночий образ. Причому він зовсім далекий від ідеалу. Важливо також, що і боги в Евріпіда наділені людськими рисами. Так, в даній трагедії Артеміда і Афродіта - дві божевільні від кохання богині, які не можуть "розділити" Гіпполіта. Головного героя трагедії губить прихильність до Артеміди і повна зневага до Афродіти. Таким чином, вперше в історії античного театру Еврипідом було поставлено питання про те, чи всі вчинки богів можна вважати виправданими й справедливими. «Гіпполіт» - одна з небагатьох трагедій, що принесла поетові першу нагороду. В давнину її називали ще «Гіпполіт, що несе вінок» (див. р. 72 наст.), щоб відрізнити її від раніше написаної, яка не збереглася, трагедії Евріпіда «Гіпполіт, що заслонюється плащем». Дія ранішої трагедії відбувалась в Афінах (а не в Арголіді, у місті Трезені, як у другому варіанті трагедії); Федра, скориставшись відсутністю Тесея, сама зызналась Гіпполітові у своїй пристрасті, і той з сорому заслонився плащем. Глядачі, очевидно, обурились поведінкою героїні, й Евріпід був змушений внести суттєві зміни. Одначе саме на перший варіант орієнтувався і Сенека у своїй «Федрі», й Овідій у «Героїдах».

Постать Іпполіта

Іпполіт - такий, яким його можна побачити у трагедії Евріпіда - це носій виключно позитивних якостей, високоморальна й благородна натура. Він схиляється лише перед чарами Артеміди, що постає як богиня не тільки мисливства, а й усієї природи. Іпполіт же ще й філософ, а на той час філософи саме в природі бачили свій ідеал. Таким чином, захоплення юнака полюванням разом з Артемідою символізує своєрідне єднання людини зі світом природи. Саме це стає метою всього його життя. Все інше для Іпполіта не має ніякого значення. Слід додати, що Іпполіт чесний, вірний своєму слову. Усі ці риси складають портрет духовно багатої людини, серйозного філософа, вимогливого й суворого до себе.

Скульптура Іпполіт

Інтернет ресурси проекту

[1] Античний світ у трагедії Евріпіда " Іпполіт"

[2] Трагедія "Іпполіт"

[3] Основи античного театру

Додаткові матеріали проекту

[4] Вікі стаття - Біограіфя Евріпіда

Результати проекту

[5] Презентація на тему " Трагічний фатум і доля людини у трагедії Евріпіда "Іпполіт"