Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ЗЛ: " Виникнення комічних жанрів.Походження давньогрецької комедії".- 101 групи ФІМ, 2016.»
4563583 (обговорення • внесок) |
4563583 (обговорення • внесок) |
||
(не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | =='''''<font color='red' size=6>Виникнення комічних жанрів. Походження давньогрецької комедії | + | =='''''<font color='red' size=6>Виникнення комічних жанрів. Походження давньогрецької комедії</font>'''''== |
Якщо є додайте логотип проекту | Якщо є додайте логотип проекту | ||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
== Матеріали проекту == | == Матеріали проекту == | ||
+ | '''Поняття і виникнення комічного | ||
+ | |||
+ | Комічне — категорія, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення. У комічній ситуації людина інтуїтивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою метою і негідними засобами її досягнення. | ||
+ | Дослідники комічного (Арістотель, Гоббс Томас, Г.-В.-Ф. Гегель, М.Чернишевський, А. Бергсон, Б. Борев, Б. Мінчин) встановили низку об'єктивних передумов і суб'єктивних якостей людей, взаємодія яких необхідна для виникнення комічного ставлення: | ||
+ | По-перше, комічне стосується тільки гуманітарної сфери, суспільних явищ, а неживі предмети можуть лише опосередковано втягуватися в комічне ставлення людини до людей чи суспільних явищ. | ||
+ | По-друге, суб'єкт комічного ставлення має відчувати свою перевагу над об'єктом висміювання і бути в цілковитій безпеці (страх за життя, як правило, виключає почуття комізму). | ||
+ | По-третє, несподівана невідповідність очікуваного і дійсного в контакті людини з суспільством, між прогнозованим і справжнім розв'язком комічної ситуації динамізує почуття і емоційну напругу, підтримує увагу учасників комічної ситуації (багато важать інтрига, перипетії). | ||
+ | По-четверте, будь-яка недоцільність, недоречність, абсурдність, відхилення від норми породжує нову грань комізму. | ||
+ | По-п'яте, все мертве, механічне, шаблонне, що видає себе за живе, природне, органічне, завжди викликає відчуття комічності. | ||
+ | |||
+ | '''Комедії першого періоду''' (425—421 рр. до н. е.) | ||
+ | Відрізняються найяскравішою політичною спрямованістю, об'єкт критики в них завжди визначений з максимальною точністю. Носієм публіцистично-викривального начала є хор, що активно виступає в пароді, парабасі й агоні персонаж, що втілює соціальне зло, часто запозичує конкретні риси в реально існуючої особи, але наділяється узагальненими ознаками певного типу — «демагога» (Чинбар), «філософа» (Сократ), «посла», «судді» тощо Характеристика такого героя створюється переважно зовнішніми або максимально конкретними ознаками: від промов і підношень Пафлогонца пахне шкірою; «вознесений» в думках Сократ поміщається в кошику, що висить між небом і землею. Широко застосовується фольклорна за своїм походженням гіпербола, що відкриває шлях відвертого гротеску і шаржу. | ||
+ | |||
+ | '''Комедії другого періоду''' (414—405 рр.до н.е) | ||
+ | Відрізняються постановкою більш загальних питань і ослабленням персональної інвективи. Робиться спроба включити хорову парабасу в розвиток сюжету і підпорядкувати цій же меті епізодичні зчіпки в другій половині комедії — найуспішніше це втілено в комедії «Лісістрата», де розв'язка настає лише в кінці п'єси і гостра сюжетна ситуація тримає читача в напрузі до останньої миті. | ||
+ | |||
+ | '''Комедії третього періоду''' (392—388 рр. до н.е) | ||
+ | Подальший розвиток тенденції до індивідуальної характерності і побутової конкретності персонажа. Найкращий приклад — образ пронизливого і нахабного раба Каріона в «Плутосі» — безсумнівному предтечі рабів новоаттичної (Менандр) і римської комедії (Плавт), а через них і європейські комедії нового часу (Бомарше, Карпенко-Карий). | ||
+ | |||
+ | Майже нівелюється партія хору: його функції зводяться до танцю в перервах між окремими епізодами, настільки мало пов'язані зі змістом комедії, що для них навіть не завжди пишеться спеціальний текст, а тільки відзначається момент вступу хору зі вставним номером. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Файл:Masque esclave.jpg|300x400px]] | ||
+ | |||
===Інтернет ресурси проекту=== | ===Інтернет ресурси проекту=== | ||
Список посилань на ресурси проекту (якщо посилань багато, то зробіть на новій сторінці). | Список посилань на ресурси проекту (якщо посилань багато, то зробіть на новій сторінці). |
Поточна версія на 11:30, 7 жовтня 2016
Зміст
Виникнення комічних жанрів. Походження давньогрецької комедії
Якщо є додайте логотип проекту
Ідея проекту
Дізнатися коли і як виникли комічні жанри, що сприяло цьому. Розглянути особливості давньогрецької комедії. Більш розширити кругозір студентів стосовно цієї теми.
Автор проекту
Матеріали проекту
Поняття і виникнення комічного
Комічне — категорія, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення. У комічній ситуації людина інтуїтивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою метою і негідними засобами її досягнення. Дослідники комічного (Арістотель, Гоббс Томас, Г.-В.-Ф. Гегель, М.Чернишевський, А. Бергсон, Б. Борев, Б. Мінчин) встановили низку об'єктивних передумов і суб'єктивних якостей людей, взаємодія яких необхідна для виникнення комічного ставлення: По-перше, комічне стосується тільки гуманітарної сфери, суспільних явищ, а неживі предмети можуть лише опосередковано втягуватися в комічне ставлення людини до людей чи суспільних явищ. По-друге, суб'єкт комічного ставлення має відчувати свою перевагу над об'єктом висміювання і бути в цілковитій безпеці (страх за життя, як правило, виключає почуття комізму). По-третє, несподівана невідповідність очікуваного і дійсного в контакті людини з суспільством, між прогнозованим і справжнім розв'язком комічної ситуації динамізує почуття і емоційну напругу, підтримує увагу учасників комічної ситуації (багато важать інтрига, перипетії). По-четверте, будь-яка недоцільність, недоречність, абсурдність, відхилення від норми породжує нову грань комізму. По-п'яте, все мертве, механічне, шаблонне, що видає себе за живе, природне, органічне, завжди викликає відчуття комічності.
Комедії першого періоду (425—421 рр. до н. е.) Відрізняються найяскравішою політичною спрямованістю, об'єкт критики в них завжди визначений з максимальною точністю. Носієм публіцистично-викривального начала є хор, що активно виступає в пароді, парабасі й агоні персонаж, що втілює соціальне зло, часто запозичує конкретні риси в реально існуючої особи, але наділяється узагальненими ознаками певного типу — «демагога» (Чинбар), «філософа» (Сократ), «посла», «судді» тощо Характеристика такого героя створюється переважно зовнішніми або максимально конкретними ознаками: від промов і підношень Пафлогонца пахне шкірою; «вознесений» в думках Сократ поміщається в кошику, що висить між небом і землею. Широко застосовується фольклорна за своїм походженням гіпербола, що відкриває шлях відвертого гротеску і шаржу.
Комедії другого періоду (414—405 рр.до н.е) Відрізняються постановкою більш загальних питань і ослабленням персональної інвективи. Робиться спроба включити хорову парабасу в розвиток сюжету і підпорядкувати цій же меті епізодичні зчіпки в другій половині комедії — найуспішніше це втілено в комедії «Лісістрата», де розв'язка настає лише в кінці п'єси і гостра сюжетна ситуація тримає читача в напрузі до останньої миті.
Комедії третього періоду (392—388 рр. до н.е) Подальший розвиток тенденції до індивідуальної характерності і побутової конкретності персонажа. Найкращий приклад — образ пронизливого і нахабного раба Каріона в «Плутосі» — безсумнівному предтечі рабів новоаттичної (Менандр) і римської комедії (Плавт), а через них і європейські комедії нового часу (Бомарше, Карпенко-Карий).
Майже нівелюється партія хору: його функції зводяться до танцю в перервах між окремими епізодами, настільки мало пов'язані зі змістом комедії, що для них навіть не завжди пишеться спеціальний текст, а тільки відзначається момент вступу хору зі вставним номером.
Інтернет ресурси проекту
Список посилань на ресурси проекту (якщо посилань багато, то зробіть на новій сторінці). Посилання на створену колекцію закладок
Додаткові матеріали проекту
Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали
Результати проекту
Звіт у вигляді презентації.