Відмінності між версіями «Користувач:411500»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 30 проміжних версій цього учасника)
Рядок 3: Рядок 3:
 
'''''<font color='red' size=6>Битюцька Алла Олександрівна
 
'''''<font color='red' size=6>Битюцька Алла Олександрівна
 
</font>'''''
 
</font>'''''
 
+
[[Файл:Всн.jpg|міні]]
 
== Про себе ==
 
== Про себе ==
 +
[[ТО14 (технологічна освіта 2014 рік вступу)]]
 +
 
Студентка,мати,активна,цілеспрямована,відповідальна.
 
Студентка,мати,активна,цілеспрямована,відповідальна.
 +
[[Файл:На площади.jpg|міні]]
  
 
== Мої інтереси ==
 
== Мої інтереси ==
Рядок 11: Рядок 14:
  
 
== Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==
 
== Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==
В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.
+
Мої роботи на Вікі КДПУ
 +
 
 +
[[Сірчасто-срібний фотоелемент (ФЕСС-У)]]
 +
 
 +
[[Телевізійний прередавач та приймач]]
 +
 
 +
[[Камера для спостереження шляхів α-частинок]]
 +
 
 +
==  «Природоохоронні технології»==
  
== Мої роботи ==
 
Стаття з «СІТ в освіті»,
 
 
=='''''<font color='blue' size=5>Природоохоронні технології</font>'''''==
 
=='''''<font color='blue' size=5>Природоохоронні технології</font>'''''==
  
==Дуже актуальна тема,так як потрібно знаходити шляхи збереження природи,знаходити методи боротьби з засміченням і корисні засоби очищення т.п..==
+
'''Дуже актуальна тема,так як потрібно знаходити шляхи збереження природи,знаходити методи боротьби з засміченням і корисні засоби очищення т.п..'''
...
+
  
=='''Природоохоронні технології
+
==Природоохоронні технології==
  
Екологічний моніторинг''': завдання, методи досліджень
+
Екологічний моніторинг: завдання, методи досліджень
 
Екологічний моніторинг — це комплексна система спостережень за станом навколишнього середовища, оцінюванням і прогнозом змін стану довкілля під впливом природних і антропогенних факторів.
 
Екологічний моніторинг — це комплексна система спостережень за станом навколишнього середовища, оцінюванням і прогнозом змін стану довкілля під впливом природних і антропогенних факторів.
'''Основні завдання екологічного моніторингу:'''
+
'''Основні завдання екологічного моніторингу:'''
 
·спостереження за джерелами антропогенного впливу; спостереження за факторами антропогенного впливу;
 
·спостереження за джерелами антропогенного впливу; спостереження за факторами антропогенного впливу;
 
·спостереження за станом природного середовища й процесами, що відбуваються в ньому, під впливом факторів антропогенного впливу; оцінювання фактичного стану природного середовища;
 
·спостереження за станом природного середовища й процесами, що відбуваються в ньому, під впливом факторів антропогенного впливу; оцінювання фактичного стану природного середовища;
Рядок 36: Рядок 44:
 
Регіональний моніторинг — вивчення стану навколишнього середовища в межах того чи іншого регіону.
 
Регіональний моніторинг — вивчення стану навколишнього середовища в межах того чи іншого регіону.
 
''Локальний моніторинг, або імпактний'',— вивчення стану навколишнього середовища в окремому населеному пункті або на підприємстві (наприклад, вивчення скидання або викидів конкретного підприємства).
 
''Локальний моніторинг, або імпактний'',— вивчення стану навколишнього середовища в окремому населеному пункті або на підприємстві (наприклад, вивчення скидання або викидів конкретного підприємства).
'''Методи екологічного моніторингу.'''
+
 
 +
'''Методи екологічного моніторингу.'''
 
Для проведення моніторингу будь-якого рівня використовуються сучасні методи аналізу й контролю навколишнього середовища, які можна розділити на дві великі групи:
 
Для проведення моніторингу будь-якого рівня використовуються сучасні методи аналізу й контролю навколишнього середовища, які можна розділити на дві великі групи:
 
А: аерокосмічні.
 
А: аерокосмічні.
Рядок 53: Рядок 62:
 
б) метод ліхеноіндикації (від латин. lichenes — лишайники) заснований на обліку кількості лишайників у міських насадженнях (парках, садах), районах великих підприємств. (Установлено однозначний зв’язок між наявністю лишайників на стовбурах дерев і «полями забруднення» повітря.);
 
б) метод ліхеноіндикації (від латин. lichenes — лишайники) заснований на обліку кількості лишайників у міських насадженнях (парках, садах), районах великих підприємств. (Установлено однозначний зв’язок між наявністю лишайників на стовбурах дерев і «полями забруднення» повітря.);
 
в) факт відмирання дерев за відсутності жуків короїдів також слугує біологічним індикатором забруднення повітря або ґрунту речовинами промислового походження.
 
в) факт відмирання дерев за відсутності жуків короїдів також слугує біологічним індикатором забруднення повітря або ґрунту речовинами промислового походження.
Технологія переробки побутових відходів
+
 
 +
 
 +
'''Технологія переробки побутових відходів '''
 
Переробка відходів — одна з найактуальніших тем екології. Споживання продуктів з роками тільки підвищується, зростають темпи виробництва, разом із ними підвищується й кількість вироблених відходів. Екологічний моніторинг останніх років показує, що рівень забруднення наших міст різко підвищився. Не останню роль у цьому, як відомо, відіграє людина. Сьогодні сміття, що заповнило лісові масиви, водойми, схили, пустирі, уже не викликає здивування й стало для більшості з нас нормою життя. Ми вже не обурюємося виробами з поліетилену, що лежать на узбіччях, а тим часом на розпад одного поліетиленового пакета або пластикової пляшки припадає не один десяток років. Сміття, що потрапляє у воду, ставить під загрозу популяцію багатьох видів тварин. Будь-яка сировина, що ми споживаємо, на 97 % відсотків в остаточному підсумку перетворюється на відходи. Екосистема припускає постійний кругообіг речовин, але як бути з тими відходами, процес розкладання яких є надто тривалим?
 
Переробка відходів — одна з найактуальніших тем екології. Споживання продуктів з роками тільки підвищується, зростають темпи виробництва, разом із ними підвищується й кількість вироблених відходів. Екологічний моніторинг останніх років показує, що рівень забруднення наших міст різко підвищився. Не останню роль у цьому, як відомо, відіграє людина. Сьогодні сміття, що заповнило лісові масиви, водойми, схили, пустирі, уже не викликає здивування й стало для більшості з нас нормою життя. Ми вже не обурюємося виробами з поліетилену, що лежать на узбіччях, а тим часом на розпад одного поліетиленового пакета або пластикової пляшки припадає не один десяток років. Сміття, що потрапляє у воду, ставить під загрозу популяцію багатьох видів тварин. Будь-яка сировина, що ми споживаємо, на 97 % відсотків в остаточному підсумку перетворюється на відходи. Екосистема припускає постійний кругообіг речовин, але як бути з тими відходами, процес розкладання яких є надто тривалим?
 
'''Тверді побутові відходи (ТПВ)''' — це товари, що втратили споживчі властивості, найбільша частина відходів споживання. До ТПВ належать відходи, що утворюються в житлових і громадських будівлях, торговельних, видовищних, спортивних й інших підприємствах (включаючи відходи від поточного ремонту квартир), відходи від опалювальних пристроїв місцевого опалення, опале листя, що збирають на територіях подвір’їв, і великогабаритні відходи.
 
'''Тверді побутові відходи (ТПВ)''' — це товари, що втратили споживчі властивості, найбільша частина відходів споживання. До ТПВ належать відходи, що утворюються в житлових і громадських будівлях, торговельних, видовищних, спортивних й інших підприємствах (включаючи відходи від поточного ремонту квартир), відходи від опалювальних пристроїв місцевого опалення, опале листя, що збирають на територіях подвір’їв, і великогабаритні відходи.
Рядок 79: Рядок 90:
 
#...1.Сидоренко Л.І, Сучасна екологія – К.:, 2001  
 
#...1.Сидоренко Л.І, Сучасна екологія – К.:, 2001  
 
#...2. Підоплічко І.Г., Ющенко О.К. Заповідні скарби. - К.: Рад. Школа, 1976
 
#...2. Підоплічко І.Г., Ющенко О.К. Заповідні скарби. - К.: Рад. Школа, 1976
...
 
 
#...3.Ющенко О.П. Заповідники УРСР. - К.: Рад. школа, 1985.
 
#...3.Ющенко О.П. Заповідники УРСР. - К.: Рад. школа, 1985.
  
==Інтернет ресурси до теми==
+
[http://kpl16.blogspot.com/2013/01/blog-post_9641.html Блог з матеріалами]
Посилання на карти знань, колекції закладок, веб-журнали та ін.
+
  
==Додаткові матеріали до теми==
+
[http://www.imv.kiev.ua/index.php/uk/products/protection Матеріал до теми Природоохоронні технології]
Посилання на різні корисні матеріали.
+
  
 
==Результати вивчення теми==
 
==Результати вивчення теми==
Посилання на презентації, фотоальбоми та ін.«Природоохоронні технології»  -  21 групи,ф.м. факультету, 2016 рік
 
  
'''Природоохоронні технології
+
[https://drive.google.com/file/d/0B4DDHFo9fKvneGhxdjZYSFBMbk0/view фотоальбом]
'''
+
''Екологічний моніторинг:'' завдання, методи досліджень
+
''Екологічний моніторинг'' — це комплексна система спостережень за станом навколишнього середовища, оцінюванням і прогнозом змін стану довкілля під впливом природних і антропогенних факторів.
+
''Основні завдання екологічного моніторингу:''
+
·спостереження за джерелами антропогенного впливу; спостереження за факторами антропогенного впливу;
+
·спостереження за станом природного середовища й процесами, що відбуваються в ньому, під впливом факторів антропогенного впливу; оцінювання фактичного стану природного середовища;
+
·прогноз зміни стану природного середовища під впливом факторів антропогенного впливу й оцінювання прогнозованого стану природного середовища.
+
Слід взяти до уваги, що власне система моніторингу не включає діяльність із керування якістю середовища, а лише є джерелом інформації, необхідної для прийняття екологічно значимих розв’язань.
+
Екологічний моніторинг включає ланки різного рівня.
+
'''Глобальний моніторинг''' — на основі міжнародного співробітництва.
+
Контроль природного середовища здійснюється відповідно до міжнародних програм, таких як «Людина й біосфера» (МАБ), прийнятої ЮНЕСКО в 1970 p., а також програмами Міжнародного комітету з навколишнього середовища СКОПІ, ЮНЕП, що припускають створення Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС). Основне завдання — попередження природних і антропогенних змін стану природного середовища, здатних завдати економічної, моральної й соціальної шкоди людству.
+
'''Національний моніторинг''' — загальнодержавна система спостереження й контролю.
+
Завданнями глобального й національного моніторингу можуть бути, наприклад, спостереження за динамікою популяції шкідливих організмів на великих площах, облік руху охоронюваних видів рослин і тварин, можливості завдання збитків лісам, полям, водоймам.
+
Регіональний моніторинг — вивчення стану навколишнього середовища в межах того чи іншого регіону.
+
'''Локальний моніторинг, або імпактний,'''— вивчення стану навколишнього середовища в окремому населеному пункті або на підприємстві (наприклад, вивчення скидання або викидів конкретного підприємства).
+
'''Методи екологічного моніторингу.'''
+
Для проведення моніторингу будь-якого рівня використовуються сучасні методи аналізу й контролю навколишнього середовища, які можна розділити на дві великі групи:
+
''А: аерокосмічні.''
+
Це система спостереження за допомогою літакових, аеростатних засобів, супутників і супутникових систем.
+
''Б: наземні.''
+
1.'''Спектральні й хімічні методи аналізу''' дозволяють одержувати достовірну інформацію про екологічну обстановку:
+
·якісні й кількісні методи дозволяють визначити, яка речовина та в якій кількості міститься в досліджуваній пробі;
+
·''титриметричний'' (об’ємний) метод. У цьому виді аналізу зважування заміняється вимірюванням об’ємів як речовини, що визначається, так і реагенту, використовуваного при певному визначенні;
+
·колориметричні методи засновані на зміні відтінків кольору досліджуваного розчину залежно від концентрації;
+
·''експрес-методи''. До експрес-методів належать інструментальні методи, що дозволяють визначити забруднення за короткий період часу. Ці методи широко застосовуються для визначення радіаційного фону, у системі моніторингу повітряного й водного середовищ.
+
 
+
2. '''Методи біологічної індикації''' засновані на реакції живих організмів, чутливих до конкретних хімічних домішок. Дозволяють судити про стан навколишнього середовища за фактом зустрічі, відсутності, особливостями розвитку організмів-біоіндикаторів. '''Біоіндикатори''' — організми, присутність, кількість або особливості розвитку яких слугують показником природних процесів, антропогенних змін середовища існування:
+
біотестування за допомогою рослин (прикладом використання є Голландія, де такі корисні для людини рослини, як гладіолуси, тюльпани (тестоб’єкти на накопичення фторидів), італійська житня трава (тестоб’єкт на накопичення йонів важких металів), використовуються для аналізу забруднення великих площ країни);
+
біотестування за допомогою живих організмів:
+
''а) тестування стану водойм'' у штучних умовах за допомогою таких організмів, як дафнія (рачки), п’явки (хробаки), інфузорії (найпростіші), знаходять у наш час широке застосування в багатьох країнах;
+
''б) метод ліхеноіндикації (від латин. lichenes — лишайники)'' заснований на обліку кількості лишайників у міських насадженнях (парках, садах), районах великих підприємств. (Установлено однозначний зв’язок між наявністю лишайників на стовбурах дерев і «полями забруднення» повітря.);
+
в) факт відмирання дерев за відсутності жуків короїдів також слугує ''біологічним індикатором'' забруднення повітря або ґрунту речовинами промислового походження.
+
'''Технологія переробки побутових відходів'''
+
''Переробка відходів'' — одна з найактуальніших тем екології. Споживання продуктів з роками тільки підвищується, зростають темпи виробництва, разом із ними підвищується й кількість вироблених відходів. Екологічний моніторинг останніх років показує, що рівень забруднення наших міст різко підвищився. Не останню роль у цьому, як відомо, відіграє людина. Сьогодні сміття, що заповнило лісові масиви, водойми, схили, пустирі, уже не викликає здивування й стало для більшості з нас нормою життя. Ми вже не обурюємося виробами з поліетилену, що лежать на узбіччях, а тим часом на розпад одного поліетиленового пакета або пластикової пляшки припадає не один десяток років. Сміття, що потрапляє у воду, ставить під загрозу популяцію багатьох видів тварин. Будь-яка сировина, що ми споживаємо, на 97 % відсотків в остаточному підсумку перетворюється на відходи. Екосистема припускає постійний кругообіг речовин, але як бути з тими відходами, процес розкладання яких є надто тривалим?
+
''Тверді побутові відходи (ТПВ)'' — це товари, що втратили споживчі властивості, найбільша частина відходів споживання. До ТПВ належать відходи, що утворюються в житлових і громадських будівлях, торговельних, видовищних, спортивних й інших підприємствах (включаючи відходи від поточного ремонту квартир), відходи від опалювальних пристроїв місцевого опалення, опале листя, що збирають на територіях подвір’їв, і великогабаритні відходи.
+
'''Тверді побутові відходи (ТПВ) можуть бути декількох видів:'''
+
·· відходи споживання, матеріали й вироби — усе, що псується, зношується, не функціонує (побутова техніка, акумулятори, плати, проводи тощо), відходи, продукти життєдіяльності організмів, біологічні й сільськогосподарські відходи;
+
·· відходи виробництва, які утворюються в результаті обробки сировини для одержання різних видів енергії, а також верстати, складні машини, устаткування на цих підприємствах. Отут і криється головна проблема для екології. Найчастіше це радіоактивні, токсичні й інші особливо небезпечні відходи;
+
·· картон, папір, газети, упаковки Tetra Pak. Це найпоширеніший вид відходів у містах (до 37 % від загальної маси відходів);
+
·· кухонні відходи (до 30 %), але вони не становлять проблем у переробці;
+
·· синтетика, штучні матеріали (пластик, пластмаса, поліетилен) складають у ТПВ близько 5 % від загальної маси. Рециркуляції більша частина пластиків не підлягає, а також практично не піддається біологічному розкладанню;
+
·· скляні й металеві відходи складають близько 3 % усієї маси ТПВ;
+
·· каміння, будівельне сміття, кістки — 1-2 %;
+
·· тканини — відходи виробів текстильної промисловості (до 5 %).
+
Папір, органічні відходи, натуральні шкіра й тканини переробляються нескладно й швидко розкладаються самостійно, а пластик, метали, синтетичні матеріали, з яких виготовлена маса предметів, що оточують людину, практично не піддаються гниттю, не розкладаються й вимагають певних витрат на переробку.
+
'''Утилізація (знешкодження) сміття й відходів''' — Це спеціальна обробка сміття з метою перетворення його в інертний (нейтральний) стан, що не спричиняє шкідливого впливу на екологію. Поки що людство винайшло три принципово різних шляхи утилізації сміття:
+
1.організація смітників, поховання на полігонах;
+
2.вторинне використання відходів (брикетування, термообробка);
+
3.спалювання відходів (перетворення на засклені гранули).
+
Найбільш перевірений і популярний метод — поховання на смітниках — класика утилізації відходів. Але з ними тоді нічого не відбувається. У більшості держав світу саме так і відбувається. На підземних смітниках США спочиває 84 % від усього сміття країни, 90 % — в Англії, у Японії поховано 57 %. У середньому виходить 74 % від середньої кількості ТПВ у світі. Смітник, як професійне спорудження, має свої ідеальні стандарти якості. Днище смітника має бути вкрите поліетиленовою плівкою. Кожний новий шар відходів необхідно ущільнювати, накривати глиною й піском, а потім — новими шарами плівки. Спеціальний збирач знизу приймає всю рідину, яка надходить зі сміття, що зберігається. Рідина відправляється на переробку. Після заповнення котловану смітника його засипають ґрунтом, висаджують траву й розміщують зверху поле для гольфу. Така традиція існує у Великобританії й США. Зазвичай більшість світових смітників до таких стандартів не дотягують.
+
Спалюють сміття у Франції (35 % від загальної кількості), у Японії — 40 %. У спалюванні сміття є свої плюси: обсяг відходів можна зменшити у 2-10 разів; можна використовувати тепло від вогню; менше загрози заразити навколишнє середовище. Але дим і продукти згоряння забруднюють навколишнє середовище — це теж факт. Мінусами є те, що у такий спосіб утворюється більше шлаків, ніж від вулканічної діяльності планети. Крім того, золу також необхідно якось використовувати або зберігати. Синтетика при горінні виділяє токсичні матеріали. (Це велика проблема: діоксини спричиняють серйозні мутації, вони канцерогенні й дуже отруйні, 6-10 г діоксину є смертельними для людини.)
+
Обидва шляхи апробовувалися в США у 80-х pp. XX ст. З’ясувалося, що збудувати сміттєспалювальний завод зовсім не простіше, ніж організувати смітник, а за вартістю теж різниця невелика. Наприклад, середні капітальні витрати на будівництво сміттєспалювального заводу продуктивністю 500 тис. т на рік у США склали 200 млн доларів. У Росії такий завод коштував близько 100 млн доларів.
+
На сьогодні найбільш високотехнологічні методи утилізації ТПВ — це переробка й біотехнологія. Одним із мінусів такої технології є обов’язкове сортування сміття. Суть біотехнології: мікроорганізми розкладають органічну частину відходів у процесі ана­еробного розкладання, горючий газ (метан) є результатом обміну речовин мікроорганізмів, також утворюється компост — чудове добриво.
+
При сортуванні ТПВ можливе вторинне використання відходів як сировини. Наприклад, вторинне використання паперової макулатури зменшує витрати сировини, заощаджує паливо. Приклади плюсів вторинного використання відходів: 1 млн.т макулатури збереже 60 га лісів від вирубування, перероблена пластмаса підійде для виробництва поруччя або огородження. У Японії на переробленій макулатурі друкують понад 65 % періодики.
+

Поточна версія на 19:18, 28 травня 2017


Битюцька Алла Олександрівна

Всн.jpg

Про себе

ТО14 (технологічна освіта 2014 рік вступу)

Студентка,мати,активна,цілеспрямована,відповідальна.

На площади.jpg

Мої інтереси

Творча робота,рукоділля,культура.

Навчальні курси та проекти, в яких беру участь

Мої роботи на Вікі КДПУ

Сірчасто-срібний фотоелемент (ФЕСС-У)

Телевізійний прередавач та приймач

Камера для спостереження шляхів α-частинок

«Природоохоронні технології»

Природоохоронні технології

Дуже актуальна тема,так як потрібно знаходити шляхи збереження природи,знаходити методи боротьби з засміченням і корисні засоби очищення т.п..

Природоохоронні технології

Екологічний моніторинг: завдання, методи досліджень Екологічний моніторинг — це комплексна система спостережень за станом навколишнього середовища, оцінюванням і прогнозом змін стану довкілля під впливом природних і антропогенних факторів. Основні завдання екологічного моніторингу: ·спостереження за джерелами антропогенного впливу; спостереження за факторами антропогенного впливу; ·спостереження за станом природного середовища й процесами, що відбуваються в ньому, під впливом факторів антропогенного впливу; оцінювання фактичного стану природного середовища; ·прогноз зміни стану природного середовища під впливом факторів антропогенного впливу й оцінювання прогнозованого стану природного середовища. Слід взяти до уваги, що власне система моніторингу не включає діяльність із керування якістю середовища, а лише є джерелом інформації, необхідної для прийняття екологічно значимих розв’язань. Екологічний моніторинг включає ланки різного рівня. Глобальний моніторинг — на основі міжнародного співробітництва. Контроль природного середовища здійснюється відповідно до міжнародних програм, таких як «Людина й біосфера» (МАБ), прийнятої ЮНЕСКО в 1970 p., а також програмами Міжнародного комітету з навколишнього середовища СКОПІ, ЮНЕП, що припускають створення Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС). Основне завдання — попередження природних і антропогенних змін стану природного середовища, здатних завдати економічної, моральної й соціальної шкоди людству. Національний моніторинг — загальнодержавна система спостереження й контролю. Завданнями глобального й національного моніторингу можуть бути, наприклад, спостереження за динамікою популяції шкідливих організмів на великих площах, облік руху охоронюваних видів рослин і тварин, можливості завдання збитків лісам, полям, водоймам. Регіональний моніторинг — вивчення стану навколишнього середовища в межах того чи іншого регіону. Локальний моніторинг, або імпактний,— вивчення стану навколишнього середовища в окремому населеному пункті або на підприємстві (наприклад, вивчення скидання або викидів конкретного підприємства).

Методи екологічного моніторингу. Для проведення моніторингу будь-якого рівня використовуються сучасні методи аналізу й контролю навколишнього середовища, які можна розділити на дві великі групи: А: аерокосмічні. Це система спостереження за допомогою літакових, аеростатних засобів, супутників і супутникових систем. Б: наземні. 1. Спектральні й хімічні методи аналізу дозволяють одержувати достовірну інформацію про екологічну обстановку: ·якісні й кількісні методи дозволяють визначити, яка речовина та в якій кількості міститься в досліджуваній пробі; ·титриметричний (об’ємний) метод. У цьому виді аналізу зважування заміняється вимірюванням об’ємів як речовини, що визначається, так і реагенту, використовуваного при певному визначенні; ·колориметричні методи засновані на зміні відтінків кольору досліджуваного розчину залежно від концентрації; ·експрес-методи. До експрес-методів належать інструментальні методи, що дозволяють визначити забруднення за короткий період часу. Ці методи широко застосовуються для визначення радіаційного фону, у системі моніторингу повітряного й водного середовищ.

2. Методи біологічної індикації засновані на реакції живих організмів, чутливих до конкретних хімічних домішок. Дозволяють судити про стан навколишнього середовища за фактом зустрічі, відсутності, особливостями розвитку організмів-біоіндикаторів. Біоіндикатори — організми, присутність, кількість або особливості розвитку яких слугують показником природних процесів, антропогенних змін середовища існування: біотестування за допомогою рослин (прикладом використання є Голландія, де такі корисні для людини рослини, як гладіолуси, тюльпани (тестоб’єкти на накопичення фторидів), італійська житня трава (тестоб’єкт на накопичення йонів важких металів), використовуються для аналізу забруднення великих площ країни); біотестування за допомогою живих організмів: а) тестування стану водойм у штучних умовах за допомогою таких організмів, як дафнія (рачки), п’явки (хробаки), інфузорії (найпростіші), знаходять у наш час широке застосування в багатьох країнах; б) метод ліхеноіндикації (від латин. lichenes — лишайники) заснований на обліку кількості лишайників у міських насадженнях (парках, садах), районах великих підприємств. (Установлено однозначний зв’язок між наявністю лишайників на стовбурах дерев і «полями забруднення» повітря.); в) факт відмирання дерев за відсутності жуків короїдів також слугує біологічним індикатором забруднення повітря або ґрунту речовинами промислового походження.


Технологія переробки побутових відходів Переробка відходів — одна з найактуальніших тем екології. Споживання продуктів з роками тільки підвищується, зростають темпи виробництва, разом із ними підвищується й кількість вироблених відходів. Екологічний моніторинг останніх років показує, що рівень забруднення наших міст різко підвищився. Не останню роль у цьому, як відомо, відіграє людина. Сьогодні сміття, що заповнило лісові масиви, водойми, схили, пустирі, уже не викликає здивування й стало для більшості з нас нормою життя. Ми вже не обурюємося виробами з поліетилену, що лежать на узбіччях, а тим часом на розпад одного поліетиленового пакета або пластикової пляшки припадає не один десяток років. Сміття, що потрапляє у воду, ставить під загрозу популяцію багатьох видів тварин. Будь-яка сировина, що ми споживаємо, на 97 % відсотків в остаточному підсумку перетворюється на відходи. Екосистема припускає постійний кругообіг речовин, але як бути з тими відходами, процес розкладання яких є надто тривалим? Тверді побутові відходи (ТПВ) — це товари, що втратили споживчі властивості, найбільша частина відходів споживання. До ТПВ належать відходи, що утворюються в житлових і громадських будівлях, торговельних, видовищних, спортивних й інших підприємствах (включаючи відходи від поточного ремонту квартир), відходи від опалювальних пристроїв місцевого опалення, опале листя, що збирають на територіях подвір’їв, і великогабаритні відходи. Тверді побутові відходи (ТПВ) можуть бути декількох видів: ·· відходи споживання, матеріали й вироби — усе, що псується, зношується, не функціонує (побутова техніка, акумулятори, плати, проводи тощо), відходи, продукти життєдіяльності організмів, біологічні й сільськогосподарські відходи; · відходи виробництва, які утворюються в результаті обробки сировини для одержання різних видів енергії, а також верстати, складні машини, устаткування на цих підприємствах. Отут і криється головна проблема для екології. Найчастіше це радіоактивні, токсичні й інші особливо небезпечні відходи; ·· картон, папір, газети, упаковки Tetra Pak. Це найпоширеніший вид відходів у містах (до 37 % від загальної маси відходів); ·· кухонні відходи (до 30 %), але вони не становлять проблем у переробці; ·· синтетика, штучні матеріали (пластик, пластмаса, поліетилен) складають у ТПВ близько 5 % від загальної маси. Рециркуляції більша частина пластиків не підлягає, а також практично не піддається біологічному розкладанню; ·· скляні й металеві відходи складають близько 3 % усієї маси ТПВ; ·· каміння, будівельне сміття, кістки — 1-2 %; ·· тканини — відходи виробів текстильної промисловості (до 5 %). Папір, органічні відходи, натуральні шкіра й тканини переробляються нескладно й швидко розкладаються самостійно, а пластик, метали, синтетичні матеріали, з яких виготовлена маса предметів, що оточують людину, практично не піддаються гниттю, не розкладаються й вимагають певних витрат на переробку. Утилізація (знешкодження) сміття й відходів — Це спеціальна обробка сміття з метою перетворення його в інертний (нейтральний) стан, що не спричиняє шкідливого впливу на екологію. Поки що людство винайшло три принципово різних шляхи утилізації сміття: 1.організація смітників, поховання на полігонах; 2.вторинне використання відходів (брикетування, термообробка); 3.спалювання відходів (перетворення на засклені гранули). Найбільш перевірений і популярний метод — поховання на смітниках — класика утилізації відходів. Але з ними тоді нічого не відбувається. У більшості держав світу саме так і відбувається. На підземних смітниках США спочиває 84 % від усього сміття країни, 90 % — в Англії, у Японії поховано 57 %. У середньому виходить 74 % від середньої кількості ТПВ у світі. Смітник, як професійне спорудження, має свої ідеальні стандарти якості. Днище смітника має бути вкрите поліетиленовою плівкою. Кожний новий шар відходів необхідно ущільнювати, накривати глиною й піском, а потім — новими шарами плівки. Спеціальний збирач знизу приймає всю рідину, яка надходить зі сміття, що зберігається. Рідина відправляється на переробку. Після заповнення котловану смітника його засипають ґрунтом, висаджують траву й розміщують зверху поле для гольфу. Така традиція існує у Великобританії й США. Зазвичай більшість світових смітників до таких стандартів не дотягують. Спалюють сміття у Франції (35 % від загальної кількості), у Японії — 40 %. У спалюванні сміття є свої плюси: обсяг відходів можна зменшити у 2-10 разів; можна використовувати тепло від вогню; менше загрози заразити навколишнє середовище. Але дим і продукти згоряння забруднюють навколишнє середовище — це теж факт. Мінусами є те, що у такий спосіб утворюється більше шлаків, ніж від вулканічної діяльності планети. Крім того, золу також необхідно якось використовувати або зберігати. Синтетика при горінні виділяє токсичні матеріали. (Це велика проблема: діоксини спричиняють серйозні мутації, вони канцерогенні й дуже отруйні, 6-10 г діоксину є смертельними для людини.) Обидва шляхи апробовувалися в США у 80-х pp. XX ст. З’ясувалося, що збудувати сміттєспалювальний завод зовсім не простіше, ніж організувати смітник, а за вартістю теж різниця невелика. Наприклад, середні капітальні витрати на будівництво сміттєспалювального заводу продуктивністю 500 тис. т на рік у США склали 200 млн доларів. У Росії такий завод коштував близько 100 млн доларів. На сьогодні найбільш високотехнологічні методи утилізації ТПВ — це переробка й біотехнологія. Одним із мінусів такої технології є обов’язкове сортування сміття. Суть біотехнології: мікроорганізми розкладають органічну частину відходів у процесі ана­еробного розкладання, горючий газ (метан) є результатом обміну речовин мікроорганізмів, також утворюється компост — чудове добриво. При сортуванні ТПВ можливе вторинне використання відходів як сировини. Наприклад, вторинне використання паперової макулатури зменшує витрати сировини, заощаджує паливо. Приклади плюсів вторинного використання відходів: 1 млн.т макулатури збереже 60 га лісів від вирубування, перероблена пластмаса підійде для виробництва поруччя або огородження. У Японії на переробленій макулатурі друкують понад 65 % періодики.

Список використаної літератури

  1. ...1.Сидоренко Л.І, Сучасна екологія – К.:, 2001
  2. ...2. Підоплічко І.Г., Ющенко О.К. Заповідні скарби. - К.: Рад. Школа, 1976
  3. ...3.Ющенко О.П. Заповідники УРСР. - К.: Рад. школа, 1985.

Блог з матеріалами

Матеріал до теми Природоохоронні технології

Результати вивчення теми

фотоальбом