Відмінності між версіями «Основні можливості віртуальних машин»

Поточна версія на 20:58, 30 травня 2016

Основні можливості віртуальних машин

Можливості сучасних комп'ютерів багаторазово перевищують мінімальні системні вимоги, що пред’являються до комп'ютерного "заліза" більшістю операційних систем. Машина з 4 ГБ оперативної пам'яті, багатоядерним процесором з тактовою частотою 2 ГГц і жорстким диском на кілька сотень гігабайт вже далеко не рідкість. В той же час, для нормальної роботи Windows 7 досить центрального процесора з частотою 1 ГГц, 1 ГБ ОЗУ, 10,5 ГБ вільного простору на жорсткому диску, відеокарти з підтримкою DirectX 9 і 128 МБ відеопам'яті. Апаратні вимоги інших операційних систем нижчі в рази. Кожна операційна система має свої сильні і слабкі сторони. Наприклад, Windows 7 з підтримкою DirectX 11, дозволяє ефективно реалізовувати мультимедійні можливості і тому є кращою операційною системою для «геймерів». У плані несприйнятливості до комп'ютерних вірусів відмінно характеризуються операційні системи Linux. Велика кількість людей як і раніше віддає перевагу звичній всім Windows XP, перевіреній багатьма роками надійної рооти. Така ситуація мимоволі схиляє до думки про те, що не погано було б якось розділити можливості одного комп'ютера на кілька машин, на яких встановити різні операційні системи, щоб мати можливість використовувати переваги кожної з них залежно від вирішуваних завдань. В той же час, необхідно також реалізувати можливість зворотного з'єднання цих незалежних машин в один потужний комп'ютер, оскільки сучасні ігри і деякі інші ресурсномісткі програми все ж вимагають від "заліза" максимальної продуктивності. Далеко не всім користувачам відомо, що така можливість вже давно існує. Вона не передбачає якогось фізичного "розчленування" комп'ютера на частини і не вимагає придбання додаткових пристроїв. Все вирішується набагато простіше - встановлення спеціального програмного забезпечення, що створює віртуальні машини з віртуальним складовими частинами: процесором, оперативною пам'яттю, жорстким диском, мережевою картою, оптичним приводом і т.д. Цим віртуальних пристроям тимчасово передається певна частина реальних ресурсів комп'ютера (тільки на час, коли віртуальна машина увімкнена). А в інший час комп'ютер працює у звичайному режимі, зберігаючи за собою всі апаратні ресурси системи у повному обсязі. Кількість створюваних віртуальних машин, спосіб розподілу між ними ресурсів, встановлювані на них операційні системи та інше програмне забезпечення визначається користувачем. Їх можна запускати по черзі або разом. Кількість віртуальних машин, що одночасно працюють на одному комп'ютері, обмежується тільки його апаратними можливостями. Віртуальні комп'ютери і програми, які на них встановлені, зазвичай називають гостьовими (гостьова машина, гостьова операційна система). Реальні ж машини та їх програмне забезпечення називають хостовими (хостовий комп'ютер, хостова операційна система). Програма, що емулює віртуальні машини та забезпечує їх функціонування, встановлюється в основну (хостову) операційну систему і без неї працювати не може. Відповідно, увімкнути віртуальну машину без завантаження хостової системи неможливо. Віртуальні машини на одному комп'ютері можуть взаємодіяти між собою, а також з основним комп'ютером, оскільки мають мережні адаптери. Порядок організації їх взаємодії слабо відрізняється від побудови локальної мережі з реальних комп'ютерів. Гостьові операційні системи використовують підключення до Інтернету основного комп'ютера. До них можна приєднувати реальний оптичний привід, флешки і інші USB-девайси. При бажанні, віртуальну машину можна і повністю "ізолювати", відключивши віртуальні мережеві пристрої та спільні ресурси. Робочий стіл кожної гостьової машини відображається у вигляді окремого вікна. Для нього можна увімкнути повноекранний режим, в якому візуально все буде виглядати так, як ніби ви працюєте на реальній машині. Переваги віртуальних машин очевидні - можливість одночасного використання на одному комп'ютері різних операційних систем, порівняльне вивчення цих операційних систем та програмного забезпечення для них, експерименти з новими програмами без ризику пошкодження хостової операційної системи і т.д. В той же час, технологія віртуалізації ще поки далека від досконалості. Для звичайного користувача найвідчутнішим її недоліком є відсутність можливості емулювати на гостьових машинах високопродуктивні відеокарти. Тому грати на них в комп'ютерні 3-D ігри не можна (принаймні поки). З урахуванням викладеного неважко зробити висновок про те, що у якості хостової краще всього використовувати операційну систему, що забезпечує максимальну реалізацію мультимедійних можливостей комп'ютера, оскільки ресурсами реальної відеокарти зможе розпоряджатися тільки основна система. На даний час існує кілька варіантів програмного забезпечення для роботи з віртуальними машинами. Наприклад, за надійністю та ступенем інтеграції в Windows програмний продукт Virtual PC від Microsoft є непоганим варіантом. Обов'язковою умовою використання Virtual PC є також проходження хостовою операційною системою перевірки на справжність.

VMware також не поганий, але є платним.

Для рядових користувачів кращим варіантом буде програма Oracle VM VirtualBox (або просто VirtualBox). Можливо, ця думка не зовсім об'єктивна, але судіть самі: програма безкоштовна, є підтримка російської мови, як хостову можна використовувати будь-яку версію Windows, а також Linux, Solaris і ін., в інтерфейсі все просто і наочно, забезпечена достатня функціональність. Для встановлення на віртуальну машину деяких операційних систем (наприклад, Mac OS) необхідно, щоб центральний процесор комп’ютера на апаратному рівні підтримував віртуалізацію (більшість сучасних процесів.