Відмінності між версіями «Стандарти 3G»
Termi (обговорення • внесок) (Створена сторінка: Головна вимога до мереж третього покоління, висунута Міжнародним Телекомунікаційним Со…) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Головна вимога до мереж третього покоління, висунута Міжнародним Телекомунікаційним Союзом (ITU), звучить просто: вони повинні забезпечувати відеозв'язок з мінімальним | + | Головна вимога до мереж третього покоління, висунута Міжнародним Телекомунікаційним Союзом (ITU), звучить просто: вони повинні забезпечувати відеозв'язок з мінімальним розрішенням 320х240 (тобто QVGA). Для цього мережа повинна підтримувати пропускну здатність не менш чим у 384 Кбіт/с. Підтримка відеозв'язку вимагає, щоб мережа надала абонентові гарантовану якість сервісу – тобто, починаючи сеанс відеозв'язку, абонент повинен бути упевнений, що зв'язок буде надійним, що йому не прийдеться слухати відрізки фраз свого співрозмовника і дивитися на зображення, що смикається. |
| + | |||
| + | <center>[[Image:3g_umts.gif]][[Image:3g-21.gif]][[Image:3g-22.gif]]</center> | ||
Ряд пропозицій для стандарту IMT-2000 3G був представлений для розгляду ITU протягом 1998 року. З цього часу промисловість і органи стандартизації скоординували свої зусилля, щоб розглянути плюси і мінуси всіх цих пропозицій для стандарту IMT-2000 і установити набір вимог. Operators Harmonization Group (OHG) – група найбільших операторів у всіх частинах світу – зіграла ключову роль у цьому процесі і зрештою схвалила набір стандартів у травні 1999 року. | Ряд пропозицій для стандарту IMT-2000 3G був представлений для розгляду ITU протягом 1998 року. З цього часу промисловість і органи стандартизації скоординували свої зусилля, щоб розглянути плюси і мінуси всіх цих пропозицій для стандарту IMT-2000 і установити набір вимог. Operators Harmonization Group (OHG) – група найбільших операторів у всіх частинах світу – зіграла ключову роль у цьому процесі і зрештою схвалила набір стандартів у травні 1999 року. | ||
| Рядок 5: | Рядок 7: | ||
Це сімейство стандартів включає один стандарт, заснований на GDMA, із трьома можливими режимами: Multi-Carrier (Mc), Direct Spread (DS) і Time Division Duplex (TDD), а також один стандарт, заснований на TDMA – EDGE. Радіостандарти можуть комбінуватися з різними базовими мережевими стандартами (GSM MAP або ANSI-41) і функціонувати в різних смугах частот. Режим Multi-Carrier (Mc) також називають cdma2000 Mc; а режим Direct Spread (DS) також називають WCDMA. Стандарт UMTS покриває WCDMA, TDD і GSM/MAP. У 1992 році конференцією World Administrative Radio Conference (WARC) був призначений новий радіоспектр у 230 Мгц для наземних і супутникових сервісів. У рамках цього рішення ITU відхилив 155 МГц у 2 ГГц смузі для наземних сервісів 3G. Цей спектр був розміщений у Європі і Японії на двох 2 ГГц смугах, близьких до рекомендованих ITU, у плані виконання цих вимог. | Це сімейство стандартів включає один стандарт, заснований на GDMA, із трьома можливими режимами: Multi-Carrier (Mc), Direct Spread (DS) і Time Division Duplex (TDD), а також один стандарт, заснований на TDMA – EDGE. Радіостандарти можуть комбінуватися з різними базовими мережевими стандартами (GSM MAP або ANSI-41) і функціонувати в різних смугах частот. Режим Multi-Carrier (Mc) також називають cdma2000 Mc; а режим Direct Spread (DS) також називають WCDMA. Стандарт UMTS покриває WCDMA, TDD і GSM/MAP. У 1992 році конференцією World Administrative Radio Conference (WARC) був призначений новий радіоспектр у 230 Мгц для наземних і супутникових сервісів. У рамках цього рішення ITU відхилив 155 МГц у 2 ГГц смузі для наземних сервісів 3G. Цей спектр був розміщений у Європі і Японії на двох 2 ГГц смугах, близьких до рекомендованих ITU, у плані виконання цих вимог. | ||
| − | + | <center>[[Image:1193092658_3g-road_mobilers.ru_2.gif]]</center> | |
| + | |||
| + | |||
| + | W-CDMA (інша назва — UMTS, Universal Mobile Telecommunication System — універсальна система мобільного зв'язку), — цей стандарт, який був прийнятий у Європі та Японії. UMTS, по суті, — це вдосконалення стандарту GSM через GPRS і EDGE. Основна частина UMTS відома як UTRA (UMTS Terrestrial Radio Access). FDD-компонент UTRA оснований на стандарті W-CDMA (UTRA FDD). Теоритично він забезпечує передачу даних зі швидкістю до 2 Mбіт/c, але на практиці швидкість значно нижче: системи W-CDMA мають деякі технічні обмеження. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | CDMA2000 використовується американським оператором Qualcomm, він на даний момент являється основним конкурентом европейскої версії UMTS. Работа по стандартизації CDMA2000 координується групою Third Generation Partnership Project 2. CDMA2000 має 2 фази розвитку: перша 1XRTT, також відома як 1X, має швидкість передачі даних до 144 Кбіт/с, і може бути вдосконалена до другої фази — 3XRTT (або 3Х), де швидкість досягає 2 Мбіт/с. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Стандарт TD-CDMA, розроблений німецьким концерном Siemens, використовує технологію TDD, і, на відміну від W-CDMA, яка використовує технологію FDD, котра потребує так званого парного спектра. Технология TDD приспособлена для передачі даних в інтернет. | ||
Поточна версія на 09:09, 14 вересня 2010
Головна вимога до мереж третього покоління, висунута Міжнародним Телекомунікаційним Союзом (ITU), звучить просто: вони повинні забезпечувати відеозв'язок з мінімальним розрішенням 320х240 (тобто QVGA). Для цього мережа повинна підтримувати пропускну здатність не менш чим у 384 Кбіт/с. Підтримка відеозв'язку вимагає, щоб мережа надала абонентові гарантовану якість сервісу – тобто, починаючи сеанс відеозв'язку, абонент повинен бути упевнений, що зв'язок буде надійним, що йому не прийдеться слухати відрізки фраз свого співрозмовника і дивитися на зображення, що смикається.
Ряд пропозицій для стандарту IMT-2000 3G був представлений для розгляду ITU протягом 1998 року. З цього часу промисловість і органи стандартизації скоординували свої зусилля, щоб розглянути плюси і мінуси всіх цих пропозицій для стандарту IMT-2000 і установити набір вимог. Operators Harmonization Group (OHG) – група найбільших операторів у всіх частинах світу – зіграла ключову роль у цьому процесі і зрештою схвалила набір стандартів у травні 1999 року.
Це сімейство стандартів включає один стандарт, заснований на GDMA, із трьома можливими режимами: Multi-Carrier (Mc), Direct Spread (DS) і Time Division Duplex (TDD), а також один стандарт, заснований на TDMA – EDGE. Радіостандарти можуть комбінуватися з різними базовими мережевими стандартами (GSM MAP або ANSI-41) і функціонувати в різних смугах частот. Режим Multi-Carrier (Mc) також називають cdma2000 Mc; а режим Direct Spread (DS) також називають WCDMA. Стандарт UMTS покриває WCDMA, TDD і GSM/MAP. У 1992 році конференцією World Administrative Radio Conference (WARC) був призначений новий радіоспектр у 230 Мгц для наземних і супутникових сервісів. У рамках цього рішення ITU відхилив 155 МГц у 2 ГГц смузі для наземних сервісів 3G. Цей спектр був розміщений у Європі і Японії на двох 2 ГГц смугах, близьких до рекомендованих ITU, у плані виконання цих вимог.
W-CDMA (інша назва — UMTS, Universal Mobile Telecommunication System — універсальна система мобільного зв'язку), — цей стандарт, який був прийнятий у Європі та Японії. UMTS, по суті, — це вдосконалення стандарту GSM через GPRS і EDGE. Основна частина UMTS відома як UTRA (UMTS Terrestrial Radio Access). FDD-компонент UTRA оснований на стандарті W-CDMA (UTRA FDD). Теоритично він забезпечує передачу даних зі швидкістю до 2 Mбіт/c, але на практиці швидкість значно нижче: системи W-CDMA мають деякі технічні обмеження.
CDMA2000 використовується американським оператором Qualcomm, він на даний момент являється основним конкурентом европейскої версії UMTS. Работа по стандартизації CDMA2000 координується групою Third Generation Partnership Project 2. CDMA2000 має 2 фази розвитку: перша 1XRTT, також відома як 1X, має швидкість передачі даних до 144 Кбіт/с, і може бути вдосконалена до другої фази — 3XRTT (або 3Х), де швидкість досягає 2 Мбіт/с.
Стандарт TD-CDMA, розроблений німецьким концерном Siemens, використовує технологію TDD, і, на відміну від W-CDMA, яка використовує технологію FDD, котра потребує так званого парного спектра. Технология TDD приспособлена для передачі даних в інтернет.
