|
|
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | Інформаційне суспільство. Стратегічний погляд''' | + | |
| − | Інформаційна революція почала суттєво впливати на структуру і характер розвитку світової економіки. Знання перетворилися у найважливіший фактор економічного і суспільного прогресу. За даними Світового банку, в більшості розвинених країн протягом останніх п’ятнадцяти років зростання доданої вартості в галузях, котрі грунтуються на знаннях, у середньому становило 3%. Це стабільно перевищувало темпи загального економічного зростання, які не піднімалися вище 2,3%.
| + | |
| − | На жаль, країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою, до яких належить і Україна, ще не повною мірою використовують усі переваги й потенційні вигоди, які надає інформаційне суспільство. Ми, маючи один із найвищих у світі індексів освіченості (98%) і значний потенціал, залишаємося країною з низькотехнологічною промисловістю та слаборозвиненою інформаційною інфраструктурою. В той же час саме Україна змогла в 1952 р. створити третій у світі комп’ютер після США та Великобританії.
| + | |
| − | Саме Україна сформувала всесвітньо відому школу в галузі кібернетики та обчислювальної техніки на чолі з академіками С.Лебедєвим і В.Глушковим. Наступне покоління вчених підняло ці ідеї на високий рівень, чим прославило нашу школу кібернетики у світі. Особливістю українського підходу була значна частка інтелектуалізації інформаційного суспільства. Розроблені українською школою напрями, такі, як штучний інтелект, нові підходи до розробки ЕОМ тощо, характеризувалися як новий якісний рубіж у світовій кібернетиці. Вони були найперспективнішими і базувалися на відтворенні механізму діяльності мозку людини. Ці концепції лягли в основу Національної програми інформатизації, прийнятої Верховною Радою України в 1998 р. На жаль, сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і звелося переважно до впровадження систем транспортування інформації, тобто телекомунікаційних систем і систем зв’язку. Вирішення цього питання дуже важливе, але не основне, бо якщо звести все до нього, нам залишиться роль звичайних, певним чином — залежних користувачів, а не ідеологів і розробників інформаційних систем. Тому національна програма інформатизації, прогресивна на час її прийняття, сьогодні потребує суттєвого доопрацювання, оновлення і доповнення, особливо в частині трансформації інформаційного суспільства в суспільство, що грунтується на знаннях. Українська федерація інформатики розробила новий проект «Стратегія розвитку в Україні інформаційного суспільства та суспільства, що грунтується на знаннях», який обговорили та підтримали учасники спільного засідання комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та консультативної ради з питань інформатизації ВР. Ініціатори проекту переконують, що в ньому вперше сформовано цілісну стратегію розвитку інформаційного суспільства, яка полягає у формуванні дієвої державної політики, спрямованої на суспільний та економічний розвиток держави. В економічному аспекті проект орієнтований на базові галузі економіки — металургійну, машинобудівну, сільськогосподарську.
| + | |
| − | Генерування нових ідей та їх реалізація у цих галузях допоможе Україні вийти на значно вищий рівень розвитку економіки та заявити про себе на світовому ринку, вважають розробники «Стратегії…». — Унаслідок реалізації проекту, зможемо представити на світовому ринку національний сегмент інформаційного суспільства, — зазначив директор Інституту кібернетики ім. В.Глушкова НАНУ Іван Сергієнко. — Українські спеціалісти братимуть участь у міжнародних проектах, це приноситиме значні прибутки для країни, а також зменшить відтік кадрів за кордон. Перевагою розробленої стратегії є те, що вона має стати неперервною у часі, тобто коригуватиметься відповідно до розвитку інформаційного середовища. До того ж проект є відкритим, наголосив голова комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Станіслав Ніколаєнко. Законодавче поле для зовнішньої та внутрішньої інформаційної діяльності країни повинна забезпечити низка нормативних та відомчих актів. Рекомендації щодо їх створення готуватиме робоча група. «Межі цієї групи не фіксовані, в її роботі можуть брати участь провідні вчені, відомі політики, громадські діячі, представники бізнесу», — підкреслив голова консультаційної ради з питань інформації при Верховній Раді України, ректор НТУУ «КПІ» академік Михайло Згуровський.
| + | =<center><b><font face="Castellar" color="red" size="6">"Інформаційне суспільство"</font></b></center>= |
| | + | {|border=3 |
| | + | ==Поняття інформаційного суспільства:== |
| | + | [[Файл:400px-Inform_syspilstvo.jpg|max|right]] |
| | + | Поняття «інформаційне суспільство» увійшло в науковий оборот не дуже давно. Його виробили й стали активно використовувати економісти й маркетологи, соціологи й філософи, програмісти й політики. Це поняття покликане відобразити об’єктивну тенденцію нового витка еволюції цивілізації, пов’язаного з появою нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, нових потреб і нового способу життя. У науковій літературі спостерігається деяка розбіжність у думках щодо авторства поняття «інформаційне суспільство». Так, на думку одних дослідників, у науковий оборот поняття «інформаційне суспільство» увійшло наприкінці 60-х — початку 70-х років ХХ ст. Його автором став Ю. Хаяші, професор Токійського технологічного інституту. У розробленні цьогопо няття брали активну участь також організації, що працювали на японський уряд, серед яких: Агентство економічного планування, Інститут розробки й використання комп’ютерів, Рада зі структури промисловості. Зі звітів цих організацій за 1969–1971 р. випливає, що інформаційне суспільство — це суспільство, у якому процес комп’ютеризації дає людям доступ до надійних джерел інформації, рятує їх від рутинної роботи, забезпечує високий рівень автоматизації виробництва. Як уважають автори нової концепції, «... виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального, буде рушійною силою утворення й розвитку суспільства» |
| | + | ==Розвиток інформаційного суспільства:== |
| | + | [[Файл:ib_56038_informacionnoe-obshchestvo222.jpg|max|right]] |
| | + | Стартом великих програм, пов’язаних з розвитком інформаційного суспільства, стали 1993 і 1994 роки. Мається на увазі в першу чергу американська ініціатива щодо створення «Національної інформаційной інфраструктури», офіційно проголошена в Меморандумі Б. Клінтона й А. Гора (лютий 1993 р.) і європейська концепція «Інформаційного суспільства», що затверджена Комісією ЄС у грудні 1994 р. Крім цього, можна сказати, що тенденції розвитку інформаційного суспільства на найближчі десятиліття були визначені завдяки створенню в 1990–91 рр. технології World Wіde Web (www — або «Всесвітня павутина»). Фактором прискорення розвитку www і всього Інтернету став винахід графічного інтерфейсу для перегляду HTML документів — броузера «Mosaіc» в 1993 р. Так почалося експонентне зростання Інтернету, що поступово став асоціюватися з «Всесвітньою павутиною» як сукупністю web-серверів. |
| | + | |
| | + | |
| | + | |
| | + | |
| | + | |
| | + | ==Розивиток інформаційного суспільства в Україні:== |
| | + | [[Файл:eb5c9bbea03f52875f65b76c4e7fb9c6_1451137477_wysiwyg (1).jpg|міні]] |
| | + | Інформаційне суспільство в Україні задеклароване в розділі 13 Програми інтеграції України в Європейський Союз. Відповідно до цієї Програми розвиток інформаційного простору в нашій країні визначається як станом інформаційних технологій (програмно-технічні засоби доступу до інформації, телекомунікаційна складова тощо), так і кількісним та якісним складом доступних на ринку інформаційних продуктів. |
| | + | У1998 р. Верховною Радою України розроблено й законодавчо затверджено "Національну програму інформатизації України", у вересні 1993 року Уряд прийняв "Комплексну програму створення єдиної національної системи зв'язку", а також важливого значення має прийняття Закону України "Про Національну систему конфіденційного зв'язку України" у 2002 році тощо. |
| | + | Україна є членом низки міжнародних організацій зв'язку та інформатизації - Всесвітнього поштового союзу (ВПС), Міжнародного союзу електрозв'язку (MCE), а також регіональних європейських організацій - Європейської конференції адміністрацій зв'язку (СЕРТ), Європейського інституту телекомунікаційних стандартів (ETSI). |
| | + | Оскільки Україна визначила курс на євроінтеграцію, то вона має брати до уваги найкращі взірці та стратегії розвитку країн-членів Європейського Союзу у всіх напрямках життєдіяльності суспільства, зокрема у інформаційно-технічній сфері. Саме тому, реалізація стратегії становлення інформаційного суспільства ЄС знаходить своє відображення у відповідних спільних документах Україна - ЄС. |
| | + | Так, у липні 1994 року було підписано Протокол про наміри між Державним комітетом зв'язку та інформатизації і Генеральним Директоратом XIII (в подальшому Генеральний Директорат ЄС з проблем інформаційного суспільства), який заклав на офіційному рівні підвалини для спільних дій в сфері інформаційного суспільства. |
| | + | Подальшого розвитку положення даного Протоколу відобразились в Меморандумі про взаєморозуміння між Генеральним Директоратом з питань інформаційного суспільства Європейської Комісії і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства, який був підписаний 14 вересня 2000 року. |
| | + | Як зазначається в Меморандумі, Євросоюзта Україна погодились співпрацювати з метою розвитку інформаційного суспільства в Україні, визнаючи важливість цього для розвитку ефективної ринкової економіки та для забезпечення можливостей якісного працевлаштування. |
Поняття інформаційного суспільства:
Поняття «інформаційне суспільство» увійшло в науковий оборот не дуже давно. Його виробили й стали активно використовувати економісти й маркетологи, соціологи й філософи, програмісти й політики. Це поняття покликане відобразити об’єктивну тенденцію нового витка еволюції цивілізації, пов’язаного з появою нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, нових потреб і нового способу життя. У науковій літературі спостерігається деяка розбіжність у думках щодо авторства поняття «інформаційне суспільство». Так, на думку одних дослідників, у науковий оборот поняття «інформаційне суспільство» увійшло наприкінці 60-х — початку 70-х років ХХ ст. Його автором став Ю. Хаяші, професор Токійського технологічного інституту. У розробленні цьогопо няття брали активну участь також організації, що працювали на японський уряд, серед яких: Агентство економічного планування, Інститут розробки й використання комп’ютерів, Рада зі структури промисловості. Зі звітів цих організацій за 1969–1971 р. випливає, що інформаційне суспільство — це суспільство, у якому процес комп’ютеризації дає людям доступ до надійних джерел інформації, рятує їх від рутинної роботи, забезпечує високий рівень автоматизації виробництва. Як уважають автори нової концепції, «... виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального, буде рушійною силою утворення й розвитку суспільства»
Розвиток інформаційного суспільства:
Стартом великих програм, пов’язаних з розвитком інформаційного суспільства, стали 1993 і 1994 роки. Мається на увазі в першу чергу американська ініціатива щодо створення «Національної інформаційной інфраструктури», офіційно проголошена в Меморандумі Б. Клінтона й А. Гора (лютий 1993 р.) і європейська концепція «Інформаційного суспільства», що затверджена Комісією ЄС у грудні 1994 р. Крім цього, можна сказати, що тенденції розвитку інформаційного суспільства на найближчі десятиліття були визначені завдяки створенню в 1990–91 рр. технології World Wіde Web (www — або «Всесвітня павутина»). Фактором прискорення розвитку www і всього Інтернету став винахід графічного інтерфейсу для перегляду HTML документів — броузера «Mosaіc» в 1993 р. Так почалося експонентне зростання Інтернету, що поступово став асоціюватися з «Всесвітньою павутиною» як сукупністю web-серверів.
Розивиток інформаційного суспільства в Україні:
Інформаційне суспільство в Україні задеклароване в розділі 13 Програми інтеграції України в Європейський Союз. Відповідно до цієї Програми розвиток інформаційного простору в нашій країні визначається як станом інформаційних технологій (програмно-технічні засоби доступу до інформації, телекомунікаційна складова тощо), так і кількісним та якісним складом доступних на ринку інформаційних продуктів.
У1998 р. Верховною Радою України розроблено й законодавчо затверджено "Національну програму інформатизації України", у вересні 1993 року Уряд прийняв "Комплексну програму створення єдиної національної системи зв'язку", а також важливого значення має прийняття Закону України "Про Національну систему конфіденційного зв'язку України" у 2002 році тощо.
Україна є членом низки міжнародних організацій зв'язку та інформатизації - Всесвітнього поштового союзу (ВПС), Міжнародного союзу електрозв'язку (MCE), а також регіональних європейських організацій - Європейської конференції адміністрацій зв'язку (СЕРТ), Європейського інституту телекомунікаційних стандартів (ETSI).
Оскільки Україна визначила курс на євроінтеграцію, то вона має брати до уваги найкращі взірці та стратегії розвитку країн-членів Європейського Союзу у всіх напрямках життєдіяльності суспільства, зокрема у інформаційно-технічній сфері. Саме тому, реалізація стратегії становлення інформаційного суспільства ЄС знаходить своє відображення у відповідних спільних документах Україна - ЄС.
Так, у липні 1994 року було підписано Протокол про наміри між Державним комітетом зв'язку та інформатизації і Генеральним Директоратом XIII (в подальшому Генеральний Директорат ЄС з проблем інформаційного суспільства), який заклав на офіційному рівні підвалини для спільних дій в сфері інформаційного суспільства.
Подальшого розвитку положення даного Протоколу відобразились в Меморандумі про взаєморозуміння між Генеральним Директоратом з питань інформаційного суспільства Європейської Комісії і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства, який був підписаний 14 вересня 2000 року.
Як зазначається в Меморандумі, Євросоюзта Україна погодились співпрацювати з метою розвитку інформаційного суспільства в Україні, визнаючи важливість цього для розвитку ефективної ринкової економіки та для забезпечення можливостей якісного працевлаштування.
|
.jpg)
