Відмінності між версіями «Гуцало 8.1. Загальна характеристика ранньої юності»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: Рання юність – це період завершення фізичного дозрівання організму і початок стадії ф...)
 
 
(не показано 7 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
−
Рання юність – це період завершення фізичного дозрівання організму  
+
[[Файл:5 РАН ЮН s.jpg|300пкс|центр]]
−
і початок стадії фізичної зрілості. Юність – період життя людини, який розміщується онтогенетично між підлітковим віком і дорослістю. Хронологічні межі юнацького віку визначаються у пси¬хології по різному.  
+
 
−
В. Даль визначав “юнака” як “молодого”, “малого”, “хлопця від 15 до 20 років”; у трилогії Л. М. Толстого юнацтво пов'язується з ві¬ком 15 років,  
+
Рання юність – це період завершення фізичного дозрівання організму і початок стадії фізичної зрілості. Юність – період життя людини, який розміщується онтогенетично між підлітковим віком і дорослістю. Хронологічні межі юнацького віку визначаються у психології по різному.  
−
а герою роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” уже 20 років. Єдиної думки стосов¬но нижніх і верхніх меж юності у системі вікових періодів немає. Працюючи над проблемою вікової періодизації психіч¬ного розвитку людини Л.С. Виготський, зокрема, виділяє пубертатний вік з 14 до 18 років, з кризою 17 років [5, с.199].  Проте в переважній більшості автори вважають початком юності 16-17 років, кінцем цього періоду, відповідно, 17-25 років [5, с.199].  Виділяють ранню юність (від 15 до 17 років) – це стар¬ші класи середньої школи і пізню юність (від 17 до 21 року) – вища школа.       
+
 
−
Засновник культурно-історичної теорії й основоположник вітчизняної наукової психології Л.С. Виготський вказує, що в період підліткового віку відбуваються дві значущі зміни в житті дитини: органічна – статеве дозрівання і культурна – відкриття свого Я, оформлення особистості  
+
В. Даль визначав “юнака” як “молодого”, “малого”, “хлопця від 15 до 20 років”; у трилогії Л. М. Толстого юнацтво пов'язується з віком 15 років, а герою роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” уже 20 років. Єдиної думки стосовно нижніх і верхніх меж юності у системі вікових періодів немає.  
−
і світогляду. Завершує процес культурного розвитку виникнення життєвого плану як системи при¬стосування і активності, усвідомленої підлітком.  
+
 
−
У вітчизняній психології юність розглядаєть¬ся як психологічний вік переходу до самостійності, завершальний етап початкової соціалізації, період самовизначення, набуття психічної, ідейної та громадянської зрі¬лості, формування світогляду, моральної свідомості і самосвідомості.
+
Працюючи над проблемою вікової періодизації психічного розвитку людини Л.С. Виготський, зокрема, виділяє пубертатний вік з 14 до 18 років, з кризою 17 років [5, с.199].  Проте в переважній більшості автори вважають початком юності 16-17 років, кінцем цього періоду, відповідно, 17-25 років [5, с.199].   
 +
 
 +
Виділяють ранню юність (від 15 до 17 років) – це старші класи середньої школи і пізню юність (від 17 до 21 року) – вища школа.       
 +
Засновник культурно-історичної теорії й основоположник вітчизняної наукової психології Л.С. Виготський вказує, що в період підліткового віку відбуваються дві значущі зміни в житті дитини: органічна – статеве дозрівання і культурна – відкриття свого Я, оформлення особистості і світогляду. Завершує процес культурного розвитку виникнення життєвого плану як системи пристосування і активності, усвідомленої підлітком.  
 +
 
 +
У вітчизняній психології юність розглядається як психологічний вік переходу до самостійності, завершальний етап початкової соціалізації, період самовизначення, набуття психічної, ідейної та громадянської зрілості, формування світогляду, моральної свідомості і самосвідомості.
 +
 
 +
  [[Гуцало 8.2. Соціальна ситуація розвитку старшокласника. Провідна діяльність|далі п.8.2. Соціальна ситуація розвитку старшокласника]] [[Файл:Стрілка вправо.jpeg|30px]]
 +
 
 +
або
 +
 
 +
  [[Вікова психологія Гуцало Е.У.|Перейти на головну сторінку курсу "Вікова психологія"]]

Поточна версія на 08:18, 24 травня 2016

5 РАН ЮН s.jpg

Рання юність – це період завершення фізичного дозрівання організму і початок стадії фізичної зрілості. Юність – період життя людини, який розміщується онтогенетично між підлітковим віком і дорослістю. Хронологічні межі юнацького віку визначаються у психології по різному.

В. Даль визначав “юнака” як “молодого”, “малого”, “хлопця від 15 до 20 років”; у трилогії Л. М. Толстого юнацтво пов'язується з віком 15 років, а герою роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” уже 20 років. Єдиної думки стосовно нижніх і верхніх меж юності у системі вікових періодів немає.

Працюючи над проблемою вікової періодизації психічного розвитку людини Л.С. Виготський, зокрема, виділяє пубертатний вік з 14 до 18 років, з кризою 17 років [5, с.199]. Проте в переважній більшості автори вважають початком юності 16-17 років, кінцем цього періоду, відповідно, 17-25 років [5, с.199].

Виділяють ранню юність (від 15 до 17 років) – це старші класи середньої школи і пізню юність (від 17 до 21 року) – вища школа. Засновник культурно-історичної теорії й основоположник вітчизняної наукової психології Л.С. Виготський вказує, що в період підліткового віку відбуваються дві значущі зміни в житті дитини: органічна – статеве дозрівання і культурна – відкриття свого Я, оформлення особистості і світогляду. Завершує процес культурного розвитку виникнення життєвого плану як системи пристосування і активності, усвідомленої підлітком.

У вітчизняній психології юність розглядається як психологічний вік переходу до самостійності, завершальний етап початкової соціалізації, період самовизначення, набуття психічної, ідейної та громадянської зрілості, формування світогляду, моральної свідомості і самосвідомості. 

 далі п.8.2. Соціальна ситуація розвитку старшокласника Стрілка вправо.jpeg

або 

 Перейти на головну сторінку курсу "Вікова психологія"
Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Гуцало_8.1._Загальна_характеристика_ранньої_юності&oldid=234465