Відмінності між версіями «Бітрейт або ширина відеопотоку (для цифрового відео)»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Ширина''' (або швидкість) відеопотоку вимірюється в '''''бітре́йтах''''' (англ. ''bit rate'') — це кількість оброблюваних біт відеоінформації за секунду часу, позначається | + | '''Ширина''' (або швидкість) відеопотоку вимірюється в '''''бітре́йтах''''' (англ. ''bit rate'') — це кількість оброблюваних біт відеоінформації за секунду часу, позначається «''біт/с''» — біт на секунду. В основному застосовуються величини кбіт/с (англ. ''kbit/s'') - кілобіти в сек. та мбіт/с (англ. ''mbit/s'') — мегабіти в секунду. Чим вище ширина відеопотоку, тим, загалом, краща якість відео. Наприклад, для формату VideoCD ширина відеопотоку складає приблизно ''1 мбіт/с'', а для DVD складає приблизно ''5 мбіт/с''. Хоча суб'єктивно різницю в якості не можна оцінити як п'ятикратну, але об'єктивно це так. Формат цифрового телебачення HDTV використовує ширину відеопотоку біля ''10 мбіт/с''. За допомогою швидкості відеопотоку також дуже зручно оцінювати якість відео при його передачі через Інтернет. |
| − | Розрізняють два види керування шириною потоку в відеокодеку — постійний бітрейт (англ. constant bit rate, CBR) і змінний бітрейт (англ. variable bit rate, VBR). Концепція VBR, нині дуже популярна, покликана максимально зберегти якість відео, зменшуючи при цьому сумарний обсяг переданого відеопотоку. При цьому на швидких сценах руху, ширина відеопотоку зростає, а на повільних сценах, де картинка змінюється повільно, ширина потоку падає. Це дуже зручно для буферизованих відеотрансляцій і передачі збереженого відеоматеріалу по комп'ютерних мережах. Проте для безбуферних систем реального часу й для прямого ефіру (наприклад, для телеконференцій) необхідно використовувати постійну швидкість відеопотоку | + | Розрізняють два види керування шириною потоку в відеокодеку — ''постійний бітрейт'' (англ. ''constant bit rate'', CBR) і ''змінний бітрейт'' (англ. ''variable bit rate'', VBR). Концепція VBR, нині дуже популярна, покликана максимально зберегти якість відео, зменшуючи при цьому сумарний обсяг переданого відеопотоку. При цьому на швидких сценах руху, ширина відеопотоку зростає, а на повільних сценах, де картинка змінюється повільно, ширина потоку падає. Це дуже зручно для буферизованих відеотрансляцій і передачі збереженого відеоматеріалу по комп'ютерних мережах. Проте для безбуферних систем реального часу й для прямого ефіру (наприклад, для телеконференцій) необхідно використовувати постійну швидкість відеопотоку. |
Поточна версія на 11:23, 21 травня 2008
Ширина (або швидкість) відеопотоку вимірюється в бітре́йтах (англ. bit rate) — це кількість оброблюваних біт відеоінформації за секунду часу, позначається «біт/с» — біт на секунду. В основному застосовуються величини кбіт/с (англ. kbit/s) - кілобіти в сек. та мбіт/с (англ. mbit/s) — мегабіти в секунду. Чим вище ширина відеопотоку, тим, загалом, краща якість відео. Наприклад, для формату VideoCD ширина відеопотоку складає приблизно 1 мбіт/с, а для DVD складає приблизно 5 мбіт/с. Хоча суб'єктивно різницю в якості не можна оцінити як п'ятикратну, але об'єктивно це так. Формат цифрового телебачення HDTV використовує ширину відеопотоку біля 10 мбіт/с. За допомогою швидкості відеопотоку також дуже зручно оцінювати якість відео при його передачі через Інтернет.
Розрізняють два види керування шириною потоку в відеокодеку — постійний бітрейт (англ. constant bit rate, CBR) і змінний бітрейт (англ. variable bit rate, VBR). Концепція VBR, нині дуже популярна, покликана максимально зберегти якість відео, зменшуючи при цьому сумарний обсяг переданого відеопотоку. При цьому на швидких сценах руху, ширина відеопотоку зростає, а на повільних сценах, де картинка змінюється повільно, ширина потоку падає. Це дуже зручно для буферизованих відеотрансляцій і передачі збереженого відеоматеріалу по комп'ютерних мережах. Проте для безбуферних систем реального часу й для прямого ефіру (наприклад, для телеконференцій) необхідно використовувати постійну швидкість відеопотоку.
