Відмінності між версіями «Моє рідне місто»
3979036 (обговорення • внесок) |
7704067 (обговорення • внесок) (не бажаю) |
||
| (не показано 34 проміжні версії 4 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | =Тема статті= | ||
| + | ''' '''Гайворон''' | ||
| + | [[Файл:ц65789зх0-=.jpg|міні]] | ||
| + | ==Гайворон — районний центр== | ||
| + | [[Файл:Нічний Гайворон.jpg|міні|'''Нічний Гайворон''']] | ||
| + | У 1932 році Україну було поділено на 7 областей (а в 1939 р. — на 15). Гайворон у 1933 році став центром Грушківського, а з 1935 р. — Гайворонського району. В складі Одеської області він перебував до 1954 року, коли був переданий до Кіровоградської області. | ||
| − | + | 22 січня 1932 року вийшов перший номер районної газети «Шлях комуни». У Гайвороні також видавалися з 1 932 по 1 940 рік відомчі газети «Топка», «Сигнал політвідділу», «Правда залізничника». | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | Розвивалися промислові підприємства. | |
| − | + | ||
| − | + | В 1897 році на з'єднанні всіх південних залізничних під'їзних шляхів було побудовано з майстерні з ремонту паровозів вузької (750мм) колії Російським акціонерним товариством Царського будинку (Головні майстерні для ремонту рухомого складу). У 1937 році Головні майстерні були перейменовані в Гайворонський паровозоремонтний завод — єдине в системі ЦТВР МПС СРСР підприємство, яке спеціалізувалося на ремонті паровозів вузької (750 мм) колії. У квітні 1970 року підприємство було перейменовано в тепловозоремонтний завод. | |
| − | + | У 1935 році споруджено вагонне депо, реконструйовано паровозне депо і державний млин, який за добу почав видавати 180 тонн борошна. | |
| − | У | + | У 1936 році введено в дію маслозавод, кілька підприємств побутового обслуговування. У 1938 році на лівому березі Південного Бугу, де впадає річка Ташличка, кам'яний масив дослідили геологи «Союз-проекту» головного управління шосейних доріг і обрахували запаси мігматитів. Родовище було передане створеному підприємству для промислової розробки. |
| − | + | В 1936 р. розпочалося спорудження райветлікарні. З 1927 р. по 1965 р. головним ветлікарем працював Петро Михайлович Заболотний. Його багаторічна сумлінна праця відзначена орденом «Знак пошани» та присвоєнням звання заслуженого ветеринарного лікаря України. | |
| − | + | ==Історія міста== | |
| + | Археологічні дослідження підтвердили, що понад Бугом люди селилися ще в добу неоліту, тобто у VI–III тисячоліттях до нашої ери. У добу міді (IV–III тисячоліттях до н. е.) тут володарювали племена трипільської культури, на що вказує розкопане поблизу Гайворона трипільське поселення. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | + | Рідна мова населення Гайворона за даними перепису 2001 року | |
| + | У І тисячолітті нашої ери на Прибужжі проживали землеробські племена східних слов'ян. Вони свого часу входили до антського племінного союзу, що уславився завдяки своїм відносинам з Візантією. Поблизу Гайворона археологами було виявлено поселення ранньослов'янської черняхівської культури (II-VI ст. н. е.) Ця культура була поширена головним чином на території України і займала майже всю лісостепову зону від Прикарпаття до водорозділу Дніпра і Дону. | ||
| + | [[Файл:Природа г.jpg|міні]] | ||
| + | Ранньослов'янський металургійний центр | ||
| + | У 1960–1961 роках біля Гайворона на невеликому острові Південного Бугу археологами розкопано і досліджено ранньослов'янський металургійний центр VI–VII століть н. е., який увійшов в історію під назвою «Гайворонське поселення». Було виявлено 25 залізоплавильних печей, залишки напівземлянкового житла, виробничий інвентар, предмети побуту, прикраси. | ||
| − | + | Струньків і Струньківський Ташлик | |
| − | + | За переказами Струньків і Ташлик Струньківський спочатку були невеликими давніми поселеннями, а із збільшенням у них кількості жителів вони злились в один населений пункт. Біля Струнькова (нині центральна частина Гайворона) простягався Гардовий шлях. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | З початку XVIII ст. відчувається вплив на прибузьку територію Запорозької Січі. | |
| − | + | Земля і жителі Струнькового належали графу Станіславу Потоцькому. У 1752 році тут було виділено землю для церковних потреб, а в 1753-у завершено спорудження храму. Як пише Юхим Сіцинський, першу дерев'яну церкву перенесено з с. Громи, що під Уманню. Вона була зведена на честь святого Івана Предтечі. | |
| − | + | ||
| − | + | На ті часи повинності на селян накладалися невеликі, бо прикордонна прибузька територія до 1768 року була заслоном проти нападу ногайських татар. Тому жителі Гайворона, Струнькового і Ташлика, крім заняття землеробством, виконували ще й функції сторожових вартових. | |
| − | У | + | У XIX ст. чисельність євреїв значно збільшилась. Як писав В. К. Гульдман у книзі «Подільська губернія», улюбленим заняттям євреїв була торгівля, різні сфери побутових послуг. У їх віданні була лісова промисловість, постачання цукроварень сировиною і матеріалами. Євреї надавали кредит як поміщикам і заводчикам, так і міщанам та селянам. Єврей на селі — був ходячий ринок збуту. |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | Відповідно до перепису («Ревизские сказки») у 1811 р. у с. Струнькові проживало 432 жителі чоловічої статі (кількість жінок не значиться), які належали графу С. Потоцькому. | |
| − | У | + | Початок ХХ століття |
| + | У 1905 році землі села Гайворона належали Д. П. Смирнову, А. М. Канішевському і О. І. Головку. Дворів було 323, проживало 1530 чоловік. Віддаль до повітового міста Гайсина — 66 верст, а до волосного містечка (Хащувате) — 12 верст. Найближча поштова станція (куди адресується кореспонденція) — залізнична станція Гайворон, найближча земська станція — м. Хащувате — 12 верст. У селі діяла православна церква і церковно-парафіяльна школа. | ||
| + | [[Файл:ГЕС.jpg|міні|'''ГЕС''']] | ||
| + | У с. Струнькові, що належало Алозію Чарновському, налічувалось 173 двори і 960 жителів. В селі були православний храм, двокласне церковно-парафіяльне училище, поштово-телеграфне залізничне відділення, урядницький пункт, водяний млин і аптеки. | ||
| − | + | Ташлик Струньківський належав А.Чарновському. Дворів 213, жителів — 1116 чоловік. В селі знаходився винокурний (спиртовий) завод. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | 9 січня 1905 року розпочалась перша народна революція. Саме тоді у Петербурзі царські війська розстріляли мирну демонстрацію. На знак солідарності розпочались страйки у промислових центрах України. 18 жовтня 1905 року залізничники гайворонського вузла підтримали всеросійський жовтневий політичний страйк. Рух поїздів припинився. Страйкарі висунули вимогу, що приступлять до роботи лише тоді, коли буде скорочено робочий день і збільшено заробітну плату. | |
| − | + | 17—18 січня та 5—6 березня 1920 року у Гайвороні під час Зимового походу Армії УНР зупинявся на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців. Після виправи до сусіднього Устя полк протягом 6—13 березня стояв у Гайвороні. | |
| − | + | 19.04.1949 смт Гайворон віднесено до категорії міст районного підпорядкування. | |
| − | + | ==Економіка== | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» — містоутворююче промислове підприємство, що спеціалізується на капітальному ремонті тепловозів нормальної і вузької колії, а також виробництві запасних частин тягового рухомого складу. Гайворон — залізничний вузол. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | Також у місті функціонують олійний завод, гранітний кар'єр, гідроелектростанція. | |
| − | + | 23.12.1959 с. Гайворон включено в смугу смт Гайворон. | |
| − | ==''' | + | ==Транспорт, Вузькоколійка== |
| + | [[Файл:Вузькоколійка.jpg|міні|'''Вузькоколійка''']] | ||
| + | Одним із історичних символів Гайворона та тим, що притягує сюди туристів, є залізниця. | ||
| − | + | Раніше з Гайворона діяли десятки вузькоколійних напрямків, сягаючи Миколаївської та Житомирської областей. Частина із цих залізниць нині закрита в зв'язку з закриттям цукрових заводів, інші — перешиті на широку (стандартну) колію і діють у наш час. | |
| − | + | У Гайворонському депо досі ремонтують вузькоколійні вагони і локомотиви, в тому числі і з інших залізниць України. | |
| + | Були навіть справжні нічні поїзди з лежачими місцями, постіллю і чаєм. Зараз же протяжність скоротилася, і тому залишилися лише приміські. Дотепер збереглася й діє вузькоколійна залізниця Рудниця—Бершадь-Гайворон—Голованівськ. Вартість проїзду за низьким тарифом з наданням усіх пільг. Старовинним (ще німецьким) вузькоколійним поїздом варто проїхатися. Це рідкість для України. | ||
| − | + | ==Відомі персоналії== | |
| + | [[Файл:Krutoj.jpg|міні|'''Ігор Крутий''']] | ||
| + | '''''І́гор Я́кович Круто́й''''' — композитор, власник і керівник продюсерської компанії «АРС», незалежної агенції з авторських прав, низки російських і закордонних музичних ЗМІ (телеканал «Муз-ТВ», радіостанції «Love-радіо» і «Радіо Дача»), Народний артист Росії (1996). Народний артист України (2011). | ||
| − | + | '''''Ганна Яківна Янушевич''''' — українська акторка на характерних ролях, родом з м. Гайворона на Кіровоградщині. Заслужена артистка УРСР (1946). Народна артистка УРСР (1965). | |
| − | + | '''''Іва́н Йо́сипович Га́йворон''''' — поет. | |
| − | + | '''''Ши́мчик Яросла́в Володи́мирович''''' — старший солдат Збройних сил України. | |
| + | ==Навчальні заклади== | ||
| + | Навчальні заклади міста: | ||
| − | - | + | КЗ "ГАЙВОРОНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №1" ГАЙВОРОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ; |
| − | + | ||
| + | ГАЙВОРОНСЬКА ФІЛІЯ № 1 КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "ГАЙВОРОНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 2" ГАЙВОРОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ | ||
| + | |||
| + | Гайворонська загальноосвітня школа I-III ступенів №3 | ||
| + | |||
| + | Політехнічний коледж; | ||
| + | |||
| + | Аграрний технічний ліцей | ||
| + | |||
| + | ==Місто Гайворон на карті України [[Файл:Кр Гайв.png|рамка]]== | ||
| + | |||
| + | ==Найважливіші події на території Гайворонщини== | ||
| + | <TABLE BORDER=1> | ||
| + | <TR> | ||
| + | <TH> Дата </TH> <TH> Історична подія </TH> | ||
| + | </TR> | ||
| + | |||
| + | <TR> | ||
| + | <TD height=24px;> 1752 р. </TD><TD> Перша писемна згадка про поселення над Бугом. </TD> | ||
| + | </TR> | ||
| + | |||
| + | <TR><TD height=24px> 1904 р. </TD><TD> Збудовано кам’яний млин. </TD></TR> | ||
| + | <TR><TD height=24px> 1897 р. </TD><TD> Прокладена вузькоколійна залізниця. </TD></TR> | ||
| + | <TR><TD height=24px> 1938 р. </TD><TD> Села Струньків, Ташлик і посьолок «Пролетарій» було об’єднано в селище міського типу Гайворон. </TD></TR> | ||
| + | </TABLE> | ||
| − | [ | + | ==Джерела і посилання== |
| + | [[Файл: | ||
| + | #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Українська радянська енциклопедія]] | ||
| + | .jpg|міні]] | ||
| + | #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Енциклопедія сучасної України]] | ||
| + | #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Національна академія наук України]] | ||
| + | [ | ||
| + | #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[[https://www.blogger.com/blogger.g?blogID=6511809874532031423#allposts]]] | ||
Поточна версія на 10:27, 17 грудня 2018
Зміст
Тема статті
Гайворон
Гайворон — районний центр
У 1932 році Україну було поділено на 7 областей (а в 1939 р. — на 15). Гайворон у 1933 році став центром Грушківського, а з 1935 р. — Гайворонського району. В складі Одеської області він перебував до 1954 року, коли був переданий до Кіровоградської області.
22 січня 1932 року вийшов перший номер районної газети «Шлях комуни». У Гайвороні також видавалися з 1 932 по 1 940 рік відомчі газети «Топка», «Сигнал політвідділу», «Правда залізничника».
Розвивалися промислові підприємства.
В 1897 році на з'єднанні всіх південних залізничних під'їзних шляхів було побудовано з майстерні з ремонту паровозів вузької (750мм) колії Російським акціонерним товариством Царського будинку (Головні майстерні для ремонту рухомого складу). У 1937 році Головні майстерні були перейменовані в Гайворонський паровозоремонтний завод — єдине в системі ЦТВР МПС СРСР підприємство, яке спеціалізувалося на ремонті паровозів вузької (750 мм) колії. У квітні 1970 року підприємство було перейменовано в тепловозоремонтний завод.
У 1935 році споруджено вагонне депо, реконструйовано паровозне депо і державний млин, який за добу почав видавати 180 тонн борошна.
У 1936 році введено в дію маслозавод, кілька підприємств побутового обслуговування. У 1938 році на лівому березі Південного Бугу, де впадає річка Ташличка, кам'яний масив дослідили геологи «Союз-проекту» головного управління шосейних доріг і обрахували запаси мігматитів. Родовище було передане створеному підприємству для промислової розробки.
В 1936 р. розпочалося спорудження райветлікарні. З 1927 р. по 1965 р. головним ветлікарем працював Петро Михайлович Заболотний. Його багаторічна сумлінна праця відзначена орденом «Знак пошани» та присвоєнням звання заслуженого ветеринарного лікаря України.
Історія міста
Археологічні дослідження підтвердили, що понад Бугом люди селилися ще в добу неоліту, тобто у VI–III тисячоліттях до нашої ери. У добу міді (IV–III тисячоліттях до н. е.) тут володарювали племена трипільської культури, на що вказує розкопане поблизу Гайворона трипільське поселення.
Рідна мова населення Гайворона за даними перепису 2001 року
У І тисячолітті нашої ери на Прибужжі проживали землеробські племена східних слов'ян. Вони свого часу входили до антського племінного союзу, що уславився завдяки своїм відносинам з Візантією. Поблизу Гайворона археологами було виявлено поселення ранньослов'янської черняхівської культури (II-VI ст. н. е.) Ця культура була поширена головним чином на території України і займала майже всю лісостепову зону від Прикарпаття до водорозділу Дніпра і Дону.
Ранньослов'янський металургійний центр У 1960–1961 роках біля Гайворона на невеликому острові Південного Бугу археологами розкопано і досліджено ранньослов'янський металургійний центр VI–VII століть н. е., який увійшов в історію під назвою «Гайворонське поселення». Було виявлено 25 залізоплавильних печей, залишки напівземлянкового житла, виробничий інвентар, предмети побуту, прикраси.
Струньків і Струньківський Ташлик За переказами Струньків і Ташлик Струньківський спочатку були невеликими давніми поселеннями, а із збільшенням у них кількості жителів вони злились в один населений пункт. Біля Струнькова (нині центральна частина Гайворона) простягався Гардовий шлях.
З початку XVIII ст. відчувається вплив на прибузьку територію Запорозької Січі.
Земля і жителі Струнькового належали графу Станіславу Потоцькому. У 1752 році тут було виділено землю для церковних потреб, а в 1753-у завершено спорудження храму. Як пише Юхим Сіцинський, першу дерев'яну церкву перенесено з с. Громи, що під Уманню. Вона була зведена на честь святого Івана Предтечі.
На ті часи повинності на селян накладалися невеликі, бо прикордонна прибузька територія до 1768 року була заслоном проти нападу ногайських татар. Тому жителі Гайворона, Струнькового і Ташлика, крім заняття землеробством, виконували ще й функції сторожових вартових.
У XIX ст. чисельність євреїв значно збільшилась. Як писав В. К. Гульдман у книзі «Подільська губернія», улюбленим заняттям євреїв була торгівля, різні сфери побутових послуг. У їх віданні була лісова промисловість, постачання цукроварень сировиною і матеріалами. Євреї надавали кредит як поміщикам і заводчикам, так і міщанам та селянам. Єврей на селі — був ходячий ринок збуту.
Відповідно до перепису («Ревизские сказки») у 1811 р. у с. Струнькові проживало 432 жителі чоловічої статі (кількість жінок не значиться), які належали графу С. Потоцькому.
Початок ХХ століття У 1905 році землі села Гайворона належали Д. П. Смирнову, А. М. Канішевському і О. І. Головку. Дворів було 323, проживало 1530 чоловік. Віддаль до повітового міста Гайсина — 66 верст, а до волосного містечка (Хащувате) — 12 верст. Найближча поштова станція (куди адресується кореспонденція) — залізнична станція Гайворон, найближча земська станція — м. Хащувате — 12 верст. У селі діяла православна церква і церковно-парафіяльна школа.
У с. Струнькові, що належало Алозію Чарновському, налічувалось 173 двори і 960 жителів. В селі були православний храм, двокласне церковно-парафіяльне училище, поштово-телеграфне залізничне відділення, урядницький пункт, водяний млин і аптеки.
Ташлик Струньківський належав А.Чарновському. Дворів 213, жителів — 1116 чоловік. В селі знаходився винокурний (спиртовий) завод.
9 січня 1905 року розпочалась перша народна революція. Саме тоді у Петербурзі царські війська розстріляли мирну демонстрацію. На знак солідарності розпочались страйки у промислових центрах України. 18 жовтня 1905 року залізничники гайворонського вузла підтримали всеросійський жовтневий політичний страйк. Рух поїздів припинився. Страйкарі висунули вимогу, що приступлять до роботи лише тоді, коли буде скорочено робочий день і збільшено заробітну плату.
17—18 січня та 5—6 березня 1920 року у Гайвороні під час Зимового походу Армії УНР зупинявся на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців. Після виправи до сусіднього Устя полк протягом 6—13 березня стояв у Гайвороні.
19.04.1949 смт Гайворон віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
Економіка
ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» — містоутворююче промислове підприємство, що спеціалізується на капітальному ремонті тепловозів нормальної і вузької колії, а також виробництві запасних частин тягового рухомого складу. Гайворон — залізничний вузол.
Також у місті функціонують олійний завод, гранітний кар'єр, гідроелектростанція.
23.12.1959 с. Гайворон включено в смугу смт Гайворон.
Транспорт, Вузькоколійка
Одним із історичних символів Гайворона та тим, що притягує сюди туристів, є залізниця.
Раніше з Гайворона діяли десятки вузькоколійних напрямків, сягаючи Миколаївської та Житомирської областей. Частина із цих залізниць нині закрита в зв'язку з закриттям цукрових заводів, інші — перешиті на широку (стандартну) колію і діють у наш час.
У Гайворонському депо досі ремонтують вузькоколійні вагони і локомотиви, в тому числі і з інших залізниць України. Були навіть справжні нічні поїзди з лежачими місцями, постіллю і чаєм. Зараз же протяжність скоротилася, і тому залишилися лише приміські. Дотепер збереглася й діє вузькоколійна залізниця Рудниця—Бершадь-Гайворон—Голованівськ. Вартість проїзду за низьким тарифом з наданням усіх пільг. Старовинним (ще німецьким) вузькоколійним поїздом варто проїхатися. Це рідкість для України.
Відомі персоналії
І́гор Я́кович Круто́й — композитор, власник і керівник продюсерської компанії «АРС», незалежної агенції з авторських прав, низки російських і закордонних музичних ЗМІ (телеканал «Муз-ТВ», радіостанції «Love-радіо» і «Радіо Дача»), Народний артист Росії (1996). Народний артист України (2011).
Ганна Яківна Янушевич — українська акторка на характерних ролях, родом з м. Гайворона на Кіровоградщині. Заслужена артистка УРСР (1946). Народна артистка УРСР (1965).
Іва́н Йо́сипович Га́йворон — поет.
Ши́мчик Яросла́в Володи́мирович — старший солдат Збройних сил України.
Навчальні заклади
Навчальні заклади міста:
КЗ "ГАЙВОРОНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №1" ГАЙВОРОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ;
ГАЙВОРОНСЬКА ФІЛІЯ № 1 КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "ГАЙВОРОНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 2" ГАЙВОРОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Гайворонська загальноосвітня школа I-III ступенів №3
Політехнічний коледж;
Аграрний технічний ліцей
Місто Гайворон на карті України 
Найважливіші події на території Гайворонщини
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1752 р. | Перша писемна згадка про поселення над Бугом. |
| 1904 р. | Збудовано кам’яний млин. |
| 1897 р. | Прокладена вузькоколійна залізниця. |
| 1938 р. | Села Струньків, Ташлик і посьолок «Пролетарій» було об’єднано в селище міського типу Гайворон. |
Джерела і посилання
[[Файл:
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Українська радянська енциклопедія
.jpg|міні]]
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Енциклопедія сучасної України
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Національна академія наук України
[
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[[1]]]
