|
|
| (не показані 24 проміжні версії цього учасника) |
| Рядок 13: |
Рядок 13: |
| | {| class="wikitable" border="1" | | {| class="wikitable" border="1" |
| | |- | | |- |
| − | ! заголовок 1 | + | ! Київський літопис |
| − | ! заголовок 2 | + | ! Галицько-Волинський літопис |
| − | ! заголовок 3
| + | |
| | |- | | |- |
| − | | рядок 1, комірка 1 | + | | Тема,ідея: Зображення походу князя Ігоря на половців, його прагнення слави будь-яким чином. Звеличення братської дружби, мужньості, засудження егоїзму Ігоря. |
| − | | рядок 1, комірка 2
| + | | Тема,ідея: історія Галичини і Волині,відображені найголовніші події виникнення, розвитку і занепаду Галицько-волинського князівства. Уславлення князівства. |
| − | | рядок 1, комірка 3 | + | |
| | |- | | |- |
| − | | рядок 2, комірка 1 | + | | Автор: різні автори. Упорядкував Мойсей у 1199році |
| − | | рядок 2, комірка 2 | + | | Автор: немає окремого |
| − | | рядок 2, комірка 3
| + | |
| | |} | | |} |
| | ===Інтернет ресурси проекту=== | | ===Інтернет ресурси проекту=== |
| − | # [[https://sites.google.com/site/dryzhuk911/home/16-pisemnist-i-literaturna-tradicia-kiievskoie-rusi|Писемність і літературна традиція Київської Русі]] | + | # [https://sites.google.com/site/dryzhuk911/home/16-pisemnist-i-literaturna-tradicia-kiievskoie-rusi|Писемність і літературна традиція Київської Русі] |
| − | # [[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%96|Культура Русі]] | + | # [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%96|Культура Русі] |
| − | # [[http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10504/|Київська Русь: писемність і літературна традиція]] | + | # [http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10504/|Київська Русь: писемність і літературна традиція] |
| | | | |
| | ===Додаткові матеріали проекту=== | | ===Додаткові матеріали проекту=== |
| − | # [[http://bibliofond.ru/view.aspx?id=453878|Найдавніші пам’ятки писемної творчості]] | + | # [[http://bibliofond.ru/view.aspx?id=453878|Найдавніші пам’ятки писемної творчості]]<br /> |
| | + | <br /> |
| | + | ==Матеріали проекту== |
| | | | |
| − | ==Результати проекту==
| |
| − | [https://drive.google.com/file/d/0BwCR4W8b5H0Ib2Y2WGM1eVRkSHc/view?usp=sharing ПРЕЗЕНТАЦІЯ]
| |
| − | Зміст<br />
| |
| − | # Поняття про оригінальну літературу <br />
| |
| − | а)жанри, твори<br />
| |
| − | б)<br />
| |
| − | # Регіональне літописання. Галицько-Волинський літопис<br />
| |
| − | '''Оригінальна література'''- поєднання жанрів перекладної літератури з фольклором.<br />
| |
| − | Швидкому ''зростанню її сприяло'': ''1)''впровадження на Русі в кінці Х століття християнства, яке диктувалося і суспільними потребами феодальної країни;<br />
| |
| − | ''2)'' шкільне навчання (не звичне навчання елементарної грамоти, а щось більш складне і серйозне, яке наближалося до системи навчання в грецьких школах).<br />
| |
| − | Виникали чудові літописні пам’ятки, які й сьогодні вражають читачів своєю високою поетичною культурою.<br />
| |
| − | '''Жанри''' оригінальної літератури:<br />
| |
| − | '''1)''' літописання;<br />
| |
| − | '''2)''' списки- механічний перепис, копіювання;<br />
| |
| − | '''3)''' ораторське письменство;<br />
| |
| − | '''4)''' житійна література;<br />
| |
| − | '''5)''' редакції- виправлення, редагування, зміна тексту з урахуванням побажань князів;<br />
| |
| − | '''6)''' паломницька література.<br />
| |
| − | Оригінальна, тобто власна, незапозичена літературна творчість наших предків за часів Київської Русі була започаткована літописами - до такого висновку спонукають ті літературні пам'ятки, що збереглися дотепер. Вважають, що найдавніший літопис було створено за часів Аскольда у другій половині 9 ст.<br />
| |
| − | Проте він, як і наступні літописні зведення, не берігся. Першим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ». Його створено на початку 12 ст. <br />
| |
| − | На початок ХI ст. на Русі використовувалися дві системи письма - кирилиця, що базувалася на грецькому алфавіті, і глаголиця - розроблена Кирилом фонетична система, яка була менш популярна. Причому ще до ІХ ст. місцеве населення користувалося абеткою з 27 літер, тоді як класична кирилиця нараховує 43 літери.<br />
| |
| | | | |
| − | Давньоруська література розвивалася рідною мовою. До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів літературної мови: церковнослав“янської і близької до просторіччя давньоруської. Першою писалася церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти (“Руська правда”), літописи, пам”ятники світської літератури (“Слово о полку Ігоревім”). У сучасному перекладі М.Т.Рильського “Слово про Ігорів похід”). Обидві мови активно впливали одна на одну, взаємно збагачувалися. Писемна література, яка сформувалася в Київській Русі на початку ХI ст., спиралася на два найважливіших джерела - усну народну творчість і християнську традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед Візантії.<br />
| + | [[Реферат на тему проекту Оригінальна література Київської Русі. Регіональне літописання. Київський та Галицько-Волинський літописи.]] |
| | | | |
| − | У творах літераторів того часу широко використовувалися героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки, замовляння і заклинання. За свідченням автора “Слова о полку Ігоревім”, народні мотиви лягли в основу творчості “віщого Бояна”, якого він назвав “солов'єм старого часу”. Народні пісні і перекази широко використовувалися літописцями. Від усної народної творчості древньої Русі у фольклорі українського народу збереглися найяскравіші зразки обрядової поезії - колядки і щедрівки.<br />
| + | [https://www.google.com.ua/bookmarks/lookup?hl=uk&bkmk=1 колекція посилань веб-2.0] |
| | | | |
| − | Вершиною усної народної творчості став героїчний билинний епос, що склався до Х ст. і розвивався в ХI-XIII ст. Головною темою билин київського циклу стала боротьба з іноземними загарбниками, ідея єдності і величі Русі. З утвердженням християнства велику роль починає відігравати перекладна література. Одним з перших був переклад Євангеліє, виконаний у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Осторомира - Остромирове Євангеліє. Також поширювалися апокрифічні твори – твори релігійного змісту, неканонізовані церквою.<br />
| + | ==Результати проекту== |
| − | | + | |
| − | Першим самостійним жанром давньоруської літератури стало літописання. Початок його відносять ще на кінець Х ст. “Повість временних літ” є літописним зведенням. Вона була створена на початку ХII ст. ченцем Нестором на основі декількох більш давніх літописів Х-ХI ст. Одна з величезних заслуг Нестора полягає в тому, що він об'єднав місцеві, регіональні записи “за літами” в єдиний, загальноруський літопис.Головною темою руського літописання стала сама Руська земля, її єдність і могутність. Все це робило їх цікавими для найширшого кола читачів. З початком роздробленості Русі літописи складалися в кожному великому феодальному центрі. Останніми з літописних руських зводів, що дійшли до нас, є Київський (1200 р.) і Галицько-Волинський (кінець XIII ст.). Галицько-Волинский літопис - головне джерело для вивчення історії південно-західних князівств. Найбільш цікава та частина літопису, в якій розповідається про князювання Данила Романовича. Автор був гарячим прихильником Данила, ймовірно, його дружинником, володів літературним талантом і широкою ерудицією. Тому літопис являє цінність як для історії, так і для літератури.<br />
| + | |
| − | | + | |
| − | У такому жанрі оригінальної літератури Київської Русі, як філософсько-богословська публіцистика, поєднувалися художня досконалість та ідейна спрямованість. Першим її зразком стало “Слово про закон і благодать” ченця Ілларіона, якого князь Ярослав Мудрий поставив в 1051 р. митрополитом. Блискучим пам'ятником давньоруської публіцистики є “Благання” Данила Заточника.<br />
| + | |
| − | | + | |
| − | В особливий жанр оригінальної літератури Київської Русі виділилися повчання. Князь Святослав Ярославич створив знаменитий "Ізборник", присвячений проблемі, "яко подобає людині бути". Перу князя Володимира Мономаха належить “Повчання", адресоване дітям. Головна його ідея - турбота про долю Русі, яку розривали князівські усобиці, заклик до єдності.<br />
| + | |
| − | | + | |
| − | Популярним жанром була житійна (агіографічна) література. Важливе місце зайняли житія святих - біографії духовних і світських осіб, канонізованих церквою.<br />
| + | |
| − | | + | |
| − | Пізніше на Русі стали складатися і житія ченців-подвижників. Таким є написане самим Нестором-літописцем “Житіє Феодосія Печерського”, одного з фундаторів Києво-Печерського монастиря. Особливу популярність отримали патерики - збірники житіїв, складені не за календарним, а за так званим географічним принципом. Високими достоїнствами відмічений “Києво-Печерський патерик” - збірник розповідей про ченців Києво-Печерської лаври.<br />
| + | |
| | | | |
| − | Ще однією характерною рисою тогочасної літератури Київської Русі були короткі зведення життєвих правил – “Прологи” та такі ж помісячні зведення – “Мінеї”. Світський характер мали збірники “золотих думок”, запозичених з різних джерел, – так звані “Бджоли”, а також почасти перекладні повіті “Варлаама і Йосафата”, “Александрія”, “Індійське царство”, “Троянська війна” та ін.<br />
| |
| | | | |
| − | 2. <br />
| + | [https://drive.google.com/file/d/0BwCR4W8b5H0IVUVmQlZmZGtaUEU/view ПРЕЗЕНТАЦІЯ2] |
| − | Га́лицько-Воли́нський літо́пис — літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201—1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.<br />
| + | <br /> |
| − | Спочатку літопис складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального зведення було внесено хронологію. За змістом і мовно-стилістичними особливостями Галицько-Волинський літопис поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201—1261), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького і Волинський літопис (1262—1291), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князювання Василька Романовича та його сина Володимира.<br />
| + | |
| − | Невідомі автори Галицько-Волинського літопису (можливо, дружинники) були ідейними виразниками інтересів тих соціальних сил, на які спиралася князівська влада в боротьбі проти великих бояр, а також пригнобленого народу. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів.<br />
| + | |
| − | Значне місце в Галицько-Волинському літописі посідає історія культури Галицько-Волинського князівства.<br />
| + | |
| − | Літопис пронизаний християнським духом, оскільки його писали монахи, бо тільки вони були освіченим населенням на той час. Ми можемо прослідкувати це у літописі. Наприклад: Данило змушений був іти до Золотої Орди і просити "ярлик" (дозвіл) щоб могти керувати, і одним із завдань, щоб отримати "ярлик" було поклонитися "кущу" (один із символів віри Ординців), і Данило відмовився це робити, оскільки це порушувало християнські засади князя (а згодом короля). Також, впродовж усього літописного твору згадується про незадоволеність князя Данила Київською митрополією, і він намагався створити свою - Галицьку.
| + | |
