|
|
| (не показано 42 проміжні версії 4 учасників) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | <[[Історія комп'ютерної техніки]]
| + | {{Загальне меню для довідників користувача |
| − | ===Мікросхема пам’яті КР537РУ10=== | + | |головна= Музей історії техніки |
| − | Мікросхема КР537РУ10 являє собою оперативний запам’ятовуючий пристрій статичного типу, виготовлений за технологією КМОН (CMOS). Інформаційна ємкість 2 КБ (2048×8 біт). Час доступу 180 нс.
| + | |категорія= Історія комп'ютерної техніки |
| | + | |підкатегорія= Історія комп'ютерної техніки/Оперативна пам’ять |
| | + | |розділ= <!-- назва сторінки розділу довідника --> |
| | + | |підрозділ= <!-- назва сторінки підрозділу довідника --> |
| | + | }} |
| | | | |
| − | Випускається ВАТ "ІНТЕГРАЛ", м. Мінськ, Республіка Білорусь. Корпус 239.24-2 (24-pin DIP) має 24 виводи. Містить 100 тис. транзисторів.
| + | =Мікросхеми пам'яті статичного типу= |
| | + | [[Мікросхема пам’яті КР537РУ10]] |
| | | | |
| − | В режимі очікування споживає 0,4 мА, в динамічному режимі максимально 60 мА. Може зберігати інформацію при зниженні напруги до 2 В. Робоча температура –10…+70 °С.
| + | [[Мікросхема пам’яті W24257AK-15]] |
| | | | |
| − | ===Мікросхема пам’яті W24257AK-15=== | + | =Модулі пам'яті динамічного типу= |
| − | W24257AK-15 це мікросхема швидкісної пам’яті статичного типу на основі технології CMOS з низьким споживанням енергії. Має інформаційну ємкість 32 КБ (32768 x 8 біт). Час доступу 15 нс.
| + | |
| | | | |
| − | Всі входи і виходи TTL-сумісні. Виходи мають третій стан.
| + | [[SIMM-30]] |
| | | | |
| − | Корпус 28-pin skinny DIP (худий DIP), випускається також в інших корпусах (SOJ, SOP, TSOP).
| + | [[SIMM-72]] |
| | | | |
| − | Живиться від одного джерела +5В, споживає в режимі очікування 10 мА, максимально до 150 мА. Типова потужність 400 мВт. Робоча температура 0…+70 ºC.
| + | [[SDRAM DIMM]] |
| | | | |
| | + | [[DDR DIMM (Corsair 1GB DDR VS1GB400C3)]] |
| | | | |
| − | '''Нога, 16 група'''
| + | [[DDR2 SO-DIMM (Hynix 1GB DDR2 SO-DIMM PC2-6400)]] |
| | | | |
| − | ===SIMM-30=== | + | =Мікросхеми постійної пам'яті= |
| − | BV4100 T9444-7 + 9435HCK – 6 шт.
| + | [[Мікросхема ПЗП КС573РФ2]] |
| | | | |
| − | Модулі SIMM були розроблені і запатентовані в 1983 році компанією Wang Laboratories. Спочатку модулі були керамічними і мали штирі.
| |
| | | | |
| − | Перші 30-контактні модулі мали обсяг від 64 Кбайт до 16 Мбайт і восьмирозрядну шину даних, іноді доповнювалися дев'ятою лінією контролю парності. Застосовувались в комп'ютерах з ЦП Intel 8088, 286, 386. На материнських платах з процесорами 8088, модулі ставилися по одному, з процесорами 286, 386SX модулі ставилися парами, на 386DX - по чотири модулі однаковою ємкості.
| |
| | | | |
| − | У модулях використовувалися мікросхем динамічної пам'яті FPM (Fast Page Mode). Стандартні значення обсягу пам'яті модулів: 64 КБ, 256 КБ, 1 МБ, 4 МБ, 16 МБ. Фізичні розміри модуля: 89x13 або 89x25 мм. Контакти розташовані з кроком 0.1" (2,54 мм).
| |
| | | | |
| | | | |
| − | ===SIMM-72===
| + | [[Категорія:Музей історії техніки]] |
| − | ACT 9635Y TM417400HJ-6
| + | |
| − | | + | |
| − | Z417400 + BP44C 4001-6
| + | |
| − | | + | |
| − | SIMM-72 – 4 шт.
| + | |
| − | | + | |
| − | 72-контактні модулі з'явилися на початку 1990-х на брендових комп'ютерах (Compaq, HP, Acer та ін.) в епоху процесорів 486, і практично на всіх материнських платах з переходом на Pentium. 72-контактний модуль SIMM, по суті, об'єднав чотири 30-контактних модулі із загальними лініями адреси і окремими лініями даних. Таким чином, модуль стає 32-розрядним. Обсяг від 1 до 64 Мбайт.
| + | |
| − | | + | |
| − | У модулях використовувалися мікросхем динамічної пам'яті FPM (Fast Page Mode) та EDO (Extended Data Out). Стандартні значення обсягу пам'яті модулів: 1 МБ, 2 МБ, 4 МБ, 8 МБ, 16 МБ, 32 МБ, 64 МБ, 128 МБ. Фізичні розміри модуля 108x25 мм, іноді 108x39 мм. Контакти розташовані з кроком 0.05" (1,27 мм). Між вивідами 36 і 37 знаходиться виріз (ключ) для правильної установки.
| + | |
| − | | + | |
| − | '''Євенко, 16 група'''
| + | |
| − | | + | |
| − | SDRAM (DIMM) PC-133 – 10 шт.
| + | |
| − | | + | |
| − | DDR ? – 1 шт.
| + | |
| − | | + | |
| − | Corsair 1GB DDR Memory (VS1GB400C3)
| + | |
| − | | + | |
| − | | + | |
| − | <font color="red">'''Шановні учасники проекту, прохання описи носіїв інформації перенести на окрему сторінку'''</font>
| + | |
| − | [[Історія комп'ютерної техніки/Носії інформації|Носії інформації]] | + | |
| − | | + | |
| − | == Бобіни ORWO==
| + | |
| − | [[Файл:Бобіна_ORWO.jpg|thumb|Бобіна ORWO]]
| + | |
| − | Бобіни почали використовуватися в комп'ютерах починаючи з 70 років і закінчуючи 90-ми, оскільки дозволяли зберігати великий обсяг інформації у відносно маленькому носії, єдиний їхній мінус - це швидкість доступу до даних, щоб отримати дані, які записані в кінці бобіни, потрібно повністю її перечитати.<br />
| + | |
| − | На фото видно бобіну виробника носіїв "ORWO". Синє кільце на бобіні - це чохол на клямці, щоб магнітна стрічка не ушкодилася при транспортуванні носіїв. Також чохол захищає плівку від зовнішнього середовища. Магнітна стрічка представляла з себе тонку пластикову смугу з магніточутливості покриттям. З тих часів використовувалася в самих різних форм-факторах.<br />
| + | |
| − | На бобіни часто записували графічне програмне забезпечення.<br />
| + | |
| − | Котушка бобіни має розмір 5 сантиметрів. Стрічка котушки ORWO довжиною 525 метрів.<br />
| + | |
| − | | + | |
| − | '''[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Користувач:388641#.D0.9C.D0.BE.D1.97_.D1.80.D0.BE.D0.B1.D0.BE.D1.82.D0.B8 Харченко Діана]'''
| + | |
| − | | + | |
| − | == Жорсткий диск ИЗОТ==
| + | |
| − | [[Файл:Qwertiuytr123.jpg|thumb|Жорсткий диск]] [[Файл:Gtruyriytioiouo.jpg|thumb|Одна пластина жорсткого диску]]
| + | |
| − | Накопичувач Ізот це прототип сучасних жорстких дисків. Цей магнітний диск від раніше відомої болгарської фірми «ИЗОТ» застосовувався в комп'ютерах третього покоління. Випущений приблизно в 1988 році. Після розвалу СРСР диски від цих накопичувачів використовувалися для побудови антен дециметрового діапазону для телебачення (використовувалося два диска як «вісімка»). У зв'язку з чим їх практично не залишилося.
| + | |
| − | Жорсткий диск, що зображений на малюнку, складається з п'яти дисків, радіусом 19 сантиметрів.<br />
| + | |
| − | '''Короткі характеристики:<br />'''
| + | |
| − | * Об'єм однієї пластини жорсткого дика становить 2.41 мегабайта.
| + | |
| − | * Обсяг всього диска становить 12,1 мегабайт.
| + | |
| − | * Щільність записів 30-45 біт / мм
| + | |
| − | * Щільність доріжок 4 мм
| + | |
| − | * швидкість 2400 об / хв,
| + | |
| − | Повна назва жорсткого диску: «Носій даних ЄС +5053 від НМД +5052 (Ізот)».
| + | |
| − | Вся ця пачка вставлялася в апарат, схожий на пральну машинку з вертикальним завантаженням. Пластиковий кожух з ручкою знімався і мотор починав розкручувати Жорсткий диск.
| + | |
| − | | + | |
| − | '''[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Користувач:388641#.D0.9C.D0.BE.D1.97_.D1.80.D0.BE.D0.B1.D0.BE.D1.82.D0.B8 Харченко Діана]'''
| + | |
| − | | + | |
| − | == Перфокарта ==
| + | |
| − | [[Файл:Перфокарта152525353.jpg|thumb|Перфокарта формату IBM]]
| + | |
| − | '''Перфокарта''' — носій інформації, призначений для використання в ранніх (до початку 1980-х років) системах автоматизованої обробки даних. Виготовлялась з цупкого паперу, має товщину біля 0.18мм, ширину 82.5мм, довжину 187.3мм.
| + | |
| − | | + | |
| − | На малюнку зображена перфркарта формату IBM: розмір карти становить 187х83 мм, на ній інфомація розташовується в 12 рядків і 80 стовпців. У сучасних термінах, одна перфокарта зберігала 120 байт інформації. Для введення інформації перфокарти потрібно було подавати в певній послідовності.
| + | |
| − | Інформація зберігається на ній у вигляді отворів. Перші комп'ютери, створені в 40-х роках минулого століття працювали як з вводяться за допомогою перфострічки в реальному часі даними, так і використовували якусь подобу оперативної пам'яті, переважно з використанням електронно-променевих трубок. Паперові носії активно використовувалися в 20-50 роках, після чого поступово почали замінюватися магнітними носіями. Позиції позначалися цифрами від 0 до 9 і слугували для кодування відповідних десяткових цифр. Дві верхні позиції залишалися непронумерованими і використовувались як додаткові до цифрових для кодування інших символів з кодового набору ЕОМ. Інформаційна ємність однієї карти становила відповідно 45 або 80 символів з кодами від 0 до 255.
| + | |
| − | | + | |
| − | Для нанесення інформації на перфокарту (запису) використовувались спеціальні пристрої — перфоратори. В 45-колонних картах перфорація була круглою, в 80-колонних - прямокутною. Перфоратори також забезпечували автоматичне перенесення умовно-постійної інформації з перфокарти-шаблону з подальшим доповненням даними з документу.
| + | |
| − | | + | |
| − | Після перфорації перфокарту звичайно піддавали зчитуванню на контролері - спеціальному технічному пристрої, що співставляв повторно введені оператором дані з документа з нанесеними на перфокарту.
| + | |
| − | | + | |
| − | Інформація зчитувалась за допомогою 12 металевих щіточок, кожна з яких розташовувалась над відповідним рядком і формувала електричний імпульс при проходженні під щіткою отвора в перфокарті в наслідок замикання щітки на контактну площадку. В пізніших версіях для зчитування інформації використовувались фотоелементи.<br />
| + | |
| − | Набір перфокарт іменувався колодою. За послідовність карт в колоді відповідав користувач. В окремих випадках впорядкування карт в колоді виконувалось за допомогою спеціального пристрою - сортувача. В інших випадках карти маркувались користувачем (звичайним написом від руки).
| + | |
| − | Окремі системи програмування до сьогодні використовують формат представлення інформації 80-колонних карт.
| + | |
| − | | + | |
| − | '''[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Користувач:388641#.D0.9C.D0.BE.D1.97_.D1.80.D0.BE.D0.B1.D0.BE.D1.82.D0.B8 Харченко Діана]'''
| + | |
