Відмінності між версіями «Життєвий та творчий шлях Феофана Прокоповича»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 14 проміжних версій цього учасника)
Рядок 10: Рядок 10:
  
 
== Матеріали проекту ==
 
== Матеріали проекту ==
 +
[[Реферат на тему проекту]]
 +
 
===Інтернет ресурси проекту===
 
===Інтернет ресурси проекту===
−
# [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%BE%D1%84%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87| Феофан Прокопович]
 
 
# [http://pidruchniki.com/12631113/ritorika/feofan_prokopovich| Феофан Прокопович]
 
# [http://pidruchniki.com/12631113/ritorika/feofan_prokopovich| Феофан Прокопович]
 
# [http://www.nbuv.gov.ua/node/794| Феофан Прокопович – визначний діяч епохи бароко]
 
# [http://www.nbuv.gov.ua/node/794| Феофан Прокопович – визначний діяч епохи бароко]
  
 +
[https://www.google.com.ua/bookmarks/ Коекція посилань Web 2.0]
 
===Додаткові матеріали проекту===
 
===Додаткові матеріали проекту===
−
Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали
+
Хронологічна таблиця
 +
{| class="wikitable" border="1"
 +
|-
 +
! Дата
 +
! Подія
 +
|-
 +
| 18 червня 1681
 +
| народився у Києві
 +
|-
 +
| 1698
 +
| закінчив освіту у Києво-Могилянському колегіумі. Вступає до Володимир-Волинського уніатського колегіуму. переведений до римської католицької академії Св. Афанасія
 +
|-
 +
| 28 жовтня 1701
 +
| залишає Рим, не закінчивши повного курсу академії. Пішки проходить Францію,Швейцарію, Німеччину, деякий час студіює в місті Галле, де знайомиться з ідеями реформаторства.
 +
|-
 +
| 1704
 +
|  повертається в Україну, спершу в Почаївський монастир, потім у Київ, зрікається католицької віри, проходить єпітимію і постригається у православні ченці, прийнявши ім'я Феофана в пам'ять про свого дядька.
 +
|-
 +
| 1705
 +
| викладав риторику, піїтику та філософію у Києво-Могилянському колегіумі, уклав курс піїтики та риторики, написав трагікомедію «Володимир», присвятивши її гетьману Івану Мазепі. Водночас пише й виголошує богословсько-філософські проповіді, завдяки яким був помічений київським генерал-губернатором Д.Голіциним та О.Меншиковим.
 +
|-
 +
| 1707
 +
| стає префектом Києво-Могилянської академії.
 +
|-
 +
| 1711
 +
| його беруть у складі почту царя Петра I в Прутський похід, під час якого в Яссах він виголошує з нагоди річниці Полтавської битви проповідь, яка сподобалася цареві. Після повернення до Києва Феофана Прокоповича призначено ректором Києво-Могилянської академії і професором богослов'я. Водночас він стає ігуменом Братського монастиря.
 +
|-
 +
| 1716
 +
| за бажанням Петра I Прокопович переїжджає до Петербурга.
 +
|-
 +
| 1718
 +
| призначений єпископом псковським і нарвським, стає наближеним до царського двору. Пише на замовлення царя книги «Апостольська географія», «Коротка книга для навчання отроків», «Духовний регламент» 1720.
 +
|-
 +
| 1721
 +
| призначений віце-президентом найсвятішого синоду, головою якого був виходець з УкраїниСтефан Яворський.
 +
|-
 +
| 1724
 +
| Феофан за наказом царя пише указ про устрій чернецтва, який упорядковував і регламентував монастирське життя за взірцем давніх монастирських статутів, спрямовував чернече життя на користь суспільству, бере активну участь у здійсненні реформ у Росії. Після смерті Петра I сприяє сходженнюКатерини I на трон.
 +
|-
 +
| 1725
 +
| Прокоповича призначено архієпископом новгородським і першим членом синоду, фактичним главою Російської православної церкви. Він бере участь в організації Російської академії наук, очолює так звану «учену дружину» діячів культури, до якої належали Татищев, Кантемір та ін. Останнє десятиріччя життя майже залишив діяльність вченого, зазнавав переслідувань з боку противників петровської політики, які плели навколо Прокоповича інтриги, слали в синод доноси, намагаючись позбавити його високого становища в церковній ієрархії.
 +
|-
 +
| 19 вересня 1736
 +
| помер у Новгороді, похований у новгородському Софійському соборі.
 +
|}
  
 
==Результати проекту==
 
==Результати проекту==
−
Звіт у вигляді презентації.]]
+
[[Файл:Феофан_Прокопович,_висновки.ppt|міні]]
 +
Звіт у вигляді презентації.
 +
 
 +
[https://drive.google.com/open?id=0B_QLUQXh2erZVXU4ZlJiMEpRSWc Феофан Прокопович]

Поточна версія на 08:50, 24 листопада 2015

Життєвий та творчий шлях Феофана Прокоповича

Prokopovich.jpg

Якщо є додайте логотип проекту

Ідея проекту

Задум: донести до читачів та користувачів цікаву інформацію щодо життя та творчості Феофана Прокоповича Мета: відшукати якнайбільше фактів та історичних джерел для досліждення життя Феофана Прокоповича

Автор проекту

Мурадова Сабіна Джаванівна

Матеріали проекту

Реферат на тему проекту

Інтернет ресурси проекту

  1. Феофан Прокопович
  2. Феофан Прокопович – визначний діяч епохи бароко

Коекція посилань Web 2.0

Додаткові матеріали проекту

Хронологічна таблиця

Дата Подія
18 червня 1681 народився у Києві
1698 закінчив освіту у Києво-Могилянському колегіумі. Вступає до Володимир-Волинського уніатського колегіуму. переведений до римської католицької академії Св. Афанасія
28 жовтня 1701 залишає Рим, не закінчивши повного курсу академії. Пішки проходить Францію,Швейцарію, Німеччину, деякий час студіює в місті Галле, де знайомиться з ідеями реформаторства.
1704 повертається в Україну, спершу в Почаївський монастир, потім у Київ, зрікається католицької віри, проходить єпітимію і постригається у православні ченці, прийнявши ім'я Феофана в пам'ять про свого дядька.
1705 викладав риторику, піїтику та філософію у Києво-Могилянському колегіумі, уклав курс піїтики та риторики, написав трагікомедію «Володимир», присвятивши її гетьману Івану Мазепі. Водночас пише й виголошує богословсько-філософські проповіді, завдяки яким був помічений київським генерал-губернатором Д.Голіциним та О.Меншиковим.
1707 стає префектом Києво-Могилянської академії.
1711 його беруть у складі почту царя Петра I в Прутський похід, під час якого в Яссах він виголошує з нагоди річниці Полтавської битви проповідь, яка сподобалася цареві. Після повернення до Києва Феофана Прокоповича призначено ректором Києво-Могилянської академії і професором богослов'я. Водночас він стає ігуменом Братського монастиря.
1716 за бажанням Петра I Прокопович переїжджає до Петербурга.
1718 призначений єпископом псковським і нарвським, стає наближеним до царського двору. Пише на замовлення царя книги «Апостольська географія», «Коротка книга для навчання отроків», «Духовний регламент» 1720.
1721 призначений віце-президентом найсвятішого синоду, головою якого був виходець з УкраїниСтефан Яворський.
1724 Феофан за наказом царя пише указ про устрій чернецтва, який упорядковував і регламентував монастирське життя за взірцем давніх монастирських статутів, спрямовував чернече життя на користь суспільству, бере активну участь у здійсненні реформ у Росії. Після смерті Петра I сприяє сходженнюКатерини I на трон.
1725 Прокоповича призначено архієпископом новгородським і першим членом синоду, фактичним главою Російської православної церкви. Він бере участь в організації Російської академії наук, очолює так звану «учену дружину» діячів культури, до якої належали Татищев, Кантемір та ін. Останнє десятиріччя життя майже залишив діяльність вченого, зазнавав переслідувань з боку противників петровської політики, які плели навколо Прокоповича інтриги, слали в синод доноси, намагаючись позбавити його високого становища в церковній ієрархії.
19 вересня 1736 помер у Новгороді, похований у новгородському Софійському соборі.

Результати проекту

Файл:Феофан Прокопович, висновки.ppt Звіт у вигляді презентації.

Феофан Прокопович

Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Життєвий_та_творчий_шлях_Феофана_Прокоповича&oldid=208247