Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ІФК: "Порівняльна характеристика олімпійського стадіону давньої Греції та сучасного стадіону" - № 11 групи ФФВ, 2015»

Поточна версія на 18:29, 29 листопада 2015

Стародавні і сучасні Олімпіади: за і проти

Автор проекту

Солопун Анастасія Валеріївна

Тема проекту

Порівняльна характеристика олімпійського стадіону давньої Греції та сучасного стадіону.

Проблема дослідження

Проблема дослідження полягає у відмінності в побудові, оформленні та характеристиці давньогрецького олімпійського стадіону від сучасного стадіону для олімпійських ігор.

Гіпотеза дослідження

Гіпотеза дослідження полягає у вдосконаленні характеристик сучасного стадіону для забезпечення комфортності, зручності та видовищності при проведенні олімпійських ігор.

Мета дослідження

Метою дослідження є порівняння давньогрецького олімпійського стадіону із сучасним. Обґрунтувати позитивні і негативні риси сучаного і давнього олімпійського спорту на прикладі специфіки стадіону.

Результати дослідження

Характеристика давньогрецького та сучасного стадіону

Славнозвісний стадіон розташувався на північному сході, під схилами гори Крона з'єднаний з Альтіс 32-метровим тунелем-криптою, через який учасники змагань та судді виходили на нього. Сам стадіон представляв собою утрамбовану і посипану піском майданчик розміром приблизно 214 × 30 м (в деяких джерелах вказується 215 х 31 м.), це власне бігова доріжка, довжиною 192,17 м. Камінь, який позначав старт і фініш, мав довгасту форму з рядом чотиригранних отворів. Під час змагань у ці отвори встромляли високі жердини, від яких стартували учасники так званого подвійного бігу. Місце старту бігунів було викладено кам'яними плитами шириною 80 см . Плити були поперек двома паралельними дрібними борозенками на відстані приблизно 16 см один від одного, імовірно - для упору ніг бігунів. За торцевим кінцях стадіону в землю були вкопані на відстані 124-141 см один від одного невеликі стовпи з метр заввишки, мабуть розділяли доріжки у місцях старту і фінішу. Змагань з бігу на I стадій складались із забігів і фіналу. Атлети бігли по окремих розмічених доріжках довжиною 192 м 27 см , а їх розподіл по забігах і доріжках проводився шляхом жеребкування. В забігу могли взяти участь до 20 спортсменів одночасно. Розкопки в Олімпії виявили, що місце старту та фінішу було відмічене кам’яними смугами, розділеними дерев’яними стовпами на проміжки в 1,2 м завширшки, тобто, на бігові доріжки. Для покарання спортсменів позаду лінії старту розташовувалися помічники суддів - "мастікторес" (паличники). Стартували бігуни із спеціальних мармурових плит, в яких були поглиблення для пальців. Покриття бігових доріжко було грунтово-пісчаним, що збільшувало рівень травматизму і зменшувало результати атлетів

Трибун не було, глядачі, а їх набиралося до тис. 45- 50 чоловік, розміщувалися прямо на схилах Кроносского пагорба в наметах, наметах, а то й просто на землі. Для суддів і найбільш знатних гостей було спеціальне мармурове підвищення, де стояли крісла. Стадіон огороджували з трьох боків пологим насипом, а четвертим він впирався у схил Кронової гори.

На південь від стадіону був іподром, де відбувалися кінні змагання та перегони на колісницях. На заході за стіною розташовувались палестра, велика будівля для змагань борців. Мала вона квадратну форму (66 х 66), з подвір’ям посередині, оточеним колонадою. За південною стіною, коло “Брами борців” розміщувались підвали великої будівлі, вона мала два крила, заокруглені на кінцях і з’єднані між собою вестибюлем. Це так званий був “Будинок ради”, де учасники змагань присягали, що дотримуватимуться правил і змагатимуться чесно.

Один із поетичних міфів Давньої Греції оповідає про те, як виник олімпійський стадіон. За легендою, приблизно в XVII ст. до н. е., Геракл і його чотири брати висадилися на Пелопоннеському півострові. Там біля пагорба з могилою титана Кроноса, переможеного в боротьбі своїм сином Зевсом, Геракл на честь перемоги свого батька над дідом організував змагання зі своїми братами з бігу. Для цього на майданчику біля підніжжя пагорба він відміряв відстань у 11 стадій, що відповідало 600 його ступням. Імпровізована бігова доріжка завдовжки 192 м 27 см і стала основою майбутнього олімпійського стадіону. Протягом трьох століть саме на цій примітивній арені проходили ігри, названі пізніше Олімпійськими.

У другій половині II тис. до н. е. зодчий Лібон побудував в Олімпії храм Зевса, який став основною спорудою міста й головним релігійним центром Еллади. У храмі було встановлено грандіозну статую Зевса — творіння геніального Фідія. Висота статуї дорівнювала 13,5 м. Зевс сидів на троні кедрового дерева, прикрашеного дорогоцінними каміннями й різьбою. Обличчя й руки статуї зі слонової кістки, очі — з дорогоцінного каміння. Голова увінчана золотим вінком, схожим на вінок з листя маслини, волосся й борода — з чистого золота. Біля храму Зевса розміщувався менший за розміром храм Гери, споруджений на початку VII ст. до н. е. з дерева й необробленого каменю. Під статуєю Гери знайдено підвалини двох і ще давніших храмів .

Зі сходу до храму Гери прилягала півкругла будівля з басейном і невеликим корінфським храмом, де стояла 21 статуя римських імператорів. Там же стояв великий храм матері богів Метройн, і тераса для штрафних статуй, що їх повинні були ставити держави, представники яких порушували правила Олімпійських змагань. Південної сторони не було, її заміняв більш як стометровий фасад Ехо з величезною колонадою, яка слугувала захистом від сонця та негоди .

Характеристика сучасних стадіонів

Панатінаїкос (грец. Παναθηναϊκό στάδιο, або грец. Καλλιμάρμαρο — дослівно «прекрасний мармуровий») — унікальний, єдиний у світі стадіон, побудований із білого мармуру в Афінах. Розташований у районі Каллімармаро, на схід від конгрес - холлу Заппіон та Національного саду. На ньому за ініціативою Евангеліса Заппаса 1896 р. було проведено перші у сучасній історії Олімпійські ігри.

Сучасні стадіони вражають оригінальністю архітектури, розмірами, розвиненістю інфраструктури, оснащеністю сучасними технологіями. Але ні один не зможе похвалитися багатою історією, яка обчислюється більш ніж 2000 років. Трибуни даного стадіону мають обриси літери «U».Територія, на якому стоїть стадіон Панатінаїкос, раніше носила назву Жаб'ячого острова. До середини XX століття навпроти входу на стадіон протікала річка Илиссос. Річку загнуздали і відвели від комплексу, сховавши води під проспект Василя Костянтина.

Перші згадки про цю спортивній арені відносяться до 566 році до н. е. Указ архонта Лікурга Афінського в 329 році до н. е. призвела до того, що стадіон був повністю «переодягнений» в пентеликонский мармур. Сьогодні це єдиний стадіон в світ, зроблений з білого мармуру. У перекладі з грецької мови назва його перекладається, як «чудовий мармуровий». В 140 році до н. е. кількість глядацьких місць на стадіоні налічувало близько 50 тисяч. Трибуни мають обриси літери «U».

Тривалий час Стадіон Панатінаїкос перебував у забутті. Його відкопали з-під багатовікових нашарувань ґрунту тільки в середині XIX століття. В наші дні перед входом на стадіон варто мармурову статую Георгіоса Авероффа. Саме завдяки пожертвам цього зодчого напередодні Олімпійських ігор в 1895 році була здійснена реконструкція античного спортивної споруди. Роботи над таким важливим комплексом проектом очолювали архітектори Анастасіос Метаксас і Ернест Зіллер. Перші сучасні Олімпійські ігри проходили на символічному стадіоні, який до того часу міг прийняти на своїх 50 біло - мармурових лавах близько 80 000 глядачів.

Територія, на якому стоїть стадіон Панатінаїкос, раніше носила назву Жаб'ячого острова. До середини XX століття навпроти входу на стадіон протікала річка Илиссос. Річку загнуздали і відвели від комплексу, сховавши води під проспект Василя Костянтина.

В кінці XIX століття стадіон був відбудований за старою схемою, бо він не зовсім відповідає загально прийнятим стандартам. Глядацьких місць стало менше - всього близько 45 000. Стадіон Панатінаїкос в Афінах став центральним об'єктом Олімпіади 2004 року. На його арені проводилися змагання зі стрільби з лука і фінальна крапка марафону.

Пекінський національний стадіон — багатофункціональний спортивний комплекс, створений для проведення літніх Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні, КНР. На стадіоні, крім проведення спортивних змагань, відбулися церемонії відкриття та закриття Олімпіади 2008 року. Після завершення ігор тут проходили церемонії відкриття та закриття Паралімпійських ігор, які проходили з 6 по 17 вересня того ж року. На стадіоні продовжують проводити міжнародні та вітчизняні спортивні змагання, в тому числі тут проходить багато футбольних турнірів.

Пташине гніздо є колосальною спорудою зі сталі еліпсоподібної форми з 24 сталевими колонами, що переплітаються. Довжина стадіону з півночі на південь складає 333 метра, ширина зі сходу на захід - 294 метри. Найвища точка стадіону знаходиться на висоті 68,5 метрів, найнижча - на висоті 42,8 метра. Це найбільша сталева конструкція у світі. Вона покрита мембраною з полімеру, яка одночасно захищає від дощу і в той же час є прозорою і не перешкоджає проходженню сонячних променів, що необхідно для трави. Крім того, ця особлива мембрана дає можливість отримувати додаткове світло. Це дозволяє зменшити кількість відблисків і тіней, що створює більш сприятливі можливості для спортсменів.

Висновки

Сучасні стадіони значно відрізняються від давньогрецьких розмірами, оформленням, добудовами та ін. Отже, підводячи підсумки про давньогрецькі олімпійські стадіони та сучасні олімпійські стадіони можна сказати, в залежності від часу місця та обставин створювались спортивні споруди і з ними починали розвиватись не тільки нові види спорту, а архітектура і мистецтво. Ми бачимо, що дані споруди за сплином часу реставровувалися, але вони і зараз манять до себе фанатів, туристів і глядачів. Час іде і все змінюється разом з ним. Сучасні стадіони значно відрізняються від давньогрецьких розмірами, оформленням, добудовами та ін. Але люди стараються все ще зберегти тодішні звичаї та правила, поринути у світ відчайдушних грецьких Олімпійських ігор, щоб відчути смак азарту пронесеного крізь час.

Проаналізувавши давні і сучасні стадіони можна зробити наступні висновки:

Олімпійський стадіон давньої Греції Позитивне:

1. Будівництво давніх стадіонів було високо екологічним і простим.
2. Специфіка будівлі стадіону у давнину допомагала бігунам бігти не по колу, а вперед-назад, що нагадувало наступ і відступ війська.
3. Невисока собівартість.

Негативне:

1. Велика кількість бігових доріжок (до 20-ти), сприяла травматизму атлетів.
2. Покриття бігових доріжок (ґрунт з піском) зменшував швидкість бігунів.
3. Різка зупинка на фінішу (відсутність повороту) також сприяло травматизму.

Сучасні стадіони Позитивне:

1. Сучасні технології покриття бігових доріжок знижують рівень травматизму і покращують результат.
2. Достатня ширина доріжки (максимум 8 бігунів), наявність фотофінішу.
3. Велика кількість глядачів, які мають можливість сидіти і тривалий час спостерігати хід змагань.

Негативне:

1. Висока собівартість будівництва.
2. Негативний вплив на екологію.

Презентація [[1]]