Відмінності між версіями «Мій Кіровоград123»
3407684 (обговорення • внесок) |
3407684 (обговорення • внесок) |
||
| (не показано 14 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. | У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. | ||
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. | Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. | ||
| − | Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. | + | Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. [[Файл:Img145654675747.jpg|міні|Кіровоград]] |
| − | У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом. | + | У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом. [[Файл:7350669_121406_9728662_z_8d03cdd166.jpg|міні|Інгул]] |
| − | Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років. | + | [[Файл:19129828654846.jpg|міні|Кіровоград]] Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років. |
== Відомі кіровоградці == | == Відомі кіровоградці == | ||
| − | * Винниченко Володимир Кирилович (28.07.1880-06.03.1951) | + | * Винниченко Володимир Кирилович (28.07.1880-06.03.1951)[[Файл:20459_htm121l_m8f31fdf.jpg|міні|В.Винниченко]] |
Відомий український прозаїк, драматург, публіцист та громадський діяч. Голова Генерального Секретаріату Центральної Ради, в 1918-19 рр. очолював Директорію. | Відомий український прозаїк, драматург, публіцист та громадський діяч. Голова Генерального Секретаріату Центральної Ради, в 1918-19 рр. очолював Директорію. | ||
| Рядок 38: | Рядок 38: | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | [[Файл: | + | [[Файл:Kirovogradmiyulubleniy.JPG]] |
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"== | ==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"== | ||
| Рядок 52: | Рядок 49: | ||
<TR> | <TR> | ||
| − | <TD height=24px;> | + | <TD height=24px;> 10 (21) лютого 1784 — 7 серпня 1924 </TD><TD> місто має назву Єлисаветград </TD> |
</TR> | </TR> | ||
| − | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1754 рік </TD><TD> заснування фортеці святої Єлисавети </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1991 рік </TD><TD> перше святкування дня міста </TD></TR> |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
</TABLE> | </TABLE> | ||
| − | [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]] | + | |
| + | |||
| + | |||
| + | [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]] | ||
=='''Ресурси:'''== | =='''Ресурси:'''== | ||
| − | * | + | *Презентація [https://drive.google.com/file/d/0B0aXHedUMjeLeFdfWXR3dDl6b2M/view?usp=sharing]; |
| − | * | + | *Фотоальбом [https://drive.google.com/folderview?id=0B0aXHedUMjeLZUNqRmVwZWo0aFE&usp=sharing]; |
| − | * | + | *Блог [http://internetkirovograd.blogspot.com/]; |
| − | * | + | *Відео [http://www.youtube.com/watch?v=YAKemrzRb2Q]; |
| − | * | + | *Опитування [https://docs.google.com/forms/d/16XjNkkDhxolNTAYBuICUb-YoTWg0XF3rFyxAg6toxGg/viewform?c=0&w=1]; |
| − | * | + | *Спільний груповий постер.[https://drive.google.com/file/d/0B0aXHedUMjeLSmtaX2dZVUN6N0E/view?usp=sharing] |
Поточна версія на 08:21, 12 жовтня 2015
Зміст
Історія Кіровограду
У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.
Відомі кіровоградці
- Винниченко Володимир Кирилович (28.07.1880-06.03.1951)
В.Винниченко
Відомий український прозаїк, драматург, публіцист та громадський діяч. Голова Генерального Секретаріату Центральної Ради, в 1918-19 рр. очолював Директорію.
- Ерделі Ксенія Олександрівна (20.02.1878-27.05.1971)
Російська арфістка, композитор, педагог. Народна артистка СРСР з 1966 р.
- Завадський Михайло Ромулович (02.11.1848-1926)
Громадський та педагогічний діяч, редактор, видавець. Один з фундаторів Єлисаветградського земського реального училища, засновник першого на Україні педагогічного часопису “Педагогічний вісник” (1881-1883).
- Карпенко-Карий Іван Карпович (справжнє прізвище – Тобілевич)(29.09.1845-15.09.1907)
Драматург та театральний діяч. Корифей українського професійного театру, залишив літературну спадщину (18 довершених п'єс). В м. Кіровограді у 1995 р. відкрито літературно - меморіальний музей ім. Карпенка-Карого.
- Кропивницький Марко Лукич (22.05.1840-02.04.1910)
Драматург, театральний діяч, композитор, актор. Фундатор українського професійного театру, організатор та керівник кількох українських труп. В м. Кіровограді у 1982 р. відкрито меморіальний музей М.Л.Кропивницького.
- Маланюк Євген Филимонович (2.02.1897- 16.02.1968)
Поет, літературознавець, культуролог, історіософ української діаспори. Учасник визвольних змагань доби УНР.
- Мейтус Юлій Сергійович (28.01.1903-05.12.1998)
Композитор. Народний артист України. Лауреат державної премії СРСР, державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка. Творча спадщина – понад 200 вокальних творів та 15 опер.
- Нейгауз Генріх Густавович (12.04.1888-10.10.1964)
Російський піаніст і педагог, професор Московської консерваторії. Народний артист РСФСР. В м. Кіровограді у 1981 р. відкрито музей Г.Г.Нейгауза.
Історичні події, які пов'язані з Кіровоградщиною
Мельгунівський курган Мельгýнівський кургáн (Литий курган, Лита могила) — один з найдавніших могил-курганів скіфів, царський курган 2-ї пол. 7 ст. до н. е. Розкопаний у вересні 1763 року біля с. Копані Знам'янського району Кіровоградської області. Роботи проведені за вказівкою генерала-губернатора Новоросійської губернії О. Мельгунова. Додатково досліджувався В. Ястребовим у 1892 та Н. Бокій у 1989. Відомості про розкопки уривчасті та суперечливі. Висота кургану близько 10,5 м. На вершині знайдена кам'яна баба. Насип складався з перепаленого грунту, в якому знайдені залишки переплавлених металів, горілих кісток, каміння, землі та глини, змішаних з вуглинами. Деякі дослідники вважають, що саме ця скіфська баба була знайдена на вершині Мельгуновського кургану.В кургані знайдено ряд золотих прикрас та оздоб меча, які зберігаються в Ермітажі. На глибині 2-х м під кам'яними плитами знайдені залізний акінак з окутим золотом руків'ям та вкритими золотою платівкою дерев'яними піхвами, прикрашеною зображеннями фантастичних тварин у передньосхідному стилі, срібні деталі від ассирійського палацевого табурету, золота діадема, 17 масивних золотих платівок з зображенням орла з петлями на звороті, платівки з зображеннями мавп, птахів, бронзова застібка з голівками левів на кінцівках, 40 бронзових наконечників стріл та інше. Прикраси і зброя в скіфо-урартському стилі. Речі не мали слідів вогню.
Глодоський скарб Cвященні шляхи. Так називалася у часи Великої Скіфії територія між сучасним Кіровоградом та річкою Синюхою.Саме тут, в сакральному центрі Великої Скіфії, за свідченнями давньогрецького історика Геродота, було головне святилище скіфів, від якого в усі кінці держави розходилися Священні Шляхи. А в околицях сучасного села Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, біля витоку річки Ексапмеї, стояв гігантський бронзовий казан - символ величі і непереможності Скіфії. Герб Новоукраїнського району Кіровоградської області. Біля селища Глодоси Новоукраїнського району в 60-ті роки ХХ століття місцевим хлопчиком був знайдений один з найбагатших золотих скарбів України Глодоський скарб У музеї історичних коштовностей України, розташованому на території Києво-Печерської лаври, слід обов'язково зупинитися біля вітрини, за склом якої - найцінніші раритети знаменитого «Глодоського скарбу». Скроневі підвіски й нагрудні прикраси, браслети і персні, деталі піхов кинджала й меча, прикраси вузди - і все це золоте й срібне диво було створено майстрами-ювелірами майже півтора тисячоліття тому! В експозиції виставлені дорогоцінні частини скарбу, загалом же він, згідно з описом фахівців, налічує більше двохсот предметів. Серед них майже сто золотих предметів вагою 2,583 кг та сімдесят срібних 1,026 кг. Карта Скіфії Глодоський скарб.
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 10 (21) лютого 1784 — 7 серпня 1924 | місто має назву Єлисаветград |
| 1754 рік | заснування фортеці святої Єлисавети |
| 1991 рік | перше святкування дня міста |
Ресурси:
- Презентація [1];
- Фотоальбом [2];
- Блог [3];
- Відео [4];
- Опитування [5];
- Спільний груповий постер.[6]
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
