Відмінності між версіями «Kirovograd - my native town»
4020888 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка проекту "Моє рідне місто або село"}}) |
4020888 (обговорення • внесок) |
||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:8109.jpg|міні]] | ||
| + | Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград, у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни | ||
| − | |||
| − | + | ==Історія== | |
| + | |||
| + | Про ці края згадували і античні історики. Геродот вважав, що саме тут розташовувався легендарний Ексампей — священні дороги Скіфії. Залишили сліди свого перебування тут сармати і готи, гуни і авари, хазари, угри та печеніги. З першого тисячоліття н.е. тут назавжди затверджуються слов'яни, як частина антського союзу племен, а згодом — Київської держави. Неспокійне життя прикордоння було багате постійними військовими зіткненнями, тут відбувся ряд визначних битв і серед них — перемога литовсько-українських військ під керівництвом князя Ольгерда над татарськими ордами на Синіх Водах (1362 рік).Поява тут великих населених пунктів відноситься до середини XVIII століття, коли на місці нинішнього обласного центру в 1752—1754 рр. був заснований форт Святої Єлизавети. Місце під будівництво майбутньої фортеці було обрано в грудні 1752 року на підвищенні правого берега річки Інгул експедицією під командуванням генерала І.Ф. Глєбова. 30 липня 1752 року був затверджений проект фортеці. Для її будівництва були надіслані селяни з центральних районів Російської Імперії, солдати Пермського карабінерного полку та добровольці з окольних земель. Крім того, гетьман України Кирило Розумовський надіслав 611 працівників. Протягом майже тридцяти років форт виконував свої прямі функції, однак після розділів Польщі і приєднання Криму, коли межі Російської Імперії відсунулись далеко на захід і на південь, він став перетворюватися в цивільне місто. Активно залучалися переселенці з інших регіонів Росії та з-за кордону. Населення Елісаветграда стало швидко зростати. Але з другої третини XIX ст. розвиток міста уповільнився, тому що в 1829 р. воно стало центром військових поселень на півдні України та місцем бойових маневрів. | ||
| + | Після скасування військових поселень в середині XIX ст. економіка регіону розвивається інтенсивніше. Елісаветград з'єднується залізницею з Одесою, Харковом та Києвом. В січні 1859 року військові поселення були ліквідовані, а в 1865 році Елісаветград з заштатного знову стає повітовим містом. Виникають підприємства переробної та харчової промисловості. Елісаветград на рубежі XIX—XX століть відрізнявся високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. До середини 1890 року кількість фабрично-заводських підприємств у місті зросла вдвічі, а обсяг виробництва зріс у 13 разів. Залізнична лінія Елісаветград - Балта дала вихід до моря, а лінія Елісаветград — Кременчук з'єднала місто з водним дніпропетровським шляхом і донецьким басейном. | ||
| − | + | Почалася Світова війна, за нею прийшла революція і громадянська війна, які суттєво впливали на життя регіону. Протягом кількох років Елісаветград потрапляв під владу Білої та Червоної армій. | |
| − | + | Суворим випробуванням стали роки Другої Світової війни. Кіровоградщина втратила 92 тисячі чоловік. В оборонних і наступальних боях загинуло 152 тисячі чоловік. 135 кіровоградців удостоєні звання Героя Радянського Союзу. | |
| − | + | У повоєнний час місто значно збільшилось в розмірах, зріс його промислово-економічний потенціал. Розвиток сільського господарства призвев до виникнення виробництва сільськогосподарських машин. | |
| − | + | За роки незалежності були зроблені суттєві кроки у налагодженні роботи господарств, у розвитку соціальної сфери. Продовжуючи традиції, область стверджує себе у виробництві сільськогосподарської техніки, розвивається гірничодобувна промисловість. Завершено реформування агропромислового комплексу. Позитивні тенденції в економіці області, дають підстави зробити висновок у правильності курсу реформ, що стимулюють динамічний розвиток регіону. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| + | ==Відомі люди== | ||
| + | З Кіровоградом пов'язані письменник і громадсько-політичний діяч початку ХХ сторіччя Володимир Кирилович Винниченко, драматург і артист Іван Карпович Карпенко-Карий (Тобілевич), драматург, артист, режисер і один із засновників постійного професійного українського театру в Елісаветграді. Марко Лукич Кропивницький, композитор, народний артист України Юлій Сергійович Мейтус, видатний піаніст Генріх Густавовіч Нейгауз | ||
| + | педагог Василь Олександрович Сухомлинський, поет Арсеній Олександрович Тарковський. | ||
| + | |||
| + | ==Історичні події== | ||
| + | Геродот вважав, що саме тут розташовувався легендарний Ексампей — священні дороги Скіфії.Серед машинобудівних підприємств, які орієнтуються на виготовлення сільськогосподарських машин і знарядь, виділився завод братів Ельворті, заснованний в 1874 році. | ||
| + | |||
| + | ==Пам’ятки археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва== | ||
| + | У Кіровограді значною мірою збереглася стара забудова (переважно 2-а пол. XIX століття), в тому числі низка культових споруд, рештки російських укріплень, єврейські квартали тощо. | ||
| + | До історико-культурних та культових споруд і пам'яток Кіровограда належать: | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Спасо-Преображенський собор | ||
| + | Кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква), 1805-12 роки; | ||
| + | залишки Єлисаветинської фортеці; | ||
| + | комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-х — поч. 1850-х років). | ||
| + | Спасо-Преображенський собор (пам'ятка архітектури XVIII—XIX ст.ст.); | ||
| + | Свято-Покровська церква, 1850—75 роки. | ||
| + | Велика хоральна синагога, 1853 рік | ||
| + | |||
| + | ==Пам’ятки природи== | ||
| + | |||
| + | Геологічна будова території Кіровограда зумовлена його розташуванням на площі Українського кристалічного щита та його структурної одиниці — Кіровоградського тектонічного блоку, в основі якого лежить давній докембрійський фундамент, складений гранітами, гнейсами, чарнокітами, габро-лабрадоритами.Корисні копалини на території і в околицях Кіровограда представлені, перш за все, будівельною сировиною. Відомими є Кіровоградські родовище вогнетривких глин і гранітне родовище, розташоване на правому березі ріки Сугоклії. Енергетичні запаси надр міста представлені покладами бурого вугілля (Балашівсько-Кіровоградське родовище) та урану. Є поклади високоякісного піску, придатного для виробництва скла. | ||
==Рідне місто або село на карті України [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)== | ==Рідне місто або село на карті України [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)== | ||
| Рядок 23: | Рядок 48: | ||
</TR> | </TR> | ||
| − | <TR> | + | <TR><TD > 24 грудня 1751 рік </TD><TD> Указ передбачав побудову земляної фортеці, «которую именовать крепость святыя Елисаветы». </TD> |
| − | + | ||
</TR> | </TR> | ||
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > 14 травня 1754 </TD><TD> нові воєнізовані поселення склали Слобідський козачий полк. </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > 1754 рік </TD><TD> Фортецю було закладено за указом російської імператриці Єлизавети Петрівни </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > 1783 рік </TD><TD>1783 року Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > Від 1865 року </TD><TD> Єлисаветград — знову повітовий центр Херсонської губернії. Повернення статусу, а також загальне економічне тло в Російській імперії, зокрема у її південно-західному краї (Україна) сприяли розвитку міста в цей період. </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > 1874 </TD><TD>став до ладу потужний завод сільсько-господарських машин, заснований англійськими підприємцями Робертом та Томасом Ельворті (нині ВАТ «Червона зірка») </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > 1870 </TD><TD> у Єлисаветграді відкрито земське реальне училище, у різні роки тут працювали проф. В. І. Григорович, історик, археолог і фольклорист В. М. Ястребов (з його ініціативи 1883 року при реальному училищі відкрито краєзнавчий музей), поет і композитор П. І. Ніщинський, а його вихованцями були, зокрема, актори і режисери М. К. Садовський та П. К. Саксаганський, письменник Ю. І. Яновський. </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > протягом 1917—19 років </TD><TD> влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор'єв, Денікін). Після Лютневої революції в березні 1917 року призначений Єлисаветградським повітовим комісаром Варун-Секрет Сергій Тимофійович. </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD> 1939 </TD><TD> назву міста змінили на Кіровоград. </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > 5 січня 1944 року </TD><TD> Місто звільнене від окупантів </TD> </TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > Протягом 1950-х </TD><TD>збудовано нові підприємства — завод залізобетонних виробів, завод «Металіст», швейну фабрику тощо. </TD></TR> |
| − | <TR><TD | + | <TR><TD > У жовтні 2008 року </TD><TD> міська рада Кіровограда вирішила провести одночасно з позачерговими виборами до Верховної Ради України місцевий референдум про повернення місту назви «Єлисаветград» (1754–1924 рр.) </TD></TR> |
</TABLE> | </TABLE> | ||
| Рядок 44: | Рядок 68: | ||
=='''Ресурси:'''== | =='''Ресурси:'''== | ||
| − | *Посилання на презентацію у ''' | + | *Посилання на презентацію у '''https://drive.google.com/drive/my-drive'''; |
| − | *Посилання на власний фотоальбом у ''' | + | *Посилання на власний фотоальбом у '''https://drive.google.com/drive/my-drive'''; |
| − | *Посилання на власний блог у [http:// | + | *Посилання на власний блог у [http://tsumanyuly.blogspot.com/]; |
*Посилання на добірку відеоматеріалів; | *Посилання на добірку відеоматеріалів; | ||
Поточна версія на 09:29, 11 жовтня 2015
Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград, у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни
Зміст
Історія
Про ці края згадували і античні історики. Геродот вважав, що саме тут розташовувався легендарний Ексампей — священні дороги Скіфії. Залишили сліди свого перебування тут сармати і готи, гуни і авари, хазари, угри та печеніги. З першого тисячоліття н.е. тут назавжди затверджуються слов'яни, як частина антського союзу племен, а згодом — Київської держави. Неспокійне життя прикордоння було багате постійними військовими зіткненнями, тут відбувся ряд визначних битв і серед них — перемога литовсько-українських військ під керівництвом князя Ольгерда над татарськими ордами на Синіх Водах (1362 рік).Поява тут великих населених пунктів відноситься до середини XVIII століття, коли на місці нинішнього обласного центру в 1752—1754 рр. був заснований форт Святої Єлизавети. Місце під будівництво майбутньої фортеці було обрано в грудні 1752 року на підвищенні правого берега річки Інгул експедицією під командуванням генерала І.Ф. Глєбова. 30 липня 1752 року був затверджений проект фортеці. Для її будівництва були надіслані селяни з центральних районів Російської Імперії, солдати Пермського карабінерного полку та добровольці з окольних земель. Крім того, гетьман України Кирило Розумовський надіслав 611 працівників. Протягом майже тридцяти років форт виконував свої прямі функції, однак після розділів Польщі і приєднання Криму, коли межі Російської Імперії відсунулись далеко на захід і на південь, він став перетворюватися в цивільне місто. Активно залучалися переселенці з інших регіонів Росії та з-за кордону. Населення Елісаветграда стало швидко зростати. Але з другої третини XIX ст. розвиток міста уповільнився, тому що в 1829 р. воно стало центром військових поселень на півдні України та місцем бойових маневрів. Після скасування військових поселень в середині XIX ст. економіка регіону розвивається інтенсивніше. Елісаветград з'єднується залізницею з Одесою, Харковом та Києвом. В січні 1859 року військові поселення були ліквідовані, а в 1865 році Елісаветград з заштатного знову стає повітовим містом. Виникають підприємства переробної та харчової промисловості. Елісаветград на рубежі XIX—XX століть відрізнявся високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. До середини 1890 року кількість фабрично-заводських підприємств у місті зросла вдвічі, а обсяг виробництва зріс у 13 разів. Залізнична лінія Елісаветград - Балта дала вихід до моря, а лінія Елісаветград — Кременчук з'єднала місто з водним дніпропетровським шляхом і донецьким басейном.
Почалася Світова війна, за нею прийшла революція і громадянська війна, які суттєво впливали на життя регіону. Протягом кількох років Елісаветград потрапляв під владу Білої та Червоної армій. Суворим випробуванням стали роки Другої Світової війни. Кіровоградщина втратила 92 тисячі чоловік. В оборонних і наступальних боях загинуло 152 тисячі чоловік. 135 кіровоградців удостоєні звання Героя Радянського Союзу. У повоєнний час місто значно збільшилось в розмірах, зріс його промислово-економічний потенціал. Розвиток сільського господарства призвев до виникнення виробництва сільськогосподарських машин. За роки незалежності були зроблені суттєві кроки у налагодженні роботи господарств, у розвитку соціальної сфери. Продовжуючи традиції, область стверджує себе у виробництві сільськогосподарської техніки, розвивається гірничодобувна промисловість. Завершено реформування агропромислового комплексу. Позитивні тенденції в економіці області, дають підстави зробити висновок у правильності курсу реформ, що стимулюють динамічний розвиток регіону.
Відомі люди
З Кіровоградом пов'язані письменник і громадсько-політичний діяч початку ХХ сторіччя Володимир Кирилович Винниченко, драматург і артист Іван Карпович Карпенко-Карий (Тобілевич), драматург, артист, режисер і один із засновників постійного професійного українського театру в Елісаветграді. Марко Лукич Кропивницький, композитор, народний артист України Юлій Сергійович Мейтус, видатний піаніст Генріх Густавовіч Нейгауз педагог Василь Олександрович Сухомлинський, поет Арсеній Олександрович Тарковський.
Історичні події
Геродот вважав, що саме тут розташовувався легендарний Ексампей — священні дороги Скіфії.Серед машинобудівних підприємств, які орієнтуються на виготовлення сільськогосподарських машин і знарядь, виділився завод братів Ельворті, заснованний в 1874 році.
Пам’ятки археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва
У Кіровограді значною мірою збереглася стара забудова (переважно 2-а пол. XIX століття), в тому числі низка культових споруд, рештки російських укріплень, єврейські квартали тощо.
До історико-культурних та культових споруд і пам'яток Кіровограда належать:
Спасо-Преображенський собор
Кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква), 1805-12 роки;
залишки Єлисаветинської фортеці;
комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-х — поч. 1850-х років).
Спасо-Преображенський собор (пам'ятка архітектури XVIII—XIX ст.ст.);
Свято-Покровська церква, 1850—75 роки.
Велика хоральна синагога, 1853 рік
Пам’ятки природи
Геологічна будова території Кіровограда зумовлена його розташуванням на площі Українського кристалічного щита та його структурної одиниці — Кіровоградського тектонічного блоку, в основі якого лежить давній докембрійський фундамент, складений гранітами, гнейсами, чарнокітами, габро-лабрадоритами.Корисні копалини на території і в околицях Кіровограда представлені, перш за все, будівельною сировиною. Відомими є Кіровоградські родовище вогнетривких глин і гранітне родовище, розташоване на правому березі ріки Сугоклії. Енергетичні запаси надр міста представлені покладами бурого вугілля (Балашівсько-Кіровоградське родовище) та урану. Є поклади високоякісного піску, придатного для виробництва скла.
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 24 грудня 1751 рік | Указ передбачав побудову земляної фортеці, «которую именовать крепость святыя Елисаветы». |
| 14 травня 1754 | нові воєнізовані поселення склали Слобідський козачий полк. |
| 1754 рік | Фортецю було закладено за указом російської імператриці Єлизавети Петрівни |
| 1783 рік | 1783 року Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення |
| Від 1865 року | Єлисаветград — знову повітовий центр Херсонської губернії. Повернення статусу, а також загальне економічне тло в Російській імперії, зокрема у її південно-західному краї (Україна) сприяли розвитку міста в цей період. |
| 1874 | став до ладу потужний завод сільсько-господарських машин, заснований англійськими підприємцями Робертом та Томасом Ельворті (нині ВАТ «Червона зірка») |
| 1870 | у Єлисаветграді відкрито земське реальне училище, у різні роки тут працювали проф. В. І. Григорович, історик, археолог і фольклорист В. М. Ястребов (з його ініціативи 1883 року при реальному училищі відкрито краєзнавчий музей), поет і композитор П. І. Ніщинський, а його вихованцями були, зокрема, актори і режисери М. К. Садовський та П. К. Саксаганський, письменник Ю. І. Яновський. |
| протягом 1917—19 років | влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор'єв, Денікін). Після Лютневої революції в березні 1917 року призначений Єлисаветградським повітовим комісаром Варун-Секрет Сергій Тимофійович. |
| 1939 | назву міста змінили на Кіровоград. |
| 5 січня 1944 року | Місто звільнене від окупантів |
| Протягом 1950-х | збудовано нові підприємства — завод залізобетонних виробів, завод «Металіст», швейну фабрику тощо. |
| У жовтні 2008 року | міська рада Кіровограда вирішила провести одночасно з позачерговими виборами до Верховної Ради України місцевий референдум про повернення місту назви «Єлисаветград» (1754–1924 рр.) |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у https://drive.google.com/drive/my-drive;
- Посилання на власний фотоальбом у https://drive.google.com/drive/my-drive;
- Посилання на власний блог у [1];
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
