Відмінності між версіями «Проект "Моє рідне місто або село" (Лозова Ірина)»
(Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка проекту "Моє рідне місто або село"}}) |
|||
(не показано 26 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | Харцизьк — місто (з 1938 року) обласного підпорядкування Донецької області. Населення: 120 тис. мешканців (2014). Засноване 1869 року. Заводи: трубний, сталедротово-канатний, машинобудівний, ливарний, металевих виробів, харчових концентратів. Металургійний технікум. | ||
+ | [[Файл:HvwSGCnitX8.jpg|200px|thumb|left|Парк ім. А.Чехова ]] | ||
− | |||
− | + | ==Історія== | |
+ | Заснований у 1869 році як селище при станції, уведеній в дію на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. На місці сучасного міста ще в 1786 році була заснована слобода Харцизька, що належала генерал-майору Івану Іловайському. | ||
− | + | Назва його походить від слова «харцизи» (розбійники) — так у XVI столітті називали турки й татари селян-утікачів і запорізьких козаків, що селись біля південних кордонів Московської держави. Місця їх поселень іменували «харцизькими». У 1883 році була проведена залізнична гілка на Макіївський рудник, а в 1884 році — на станцію Кринична та Ясисівка (сучасна Макіївка-Пасажирська), у 1898 році — на макіївський металургійний завод «Уніон». | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | У 60-х роках XIX століття поблизу станції почалася розробка кам'яного вугілля. У 1880-ті роки в пристанційному селищі було декілька десятків дворів і трактир. У 1897 році тут налічувалося 674 жителі, 53 двори. Росіян було 486 осіб, українців — 188. Уродженцями області Війська Донського були 99 чоловік, інших місцевостей — 575. Вихідцями із селян були 550 осіб, з міщан — 92, із дворян та духовенства — 13 осіб. | |
− | [[Файл: | + | У 1895 році Харцизьке товариство Дебальцевського механічного заводу в Харцизьку побудувало котельно-механічний завод. У 1897 році побудовані майстерні Шліхта (сучасний машинобудівний завод). |
+ | |||
+ | Під-час революції 1905—1907 в Харцизьку діяла місцева дружина, яка була утворена на початку грудня 1905. Для озброєння дружини з місцевих торговців примусово були зібрані кошти на загальну суму близько 800-1000 карбованців. Після розгрому повсталих у Горлівці 20 грудня 1905 до міста прибули козаки. Лідерів дружини було заарештовано і засуджено. | ||
+ | |||
+ | У 1910 році котельно-механічний завод став філією макіївського металургійного заводу, а в 1914 році — окремим підприємством Харцизький трубний завод. З 1914 року механічні майстерні об'єднані у 2 промислові підприємства — заводи «Фрессе» й «Рено» (у 1920 році об'єднані в завод «Ремруд», у 1928 році його перейменували в «Главармліт», сучасна назва — «Армлит»). | ||
+ | |||
+ | ==Часи СРСР== | ||
+ | У квітні 1923 року Харцизьк став центром Зуєвського гірського району Юзівської округи. Чисельність населення селища тоді становила 3065 осіб, а в 1926 році — уже 5645 чоловік. У 1929 році утворена Харцизька волость, що об'єднала селища Харцизьк і Трубне, а також хутори Золотарьова, Майсак, Цецюри, Панасенко, Нове Життя та інші. У 1931 році населення Харцизька становило 8323 особи. | ||
+ | |||
+ | У 1940 році в ньому проживало вже 13 146 чоловік. У 1930–1938 роках Харцизький трубний завод називався заводом «Сталь», тоді ж там було налагоджено виробництво труб великого діаметру. У 1940 побудований сталедротово-канатний завод (зараз Харцизька філія ПАТ «ВО „Стальканат-Силур“» завод «Силур»). З 1930-х років працюють 2 великі колгоспи: «Граніт» та імені В. К. Блюхера. | ||
+ | |||
+ | 1956 р. в місті заснований трест «Жовтеньвугілля»; Харцизьк став регіональним центром вугільної промисловості (не маючи жодної вугільної шахти). У 80-90-х роках XX століття керівництво окремими шахтами, а потім і цілим «Жовтеньвугіллям» було перенесене в сусідні вугільні міста: Кіровське, Жданівку, Шахтарськ. У 1962 році Харцизьк став містом обласного підпорядкування. У 70-х роках XX століття в місті побудований комплекс трубоелектрозварювального цеху на трубному заводі. | ||
+ | ==Люди== | ||
+ | У місті народилися: | ||
+ | Атаманчук Лариса Василівна — український музикант, педагог; | ||
+ | Залозний Никандр Семенович — сотник, командир 2-ї летунської сотні Летунського відділу Української Галицької армії; | ||
+ | Зубанов Володимир Олександрович — український політик. Член Партії регіонів (з 2005). Радник Президента України (з травня 2013). | ||
+ | Ігнатов Ігор Валентинович — український громадський діяч, секретар Федерації Профспілок України. | ||
+ | Кириленко Євген Григорович — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Єгипті; | ||
+ | Лихолєтов Петро Якович — Герой Радянського Союзу. | ||
+ | Максименко Василь Іванович — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу. | ||
+ | Яблуновський Петро Антонович — український живописець | ||
+ | ==Війна 2014-2015 року== | ||
+ | [[Файл:PkfZ8XNHMu4.jpg |120px|thumb|left|Обстрів житлових масивів терористами]] | ||
+ | |||
+ | 13 квітня 2014 року, на шостий день після проголошення «Донецької народної республіки», місто опинилось під контролем терористів. За повідомленням донецької журналістки у Харцизькій міськраді керують люди в камуфляжі з автоматами, які зняли з будівлі українські прапори і повісили прапор «Донецької народної республіки». | ||
+ | Агентство Інтерфакс-Україна з посиланням на очевидця подій повідомило також, що ті сепаратисти, які перебувають у міськраді, діяли у змові з керівниками місцевих органів влади. | ||
+ | |||
+ | В той же час Громадське ТВ повідомило, що в самому Донецьку 12 квітня відбувся ланцюг єднання Сходу та Заходу України. Молоді донеччани співали український гімн, тримаючи в руках українські прапори, а всі водії, що проїздили поряд, підтримували їх сигналами своїх машин. | ||
+ | |||
+ | 13 липня в небі над Харцизьком терористами було збито український військовий літак. 17 серпня 2014 року терористи з артилерії обстріляли місто; через потрапляння снарядів в будівлі почалися пожежі, мешканці переховувалися в підвалах. | ||
+ | |||
+ | 14 листопада Харцизьк було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[8] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Визначні пам'ятки== | ||
+ | |||
+ | Основні місця відпочинку: парк ім. Чехова, площа ім. Леніна. | ||
+ | |||
+ | Центральні вулиці: | ||
+ | |||
+ | Краснознаменська (будівля виконкому, міська лікарня); | ||
+ | |||
+ | Октябрська (міський музей, прокуратура); | ||
+ | |||
+ | Вокзальна (будівля вокзалу, міліція, меморіал 2-й світової війни). | ||
+ | |||
+ | ==Харцизьк на карті України== | ||
+ | |||
+ | [[Файл:Бе1.jpg]] | ||
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"== | ==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"== | ||
Рядок 24: | Рядок 72: | ||
<TR> | <TR> | ||
− | <TD height=24px;> </TD><TD> | + | <TD height=24px;>1746 р </TD><TD> Територія Харцизька увійшла до складу земель Війська Донського </TD></TR> |
− | + | ||
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1786 р. </TD><TD> Заснування Слободи Харцизької </TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> </TD><TD> | + | <TR><TD height=24px> 1804 р. </TD><TD> Заснування Троїцько-Харцизької Слободи </TD> </TR> |
− | <TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | + | <TR><TD height=24px> 1852 р. </TD><TD>Почалося будівництво Курсько-Харківсько-Азовської залізниці </TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | + | <TR><TD height=24px> 1869 р. </TD><TD> Виникла станція Харцизька </TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1898 р. </TD><TD> Заснування Харцизького трубного заводу </TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1923 р. </TD><TD> Недалеко від Харцизька почалося будівництво Зуївської ГРЕС </TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1946 р. </TD><TD> Почав роботу новий ливарно-механічний завод </TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | + | <TR><TD height=24px> 1949 р. </TD><TD> Почав повноцінно працювати сталедротово-канатний завод </TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1955 р. </TD><TD> З'явився Харцизький завод металовиробів, завод харчоконцентратів, хлібокомбінат </TD> </TR> |
− | <TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | + | <TR><TD height=24px> 1956 р. </TD><TD> У місті заснований трест «Жовтеньвугілля»; Харцизьк став регіональним центром вугільної промисловості </TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1958 р. </TD><TD> Розпочали роботу: Зуївська ДРЕС-2, ремонтно-механічний завод, нові залізничні підприємства в Іловайські </TD></TR> |
+ | <TR><TD height=24px> 1962 р. </TD><TD> У короткий термін було побудовано кілька шахт, в тому числі і три великих - № 35, № 39 і шахта «Комуніст». </TD></TR> | ||
+ | <TR><TD height=24px> 1982 р. </TD><TD> У місті був пущений тролейбус </TD></TR> | ||
+ | <TR><TD height=24px> 1977 р. </TD><TD> Був заснований Харцизький металургійний технікум </TD></TR> | ||
+ | <TR><TD height=24px> 13 квітня 2014 р. </TD><TD> Місто опинилось під контролем терористів </TD></TR> | ||
+ | <TR><TD height=24px> 13 липня 2014 р. </TD><TD> В небі над Харцизьком терористами було збито український військовий літак </TD></TR> | ||
+ | <TR><TD height=24px> 14 листопада 2014 р. </TD><TD> Харцизьк було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада </TD></TR> | ||
</TABLE> | </TABLE> | ||
− | [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]] | + | [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]] |
=='''Ресурси:'''== | =='''Ресурси:'''== | ||
− | *Посилання на презентацію | + | *Посилання на презентацію [https://drive.google.com/drive/my-drive]; |
− | *Посилання на власний фотоальбом | + | *Посилання на власний фотоальбом [https://drive.google.com/folderview?id=0BwWgXaiuqKKLfndjZmlrRVc2Yzgya2hMM3BXSGwxWWVtQ1MxaWxMcXRsT0RzLU92NE55N0E&usp=sharing Моє місто]; |
− | *Посилання на власний блог | + | *Посилання на власний блог [http://irinalozovaia.blogspot.com/ Історія рідного міста] ; |
− | *Посилання на добірку відеоматеріалів; | + | *Посилання на добірку відеоматеріалів [https://www.youtube.com/watch?v=XqkL3IYVL1k Історія міста] [https://www.youtube.com/watch?v=1bxw-gwBAok Харцизьк]; |
− | *Посилання на опитування або анкету у Google Форми; | + | *Посилання на опитування або анкету у Google Форми [https://docs.google.com/forms/d/1FnmiGSY_acwXUDH540AfofZlMMSggLTD5Rf0P7YfFWE/viewform Моє рідне місто]; |
*Посилання на спільний груповий постер. | *Посилання на спільний груповий постер. |
Поточна версія на 17:26, 27 травня 2015
Харцизьк — місто (з 1938 року) обласного підпорядкування Донецької області. Населення: 120 тис. мешканців (2014). Засноване 1869 року. Заводи: трубний, сталедротово-канатний, машинобудівний, ливарний, металевих виробів, харчових концентратів. Металургійний технікум.
Зміст
Історія
Заснований у 1869 році як селище при станції, уведеній в дію на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. На місці сучасного міста ще в 1786 році була заснована слобода Харцизька, що належала генерал-майору Івану Іловайському.
Назва його походить від слова «харцизи» (розбійники) — так у XVI столітті називали турки й татари селян-утікачів і запорізьких козаків, що селись біля південних кордонів Московської держави. Місця їх поселень іменували «харцизькими». У 1883 році була проведена залізнична гілка на Макіївський рудник, а в 1884 році — на станцію Кринична та Ясисівка (сучасна Макіївка-Пасажирська), у 1898 році — на макіївський металургійний завод «Уніон».
У 60-х роках XIX століття поблизу станції почалася розробка кам'яного вугілля. У 1880-ті роки в пристанційному селищі було декілька десятків дворів і трактир. У 1897 році тут налічувалося 674 жителі, 53 двори. Росіян було 486 осіб, українців — 188. Уродженцями області Війська Донського були 99 чоловік, інших місцевостей — 575. Вихідцями із селян були 550 осіб, з міщан — 92, із дворян та духовенства — 13 осіб.
У 1895 році Харцизьке товариство Дебальцевського механічного заводу в Харцизьку побудувало котельно-механічний завод. У 1897 році побудовані майстерні Шліхта (сучасний машинобудівний завод).
Під-час революції 1905—1907 в Харцизьку діяла місцева дружина, яка була утворена на початку грудня 1905. Для озброєння дружини з місцевих торговців примусово були зібрані кошти на загальну суму близько 800-1000 карбованців. Після розгрому повсталих у Горлівці 20 грудня 1905 до міста прибули козаки. Лідерів дружини було заарештовано і засуджено.
У 1910 році котельно-механічний завод став філією макіївського металургійного заводу, а в 1914 році — окремим підприємством Харцизький трубний завод. З 1914 року механічні майстерні об'єднані у 2 промислові підприємства — заводи «Фрессе» й «Рено» (у 1920 році об'єднані в завод «Ремруд», у 1928 році його перейменували в «Главармліт», сучасна назва — «Армлит»).
Часи СРСР
У квітні 1923 року Харцизьк став центром Зуєвського гірського району Юзівської округи. Чисельність населення селища тоді становила 3065 осіб, а в 1926 році — уже 5645 чоловік. У 1929 році утворена Харцизька волость, що об'єднала селища Харцизьк і Трубне, а також хутори Золотарьова, Майсак, Цецюри, Панасенко, Нове Життя та інші. У 1931 році населення Харцизька становило 8323 особи.
У 1940 році в ньому проживало вже 13 146 чоловік. У 1930–1938 роках Харцизький трубний завод називався заводом «Сталь», тоді ж там було налагоджено виробництво труб великого діаметру. У 1940 побудований сталедротово-канатний завод (зараз Харцизька філія ПАТ «ВО „Стальканат-Силур“» завод «Силур»). З 1930-х років працюють 2 великі колгоспи: «Граніт» та імені В. К. Блюхера.
1956 р. в місті заснований трест «Жовтеньвугілля»; Харцизьк став регіональним центром вугільної промисловості (не маючи жодної вугільної шахти). У 80-90-х роках XX століття керівництво окремими шахтами, а потім і цілим «Жовтеньвугіллям» було перенесене в сусідні вугільні міста: Кіровське, Жданівку, Шахтарськ. У 1962 році Харцизьк став містом обласного підпорядкування. У 70-х роках XX століття в місті побудований комплекс трубоелектрозварювального цеху на трубному заводі.
Люди
У місті народилися: Атаманчук Лариса Василівна — український музикант, педагог; Залозний Никандр Семенович — сотник, командир 2-ї летунської сотні Летунського відділу Української Галицької армії; Зубанов Володимир Олександрович — український політик. Член Партії регіонів (з 2005). Радник Президента України (з травня 2013). Ігнатов Ігор Валентинович — український громадський діяч, секретар Федерації Профспілок України. Кириленко Євген Григорович — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Єгипті; Лихолєтов Петро Якович — Герой Радянського Союзу. Максименко Василь Іванович — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу. Яблуновський Петро Антонович — український живописець
Війна 2014-2015 року
13 квітня 2014 року, на шостий день після проголошення «Донецької народної республіки», місто опинилось під контролем терористів. За повідомленням донецької журналістки у Харцизькій міськраді керують люди в камуфляжі з автоматами, які зняли з будівлі українські прапори і повісили прапор «Донецької народної республіки». Агентство Інтерфакс-Україна з посиланням на очевидця подій повідомило також, що ті сепаратисти, які перебувають у міськраді, діяли у змові з керівниками місцевих органів влади.
В той же час Громадське ТВ повідомило, що в самому Донецьку 12 квітня відбувся ланцюг єднання Сходу та Заходу України. Молоді донеччани співали український гімн, тримаючи в руках українські прапори, а всі водії, що проїздили поряд, підтримували їх сигналами своїх машин.
13 липня в небі над Харцизьком терористами було збито український військовий літак. 17 серпня 2014 року терористи з артилерії обстріляли місто; через потрапляння снарядів в будівлі почалися пожежі, мешканці переховувалися в підвалах.
14 листопада Харцизьк було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[8]
Визначні пам'ятки
Основні місця відпочинку: парк ім. Чехова, площа ім. Леніна.
Центральні вулиці:
Краснознаменська (будівля виконкому, міська лікарня);
Октябрська (міський музей, прокуратура);
Вокзальна (будівля вокзалу, міліція, меморіал 2-й світової війни).
Харцизьк на карті України
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
Дата | Історична подія |
---|---|
1746 р | Територія Харцизька увійшла до складу земель Війська Донського |
1786 р. | Заснування Слободи Харцизької |
1804 р. | Заснування Троїцько-Харцизької Слободи |
1852 р. | Почалося будівництво Курсько-Харківсько-Азовської залізниці |
1869 р. | Виникла станція Харцизька |
1898 р. | Заснування Харцизького трубного заводу |
1923 р. | Недалеко від Харцизька почалося будівництво Зуївської ГРЕС |
1946 р. | Почав роботу новий ливарно-механічний завод |
1949 р. | Почав повноцінно працювати сталедротово-канатний завод |
1955 р. | З'явився Харцизький завод металовиробів, завод харчоконцентратів, хлібокомбінат |
1956 р. | У місті заснований трест «Жовтеньвугілля»; Харцизьк став регіональним центром вугільної промисловості |
1958 р. | Розпочали роботу: Зуївська ДРЕС-2, ремонтно-механічний завод, нові залізничні підприємства в Іловайські |
1962 р. | У короткий термін було побудовано кілька шахт, в тому числі і три великих - № 35, № 39 і шахта «Комуніст». |
1982 р. | У місті був пущений тролейбус |
1977 р. | Був заснований Харцизький металургійний технікум |
13 квітня 2014 р. | Місто опинилось під контролем терористів |
13 липня 2014 р. | В небі над Харцизьком терористами було збито український військовий літак |
14 листопада 2014 р. | Харцизьк було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада |
Ресурси:
- Посилання на презентацію [1];
- Посилання на власний фотоальбом Моє місто;
- Посилання на власний блог Історія рідного міста ;
- Посилання на добірку відеоматеріалів Історія міста Харцизьк;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми Моє рідне місто;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка