Відмінності між версіями «Користувач:Пилипенко Ярослав 2015»
| (не показано 9 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Файл:Завантаження 138.jpg |250 px|thumb|right]] | [[Файл:Завантаження 138.jpg |250 px|thumb|right]] | ||
Патріотичне виховання — планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до батьківщини та до представників спільних культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Має застосовування як у сім'ї та школі, так і в державних і громадських організаціях, засновуючись на впевненості в майбутньому. | Патріотичне виховання — планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до батьківщини та до представників спільних культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Має застосовування як у сім'ї та школі, так і в державних і громадських організаціях, засновуючись на впевненості в майбутньому. | ||
| + | [[Файл:35ZunEeBYeo.jpg |250 px|thumb|left]] | ||
''Патріотизм – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу. Але в умовах українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. І якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності і ще гіршого життя...'' | ''Патріотизм – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу. Але в умовах українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. І якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності і ще гіршого життя...'' | ||
| − | + | [[Файл:9PTJC9RA8hQ.jpg |250 px|thumb|right]] | |
[[Українські спортсмени є нині одними з найвідоміших у світі українців. Нападник Андрій Шевченко став справжнім символом України на футбольному полі, граючи за італійський «Мілан». Кумира багатьох футбольних фанатів в Італії називають «Диявол зі Сходу» і навіть видали про Андрія книжку з такою ж назвою. Для тифозі (вболівальників) він просто Шева, якого критикують і яким захоплюються. | [[Українські спортсмени є нині одними з найвідоміших у світі українців. Нападник Андрій Шевченко став справжнім символом України на футбольному полі, граючи за італійський «Мілан». Кумира багатьох футбольних фанатів в Італії називають «Диявол зі Сходу» і навіть видали про Андрія книжку з такою ж назвою. Для тифозі (вболівальників) він просто Шева, якого критикують і яким захоплюються. | ||
| − | + | [[Файл:Q5ZXqcn5bHY.jpg |250 px|thumb|left]] | |
Андрій Шевченко (1976 р.н.) — п'ятиразовий чемпіон України, гравець збірної та найкращий нападник Ліги чемпіонів кінця 90-х, володар «Золотого м'яча» 2004 року, найкращий гравець Ліги чемпіонів сезону 1998–1999 рр. (визначений спеціальною комісією УЄФА у серпні 1999); найкращий бомбардир чемпіонату Італії (Серія А) сезону 1999–2000 рр. (24 голи), 2 місце серед бомбардирів сезону 2000–2001 років, чемпіон Італії — 2004. | Андрій Шевченко (1976 р.н.) — п'ятиразовий чемпіон України, гравець збірної та найкращий нападник Ліги чемпіонів кінця 90-х, володар «Золотого м'яча» 2004 року, найкращий гравець Ліги чемпіонів сезону 1998–1999 рр. (визначений спеціальною комісією УЄФА у серпні 1999); найкращий бомбардир чемпіонату Італії (Серія А) сезону 1999–2000 рр. (24 голи), 2 місце серед бомбардирів сезону 2000–2001 років, чемпіон Італії — 2004. | ||
| − | + | [[Олекса́ндр Олекса́ндрович У́сик (нар. 17 січня 1987, Сімферополь, Українська РСР, СРСР) — український професіональний боксер. Інтерконтинентальний чемпіон у першій важкій вазі за версією WBO, олімпійський чемпіон (2012), чемпіон світу (2011), чемпіон Європи (2008), багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту України.]] | |
| + | [[На Олімпійських іграх у Лондоні Олександр, який на той час уже став капітаном боксерської збірної України, був головним фаворитом. Золоту медаль виборов 11 серпня 2012 року, здобувши перемогу у фіналі над італійським боксером Клементе Руссо. Глядачам запам'ятався тим, що виходив на ринг у образі козака, а після фінального поєдинку станцював гопак.[3]]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | «Золотою рибкою» називають Яну Клочкову, яка плаває краще за всіх у світі і з кожних змагань привозить додому цілу зв'язку медалей. | ||
Яна Клочкова (1982 р.н.) — одинадцятиразова чемпіонка Європи, триразова чемпіонка світу, чотириразова олімпійська чемпіонка (Сідней-2000, Афіни-2004) у плаванні на 200, 400 та 800 метрів, володарка Кубків світу. Яні належить світовий та олімпійський рекорд на дистанції 400 метрів комплексом (4 хв. 33,59 сек.). | Яна Клочкова (1982 р.н.) — одинадцятиразова чемпіонка Європи, триразова чемпіонка світу, чотириразова олімпійська чемпіонка (Сідней-2000, Афіни-2004) у плаванні на 200, 400 та 800 метрів, володарка Кубків світу. Яні належить світовий та олімпійський рекорд на дистанції 400 метрів комплексом (4 хв. 33,59 сек.). | ||
| − | Український шахіст Руслан Пономарьов у свої 14 років став наймолодшим у світі гросмейстером, чемпіоном світу серед юнаків до 18 років. Ще однією гордістю українських шахів була Катерина Лагно, яка в 12 років стала наймолодшим гросмейстером світу серед жінок. Нині вона в чільній десятці жіночого рейтинг-листа ФІДЕ. В кінці 2012 року скарбничка українських шахів поповнилася ще однією блискучою перемогою — чемпіонкою світу з шахів серед жінок стала харків'янка Ганна | + | Український шахіст Руслан Пономарьов у свої 14 років став наймолодшим у світі гросмейстером, чемпіоном світу серед юнаків до 18 років. Ще однією гордістю українських шахів була Катерина Лагно, яка в 12 років стала наймолодшим гросмейстером світу серед жінок. Нині вона в чільній десятці жіночого рейтинг-листа ФІДЕ. В кінці 2012 року скарбничка українських шахів поповнилася ще однією блискучою перемогою — чемпіонкою світу з шахів серед жінок стала харків'янка Ганна Ушинська[[Файл:XkR5qJCEQIQ.jpg |250 px|thumb|right ]] |
| + | |||
| + | |||
| + | Виховання патріотизму сьогодні, як ніколи, актуально. І не тільки для системи освіти, а й для держави в цілому. Саме зараз ми повертаємося до споконвічних цінностей: утвердження первинності любові до Батьківщини і людей, духовності, моральності, бережного ставлення до природних скарбів і національних надбань нашого народу тощо. | ||
| + | |||
| + | ГОПАК БОКСЕРІВ УКРАЇНИ [https://www.youtube.com/watch?v=e0U119rYrW4] | ||
| + | |||
| + | [[Василь Ярославович Вірастюк народився 22 квітня 1974 року в Івано-Франківську в родині водія вантажних автомобілів. | ||
| + | |||
| + | У 10 років він почав займатися легкою атлетикою штовхав ядра. Закінчив 8 класів Івано-Франківської середньої школи в 1989 році. У 13 років вперше сів за кермо вантажівки і відразу проїхав 25 кілометрів. 1981 рік — пішов до першого класу Івано-Франківської середньої школи № 4. | ||
| + | |||
| + | 1989 рік — закінчив 8-ий клас і вступив до Технікуму фізичної культури в Івано-Франківську. | ||
| + | |||
| + | 1992 рік — після закінчення технікуму 2 роки перебував на військовій службі. | ||
| + | |||
| + | У 1994–2000 роках працював тренером з легкої атлетики в спортивному товаристві «Україна». | ||
| + | |||
| + | З 2000 року проживає у Львові та працює водієм-охоронцем в компанії «Концерн Галнафтогаз». | ||
| + | |||
| + | З 1984 по 2000 рік займався легкою атлетикою — штовханням ядра. Входив до складу збірної команди України з легкої атлетики. | ||
| + | |||
| + | У 1995 році виконав нормативи Майстра Спорту. | ||
| + | |||
| + | У 1998 році виконав нормативи Майстра Спорту Міжнародного Класу. | ||
| + | |||
| + | З 2000 року займається силовим багатоборством «STRONGESTMAN». | ||
| + | |||
| + | У 2002 році став третім у змаганнях за звання «Найсильніший у Центральній Європі» і взяв Гран-прі міжнародного турніру в Зальцбурзі (Австрія). У змаганнях суперсерії IFSA (Міжнародної федерації найсильніших атлетів світу), що проводилися на Гаваях, був шостим. | ||
| + | |||
| + | У 2003 році здобув третє місце на чемпіонаті світу серед «стронгменів» в Замбії. | ||
| + | |||
| + | У 2004 році здобув перемогу на чемпіонаті світу «Найсильніша людина світу», який проводився на Багамах. Та посів шосте місце найпрестижніших змаганнях з силового спорту «Арнольд класік»]] | ||
Поточна версія на 09:07, 12 травня 2015
Патріотичне виховання
Патріотичне виховання — планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до батьківщини та до представників спільних культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Має застосовування як у сім'ї та школі, так і в державних і громадських організаціях, засновуючись на впевненості в майбутньому.
Патріотизм – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу. Але в умовах українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. І якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності і ще гіршого життя...
[[Українські спортсмени є нині одними з найвідоміших у світі українців. Нападник Андрій Шевченко став справжнім символом України на футбольному полі, граючи за італійський «Мілан». Кумира багатьох футбольних фанатів в Італії називають «Диявол зі Сходу» і навіть видали про Андрія книжку з такою ж назвою. Для тифозі (вболівальників) він просто Шева, якого критикують і яким захоплюються.
Андрій Шевченко (1976 р.н.) — п'ятиразовий чемпіон України, гравець збірної та найкращий нападник Ліги чемпіонів кінця 90-х, володар «Золотого м'яча» 2004 року, найкращий гравець Ліги чемпіонів сезону 1998–1999 рр. (визначений спеціальною комісією УЄФА у серпні 1999); найкращий бомбардир чемпіонату Італії (Серія А) сезону 1999–2000 рр. (24 голи), 2 місце серед бомбардирів сезону 2000–2001 років, чемпіон Італії — 2004.
[[Олекса́ндр Олекса́ндрович У́сик (нар. 17 січня 1987, Сімферополь, Українська РСР, СРСР) — український професіональний боксер. Інтерконтинентальний чемпіон у першій важкій вазі за версією WBO, олімпійський чемпіон (2012), чемпіон світу (2011), чемпіон Європи (2008), багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту України.]]
[[На Олімпійських іграх у Лондоні Олександр, який на той час уже став капітаном боксерської збірної України, був головним фаворитом. Золоту медаль виборов 11 серпня 2012 року, здобувши перемогу у фіналі над італійським боксером Клементе Руссо. Глядачам запам'ятався тим, що виходив на ринг у образі козака, а після фінального поєдинку станцював гопак.[3]]]
«Золотою рибкою» називають Яну Клочкову, яка плаває краще за всіх у світі і з кожних змагань привозить додому цілу зв'язку медалей.
Яна Клочкова (1982 р.н.) — одинадцятиразова чемпіонка Європи, триразова чемпіонка світу, чотириразова олімпійська чемпіонка (Сідней-2000, Афіни-2004) у плаванні на 200, 400 та 800 метрів, володарка Кубків світу. Яні належить світовий та олімпійський рекорд на дистанції 400 метрів комплексом (4 хв. 33,59 сек.).
Виховання патріотизму сьогодні, як ніколи, актуально. І не тільки для системи освіти, а й для держави в цілому. Саме зараз ми повертаємося до споконвічних цінностей: утвердження первинності любові до Батьківщини і людей, духовності, моральності, бережного ставлення до природних скарбів і національних надбань нашого народу тощо.
ГОПАК БОКСЕРІВ УКРАЇНИ [1]
[[Василь Ярославович Вірастюк народився 22 квітня 1974 року в Івано-Франківську в родині водія вантажних автомобілів.
У 10 років він почав займатися легкою атлетикою штовхав ядра. Закінчив 8 класів Івано-Франківської середньої школи в 1989 році. У 13 років вперше сів за кермо вантажівки і відразу проїхав 25 кілометрів. 1981 рік — пішов до першого класу Івано-Франківської середньої школи № 4.
1989 рік — закінчив 8-ий клас і вступив до Технікуму фізичної культури в Івано-Франківську.
1992 рік — після закінчення технікуму 2 роки перебував на військовій службі.
У 1994–2000 роках працював тренером з легкої атлетики в спортивному товаристві «Україна».
З 2000 року проживає у Львові та працює водієм-охоронцем в компанії «Концерн Галнафтогаз».
З 1984 по 2000 рік займався легкою атлетикою — штовханням ядра. Входив до складу збірної команди України з легкої атлетики.
У 1995 році виконав нормативи Майстра Спорту.
У 1998 році виконав нормативи Майстра Спорту Міжнародного Класу.
З 2000 року займається силовим багатоборством «STRONGESTMAN».
У 2002 році став третім у змаганнях за звання «Найсильніший у Центральній Європі» і взяв Гран-прі міжнародного турніру в Зальцбурзі (Австрія). У змаганнях суперсерії IFSA (Міжнародної федерації найсильніших атлетів світу), що проводилися на Гаваях, був шостим.
У 2003 році здобув третє місце на чемпіонаті світу серед «стронгменів» в Замбії.
У 2004 році здобув перемогу на чемпіонаті світу «Найсильніша людина світу», який проводився на Багамах. Та посів шосте місце найпрестижніших змаганнях з силового спорту «Арнольд класік»]]
