Відмінності між версіями «Проект з "ОІ та ІКТ" і "Вікової психології": "Особливості та закономірності психічного розвитку..." - №16.1 групи ФПП, Погоріла, 2015»
(→Матеріали проекту) |
(→Результати проекту) |
||
(не показані 16 проміжних версій 3 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
=='''''<font color='red' size=6>Особливості та закономірності психічного розвитку. Типи розвитку за Л.С. Виготським. Рушійні сили розвитку особистості</font>'''''== | =='''''<font color='red' size=6>Особливості та закономірності психічного розвитку. Типи розвитку за Л.С. Виготським. Рушійні сили розвитку особистості</font>'''''== | ||
− | + | ||
+ | [[Файл:220px-Lev_Vygotsky_1896-1934.jpg|міні]] | ||
==Ідея проекту== | ==Ідея проекту== | ||
Рядок 11: | Рядок 12: | ||
== Матеріали проекту == | == Матеріали проекту == | ||
+ | |||
+ | <big>Основні закономірності психічного розвитку людини</big> | ||
+ | |||
+ | Психічний розвиток людини відзначається наступними закономірностями. | ||
+ | |||
+ | 1. Гетерохронність психічного розвитку дитини - це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди - сензитивні (Виготський Л. С.). Наприклад, для розвитку мовлення сензитивним є період до 2-х років, потім можливості й темпи розвитку мовлення значно знижуються. | ||
+ | |||
+ | 2. Асинхронність психічного розвитку дитини полягає у тому, що різні психічні функції мають різні сензитивні періоди і за тривалістю і за віком їх настання. Наприклад, у дошкільників провідною у психічному розвитку є пам'ять, а у молодшого школяра - мислення. Л. С. Виготський про цю особливість висловився наступним чином: для дошкільників подумати означає згадати, а для молодшого школяра згадати означає подумати. | ||
+ | |||
+ | 3. Стадіальність психічного розвитку дитини означає, що окремі етапи розвитку мають певну послідовність і взаємозв'язані. Новий етап виникає на основі попереднього і вносить свої неповторні риси у психіку дитини. Тому кожна стадія має свою цінність й її не можна перестрибувати. Наприклад, ставиться завдання не скоротити період дитинства, а, навпаки, збагатити його, щоб розвиток був максимально ефективним. Максимальне розкриття всіх можливостей віку для психічного розвитку дитини О.В.Запорожець назвав ампліфікацією. | ||
+ | |||
+ | Провідними характеристиками кожної стадій психічного розвитку дитини виступають соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення психіки й особистості та ведуча діяльність. Під соціальною ситуацією розвитку розуміється співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки (Л. С. Виготський). Вона визначає ставлення дитини до оточуючого. | ||
+ | |||
+ | Вікові новоутворення - новий тип будови особистості та її діяльності, а також психічні зміни, що виникають у певному віці й визначають перетворення в свідомості дитини, її внутрішнє і зовнішнє життя. Це ті позитивні надбання, які дозволяють перейти до нової стадії розвитку. | ||
+ | |||
+ | Ведуча діяльність забезпечує кардинальні лінії психічного розвитку саме в цей період (О. М.Леонтьєв). У цій діяльності формуються основні особистісні та психічні новоутворення, відбувається перебудова психічних процесів і виникнення нових видів діяльності. Так, наприклад, у предметній діяльності у ранньому віці дитини формуються "гордість за власні досягнення", активне мовлення, складаються передумови для виникнення ігрової й продуктивних видів діяльності. | ||
+ | |||
+ | 4. У процесі психічного розвитку дитини відбувається диференціація та інтеграція психічних процесів, властивостей. Диференціація означає послідовне ускладнення психіки з появою новоутворень. Так, після народження найбільш розвиненим психічним процесом є відчуття, на його основі виникає сприймання, потім пам'ять, згодом - наочно-дійове мислення і уява. | ||
+ | |||
+ | Інтеграція - зміцнення зв'язків між окремими психічними утвореннями. Так, завдяки розвитку волі з'являються довільна увага, пам'ять, управління емоціями. Дорослий володіє всіма видами мислення, які в онтогенезі з'явились послідовно. | ||
+ | |||
+ | 5. Зміна співвідношення детермінант психічного розвитку вказує на те, що з віком у дитини змінюється співвідношення біологічних і соціальних факторів її психічного розвитку. Із розширенням зв'язків дитини із соціальним середовищем (з віком) зростає роль соціальних впливів. Змінюються і самі соціальні детермінанти (сім'я, школа, клас, друзі). Для людини провідну роль у психічному розвитку відіграє соціальний фактор. | ||
+ | |||
+ | Суспільство організовує передачу суспільного досвіду через навчання і виховання у спеціальних закладах. Навчання і виховання організовуються з врахуванням вікових можливостей дитини, а тому необхідно їх вивчати. | ||
+ | |||
+ | Суспільний досвід засвоюється не автоматично, а через активність і діяльність дитини. З певного етапу онтогенезу дитина навчається сама регулювати свій розвиток. Її особистість поряд із біологічними та соціальними факторами, стає окремою детермінантою психічного розвитку. | ||
+ | |||
+ | 6. Психічний розвиток дитини неможливий без пластичності психіки - тобто її здатності до змін. Наприклад, недоліки зору, слуху компенсуються посиленим розвитком дотику, нюху. З віком пластичність психіки знижується. Так, дитина може оволодіти будь-якою мовою, залежно від соціального оточення і незалежно від раси чи національності. Про дорослого так сказати ми не зможемо. | ||
+ | |||
+ | Отже, специфіка психічного розвитку дитини полягає в тому, що головні умови онтогенезу психіки - органічне дозрівання індивіда та його залучення до людської культури - злиті в єдиний процес, а взаємодія цих умов здійснюється через активність індивіда. | ||
+ | |||
[http://bobrdobr.ru/people/Julia06/ Колекція посилань по Веб 2.0] | [http://bobrdobr.ru/people/Julia06/ Колекція посилань по Веб 2.0] | ||
+ | |||
+ | [["Таблиця до проекту "Особливості та закономірності психічного розвитку...", ФПП, 2015"]] | ||
===Інтернет ресурси проекту=== | ===Інтернет ресурси проекту=== | ||
Рядок 29: | Рядок 63: | ||
===Додаткові матеріали проекту=== | ===Додаткові матеріали проекту=== | ||
− | [http://wiki.kspu.kr.ua/images/3/35/Презентація.ppt] | + | [http://wiki.kspu.kr.ua/images/3/35/ Презентація.ppt] |
− | [https:// | + | [https://ssl.panoramio.com/photo/119329904 Рушійна сила розвитку] |
+ | |||
+ | [https://ssl.panoramio.com/photo/119329882 Рушійна сила] | ||
+ | |||
+ | [https://ssl.panoramio.com/photo/119329868 Виготський] | ||
==Результати проекту== | ==Результати проекту== | ||
− | + | [https://cloud.mail.ru/public/2ykoFjRtkFyS/%D0%9E%D0%86%D0%A2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%86%D0%9A%D0%A2.odp Презентація] | |
+ | |||
+ | [http://text2mindmap.com/tzm5W1D Карта знань] | ||
− | [[Категорія:Проект з | + | [[Категорія: Проект з ОІТ та Вікової психології (Факультет педагогіки та психології)]] |
Поточна версія на 08:55, 6 травня 2015
Зміст
Особливості та закономірності психічного розвитку. Типи розвитку за Л.С. Виготським. Рушійні сили розвитку особистості
Ідея проекту
Сформувати уявлення про закономірності психічного розвитку; дати визначення розвитку психіки людини; розглянути основні фактори, які впливають на психічний розвиток особистості;
Автор проекту
Матеріали проекту
Основні закономірності психічного розвитку людини
Психічний розвиток людини відзначається наступними закономірностями.
1. Гетерохронність психічного розвитку дитини - це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди - сензитивні (Виготський Л. С.). Наприклад, для розвитку мовлення сензитивним є період до 2-х років, потім можливості й темпи розвитку мовлення значно знижуються.
2. Асинхронність психічного розвитку дитини полягає у тому, що різні психічні функції мають різні сензитивні періоди і за тривалістю і за віком їх настання. Наприклад, у дошкільників провідною у психічному розвитку є пам'ять, а у молодшого школяра - мислення. Л. С. Виготський про цю особливість висловився наступним чином: для дошкільників подумати означає згадати, а для молодшого школяра згадати означає подумати.
3. Стадіальність психічного розвитку дитини означає, що окремі етапи розвитку мають певну послідовність і взаємозв'язані. Новий етап виникає на основі попереднього і вносить свої неповторні риси у психіку дитини. Тому кожна стадія має свою цінність й її не можна перестрибувати. Наприклад, ставиться завдання не скоротити період дитинства, а, навпаки, збагатити його, щоб розвиток був максимально ефективним. Максимальне розкриття всіх можливостей віку для психічного розвитку дитини О.В.Запорожець назвав ампліфікацією.
Провідними характеристиками кожної стадій психічного розвитку дитини виступають соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення психіки й особистості та ведуча діяльність. Під соціальною ситуацією розвитку розуміється співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки (Л. С. Виготський). Вона визначає ставлення дитини до оточуючого.
Вікові новоутворення - новий тип будови особистості та її діяльності, а також психічні зміни, що виникають у певному віці й визначають перетворення в свідомості дитини, її внутрішнє і зовнішнє життя. Це ті позитивні надбання, які дозволяють перейти до нової стадії розвитку.
Ведуча діяльність забезпечує кардинальні лінії психічного розвитку саме в цей період (О. М.Леонтьєв). У цій діяльності формуються основні особистісні та психічні новоутворення, відбувається перебудова психічних процесів і виникнення нових видів діяльності. Так, наприклад, у предметній діяльності у ранньому віці дитини формуються "гордість за власні досягнення", активне мовлення, складаються передумови для виникнення ігрової й продуктивних видів діяльності.
4. У процесі психічного розвитку дитини відбувається диференціація та інтеграція психічних процесів, властивостей. Диференціація означає послідовне ускладнення психіки з появою новоутворень. Так, після народження найбільш розвиненим психічним процесом є відчуття, на його основі виникає сприймання, потім пам'ять, згодом - наочно-дійове мислення і уява.
Інтеграція - зміцнення зв'язків між окремими психічними утвореннями. Так, завдяки розвитку волі з'являються довільна увага, пам'ять, управління емоціями. Дорослий володіє всіма видами мислення, які в онтогенезі з'явились послідовно.
5. Зміна співвідношення детермінант психічного розвитку вказує на те, що з віком у дитини змінюється співвідношення біологічних і соціальних факторів її психічного розвитку. Із розширенням зв'язків дитини із соціальним середовищем (з віком) зростає роль соціальних впливів. Змінюються і самі соціальні детермінанти (сім'я, школа, клас, друзі). Для людини провідну роль у психічному розвитку відіграє соціальний фактор.
Суспільство організовує передачу суспільного досвіду через навчання і виховання у спеціальних закладах. Навчання і виховання організовуються з врахуванням вікових можливостей дитини, а тому необхідно їх вивчати.
Суспільний досвід засвоюється не автоматично, а через активність і діяльність дитини. З певного етапу онтогенезу дитина навчається сама регулювати свій розвиток. Її особистість поряд із біологічними та соціальними факторами, стає окремою детермінантою психічного розвитку.
6. Психічний розвиток дитини неможливий без пластичності психіки - тобто її здатності до змін. Наприклад, недоліки зору, слуху компенсуються посиленим розвитком дотику, нюху. З віком пластичність психіки знижується. Так, дитина може оволодіти будь-якою мовою, залежно від соціального оточення і незалежно від раси чи національності. Про дорослого так сказати ми не зможемо.
Отже, специфіка психічного розвитку дитини полягає в тому, що головні умови онтогенезу психіки - органічне дозрівання індивіда та його залучення до людської культури - злиті в єдиний процес, а взаємодія цих умов здійснюється через активність індивіда.
"Таблиця до проекту "Особливості та закономірності психічного розвитку...", ФПП, 2015"
Інтернет ресурси проекту
Загальні закономірності розвитку особистості
Фактори і закономірності психічного розвитку
Періодизація психічного розвитку за Л.С.Виготським
Загальне поняття про психічний розвиток
Рушійні сили розвитку особистості
Рушійні сили розвитку особистості. Види протиріч у розвитку