Відмінності між версіями «Користувач:Тарасенко Віталій»

Поточна версія на 20:58, 12 березня 2015

Про себе

Студент Природничо-географічного факультету Спеціальність:географія

Мої інтереси

• Займаюсь спортом
• Люблю читати
• Люблю подорожувати

Проекти в яких беру участь

"Моє рідне місто Пятихатки" П'ятиха́тки — місто районного значення, розташоване в західній частині Дніпропетровської області, центр П'ятихатського району.П'ятихатки засновані 1894. 20 000 мешк. (1970). Залізничний вузол, швейна фабрика, заводи: авторемонтний, хлібний, маслоробний; промкомбінат.На північних околицях цього міста навесні 1648 року розпочалася Жовтоводська битва Географічне розташування: Місто П'ятихатки знаходиться між річками Жовта і Лозуватка (9-10 км). Великий залізничний вузол Придніпровської залізниці, станція П'ятихатки та П'ятихатки-Стикова. Залізниця ділить місто на дві частини-північна і південна сторона. Через місто проходять автомобільні дороги М04 (E50), Т 0418 і Т 0419. По південній частині міста протікає пересихаючий струмок. Історія: У 1886 році на території Саксаганської волості Верхньодніпровського повіту розпочалося будівництво вузлової станції, поблизу якої було побудовано перші п'ять хат, звідки й виникла назва населеного пункту та залізничної станції. З 1923 року селище — центр новоствореного П'ятихатського району Криворізької округи. У 1938 році селище П'ятихатки стало містом районного підпорядкування.[5]

В 1938 році присвоєно статус місто. 19 жовтня 1943 року місто зайняте радянськими військами.

Економіка: Підрозділи ДП «Придніпровська залізниця»: оборотне локомотивне депо (ТД-9 від ТЧ-8 м.Дніпропетровськ), вагонне депо (ВЧД-12), ШЧ-7, ПЧ-11, ПМС-237, ЕЧК, ДС ст. П'ятихатки, відновний (ВП-9) і пожежний поїзди, вугільний склад (на балансі ТД-9) Нафтобаза. П'ятихатський ремонтно-механічний завод, ВАТ. П'ятихатський маслозавод, КП. П'ятихатська птахофабрика «Ювілейна» П'ятихатський міжгосподарський цегельний завод, ДП. П'ятихатський завод металоконструкцій. П'ятихатський елеватор, ВАТ. П'ятихатський хлібозавод. П'ятихатський комбікормовий завод. П'ятихатський завод пресів.

Об'єкти соціальної сфери: Школа № 1. Школа № 2. Школа № 3. Початкова школа. 5 дитячих садочків. Центр учнівської молоді. Дитяча-юнацька спортивна школа. Дитяча школа мистецтв. Лікувально-профілактичні заклади: Центр первинної медико-санітарної допомоги. Консультативно-діагностичний центр. Вузлова лікарня ст. П'ятихатки. Будинок культури. Історико-краєзнавчий музей. 2 бібліотеки. ТК «Погляд». ТРК «Досвітні вогні»

Історія: П'ятихатки - місто районного підпорядкування, міській Раді якого підпо­рядковане селище Зоря Комунізму, з 1938 року - районний центр, важли­вий залізничний вузол Придніпровської залізниці. Розташовані за 90 км від Дніпропетровська. Через П'ятихатки проходять автобусні лінії:

Днінропетровськ - Кременчук, Кривий Ріг-Київ, Дніпропетровськ - Київ, Кривий Ріг - Черкаси, Жовті Води - Олександрія та ін. Населення - 20,5 тис. чоловік.

Виникнення П'ятихаток пов'язане з будівництвом Катерининської залізниці, зокрема її Саксаганської дільниці, що мала стати другим шляхом для вивозу залізшії руди з Кривбасу на металургійні заводи Півдня. У 1886 році тут, в степу, розпо­чалося будівництво вузлової станції, поблизу якої брати Потабашні збудували перші п'ять хат. Звідси і пішла назва населеного пункту та залізничної станції - П'ятихатки. За короткий час П'ятихатки стали однією з найбільших вузлових станцій Катерининської залізниці. Вже в 1903 році за добу вона пропускала майже 1800 ва­гонів. При вузлі було паровозне депо. У пристанційному селищі налічувалось близь­ко 50 дворів. Населення не поривало з хліборобством. З розвитком вузла збільшувалась кількість робітників-залізничників. Ними ставали не тільки мешкаці П'ятихаток, а й багатьох навколишніх сіл. Під час першої російської революції 1905-1907 рр. п'ятихатські робники- залізничники виявили класову солідарність з робітниками Петербурга, Москви, Катеринослава та інших промислових центрів, виступаючи разом з ними про самодержавства. У грудні 1905 року залізничники застрайкували, створили свій Розпорядчий страйковий комітет, підпорядкований Центральному страйковому розпорядчому комітетові в Катеринославі. На 1914 рік в селищі проживало 560 чоловік. Працювали невеличкі приватні майстерні - кравецька і швацька. За медичною допомогою населення зверталося в лікарню села Жовтого або Саксагані. Більшість мешканців селища була неписьменною. В 1914 році тут діяла почат­кова залізнична школа, однокласна церковнопарафіальна і початкова сільськогосподарська школи. Прагнучи до освіти і культури, робітники та службовці вузла організували в 1908 році самодіяльний драматичний гурток, який згодом перетво­рився в т. зв. народний театр. Ініціатором створення його був Пенсіонер машиніст І. П. Яремчук, який керував хором та драматичним гуртком з 20 чоловік. Примі­щення театру було збудовано з дощок. На сцені його ставилися українські п'єси, виконувалися народні пісні. На виручені кошти від вистав було створено бібліотеку. Під час першої світової війни театр розпався. Звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції сколихнула П'ятихатки. Залізничники, керовані більшовицькими організаціями Кривого Рога та Катеринослава, створили спочатку «стрічкові» профспілки профепілки за профе­сіями, а потім організували єдиний профспілковий комітет залізничників, який вимагав встановлення 8-годинного робочого дня, дбав про охорону праці, збереження залізничного майна. В вересні 1917 року в П'ятихатках виникла більшовицька організація, яка першу налічувала 3 комуністи - робітників вузла. Очолив її слюсар паровозного депо С. Ю. Зябров. Більшовики розгорнули роботу серед робітників, особливу увагу шипі приділяли формуванню загону Червоної гвардії. Перший червоногвардійський загін, створений у яедвтні 1917 року, налічував 8 чол. До нього входили І. Ф. Мороз, В. П. Бурилов, І. П. Радіоз, В. Г. Крамаренко, Б. Є. Климберг та інші. А через три місяці він налічував 45 червоногвардійців. Озброїтись залізничникам допомогли катеринославські робітники, серед іншої зброї вони надіслали кулемет «Максим». Велику роботу серед робітників вузла проводив колишній токар петроградського Адміралтейського заводу більшовик К. К. Сіркен, який став командиром штабу чорвоногвардійського загону. Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді п'ятихатські залізничники за участю представників Катеринославського більшовицького комі­тету 2 листопада 1917 року створили революційний комітет на чолі з машиністом Т. С. Мадеєм. Влада на вузлі в основному зосередилася в руках ревкому. Комендантом станції було призначено машиніста С. Ф. Мороза. Але в північній частині вузла ще деякий час трималися контрреволюційні гайдамацькі війська. Тільки після того, як 10 січня 1918 року червоногвардійські загони, наступаючи з Катеринослава на Знам'янку, зайняли п'ятихатський залізничний вузол, влада повністю перейшла до рук ревкому. Спираючись на червоногвардійський загін, революційний комітет організував боротьбу залізничників вузла проти гайдамаків та інших контрреволюційних банд. Він роззброював білокозачі частини, які пробивалися на Дон, охороняв усі важливі залізничні об'єкти, підтримував революційний порядок на станції тощо. Коли нависла загроза окупації П'ятихаток австро-німецькими військами, загін влився в ряди Червоної Армії. П'ятихатки - місто районного підпорядкування, міській Раді якого підпо­рядковане селище Зоря Комунізму, з 1938 року - районний центр, важли­вий залізничний вузол Придніпровської залізниці. Розташовані за 90 км від Дніпропетровська. Через П'ятихатки проходять автобусні лінії:

Днінропетровськ - Кременчук, Кривий Ріг-Київ, Дніпропетровськ - Київ, Кривий Ріг - Черкаси, Жовті Води - Олександрія та ін. Населення - 20,5 тис. чоловік.

Виникнення П'ятихаток пов'язане з будівництвом Катерининської залізниці, зокрема її Саксаганської дільниці, що мала стати другим шляхом для вивозу залізшії руди з Кривбасу на металургійні заводи Півдня. У 1886 році тут, в степу, розпо­чалося будівництво вузлової станції, поблизу якої брати Потабашні збудували перші п'ять хат. Звідси і пішла назва населеного пункту та залізничної станції - П'ятихатки. За короткий час П'ятихатки стали однією з найбільших вузлових станцій Катерининської залізниці. Вже в 1903 році за добу вона пропускала майже 1800 ва­гонів. При вузлі було паровозне депо. У пристанційному селищі налічувалось близь­ко 50 дворів. Населення не поривало з хліборобством. З розвитком вузла збільшувалась кількість робітників-залізничників. Ними ставали не тільки мешкаці П'ятихаток, а й багатьох навколишніх сіл. Під час першої російської революції 1905-1907 рр. п'ятихатські робники- залізничники виявили класову солідарність з робітниками Петербурга, Москви, Катеринослава та інших промислових центрів, виступаючи разом з ними про самодержавства. У грудні 1905 року залізничники застрайкували, створили свій Розпорядчий страйковий комітет, підпорядкований Центральному страйковому розпорядчому комітетові в Катеринославі. На 1914 рік в селищі проживало 560 чоловік. Працювали невеличкі приватні майстерні - кравецька і швацька. За медичною допомогою населення зверталося в лікарню села Жовтого або Саксагані. Більшість мешканців селища була неписьменною. В 1914 році тут діяла почат­кова залізнична школа, однокласна церковнопарафіальна і початкова сільськогосподарська школи. Прагнучи до освіти і культури, робітники та службовці вузла організували в 1908 році самодіяльний драматичний гурток, який згодом перетво­рився в т. зв. народний театр. Ініціатором створення його був Пенсіонер машиніст І. П. Яремчук, який керував хором та драматичним гуртком з 20 чоловік. Примі­щення театру було збудовано з дощок. На сцені його ставилися українські п'єси, виконувалися народні пісні. На виручені кошти від вистав було створено бібліотеку. Під час першої світової війни театр розпався. Звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції сколихнула П'ятихатки. Залізничники, керовані більшовицькими організаціями Кривого Рога та Катеринослава, створили спочатку «стрічкові» профспілки профепілки за профе­сіями, а потім організували єдиний профспілковий комітет залізничників, який вимагав встановлення 8-годинного робочого дня, дбав про охорону праці, збереження залізничного майна. В вересні 1917 року в П'ятихатках виникла більшовицька організація, яка першу налічувала 3 комуністи - робітників вузла. Очолив її слюсар паровозного депо С. Ю. Зябров. Більшовики розгорнули роботу серед робітників, особливу увагу шипі приділяли формуванню загону Червоної гвардії. Перший червоногвардійський загін, створений у яедвтні 1917 року, налічував 8 чол. До нього входили І. Ф. Мороз, В. П. Бурилов, І. П. Радіоз, В. Г. Крамаренко, Б. Є. Климберг та інші. А через три місяці він налічував 45 червоногвардійців. Озброїтись залізничникам допомогли катеринославські робітники, серед іншої зброї вони надіслали кулемет «Максим». Велику роботу серед робітників вузла проводив колишній токар петроградського Адміралтейського заводу більшовик К. К. Сіркен, який став командиром штабу чорвоногвардійського загону. Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді п'ятихатські залізничники за участю представників Катеринославського більшовицького комі­тету 2 листопада 1917 року створили революційний комітет на чолі з машиністом Т. С. Мадеєм. Влада на вузлі в основному зосередилася в руках ревкому. Комендантом станції було призначено машиніста С. Ф. Мороза. Але в північній частині вузла ще деякий час трималися контрреволюційні гайдамацькі війська. Тільки після того, як 10 січня 1918 року червоногвардійські загони, наступаючи з Катеринослава на Знам'янку, зайняли п'ятихатський залізничний вузол, влада повністю перейшла до рук ревкому. Спираючись на червоногвардійський загін, революційний комітет організував боротьбу залізничників вузла проти гайдамаків та інших контрреволюційних банд. Він роззброював білокозачі частини, які пробивалися на Дон, охороняв усі важливі залізничні об'єкти, підтримував революційний порядок на станції тощо. Коли нависла загроза окупації П'ятихаток австро-німецькими військами, загін влився в ряди Червоної Армії. П'ятихатки - місто районного підпорядкування, міській Раді якого підпо­рядковане селище Зоря Комунізму, з 1938 року - районний центр, важли­вий залізничний вузол Придніпровської залізниці. Розташовані за 90 км від Дніпропетровська. Через П'ятихатки проходять автобусні лінії:

Днінропетровськ - Кременчук, Кривий Ріг-Київ, Дніпропетровськ - Київ, Кривий Ріг - Черкаси, Жовті Води - Олександрія та ін. Населення - 20,5 тис. чоловік.

Виникнення П'ятихаток пов'язане з будівництвом Катерининської залізниці, зокрема її Саксаганської дільниці, що мала стати другим шляхом для вивозу залізшії руди з Кривбасу на металургійні заводи Півдня. У 1886 році тут, в степу, розпо­чалося будівництво вузлової станції, поблизу якої брати Потабашні збудували перші п'ять хат. Звідси і пішла назва населеного пункту та залізничної станції - П'ятихатки. За короткий час П'ятихатки стали однією з найбільших вузлових станцій Катерининської залізниці. Вже в 1903 році за добу вона пропускала майже 1800 ва­гонів. При вузлі було паровозне депо. У пристанційному селищі налічувалось близь­ко 50 дворів. Населення не поривало з хліборобством. З розвитком вузла збільшувалась кількість робітників-залізничників. Ними ставали не тільки мешкаці П'ятихаток, а й багатьох навколишніх сіл. Під час першої російської революції 1905-1907 рр. п'ятихатські робники- залізничники виявили класову солідарність з робітниками Петербурга, Москви, Катеринослава та інших промислових центрів, виступаючи разом з ними про самодержавства. У грудні 1905 року залізничники застрайкували, створили свій Розпорядчий страйковий комітет, підпорядкований Центральному страйковому розпорядчому комітетові в Катеринославі. На 1914 рік в селищі проживало 560 чоловік. Працювали невеличкі приватні майстерні - кравецька і швацька. За медичною допомогою населення зверталося в лікарню села Жовтого або Саксагані. Більшість мешканців селища була неписьменною. В 1914 році тут діяла почат­кова залізнична школа, однокласна церковнопарафіальна і початкова сільськогосподарська школи. Прагнучи до освіти і культури, робітники та службовці вузла організували в 1908 році самодіяльний драматичний гурток, який згодом перетво­рився в т. зв. народний театр. Ініціатором створення його був Пенсіонер машиніст І. П. Яремчук, який керував хором та драматичним гуртком з 20 чоловік. Примі­щення театру було збудовано з дощок. На сцені його ставилися українські п'єси, виконувалися народні пісні. На виручені кошти від вистав було створено бібліотеку. Під час першої світової війни театр розпався. Звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції сколихнула П'ятихатки. Залізничники, керовані більшовицькими організаціями Кривого Рога та Катеринослава, створили спочатку «стрічкові» профспілки профепілки за профе­сіями, а потім організували єдиний профспілковий комітет залізничників, який вимагав встановлення 8-годинного робочого дня, дбав про охорону праці, збереження залізничного майна. В вересні 1917 року в П'ятихатках виникла більшовицька організація, яка першу налічувала 3 комуністи - робітників вузла. Очолив її слюсар паровозного депо С. Ю. Зябров. Більшовики розгорнули роботу серед робітників, особливу увагу шипі приділяли формуванню загону Червоної гвардії. Перший червоногвардійський загін, створений у яедвтні 1917 року, налічував 8 чол. До нього входили І. Ф. Мороз, В. П. Бурилов, І. П. Радіоз, В. Г. Крамаренко, Б. Є. Климберг та інші. А через три місяці він налічував 45 червоногвардійців. Озброїтись залізничникам допомогли катеринославські робітники, серед іншої зброї вони надіслали кулемет «Максим». Велику роботу серед робітників вузла проводив колишній токар петроградського Адміралтейського заводу більшовик К. К. Сіркен, який став командиром штабу чорвоногвардійського загону. Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді п'ятихатські залізничники за участю представників Катеринославського більшовицького комі­тету 2 листопада 1917 року створили революційний комітет на чолі з машиністом Т. С. Мадеєм. Влада на вузлі в основному зосередилася в руках ревкому. Комендантом станції було призначено машиніста С. Ф. Мороза. Але в північній частині вузла ще деякий час трималися контрреволюційні гайдамацькі війська. Тільки після того, як 10 січня 1918 року червоногвардійські загони, наступаючи з Катеринослава на Знам'янку, зайняли п'ятихатський залізничний вузол, влада повністю перейшла до рук ревкому. Спираючись на червоногвардійський загін, революційний комітет організував боротьбу залізничників вузла проти гайдамаків та інших контрреволюційних банд. Він роззброював білокозачі частини, які пробивалися на Дон, охороняв усі важливі залізничні об'єкти, підтримував революційний порядок на станції тощо. Коли нависла загроза окупації П'ятихаток австро-німецькими військами, загін влився в ряди Червоної Армії. П'ятихатки - місто районного підпорядкування, міській Раді якого підпо­рядковане селище Зоря Комунізму, з 1938 року - районний центр, важли­вий залізничний вузол Придніпровської залізниці. Розташовані за 90 км від Дніпропетровська. Через П'ятихатки проходять автобусні лінії:

Днінропетровськ - Кременчук, Кривий Ріг-Київ, Дніпропетровськ - Київ, Кривий Ріг - Черкаси, Жовті Води - Олександрія та ін. Населення - 20,5 тис. чоловік.

Виникнення П'ятихаток пов'язане з будівництвом Катерининської залізниці, зокрема її Саксаганської дільниці, що мала стати другим шляхом для вивозу залізшії руди з Кривбасу на металургійні заводи Півдня. У 1886 році тут, в степу, розпо­чалося будівництво вузлової станції, поблизу якої брати Потабашні збудували перші п'ять хат. Звідси і пішла назва населеного пункту та залізничної станції - П'ятихатки. За короткий час П'ятихатки стали однією з найбільших вузлових станцій Катерининської залізниці. Вже в 1903 році за добу вона пропускала майже 1800 ва­гонів. При вузлі було паровозне депо. У пристанційному селищі налічувалось близь­ко 50 дворів. Населення не поривало з хліборобством. З розвитком вузла збільшувалась кількість робітників-залізничників. Ними ставали не тільки мешкаці П'ятихаток, а й багатьох навколишніх сіл. Під час першої російської революції 1905-1907 рр. п'ятихатські робники- залізничники виявили класову солідарність з робітниками Петербурга, Москви, Катеринослава та інших промислових центрів, виступаючи разом з ними про самодержавства. У грудні 1905 року залізничники застрайкували, створили свій Розпорядчий страйковий комітет, підпорядкований Центральному страйковому розпорядчому комітетові в Катеринославі. На 1914 рік в селищі проживало 560 чоловік. Працювали невеличкі приватні майстерні - кравецька і швацька. За медичною допомогою населення зверталося в лікарню села Жовтого або Саксагані. Більшість мешканців селища була неписьменною. В 1914 році тут діяла почат­кова залізнична школа, однокласна церковнопарафіальна і початкова сільськогосподарська школи. Прагнучи до освіти і культури, робітники та службовці вузла організували в 1908 році самодіяльний драматичний гурток, який згодом перетво­рився в т. зв. народний театр. Ініціатором створення його був Пенсіонер машиніст І. П. Яремчук, який керував хором та драматичним гуртком з 20 чоловік. Примі­щення театру було збудовано з дощок. На сцені його ставилися українські п'єси, виконувалися народні пісні. На виручені кошти від вистав було створено бібліотеку. Під час першої світової війни театр розпався. Звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції сколихнула П'ятихатки. Залізничники, керовані більшовицькими організаціями Кривого Рога та Катеринослава, створили спочатку «стрічкові» профспілки профепілки за профе­сіями, а потім організували єдиний профспілковий комітет залізничників, який вимагав встановлення 8-годинного робочого дня, дбав про охорону праці, збереження залізничного майна. В вересні 1917 року в П'ятихатках виникла більшовицька організація, яка першу налічувала 3 комуністи - робітників вузла. Очолив її слюсар паровозного депо С. Ю. Зябров. Більшовики розгорнули роботу серед робітників, особливу увагу шипі приділяли формуванню загону Червоної гвардії. Перший червоногвардійський загін, створений у яедвтні 1917 року, налічував 8 чол. До нього входили І. Ф. Мороз, В. П. Бурилов, І. П. Радіоз, В. Г. Крамаренко, Б. Є. Климберг та інші. А через три місяці він налічував 45 червоногвардійців. Озброїтись залізничникам допомогли катеринославські робітники, серед іншої зброї вони надіслали кулемет «Максим». Велику роботу серед робітників вузла проводив колишній токар петроградського Адміралтейського заводу більшовик К. К. Сіркен, який став командиром штабу чорвоногвардійського загону. Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді п'ятихатські залізничники за участю представників Катеринославського більшовицького комі­тету 2 листопада 1917 року створили революційний комітет на чолі з машиністом Т. С. Мадеєм. Влада на вузлі в основному зосередилася в руках ревкому. Комендантом станції було призначено машиніста С. Ф. Мороза. Але в північній частині вузла ще деякий час трималися контрреволюційні гайдамацькі війська. Тільки після того, як 10 січня 1918 року червоногвардійські загони, наступаючи з Катеринослава на Знам'янку, зайняли п'ятихатський залізничний вузол, влада повністю перейшла до рук ревкому. Спираючись на червоногвардійський загін, революційний комітет організував боротьбу залізничників вузла проти гайдамаків та інших контрреволюційних банд. Він роззброював білокозачі частини, які пробивалися на Дон, охороняв усі важливі залізничні об'єкти, підтримував революційний порядок на станції тощо. Коли нависла загроза окупації П'ятихаток австро-німецькими військами, загін влився в ряди Червоної Армії. І квітня 1918 року П'ятихатки були окуповані австро-німецькими військами. Залишені для підпільної роботи комуністи очолили боротьбу залізничників проти окупантів. Зокрема, велику роботу проводив учитель-більшовик Ф. І.

Гагарін. Він орга­нізував на вузлі вечірню школу, де підпільники зустрічалися з робітниками. Під керівництвом Ф. І. Гагаріна та ін. комунистів залізничники завдали чималої шкоди ворогові. Вони затримували подачу на лінію паровозів, вагонів, руйнували топки тощо. Ф. І. Гагаріна окупанти розстріляли. Ім'ям активного борця за Радянську владу названо одну з кращих вулиць міста.

5 лютого 1919 року ще до приходу регулярних частин Червоної Армії партизанські загони зайняли станцію П'ятихатки, роз­громивши залишки частин петлюрівських військ. На вузлі була відновлена Радянсь­ка влада, створено ревком. Залізничникам довелося вести рішучу боротьбу з різними бандами, які не раз захоплювали станцію. На початку травня 1919 року тут оруду­вали банди Григор'єва і Махна. 23 травня 1919 року Червона Армія вигнала з П'ятихаток григор'євців. Їх відступ був панічним і поспішним, було відбито багато військового майна, харчів, гармат, кілька бронепоїздів. У липні 1919 року в районі Верхівцеве - П'ятихатки частини Червоної Армії вели запеклі бої з денікінцями. В одному з них 26 липня був смертельно поранений героїчний командир бронепоїзда ім. Худякова А. Г. Желєзняков, який наступного дня помер у П'ятихатках. У серпні денікінці захопили станцію і селище. Партизанський загін, що діяв у цьому районі, завдавав ворогові відчутних ударів. Так, у вересні 1919 року партизани напали на станцію П'ятихатки і знищили понад 20 денікінських офіцерів. У січні 1920 року війська Червоної Армії визволили селище від білогвардійців. 13 червня 1920 року відбулися загальні збори трудящих робітничого селища, які обрали волосну Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До складу її увійшло 11 комуністів і 7 безпартійних. Ці збори закликали населення приступити до мирного будівництва, а також усі свої сили віддати на підтримку Червоної Армії, яка захищає інтереси робітників і біднішого селянства, і по-першому за­клику Радянської влади влитися в її ряди. Розпочалася велика робота по ліквідації розрухи. Партійна організація, яка у 1921 році налічувала в своїх рядах 28 комуністів, приділяла багато уваги відбу­дов і залізничного вузла, відродженню народного господарства, культурно-побутовим питанням. Вірним помічником комуністів П'ятихаток став комсомол. Перший комсомоль­ський осередок створено тут у 1920 році на залізничному вузлі. Одним з його організаторів був В. П. Бурилов - робітник паровозного депо, активний учасник громадянської війни. Повернувшись з госпіталю, Бурилов згуртував робітничу молодь. Секретарем першої комсомольської організації обрали учня реального училища В. І. Вельміна. Комсомольці вели боротьбу з бандами, були бійцями продовольчих загонів, проводили масово-політичну роботу серед молоді, створили на вузлі клуб. Діяльності комсомольського осередку перешкоджала місцева націоналістична «Юнацька спілка», яка вела підривну роботу на залізничному вузлі. Комсомоль­ці добилися розпуску спілки. Криворізький окружком КСМУ в своєму звіті губкомові комсомолу в травні 1923 року відзначав активну роботу П'ятихатського транспортного осередку. Завдяки зусиллям партійної та інших громадських організацій, героїчній праці трудящих, у П'ятихатках поступово здійснювались соціально-економічні перетво­рення, відроджувалось транспортне господарство. На 1925 рік тут працювало три млини, два шкіряні заводи, дві кузні. Відкрились торговельні заклади, були ство­рені споживче товариство та сільськогосподарський кооператив. Успішний розвиток економіки селища, поліпшення умов життя і праці призвели до збільшення кількості населення. У 1925 році тут налічувалось 4727 жителів. Переважна більшість працюючих була зайнята на транспорті та у промисловому виробництві. З 1923 року селище стало центром новоутвореного П'ятихатського району Криворізької округи. Партійні і радянські органи багато уваги приділяли розвитку народної освіти і культури. В селищі відкрили семирічну школу, а також дві профшколи, навчання в яких провадилось рідною мовою. У липні 1923 року в залізничній школі № 23 нині №4 вперше було створено піонерський осередок «Юний спартак». Розгорну­лася робота по ліквідації неписьменності та малописьменності. Вчителі і молодь організували школу грамоти. На вузлі і підприємствах також були відкриті шко­ли, курси лікнепу. Створювались культосвітні установи - бібліотека, самодіяльний театр, клуб за­лізничників. Крім того, на кошти трудящих було збудовано клуб, у якому працю­вали гуртки політичних знань, військовий, жіночий, сільськогосподарський, про­їздилась значна культурно-освітня робота. У роки довоєнних п'ятирічок у П'ятихатках було побудовано ряд нових промис­лових підприємств. Ще у 1928 році завершено спорудження елеватора, виробнича потужність якого становила ЗО тонн за годину. Стали випускати продукцію масло­завод, державний млин. В результаті

кооперування кустарів у місті було створено крупні промислові артілі: «Червоний хімік», «Кустар», «Комунар», «Спартак» та інші. Так, артіль «Червоний хімік» за рік виробляла різної промислової продукції на 150 тис. крб. Діяли райпромкомбінат і райхарчоторг.

Значну роль у соціалістичній перебудові сільського господарства району ві­діграло створення у грудні 1930 року П'ятихатської машинно-тракторної станції, Спершу в ній було ЗО тракторів. При МТС організували курси трактористів. Весною 1931 року трактори на колгоспні поля вивели перші механізатори району П. П. Никоза і І. X. Кислий та інші. Опласна і районна партійні організації приділяли особливу увагу реконструкції залізничного вузла. Не раз розгля­дав питання про роботу станції, паровозного депо та інших об'єктів вузла обком КПбУ. У грудні 1936 р. ним були накреслені заходи для посилення партійної роботи в депо, організації стахановських вахт, поліпшення водопостачання станції, а також кращого забезпечення робіт­ників депо промисловими товарами. Беручи активну участь у соціалістичному змаганні, залізничники виконали план за травень 1936 року на 133,7 проц., за червень - на 130,1 проц., за липень - на 119 проц. Поліпшилися виробничі показники паровозного депо. Збільшився вантажообіг залізничної станції, поліпшилась організація руху пасажирських поїздів. Активними учасниками кривоносівського руху на вузлі були машиністи парово­зів Г. Ф. Волков, В. К. Приходько, Я. С. Герасимов, М. В. Повстанський та ін. Насамперед вони збільшили вантажну норму поїздів з 1800 до 3000 тонн, тобто майже в 2 рази, та довели їх швидкість з 27 до 37 км за годину. У 1940 році машиніст М. В. Повстанський був нагороджений Наркоматом шляхів сполучення СРСР імен­ним годинником і Наркоматом чорної металургії СРСР - нагрудним значком «Відмінник соціалістичного змагання чорної металургії». Згодом машиністи В. К. Приходько і Я. С. Герасимов за свою самовіддану працю на залізниці були нагороджені орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора. За роки соціалістичного будівництва в П'ятихатках значно зросла кількість ро­бітників, відбулися великі зміни в їх культурному і технічному рівні, зросла їх полі ­тична і громадська активність. Наслідки великої організаторської та виховної роботи комуністів серед робітників-залізничників особливо виявились у грізні дні Великої Вітчизняної Війни. З перших днів війни партійна організація розгорнула роботу по мобілізації сил тру­дящих міста на захист Батьківщини. 110 добровольців вступили до місцевого вини­щувального батальйону. Коли нависла загроза окупації, райком КПб України створив штаб по евакуації устаткування залізничного вузла, елеватора і населення міста в глиб країни. Головою цього штабу було затверджено М. М. Федющенка - секретаря парткому вузла. Штаб забезпечив організовану евакуацію залізничного вузла. При виконанні цього державного і партійного доручення загинув від ворожої кулі голова штабу комуніст М. М. Федющенко, який останнім залишав вузол уже в той час, як німецько-фашист­ські війська почали обстрілювати його. Захопили місто гітлерівці 13 серпня 1941 ро­ку. Від рук окупантів загинуло 546 чол. мирного населення. Боротьбу трудящих проти фашистів очолила підпільна партійна організація. В районі П'ятихаток, а також області діяв партизанський загін під керівництвом секретаря райкому КПб України М. С. Шмалька в кількості 25 чоловік. Восени 1942 року народні месники активізували свої дії. Це змушений був визнати начальник СС у своєму таємному донесенні. Там же повідомлялося, що населення міста виявляє незадоволення окупантами, нелегально слухає радянські радіопередачі, переховує військо­вополонених і партизан, що лише надзвичайні заходи німецьких військових властей дозволили запобігти збройному нападові пар­тизан на п'ятихатську коменда­туру. Люди вірили у неминучу перемогу і робили усе для якнайшвидшого розгрому ворога. У вирішальному бою 19 жовтня 1943 року війська 37-ї армії 2-го Українського фронту, а саме 41-а окрема тан­кова бригада, якою командував полковник Ф. П. Васецький, визволила П'ятихатки від гітлерівських загарбників. Хоробро билися за місто підрозділи танкістів і піхотинців Г. Т. Овсійка, М. К. Коломійця, жителя міста В. Ф. Бист­рого. Мужність і героїзм при форсуванні Дніпра проявив уродженець села Саївки цього ж району, житель міста вчи­тель Я. П. Вергун. Очолюваний ним танковий підрозділ першим переправився через Дніпро і утримував на пра­вому березі плацдарм до підходу радянських військ. Цей підрозділ перерізав шлях до відступу фашистським вій­ськам. За успішне здійснення операції при форсуванні річки Шпрее майор Я. П. Вергун був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У боротьбі з фашистськими загарбниками відзначилось багато жителів П'ятихаток. Так, учениця залізничної середньої школи комсомолка Л. Гречко воювала у складі партизанського загону «За Батьківщину», що діяв на

Кіровоградщині. За муяшість і відвагу Л. Гречко нагороджена орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Активну участь у виданні нелегальної літератури - газет, ли­стівок, повідомлень Радінформбюро тощо - в партизанському з'єднанні, яким ко­мандував секретар підпільного Ровенського обкому КПб України В. А. Бегма, брала учениця цієї ж школи В. Д. Євсєєва. За проявлений героїзм при форсуванні річки Шпрее у 1945 році був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу п'ятпхатський залізничник П. Г. Клименко.

Після визволення міста швидко відновили свою роботу партійні та радянські органи. Так, вже на початку листопада діяли райком партії, виконкоми районної і міської Рад депутатів трудящих, первинні партійні організації вузла й інших підприємств. Зокрема, партійний комітет вузла було створено в складі секретаря Л. М. Шаповалова і членів парткому Г. В. Білого, Д. М. Низького, П. Д. Грищенка та ін. На 1 червня 1944 року партком вузла об'єднував 7 первинних парторганізацій, в яких налічувалось 95 комуністів. На цей час у місті було 15 первинних парторганізацій, які й очолили відбудову. Відступаючи під ударами радянських військ, ворог зруйнував важливі об'єкти залізничного вузла, промислові і комунальні підприємства. Загальна сума збитків, заподіяних місту окупантами, становила 21,5 млн. крб. Переборюючи всілякі труд­нощі, викликані війною, робітники, залізничники, все населення не шкодували сил для відродження свого міста. Партія і уряд приділяли особливу увагу відбудові П'ятихатського залізничного вузла через його стратегічне значення в дальшому розгортанні наступальних опера­цій військ 2-го Українського фронту. Зразу після визволення міста сюди прибули член Політбюро ЦК ВКПб А. І. Мікоян і секретар ЦК КПбУ Д. С. Коротченко, які організували допомогу залізничникам з боку радянських державних органів і військових частин 2-го Українського фронту. Відбудову вузла спершу доводилось здійснювати у складних прифронтових умовах. Крім того, потрібно було наново перешити залізничну колію. Протягом листопада 1943 року партком вузла організу­вав 7 масових виходів залізничників на роботу по відбудові залізничної колії, в яких взяло участь 4373 чоловіки. Вже менш ніж через місяць після визволення па станцію П'ятихатки прибув перший поїзд, а в грудні 1943 року на вузлі розгорнувся рух за швидкісне формування поїздів. У фронтових умовах колектив паровозного депо власними силами, без затрати державних коштів і фондових матеріалів, відбуду­вав 24 стійла, підремонтував фронтовим частинам Червоної Армії 589 автомашин. 24 гармати, 20 танків. Розгорнувши соціалістичне змагання напередодні 27-ї річниці Великого Жовтня, п'ятихатські залізничники виконали річний план ремонту колії на 320 проц., ваго­нів - на 128 проц. За самовіддану працю по відбудові вузла і відправці поїздів за графіком у 1944 році Міністерство шляхів сполучення СРСР нагородило 63 чол. значками «Відмінник-відбудовець», «Відмінник-паровозник», «Відмінник-вагонник», «Відмінник-ленінець». Успішно відбудовувалися промислові підприємства та комунальне господарство міста. Вже на кінець 1944 року стали до ладу райпромкомбінат, легкопромкомбіиат. харчокомбінат, артілі «Комунар», «Червона зірка», ім. Шевченка, «Спартак», «Чер­воний хімік». Того ж року почала працювати швейна фабрика, яка згодом стала одним з найбільших промислових підприємств міста. Міська Рада депутатів трудящих систематично дбала про благоустрій, впоряд­кування території міста. Виконком міськради організував недільники по відбудові залізничної колії, будівництву міського клубу, наданню допомоги родинам воїнів Червоної Армії тощо. На сесіях міськради розглядалися питання розвитку місце­вої промисловості, комунального господарства, шкіл, лікарень. Вже до кінця 1944 ро­ку в місті було відновлено роботу всіх шкіл, бібліотек, клубів, медичних закладів. У 1949 році на вузлі було відкрито нову лікарню, корпус середньої школи № 2, збудовано клуб залізничників і бібліотеку. Значно розширилося житлове будів­ництво. В боротьбі за виконання четвертого п'ятирічного плану трудящі міста виявили велику активність. Так, паровозники виконали у 1946 році план загального про­бігу паровозів на 115 проц., у наступному році - на 131 проц. А колектив вагонного депо вийшов переможцем у всесоюзному соціалістичному зма­ганні, зайнявши в III кварталі 1950 року перше місце в СРСР, за що йому було присуджено пере хідний Червоний прапор Міністерства шляхів сполучення СРСР і ВЦРПС. Великих успіхів у всесоюзному змаганні домігся колектив 21-ї дистанції колії, який буй удостоєний перехідного Червоного прапора. Позитивно і позначилося на роботі вузла завершення його технічної

реконструкції. У 1956 році автоматизували централізацію управління стріл­ками і сигналами, що дало можливість запобігати аваріям. Протягом 1959-1963 рр. електрифіковані но дільниці залізниці П'ятихатки-Верхівцеве, П'ятихатки-Довгинцеве, П'ятихатки-Стикова. Внаслідок здійснення електрифікації та техніч­ної реконструкції вузла підвищилися виробничі показники локомотивного депо та інших об'єктів.

Вагонообіг з 1946 по 1964 рік збільшився майже в 6 разів. Збільшилася також вагова норма поїздів. Якщо в 1946 році найбільш потужні паровози вели состави у 1500 тонн, то з переходом на електротягу їх вага досягла 3600 тонн. Змагаючись в роки семирічки за краще використання нової томики, п'ятихатські залізничники добилися значних успі­хи; використанні електровозів. Замість 40-50 хвилин простою електровоза на вузлі по нормі вони довели прос­тої до 25-27 хвилин. Станція стала приймати і відправляти щоденно понад 20 пасажирських і приміських поїздів. Тепер на вузлі працюють тепловозно-електровозне і вагонне депо, де основні виробничі процеси електрифіковано і механізовано. Тут зайнято понад 2500 робітників і службов­ців. Борючись за технічну реконструкцію вузла, залізнич­ники показали зразки високопродуктивної праці. У 1959 році за бездоганну і безаварійну роботу черговий по вагон­ному парку М. П. Майко нагороджений орденом Леніна. Од­ним передовиків станції э складач поїздів Н. Э. Капінус, який систематично перевиконує норми виробітку. Заслуже­ною повагою користується і почесний залізничник-машиніст І. Д. Низький. Це один з найстаріших і найдосвідченіших машиністів депо. Він очолює раду громадських ін­спекторів по безпеці руху поїздів. За багаторічну і бездоганну роботу на залізнич­ній станції нагороджений орденом Леніна. П'ятихатські залізничники зробили гідний вклад у виконання семирічного пла­ну. Зокрема, колектив вагонного депо вийшов переможцем всесоюзного соціалістич­ного змагання. 1965 року йому було присуджено перехідний Червоний прапор Міністерства шляхів СРСР і ЦК профспілки залізничників та першу грошову премію. А переможцеві в соціалістичному змаганні на честь XXIII з'їзду КПРС - колективу локомотивного депо - за успішне виконання виробничих планів і передз'їздівських зобов'язань, за високопродуктивну і безаварійну роботу передано на вічне зберігання перехідний Червоний прапор управління Придніпровської залізниці і Дорпрофсцілки, його відзначено в Книзі пошани залізниці. Серед промислових підприємств міста найбільшими є швейна фабрика, на якій щороку виготовляють продукції на суму близько 8 млн. крб.- вироби її йдуть у різні кінці нашої країни; ремонтний завод; елеватор з новою потоковою лінією, продуктивність якої - 450 тонн зерна на добу. Працює у П'ятихатках промисловий комбінат по виробництву цегли, черепиці, шлакоблоків, столярних виробів тощо; завод продовольчих товарів, що виробляє борошно, олію, крупу, кондитерські вироби, безалкогольні напої; хлібозавод, маслозавод. У місті також діють відділення «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуду». Наявність вузлової станції дає можливість значній частині населення працювати на заводах і рудниках інших міст. Понад 4 тис. п'ятихатців працюють у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Жовтих Водах, Серед робітників і службовців міста шириться змагання за комуністичну працю. На 1 січня 1968 року почесне звання комуністичних виборювали 153 колективи, бригади, зміни, в яких налічується 3012 чоловік. Присвоєно звання колективів комуністичної праці 82 бригадам, цехам і змінам. Тільки в 1966 році за високі трудові показники орденами і медалями нагороджено 35 чоловік. Трудівники П'ятихаток надають чималу допомогу підшефним колгоспам в електріфікації та механізації ферм і токів, ремонті техніки, будівництві, створенні зрошувальних систем, збиранні врожаю тощо. Так, робітники локомотивного депо Замовили в 1964 році два вагони для тракторних бригад колгоспу ім. Енгельса, механізували тваринницькі ферми. Колгоспам ім. Карла Маркса та ім. Чкалова залізничники зробили 12 котлів для кормозапарників та парового опалення. Рік у рік підвищується роль Ради депутатів трудящих в громадському житі і міста. У складі міськради 70 депутатів і 244 активісти постійних комісій: фінансово- бюджетної, торгівлі і громадського харчування, охорони здоров'я, культурноі, освітньої, побутової, житлово-комунальної, благоустрою і шляхового будівництва, соціалістичної законності та охорони громадського порядку. При міськраді працює широкий радянський актив: ЗО вуличних і квартальних комітетів, 50 товариських судів. У П'ятихатках здійснюється значне будівництво комунальних і культурних об'єктів. Відкрито нову залізничну лікарню на 150 ліжок, кінотеатр на 400 місць, приміщення восьмирічної-школи № 2, двоповерховий корпус середньої школи, початкову школу. У 1964 році здано міську лікарню,

готель. Збудовано велике при­міщення районного відділу зв'язку, де тепер розташовані пошта, телеграф, автоматична телефонна станція.

З кожним роком поліпшуються умови життя трудящих, зростає їх добробут. Житловий фонд міста становить більш як 190,5 тис. кв. метрів. Тільки за 1967 рік здано в експлуатацію 1373 кв. метри житлової площі. Вулиці міста здебільшого заасфальтовані або вимощені бруківкою, мають зелене насадження, добре освітлен­ня. Діє водопровід, споруджується каналізаційна система. Торгівлю у місті здійснюють змішторг, райспоживспілка, відділ робітничого постачання залізниці. Найбільш розгалужену сітку магазинів має змішторг, йому підпорядковані основні магазини продовольчих і промислових товарів, а також ряд спеціалізованих магазинів. У 1960 році райспоживспілка збудувала і здала в експлуатацію двоповерховий універмаг. До послуг трудящих - також спеціалізований гос­подарський магазин, культмаг, магазин м'ясо-молочних продуктів. У місті 5 великих підприємств громадського харчування, в т. ч. 2 ресторани, їдальня тощо. Зростають державні асигнування на охорону здоров'я трудящих. У місті функ­ціонують 2 лікарні, 2 поліклініки, 5 медично-фельдшерських пунктів. При кожній школі є медичні кабінети. У медичних закладах працює понад 60 чол. із спеціаль­ною освітою. Благородна і самовіддана праця заступника головного лікаря районної лікарні Г. Ю. Коротич відзначена урядом - її нагороджено орденом Грудового Червоного Прапора. Значних успіхів досягнуто в розвитку народної освіти та культури. Тут працюють 4 середні загальноосвітні школи, восьмирічна, дві вечірні робітничої молоді та заочна школа, в яких навчається близько 5 тис. учнів. Є музична школа. Педагогічний колектив міста - 230 чол., переважна більшість яких з ви ніщо зсвітою. У п'ятихатських школах працюють заслужені вчителі школи Української РСР С. К. Андрусенко, І. І. Романець, А. С. Рапота, М. Т. Гаража. Завідуючий районним відділом народної освіти В. М. Пономаренко нагороджений орденом Леніва. Велику роль у комуністичному вихованні трудящих відіграють культосвітні заклади. В місті є ра­йонний Будинок культури. Його самодіяльні колективи - естрадний оркестр і хор - відомі далеко за межами міста і району. При палаці культури залізничників працюють хоровий, драматичний, художнього слова, танцювальний, акробатичний гуртки, створено духовий оркестр. У клубах, палацах культури, школах, червоних кутках систематично проводяться вечори трудової слави, проводи робітників та службовців на пенсію, вечори пов­ноліття, комсомольські весілля, проводи допризовників в ряди Радянської Армії тощо. У місті діють бібліотеки - районна, дитяча та залізничного вузла. Кожна сім'я передплачує газети і журнали. Таке сучасне П'ятихаток, які за роки Радянської влади з невеличкого селища залізничників перетворились на соціалістичне місто.

П'ятихатський район розташований у північно-західній частині області і межує Верхньодніпровським, Криничанським, Софіївським, Криворізьким районами Дніпропетровської області, на заході - з Кіровоградською областю. Територія - 1,7 тис. кв. км. Населення - 73 тис. чол., у т. ч. 29 тис. міського і 44 тис. сільського. Густота - 43 чол. на 1 кв. км. Міській, 2 селищним та 14 сільським Радам підпорядковано 108 населених пунктів. Район перетинають Придніпровська і Одеська залізниці та автомагістраль Київ- Дніпропетровськ. Автобусними лініями районний центр зв'язаний майже з усіма населеними пунктами району. Надра району багаті вогнетривами, які видобуваються шахтним і відкритим способами. Вирішальне значення в економіці району має сільське господарство. Тут є 22 кол­госпи, 2 птахофабрики та радгосп. Головний напрям у сільськогосподарському ви­робництві - вирощування зернових, м'ясо-молочне тваринництво, свинарство. Земельні угіддя району - 168,5 тис. га, в т. ч. орної землі - 118 487 га, садів - 3966 га, лісів - 7373 га, луків та пасовищ - 20 058 га, водоймищ - 2429 га. У 1967 році під зерновими було зайнято 55 139 га, під технічними культурами – 14 982 га, під кормовими - 32 993 га, під картоплею та овочами - 1436 га. Валовий збір зерна по району в 1967 році становив 1,3 млн. цнт, соняшнику - 194,6 тис. цнт; цкрових буряків - 469,4 тис. цнт; овочів - 54,3 тис. цнт. Середня урожайність озимої пшениці - 25 цнт, кукурудзи на зерно - 26,4 цнт; соняшнику - 18,6 цнт; цукрових буряків - 271 цнт; овочів - 113 цнт з гектара.За післявоєнні роки значно зросла матеріально-технічна база колгоспів і рад­госпів. Вони мають 690 тракторів, 130 зернових комбайнів, 483 вантажних автомашин та багато іншої техніки, в т. ч. 3060 електромоторів. У господарствах району сівба і збирання врожаю повністю механізовані.

Трудомісткі роботи на фермах механізовані таким чином: автопоїння - на 75,8 проц., роздача кормів - на 24 проц., очистка приміщень - на 40,5 проц., стрижка овець - на 100 проц., доїння корів - на З1 процент.

На 1 січня 1968 року у колгоспах і радгоспах району налічувалось 55,1 тис. голів великої рогатої худоби, в т. ч. 19 тис. корів; 34,6 тис. голів свиней, 23,7 тис. голів овець. Валове виробництво молока в 1967 році становило 385,4 тис. цнт, м'яса- 75,8 тис. цнт, вовни - 64,9 тис. кг. На кожні 100 га сільськогосподарських угідь у 1967 році колгоспами і радгоспами вироблено 293 цнт молока, 57,6 цнт м'яса. Великий загін майстрів сільського господарства, понад 300 чол., за успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва відзначені урядовими нагородами. Серед них один Герой Соціалістичної Праці та 16 чол. нагороджено орденом Леніна. З районі 14 промислових підприємств, на яких працює близько 2 тис. чоловік. Валова продукція підприємств у 1967 році становила 13,3 млн. крб. Найбільшим підприємством харчової промисловості є П'ятихатський маслозавод, який виробляє 35 проц. валової продукції підприємств району. П'ятихатська швейна фабрика, колектив якої працює без контролерів, відправляє свої вироби 15 базам Дніпропетров­ської, Донецької, Луганської і інших областей респубіліки. П'ятихатський комбінат побутового обслуговування має 5 перукарень, 4 фотоательє, 34 різні майстерні, т. ч. в селах і робітничих селищах 12 майстерень по пошиттю одягу, 9 – по пошиттю і ремонту взуття. За успішне виконання соціалістичних зобов'язань, взятих на честь ХХIII з'їзду КПРС і XXIII з'їзду КП України, працівникам локомотивного і вагонного депо; вручено на вічне збереження Червоний прапор Придніп­ровської залізниці. В колективах станції П'ятихаткщї локомотивного і вагонного депо працюють 6 робітників, інженерно-технічних працівників, які нагороджені орде­ном Леніна, крім того, в місті П'ятихатках прожи­вають 25 пенсіонерів-транспортників, нагороджених орденом Леніна, серед них П. Г. Островський, нагороджений двома орденами Леніна. В районі 249 бригадам, фермам, цехам присвоєно звання колективів комуністичної праці, в них працює 2121 ударник комуністичної праці. З кожним роком підвищується матеріальний добро­бут населення. Розширюється торговельна мережа району. Для задоволення потреб трудящих працюють 219 магазинів, 85 підприємств громадського харчування. Товарооборот торговельних підприємств за 1967 рік становив 27,3 млн. карбованців. За роки семирічки широкого розмаху в районі набуло будівництво. Збудовано 6 шкіл на 2010 учнівських місць, 21 клуб на 4300 місць, 14 бібліотек, готель на 100 місць, лікарня на 17 ліжок, аптеку, хлібозавод, 79 магазинів і багато ін. будівель. Тільки в 1966-1967 рр. за рахунок державних капіталовкладень збудовано 7 багатоповерхових будинків. У селах району діють 8 автоматичних телефонних станцій на 2010 номерів. Для медичного обслуговування населення функціонує широко розгалужена і добре обладнана мережа медичних закладів. На 1 січня 1968 року тут налічувалось 9 лікарень, 45 фельдшерсько-акушерських пунктів, 9 медпунктів, 8 пологових бу­динків, обласний кістково-туберкульозний санаторій на 50 ліжок, працює 76 лікарів, 415 працівників середнього медичного персоналу. 4 медичні працівники - відмін­ники охорони здоров'я. У 1967/68 навчальному році в районі діяло 12 середніх, 27 восьмирічних. 39 початкових шкіл, в яких навчалось понад 10 тис. учнів. Крім того, заочну та А ве­чірні школи відвідувало більше 1800 чол., 2 музичні - 273 учні. У шкільних за­кладах району працює 763 вчителі, в т. ч. 6 заслужених учителів школи Україн­ської РСР, 73 чол. відмінники народної освіти. При школах району створено 15 інтернатів на 486 місць, діють 110 навчальних кабінетів, 64 навчальні майстерні. На території району розташовані Саксаганське сільське професійно-технічне училище № 7, Ерастівський сільськогосподарський технікум та Ерастівська до­слідна станція. До послуг населення - 55 селищних і сільських клубів, 90 сільських, профспілкових, шкільних та колгоспних бібліотек з книжковим фондом 630 тис. книг. У 1967 році при клубах і будинках культури працювало 340 гуртків художньої самодіяльності, 16 агіткультбригад, в яких брало участь 4340 чол. У 1967 році в районі діяли 57 стаціонарних кіноустановок, в т. ч. одна широкоекранна та 7 кінопере­сувок. При будинках культури та клубах працюють народні університети педаго­гічних знань для батьків, сільськогосподарських знань і передового досвіду, університет здоров'я та школа молодої матері, які відвідують тисячі слухачів. Вели­ку освітню роботу проводить районне товариство «Знання», 17 секцій якого об'єд­нують 1094 чоловіка. На 1968 рік населення району передплатило 64,7 тис. прим. газет та журналів. У 4 колгоспах виходять багатотиражки. За мужність, відвагу і героїзм, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, 6 уродженцям П'ятихатського району присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Мої роботи

В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.