Відмінності між версіями «GPRS сьогодні»

Поточна версія на 11:34, 23 листопада 2010

Технологія GPRS є проміжним етапом при переході від мереж 2-го покоління (GSM) до 3-го (UMTS). На даний час три найбільші стільникові мережі Росії (МТС, Білайн, Мегафон) пропонують своїм абонентам послуги GPRS. Потенційна кількість абонентів технології GPRS в Росії - 17,8 мільйонів чоловік, саме така кількість абонентів стільникового зв'язку налічувалася в Росії до кінця 2002 року. Справжня ж кількість бажаючих скористатися перевагами цієї технології поки не досить велика. Зокрема, до початку грудня 2002 року в Білайні, піонерові GPRS в Росії, налічувалося всього 25000 абонентів. [1]

З початку 2004 року кількість користувачів бездротової технології доступу до Інтернет-GPRS збільшилася у 12 разів і склала 4,6 млн. чоловік. Таку величезну популярність GPRS пояснюють: збільшенням числа ресурсів, які можна відвідувати за допомогою цієї технології, зростанням числа телефонів, підтримуючих GPRS, і розвитком GPRS-роумінгу між мережами операторів «великої трійки». Доходи від GPRS в 2004 році, за зразковими оцінками, склали $100 млн. До того ж GPRS виступає як транспортна технологія при завантаженні контенту (різні картинки, мелодії), а ринок контенту вже перевищує $300 млн. і продовжує рости. Лідером за кількістю GPRS-користувачів в Росії вже досить тривалий час залишається «Бі Лайн» - близько 2 млн. користувачів (44%) на кінець 2004 року. Число GPRS-користувачів в мережі компанії «Мегафон» перевищує 1,4 млн. чоловік, а МТС замикає трійку - близько 1,1 млн. користувачів. Порівнювати GPRS-абонентів і стратегії впровадження цієї технології дуже складно. «Бі Лайн» рахує абонентів, які платять абонентську плату за GPRS, «Мегафон» - тих, хто хоч раз скористався цією технологією, а МТС - тих, хто її підключив. Варто відзначити, що це дуже перспективний ринок, тому що GPRS здійснює транспортування що набирає все велику популярність мобільного контента. Деякі експерти вважають, що “дослідження мобільних компаній базується на даних стільникових операторів, а вони завищують статистику. Не можна вважати GPRS-користувачами абонентів, які один раз завантажили мелодію або посилають MMS-повідомлення через GPRS. Реально користувачів цієї технології - близько 1 млн. GPRS - виключно іміджева послуга. Для масового абонента GPRS зовсім не потрібний. Оператори, звичайно, борються за GPRS-користувачів, але це конкуренція на вузькому сегменті ринку.” [2]

Швидкість передачі даних

Стосовно до мереж GPRS поняття швидкості передачі даних має дуже багато значень. Як правило, сотові оператори говорять про максимальну швидкость в прямому каналі, тобто у напрямку до абонента. Однак цей показник має досить далеке відношення до реальної продуктивності вже тому, що GPRS-зв'язок грішить непостійністю, і протягом навіть 1 секунди смуга пропускання каналу може «звужуватися» до нуля і підстрибувати до теоретично можливого на сьогодні максимуму в 53,6 кбіт/с .

Говорити про середню швидкість GPRS-з'єднання теж безглуздо, тому що в цьому випадку усереднюються параметри двох каналів (прямого і зворотного), що розрізняються по продуктивності в три-чотири рази. Тому для симетричних додатків (наприклад, електронної пошти) і у випадку переважання вихідного трафіка важлива середня швидкість в зворотньому каналі (від абонента). А в разі переважання вхідного трафіку (Web-серфінг, скачування інформації з Інтернету по протоколу FTP) - середня швидкість у прямому каналі.

Крім того, із-за абсолютної нестабільності GPRS-каналу середня швидкість передачі даних у ньому може відрізнятися від максимальної в кілька разів. Так, як показує практика, при максимальних сплесках до рівня 47 - 48 кбіт/с середня швидкість в прямому каналі, як правило, коливалася в районі позначки 10 кбіт/с. Те ж саме справедливо і для зворотнього каналу: при сплесках до 12 - 13 кбіт/с середня швидкість рідко перевищувала 3 кбіт/с.

Обмежування швидкості

Практично всі оператори GPRS-мереж використовують так звану «схему кодування № 2». Вона дозволяє передавати дані з використанням одного голосового каналу (тайм-слота) на швидкості до 13,4 кбіт/с. Як правило, оператори допускають використання в прямому каналі до чотирьох тайм-слотів (тобто теоретично швидкість в ньому може досягати 53,6 кбіт/с), а у зворотньому - не більше двох (26,8 кбіт/с).

Це абсолютні обмежувачі. Але ж є ще маса відносних, головними з яких є завантаження мережі голосовим трафіком і даними. Голос має абсолютний пріоритет, тому якщо він займає всі тайм-слоти, то передача даних по протоколу GPRS повністю завмирає. При наявності вільних від голосу тайм-слотів (назвемо це n) максимальна швидкість передачі даних може досягати значення nx 13,4 кбіт/с. Але так відбувається, якщо в зоні покриття однієї базової станції працює всього один користувач GPRS. Якщо ж їх двоє, то середня швидкість передачі даних знижується. А зі зростанням кількості користувачів вона починає прямувати до нуля.

З інших відносних обмежувачів швидкості найбільший вплив мають потужність сигналу і перешкоджаюча обстановка. Особливо це стосується для районів, так званого, «невпевненого прийому». Ці та інші обмежувачі можуть призвести до того, що навіть при повністю вільному GSM-каналі дані по протоколу GPRS проходити не будуть.

«Плюси» та перспективи

Разом з тим GPRS-зв'язок може знайти застосування в корпоративному середовищі на тих територіях, де відсутня будь-яка інша інфраструктура зв'язку (наприклад, сільські і дачні селища) або вона безнадійно застаріла. У таких умовах GPRS-зв'язок і справді володіє цілим рядом достоїнств, серед яких: короткий час встановлення зв'язку, можливість підтримання постійного з'єднання з Інтернетом, широкий вибір щодо дешевого, компактного та простого в обслуговуванні обладнання.

Крім того, в Україні GPRS-зв'язок має ще одне важливе достоїнство - доступні ціни. Вартість передачі / прийому 1 Мбайт інформації у нас, як мінімум, в три рази дешевше, ніж у країнах Європи та Північної Америки.

Однак потрібно відзначити, що в найближчих планах вітчизняних операторів мобільного зв'язку МТС і «Київстар Дж. Ес. Ем.» - Намір «освоїти» конкурента GPRS - попередню версію (1x) стандарту третього покоління CDMA2000 (IMT-MC-450).

Стандарт CDMA20001x має, як мінімум, трикратне перевагу за швидкістю над протоколом GPRS. Теоретично в обох напрямках (до абонента і від нього) вона може досягати 153 кбіт/с. Перші закордонні абоненти таких мереж повідомляють, що мінімальна швидкість передачі даних не опускається нижче 30 кбіт/с, а в середньому вона становить 60 кбіт/с.

GPRS в Україні

На сьогоднішній день в Україні виконуються роботи з реалізації Проекта “Програма модернізації державної податкової служби України” з метою побудови такої податкової служби, яку б підтримувало суспільство і яка спиралася б на визначені в податковому законодавстві правові норми взаємин між платниками податків і податковою службою. [3]