Відмінності між версіями «Сервіси Internet»

Поточна версія на 13:39, 22 грудня 2014

Структура мережі Internet

Хоча Internet і не є єдиною глобальною мережею, в практиці спілкування поняття Internet означає взагалі всі мережі (а швидше - ресурси) за межами нашої локальної мережі. Тому ми говоритимемо про сервіси глобальних мереж загалом, незалежно від того, де фізично знаходиться потрібний нам ресурс чи сервер.

Магістраль - це лінії зв'язку, які можуть бути кабельними (здебільшого так воно і є), чи супутниковими радіолініями. Зі схеми рис.21 видно, що магістраль з'єднує між собою вузли мережі (хости). До хостів підключаються сервери провайдерів - організацій, які надають послуги з доступу до Internet. До серверів провайдерів підключаються або індивідуальні користувачі (на схемі - справа), або через власні проксі - сервери (proxy-server) - колективні користувачі (локальні чи корпоративні мережі). Доступ до ресурсів інших глобальних мереж (FidoNET, BitNET, CompuServe тощо) здійснюється через спеціальні комп'ютери-шлюзи.

Для організації зв'язку між двома комп'ютерами в глобальній мережі, кожний з них повинен мати унікальне позначення. Таким позначенням є ІР-адреса комп'ютера.ІР-адреса - це комбінація з чотирьох чисел, розділених крапками, наприклад: 104.17.126.10. Кінцевим користувачам незручно працювати з такими числовими адресами, тому їм пропонується звичніша система т.зв. доменних імен - DNS (Domain Name System). DNS - це комбінація з імен доменів (підмереж) на шляху до комп'ютера, розділених крапками. Наприклад адреса dl.kpi.kharkov.ua - адреса центру дистанційного навчання (dl) Харківського політехнічного інституту (kpi), який знаходиться в Харкові (kharkov), в Україні (ua). За таким принципом побудовані більшість DNS-адрес. Для переведення DNS-адрес в ІР-адреси призначені DNS-сервери (тут вже Domain Name Server). ІР-адреса складається з двох компонентів: адреси мережі та адреси вузла (хоста). Межа між адресами мережі і вузла рухома. Адреса мережі може займати 3, 6 або 9 розрядів. Решта - адреса вузла (табл.1).

Примітки:

1. Адреси з номером мережі 127 зарезервовані для тестової перевірки наявності зв’язку з собою (loop back) та перевірки функціонування міжпроцесорних зв’язків.
2. Адреси мереж з номерами 224 і вище призначені для спеціальних протоколів і їх не можна використовувати.
3. Позначення 192.168.y.z зарезервоване для локальних мереж.
4. Значення 255 використовується в масках мереж.

Маска мережі - це узагальнене представлення адреси вузла у мережі. Таким чином, в мережі класу А вузли мають маску 255.0.0.0, в мережі класу В - маску 255.255.0.0, а в мережі класу С - маску 255.255.255.0. Локальні мережі - це мережі класу С.

Останній елемент DNS-адреси означає або тип організації (стара система позначень), або країну, де знаходиться абонент. Відповідність останнього елементу адреси типу організації або країні наведена в табл.1.

Кожний ресурс в глобальній мережі також повинен мати унікальне позначення, для чого використовується універсальний локатор ресурсів - URL (Uniform Resource Locator). Таке позначення складається з трьох частин:

1. Позначення служби (сервісу), що забезпечує доступ до ресурсу;
2. DNS-адреса комп'ютера, на якому знаходиться ресурс;
3. Повна назва ресурсу на комп'ютері, де він знаходиться.

Основним постачальником послуг (сервісів) доступу до глобальних мереж є провайдери. Хороший провайдер забезпечує самостійно або через спеціалізованих підрядників доступ до всіх сервісів Internet.

Всі мережеві сервіси надаються з використанням технології "клієнт-сервер". Сервер в глобальній мережі - це комп'ютер або програма, що надає клієнтам певні мережеві послуги. Клієнт - це прикладна програма, яка працює на комп'ютері користувача, передає запити серверу і отримує відповіді на них.

Порти

Повний формат адреси Internet-ресурсу має такий вигляд:

{протокол}://{адреса_web-сторінки}/[#{закладка}]:[{порт}]

Порт - одне з основних понять в обміні даними з використанням протоколів ТСР/ІР. В цьому випадку - це ціле число, яке використовується для ідентифікації конкретного ТСР-з’єднання. Для з’ясування того, чому для опису ТСР-з’єднаня недостатньо лише ІР-адреси, розглянемо приклад, наведений на рис.2.

В цьому прикладі до web-сервера, який знаходиться у вузлі з адресою 10.12.45.56, одночасно звертаються два клієнта, які знаходяться у вузлі з адресою 192.168.245.21. Це дуже поширений випадок, оскільки на одному комп’ютері може бути запущено, наприклад, два примірники браузера. Припустимо, що на вузол (комп’ютер) з адресою 10.12.45.56 надійшов інформаційний пакет, який містить http-запит. Запит передається web-серверу, який генерує відповідь. Але на яку адресу слід відправити цю відповідь? Очевидно, що в цьому випадку для ідентифікації клієнтів потрібне додаткове позначення, функції якого виконує порт.

Сервери і клієнти використовують номери портів по-різному. За сервером конкретного типу закріплюється один номер порта. Цей номер називають стандартним портом. Він відомий усім клієнтським програмам, які використовують його підчас звертання до сервера. Застосування портів з номерами, відмінними від загально прийнятих (такий порт називають нестандартним), пов’язане з виконанням сервером спеціальних функцій.

Стандартними є наступні номери портів:

• WWW-сервери, які обмінюються даними за протоколом http, використовують порт 80;
• FTP-сервери використовують порт 21. Точніше FTP-сервери можуть використовувати порти 20 і 21, але під час встановлення зв’язку використовується порт 21;
• Поштові сервери, в яких застосовується протокол SMTP, використовують порт 25.
• Telnet-сервери зазвичай використовують порт 23.

Загалом номер порта може вибиратись в межах від 1 до 65535. Для серверів прийнято виділяти номери від 1 до 1023, а для клієнтів - від 1024 до 65535. З цього правила існують і винятки. Наприклад деякі web-сервери використовують нестандартний порт з номером 8080. Proxy-сервери, які виконують функції посередників між локальними і глобальними мережами, використовують порт з номером 3128.

Використання портів дозволяє однозначно ідентифікувати сервери і клієнти в сеансі передавання даних. Для опису з’єднання використовуються чотири параметри:

• ІР-адреса сервера;
• ІР-адреса клієнта;
• номер порта сервера;
• номер порта клієнта.

Сервіси Internet

До таких сервісів можна віднести:

• WWW - доступ до гіпертекстового простору, для якого використовується протокол http. Гіпертекст - це документ, який містить посилання на інші документи. Це - спосіб впорядкування інформації за допомогою зв’язків між документами. Термін уведено Т.Нельсоном 1965 року. Технологія гіпертексту забезпечує пошук заданих даних у масивах документів;

• FTP (File Transfer Protocol - протокол передачі файлів). Передавання даних між вузлами комп’ютерної мережі. При цьому використовується протокол ftp;

• DNS (Domain Name Service - сервіс доменних імен). Призначений для переведення ІР-адрес у доменні і навпаки. Спочатку для цього в глобальних мережах були призначені спеціальні сервери. Згодом кожний великий сервер почав надавати таку послугу;

• Telnet - віддалений доступ. Цей сервіс дозволяв організувати доступ користувача з віддаленого комп’ютера до апаратних іпрограмних ресурсів іншого комп’ютера.

• E-Mail - електронна пошта. Передавання даних з використанням спеціальних протоколів побітової передачі даних, причому в більшості випадків для передавання використовується протокол UUCP (Unix to Unix Copy Program - програма копіювання даних з одної Unix-машини на іншу), а для приймання - протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol - простий протокол передавання пошти);
• Usenet - конференція користувачів. Обмін повідомленнями засобами електронної пошти між користувачами конференції та її організатором. Зміст повідомлень розміщується на сайті конференції в порядку їх надходження. На екран виводяться останні кілька повідомлень, але є можливість переглянути всю історію конференції;

• IRC (Internet Relay Chat - система діалогового спілкування в Internet) - засіб ретрансляції обміну повідомленнями в режимі реального часу. Результати ретрансляції відображаються на сайті чату.

• ICQ (акронім фрази "I Seek You" - "шукаю тебе") - програма інтерактивних конференцій в Internet, розроблена 1996 року фірмою Mirabilis (Тель-Авів) і викуплена згодом фірмою AOL. Програма підтримує також електронну пошту і передавання файлів. Для використання цього сервісу потрібно, щоб усі користувачі працювали в режимі on-line;

• послуги Real Audio та Real Video - передавання потокового аудіо та відео. Послуга набула великого поширення із розширенням мережі надавачів таких потоків, а також технологій обробки аудіо та відео засобами комп’ютерних технологій.

Технології стільникового зв’язку та сервіси цього зв’язку широко використовують комп’ютерні технології передавання даних. Отже, такі сервіси, як SMS, MMS, IP-телефонія, InfoStream також виникли і функціонують завдяки досягненням комп’ютерного зав’язку.