Поточна версія на 13:33, 8 грудня 2014

Кіровогра́д

(до 1924 року — Єлисаветград[3], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово[4]) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.

Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.

Місто було утворене у середині XVIII століття після будівництва фортеці святої Єлисавети. Відтоді відоме як Єлисаветград, місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств, місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями. Починаючи від 10 січня 1939 року, місто має назву Кіровоград, дану на честь російського радянського політичного діяча Сергія Кірова, який за життя ніколи у ньому не був і жодним чином із ним не пов'язаний.

У попередні роки Кіровоград мав такі назви:

   10 (21) лютого 1784 — 7 серпня 1924 — Єлисаветград;
   7 серпня 1924 — 27 грудня 1934 року — Зінов'євськ
   27 грудня 1934 — 10 січня 1939 року — Кірово;
   від 10 січня 1939 року — Кіровоград.

Оскільки Григорій Зинов'єв вважався ворогом народу, у радянських джерелах часто назва «Зинов'євськ» не згадувалася. У них писали, що місто називалося Єлисаветградом до 1934 року.

Культура

Кіровоград є значним культурним осередком Центру країни — тут працюють театри і кінотеатри, обласна філармонія, численні музеї, 30 бібліотек, 9 будинків культури і центрів дозвілля, 4 дитячих музичних школи, по одній — мистецькій і художній дитячій школі, чимало музичних і фольклорних колективів тощо[68][69].

Функції з додержання державної політики в галузі культури й культурного розвитку громадян міста, як українців, так і представників національних меншин, здійснює Відділ культури і туризму Кіровоградської міськради[70].

Місто, з яким у Кіровограда встановлені партнерські стосунки (єдине місто-побратим), — болгарський Добрич.[71]

У 2011 році Кіровоград здобув звання танцювальної столиці України. = Театри, музика, кіно= Театр імені Марка Кропивницького Кінотеатр «Зоряний» у центрі міста

Кіровоград (Єлисаветград) відомий тим, що тут розпочав роботу перший український професійний театральний колектив — наприкінці XIX — на початку XX століть на сцені місцевого театру виступали корифеї української сцени — І. Тобілевич, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький, М. Заньковецька. У приміщенні єлисаветградських театрів виступали вітчизняні та зарубіжні композитори і музиканти Ференц Ліст, Модест Мусоргський, Олександр Скрябін, Антон Рубінштейн, Микола Лисенко та співаки Федір Шаляпін, Леонід Собінов.

театр ім.Кропивницького

Сучасні кіровоградські театри:

   академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького;
   обласний академічний театр ляльок;
   академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни»;
   студентський театр-студія «Резонанс»;
   театр-студія «Мода».

У місті діє обласна філармонія, при якій працюють Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни», Ансамбль народної та сучасної музики «Єлисавет-ретро», камерний оркестр «Концертіно», діє дитяча філармонія[72].

Інші професіональні творчі (музичні і хореографічні) колективи міста: заслужений ансамбль народного танцю України «Ятрань», муніципальний камерний хор, ансамбль пісні і танцю «Весна», дитячі колективи «Пролісок», «Росинка» та інші[73]. Сучасні діячі культури Кіровограда: народні артисти України А. Кривохижа й А. Червінська, заслужені артисти України В. Стратьєв, Р. Валькевич, Б. Попов.

Станом на кінець 2012 року в Кіровограді є 2 кінотеатри:

   кінотеатр «Зоряний»;
   кінотеатр «Портал».

Музеї та бібліотеки

Кіровоградський обласний художній музей (кол. Пасаж, 1887) Художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна

У Кіровограді (та його околицях) діють 11 музеїв:

   обласний краєзнавчий музей;
   на правах відділів краєзнавчого музею:
       заповідник-музей «Хутір Надія»;
       меморіальний музей М. Л. Кропивницького;
       музей історії українського хореографічного мистецтва;
   обласний художній музей;
   художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна;
   музей Генріха Нейгауза;
   літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого;
   музей музичної культури імені Кароля Шимановського;
   народний меморіальний музей Юлія Мейтуса;
   історичний музей «Євреї Єлисаветграда».

Окрім фінансованих з міського бюджету, є низка відомчих музеїв, деякі з яких відкриті для загального огляду, — серед них Музей історії заводу «Червона зірка» та Музей Кіровоградської обласної лікарні[74]. Велике й цінне зібрання стародруків зберігається у відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної універсальної бібліотеки ім. Д. I. Чижевського.

Серед сучасних кіровоградських краєзнавців та істориків — Юрій Матівос, Сергій Шевченко, Анатолій Авдєєв, Василь Бондар, Костянтин Шляховий[75], Юрій Тютюшкін[76], Павло Босий тощо.

У Кіровограді діє розгалужена мережа бібліотечних закладів. Головні бібліотеки міста і регіону[77]:

   Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського (вул. Велика Перспективна, 24)[78];
   Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка (вул. Декабристів, 6/15);
   Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. А. П. Гайдара (вул. Шевченка 5/22).

Культурні, національні і релігійні товариства

Зі здобуттям незалежності України (1991), національно-культурні потреби українців та інших етнічних груп держави, представники яких проживають у Кіровограді, реалізуються у значному числі офіційних державних структур — у місті плідно функціонують обласні осередки загальноукраїнських культурницьких організацій — Спілки письменників України[79], Спілки журналістів України[80], Спілки художників України[81] та інших.

Культурницькою організацією в місті є Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, яка постала як ініціативна група у складі місцевих науковців ще в червні 1989 року (власне діяльність Товариства в місті була відновлена після великої перерви, спричиненої поразкою у національно-визвольних змаганнях початку ХХ ст.)[82], і є натепер провідним осередком української культури міста. Українське козацтво (його новітня форма) представлено в місті Кіровоградським крайовим козацьким товариством Буго-Гардівської паланки Українського козацтва[83]. В Кіровограді діє низка національних і релігійних громад: Кіровоградська Велика хоральна синагога

   росіяни — діє відділення Всеукраїнської громадської організації «Російський рух України» Російська община ім. О. С. Пушкіна (виникла 2001 року), в рамках діяльності якої постійно проводяться різноманітні культурницькі заходи, підтримуються контакти з Росзарубіжцентром, Посольством Російської Федерації в Україні, іншими українськими та російськими державними і громадськими установами, окремими діячами тощо, зокрема російськими товариствами в інших містах України, представниками кіровоградського земляцтва в Росії тощо[84][85].
   поляки — у Кіровограді працює засноване 1997 року Об'єднання поляків Кіровоградщини «Полонія» ім. Кароля Шимановського (входить до складу Спілки поляків України). Щорічно об'єднання організовує відзначення польських національних свят, музичні фестивалі ім. К. Шимановського, вечори польської поезії, танцю тощо; опікується популяризацією польської культури, зокрема, шляхом запровадження відділень польської мови в навчальних закладах міста, поширенням відомостей про славного земляка Кароля Шимановського, встановленням контактів з культурно-освітніми установами та державними органами Польщі тощо. Значну роль у польському і духовному русі в місті відіграє римо-католицький костел Святого Духа, збудований у 1990-х замість храму, зруйнованого в добу сталінізму[86].
   євреї — у вересні 1991 року міська влада повернула єврейській релігійній общині будинок Великої хоральної синагоги, а 1994 року зареєстрована Кіровоградська єврейська община, у лютому 1996 року релігійна громада прогресивного юдаїзму «Атиква», у 1997 році почала свою роботу Кіровоградська Служба милосердя єврейської общини (у 2002 реорганізовано в Кіровоградський обласний Благодійний єврейський общинний центр «Хесед Шломо»); у вересні 1998 року відбулись прем'єрні вистави єврейського музично-драматичного театру «Тхія». Понад тисячу членів єврейської громади міста мають змогу відвідувати щотижневі общинні збори, інші заходи, а також перший у країні (на час відкриття 1998 року) історичний єврейський общинний музей «Євреї Єлисаветграда»[86][87].

Вокзал

Рідне місто або село на карті України Google

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Ресурси:

• Посилання на опитувальник [1];

• Посилання на презентацію у [2];

• Посилання на власний фотоальбом у [3];

• Посилання на власний блог у [4];

• Посилання на добірку відеоматеріалів [5]

• Посилання на спільний груповий постер [6]