Відмінності між версіями «Стаття до проекту інформаційне суспільство Стеценко Катерини»
(Створена сторінка: Танець - це яскрава творчість народу, яка відображає емоційний художній багатовіковий...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Танець - це яскрава творчість народу, яка відображає емоційний художній багатовіковий побут. Народний танець завжди має яскраву відображену тему та ідею, він завжди змістовний. Танець має драматургічну основу та сюжет в якому є художні образи як конкретні так і складні, яі будуються різновидними пластичними рухами та малюнками. Правдивість, конкретність та художність танцювальних образів виявляються їх змістом та танцювальною лексикою, пов'язаною з мелодією, її характером, ритмом та темпом. З допомогою образів танець усіма засобами народної хореографії виражає та розкриває духовне життя народу, його побут, естетичний смак і ідею. В ході розвитку загальності народний танець придбав велике самостійне значення, став однією з форм естетичного виховання. | |
У формуванні танцюриста народно-сценічний танець відіграє значну роль. Вивчаючи танці різних народів, їхній стиль та манеру виконання, він | У формуванні танцюриста народно-сценічний танець відіграє значну роль. Вивчаючи танці різних народів, їхній стиль та манеру виконання, він | ||
наоуває знань, неоохідних для творчого сприйняття і емоційного відтворення | наоуває знань, неоохідних для творчого сприйняття і емоційного відтворення | ||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
труднощами позбавляє виконавця артистичності. Рухи | труднощами позбавляє виконавця артистичності. Рухи | ||
його сковані, замість осмисленого художнього виконання — боязкість, невпевненість, безбарвність. | його сковані, замість осмисленого художнього виконання — боязкість, невпевненість, безбарвність. | ||
| − | В наш час народно-сценічний танець посідає значне місце в системі хореографічної освіти. Викладачі цього курсу спитаються на багатий досвід великих педагогів-балетмейстерів. Серед них потрібно назвати імена А.Лопухова, О.Бочарова, О.Ширяєва. Саме вони вважаються засновниками системи викладання характерного танцю. Вони є авторами підручника „Основьі характерного танцю" 1939 р. Цей підручник став основою для подальших методичних розробок в області народно-сценічного танцю. | + | В наш час народно-сценічний танець посідає значне місце в системі хореографічної освіти. Викладачі цього курсу спитаються на багатий досвід великих педагогів-балетмейстерів. Серед них потрібно назвати імена А.Лопухова, О.Бочарова, О.Ширяєва. Саме вони вважаються засновниками системи викладання характерного танцю. Вони є авторами підручника „Основьі характерного танцю" 1939 р. Цей підручник став основою для подальших методичних розробок в області народно-сценічного танцю. |
Поточна версія на 12:03, 3 грудня 2014
Танець - це яскрава творчість народу, яка відображає емоційний художній багатовіковий побут. Народний танець завжди має яскраву відображену тему та ідею, він завжди змістовний. Танець має драматургічну основу та сюжет в якому є художні образи як конкретні так і складні, яі будуються різновидними пластичними рухами та малюнками. Правдивість, конкретність та художність танцювальних образів виявляються їх змістом та танцювальною лексикою, пов'язаною з мелодією, її характером, ритмом та темпом. З допомогою образів танець усіма засобами народної хореографії виражає та розкриває духовне життя народу, його побут, естетичний смак і ідею. В ході розвитку загальності народний танець придбав велике самостійне значення, став однією з форм естетичного виховання. У формуванні танцюриста народно-сценічний танець відіграє значну роль. Вивчаючи танці різних народів, їхній стиль та манеру виконання, він наоуває знань, неоохідних для творчого сприйняття і емоційного відтворення художніх образів. Виконавська майстерність багато в чому залежить від чіткого й легкого виконання технічно складних рухів. Відомо, що острах перед технічними труднощами позбавляє виконавця артистичності. Рухи його сковані, замість осмисленого художнього виконання — боязкість, невпевненість, безбарвність. В наш час народно-сценічний танець посідає значне місце в системі хореографічної освіти. Викладачі цього курсу спитаються на багатий досвід великих педагогів-балетмейстерів. Серед них потрібно назвати імена А.Лопухова, О.Бочарова, О.Ширяєва. Саме вони вважаються засновниками системи викладання характерного танцю. Вони є авторами підручника „Основьі характерного танцю" 1939 р. Цей підручник став основою для подальших методичних розробок в області народно-сценічного танцю.
