Відмінності між версіями «Водяне охолодження. СПК»

Поточна версія на 00:19, 12 листопада 2014

Водяне охолодження

Якщо ви купили новий потужний комп'ютер, то він буде споживати досить багато електроенергії, а також голосно шуміти, що є досить неприємним і дуже істотним недоліком. Досить громіздкі системні блоки (для циркуляції повітря), з великими кулерами, в цьому випадку не найкращий варіант, тому сьогодні ми розповімо вам про альтернативному варіанті - водяному охолодженні для комп'ютера (а конкретно про його види, особливості і, звичайно ж, переваги).

Компоненти системи водяного охолодження

У складі класичної СВО повинні бути наступні компоненти: водоблок, радіатор, помпа, резервуар, теплоносій. Не забудемо також про штуцери кожного з вузлів і сполучних шлангах.

Водоблоки відбирають тепло від нагріваючихся компонентів ПК, передаючи їх енергію рідини в контурі СВО. Існують моделі, призначені для охолодження процесорів, чіпсетів, графічних чіпів (або ж відеокарт в цілому), модулів пам'яті, вінчестерів.

При виборі теплосприймача слід звернути увагу на метал основи (бажано мідь), універсальність кріплення. Деякі екземпляти можуть бути використані для охолодження будь-якого з таких компонентів - чіпсета, GPU, CPU. Перевагу потрібно віддавати моделям з розвиненою внутрішньою структурою (велика кількість штирьків або тонких ребер). Виробництвом водоблоков займаються компанії зі світовим ім'ям - Asetek, Alphacool, Swiftech, Thermaltake і ін.

Радіатор розсіює теплову енергію, накопичену рідиною при проходженні крізь водоблоки. Чим більше площа його ребер - тим вище запас міцності окремої системи. Ефективність радіатора залежить від наявності його додаткового обдування. У комп'ютерах переважно використовуються моделі під один, два або три 120-міліметрових вентилятора, хоча зустрічаються й інші.

Найчастіше для ефективного охолодження СВО одного компонента системного блоку достатньо мати в контурі мідний тепло розпилювач під один вентилятор, якщо ж TDP комплектуючих багато та / або планується охолоджувати декілька пристроїв одночасно, краще запастися більш габаритними моделями.

Помпа призначена для прокачування рідини в контурі СО. Основні їх типи - заглибні (здатні працювати тільки при повному зануренні в теплоносій), зовнішні та універсальні.

Існують моделі, що живляться від 12-вольтової лінії комп'ютерного БП, так і пристрої, розраховані на підключення в мережу ~ 220 В.

Основні характеристики помп - обсяг перекачується рідини (вимірюється в літрах за годину роботи) і максимальна висота підйомного стовпа. Чим більше ці показники, тим ефективніше буде СВО. Достатньою для середньостатистичної системи є помпа, здатна реально прокачати 400-600 літрів рідини за годину. Моделі сильніші часто мають підвищений рівень шуму і власного тепловиділення, вносячи і свою лепту в нагрів теплоносія, тому при виборі слід дотримувати баланс характеристик. Відзначимо, що потужність дешевих помп від маловідомих виробників найчастіше істотно нижче заявленої, тому купувати слід продукти брендів - Aquacomputer, Eheim, Hydor, Swiftech.

Резервуар (розширювальний бачок) служить для зручності заправки системи та усунення повітряних пробок в контурі СВО. В принципі можна обійтися і без даного вузла, але тоді доведеться добре повозитися під час збірки і запуску.

Робоча рідина (теплоносій) передає енергію від водоблоков до радіатора СВО. Найчастіше в домашніх системах використовується дистильована вода або спеціальні суміші на її основі з додаванням антикорозійних присадок і УФ-барвників. Можна застосувати звичайну воду з крана, попередньо прокип'ятивши і охолодивши її. Для запобігання розмноження в рідини мікроорганізмів в контур додають звичайний спирт.

Штуцери служать для з'єднання компонентів між собою. При побудові СВО потрібно використовувати тільки такі, які мають однаковий зовнішній діаметр - тоді не виникне проблем зі шлангами. Пам'ятайте, що занадто тонкі штуцери збільшують Гідродинамічний опір контура, знижуючи ефективність охолодження.

Існують три основні види штуцерів - з рискою або гладкі без фіксаторів, із затискними гайками і так звані push-on, які не вимагають додаткових пристосувань для надійної фіксації шлангів.

З'єднувальні шланги можуть бути декількох типів - силіконові, ПВХ і армовані. Перші найбільш зручні, добре гнуться, не перегинаються, але дорогі. Полівінілхлоридні(ПВХ) шланги, призначені для використання в харчовій промисловості, найбільш доступні пересічному ентузіасту. Вони добре гнуться, однак при складанні СВО потрібно проявляти максимальну обережність, не допускаючи заломів. Третій тип - армовані - застосовуються в сантехніці. Їх надмірна жорсткість здатна викликати перекіс водоблоків при монтажі в системі і протікань при використанні неякісних затискних хомутиків.

Для надійної фіксації та усунення можливих протікань системи внутрішній діаметр сполучних трубок повинен бути на 1-2 мм менше, ніж зовнішній - штуцерів. Помпа СВО розвиває порівняно невисокий тиск, і якщо шланг надійно фіксується без допоміжних засобів, то додаткові затискачі і не знадобляться.

Інші компоненти (індикатори потоку, датчики температур, системи управління роботою помпи і ін.) Виконують другорядні функції, і більшості користувачам вони в принципі не потрібні.

Переваги і принципи роботи водяного охолодження

Водяного охолодження не потрібно великого обсягу системного блоку для того, щоб забезпечувати найкращу циркуляцію повітря в самому системному блоці. Крім усього іншого, вона набагато менше шумить, що, до речі, також є важливим фактором для людей, які з тих чи інших причин багато часу проводять за комп'ютером. Будь-яка ж повітряна система, нехай навіть сама якісна, при всіх своїх перевагах, під час своєї роботи безперервно створює потік повітря, який гуляє по всьому системного блоку, в будь-якому разі збільшує шум в приміщенні, а для багатьох користувачів важливий низький рівень шуму, так як постійний гул дуже набридає і дратує. Програмне забезпечення самостійно регулює тиск потоку рідини в системі, в залежності від інтенсивності тепловиділення процесора і інших компонентів комп'ютера. Тобто система може автоматично збільшувати або зменшувати ефективність тепловідведення, що забезпечує безперервний і точний контроль температурного режиму, як будь-якого окремого елемента (будь то процесор, відеокарта або вінчестер), так і в усьому просторі системного блоку. Таким чином, застосування рідинного охолодження ліквідує також і той недолік будь-повітряної системи, коли деталі комп'ютера охолоджуються переважно повітрям з системного блоку, який безперервно нагрівається цими ж деталями і не встигає своєчасно виводитися за межі блоку. З рідиною такі проблеми виключені. Така система здатна справлятися зі своїми завданнями набагато ефективніше будь-якого повітряного охолодження.

Види водяного охолодження за місцем охолодження

• Найбільшу важливість в будь-якій подібній системі являє радіатор процесора. Порівняно з традиційними кулерами, процесорний радіатор з двома підведеними до нього трубками (одна на вхід рідини, інша на вихід) виглядає дуже компактно. Це особливо радує, тому що ефективність охолодження такого радіатора явно перевершує будь кулер.
• Графічні чіпи відеокарт охолоджуються так само, як і процесори (паралельно з ними), тільки радіатори для них поменше.
• Не меншу ефективність має рідинне охолодження вінчестера. Для цього розроблені дуже тонкі водяні радіатори, які кріпляться до верхньої площини жорсткого диска і завдяки максимально великої площі контакту забезпечують хороший тепловідвід, що неможливо при звичайному повітряному охолодженні.

Типи джерел рідинного охолодження

• 1-ий тип: системи рідинного охолодження з помпою

Існують два типи помп: мають власний герметичний корпус, і просто занурювані в резервуар з охолоджуючою рідиною. Ті, що мають свій герметичний корпус, безумовно, дорожче, але і значно надійніше, ніж занурювані в рідину. Вся рідина, яка використовується в системі, охолоджується в радіаторі-теплообміннику, до якого кріпиться низькооборотний кулер, що створює потік повітря, який і охолоджує поточну у вигнутих трубках радіатора рідина. Кулер ніколи не розвиває велику швидкість обертання і тому шум від усієї системи набагато менше, ніж від потужних кулерів, використовуваних у повітряному охолодженні.

• 2-ий тип: безпомповые системи

Як зрозуміло з назви - ніякого механічного нагнітача (тобто помпи) у них немає. Циркуляція рідини здійснюється з використанням принципу випарника, який створює спрямоване тиск, рушійне охолоджуючу речовину. Рідина (з низькою температурою кипіння, безперервно перетворюється в пар, коли нагрівається до певної температури, а пар - рідина, коли потрапляє в радіатор теплообмінника-конденсатора. Тільки тепло виділяється охолоджуваним елементом змушує рухатися рідина. До переваг цих систем належать: компактність, простота і невисока вартість, оскільки відсутня помпа; мінімум рухомих механічних частин - забезпечує низький рівень шуму і низьку вірогідність механічних поломок. Тепер про недоліки даного типу водяного охолодження комп'ютера. Ефективність і потужність таких систем - значно нижче, ніж у помпових; використовується газова фаза речовини, а це означає, що потрібна висока герметичність конструкції, тому як будь-який витік призведе до того, що система одразу ж втратить тиск і, як наслідок, стане непрацездатною. Причому помітити і виправити це буде дуже нелегко.

Джерела

www.ittexnoall.com