Відмінності між версіями «Проект з "ОІТ і зарубіжної літератури": "Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета." - № 210 ФІМ, Пузирьова, 2014.»
(→Творчий шлях) |
(→Творчий шлях) |
||
| (не показано 12 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
(43 до н.е. - 18 н.е.) | (43 до н.е. - 18 н.е.) | ||
| − | ''Публій Овідій Назон, | + | ''Публій Овідій Назон,останній з поетів «золотої доби» римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську середньовічну літературу. Великий римський поет народився в 43 до н. е. Він жив в Римі та вів безтурботне життя багатої людини, займаючись тим, що було йому до душі - поезією. Перші відомі його твори - еротичні поеми «Наука кохання» та «Ліки від кохання». Вони не чужі натуралізму і є свого роду настановами в різних питаннях любовних взаємин. |
'' | '' | ||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
[[Файл:P-philips-publius-ovidius-naso-known-as-ovid-roman-poet.jpg|міні]] | [[Файл:P-philips-publius-ovidius-naso-known-as-ovid-roman-poet.jpg|міні]] | ||
| − | '' | + | ''Поет відобразив у своїй творчості ідеологію вершницького стану, що досяг в той час свого найвищого економічного розвитку. Соціальна та філософська проблематика, характерна для попереднього літературного покоління (Вергілій, Горацій), Овідієві чужа. В його творчості переважають еротичні теми, в яких головним є не гибокі почуття, а дотепна іронічна гра традиційними літературними мотивами, з постійними переспівами як попередників, так і самого себе. Твори Овідія відрізняються віртуозною легкістю і гибкістю стилю, яким він володів досконало. |
'' | '' | ||
=="Сумні елегії"-відображення жорстокої долі поета== | =="Сумні елегії"-відображення жорстокої долі поета== | ||
| − | Залишаючи Рим, Овідій вирішив назавжди покінчити з поетичною творчістю, вважаючи її причиною нещастя, що обрушилося на нього. Проте вчасно зрозумів, що його талант стане єдиним джерелом підтримки і натхнення в нових, суворих і незвичних, умовах існування. За період заслання він створив п’ять книг «Скорботних елегій» (близько 50 віршів) і чотири книги «Послань з Понта» (понад 30 віршів), що склали досить точну й переконливу картину умонастрою, страждань і мрій нещасного поета. | + | ''Залишаючи Рим, Овідій вирішив назавжди покінчити з поетичною творчістю, вважаючи її причиною нещастя, що обрушилося на нього. Проте вчасно зрозумів, що його талант стане єдиним джерелом підтримки і натхнення в нових, суворих і незвичних, умовах існування. За період заслання він створив п’ять книг «Скорботних елегій» (близько 50 віршів) і чотири книги «Послань з Понта» (понад 30 віршів), що склали досить точну й переконливу картину умонастрою, страждань і мрій нещасного поета. |
І книга «Скорботних елегій» розповідає про почуття відчаю, яким Овідій був охоплений перед від’їздом з Рима, особливо засмутило його прощання з дружиною, друзями і слугами, з усією домівкою: | І книга «Скорботних елегій» розповідає про почуття відчаю, яким Овідій був охоплений перед від’їздом з Рима, особливо засмутило його прощання з дружиною, друзями і слугами, з усією домівкою: | ||
Як виринає в душі скорботної ночі картина, — | Як виринає в душі скорботної ночі картина, — | ||
Що в ній останнії я хвилі у Римі пробув, — Як пригадаю цю ніч, коли все я найближче покинув, — Ще і сьогодні з очей котяться сльози рясні… | Що в ній останнії я хвилі у Римі пробув, — Як пригадаю цю ніч, коли все я найближче покинув, — Ще і сьогодні з очей котяться сльози рясні… | ||
Люба дружина, ридаючи, міцно мене обіймала, Сльози по щоках її, наче та злива, текли… | Люба дружина, ридаючи, міцно мене обіймала, Сльози по щоках її, наче та злива, текли… | ||
| − | Де тільки глянути, скрізь тут ридання лунали і стогін, В домі моїм раз у раз плач похоронний лунав: Слуги й служниці і хлопці ридають за мною й голосять, В кожнім будинку кутку сльози хтось точить гіркі. | + | Де тільки глянути, скрізь тут ридання лунали і стогін, В домі моїм раз у раз плач похоронний лунав: Слуги й служниці і хлопці ридають за мною й голосять, В кожнім будинку кутку сльози хтось точить гіркі.'' |
===Інтернет ресурси проекту=== | ===Інтернет ресурси проекту=== | ||
| Рядок 57: | Рядок 57: | ||
[["Таблиця до проекту "Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета.", ФІНМОВ, 2014"]] | [["Таблиця до проекту "Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета.", ФІНМОВ, 2014"]] | ||
| + | |||
| + | [https://docs.google.com/presentation/d/1MlQUhpUrQXtMDpiO31IUW0MwUBYPbcfmWP0A3L3STqU/edit?usp=sharing Презентація на тему: "Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета."] | ||
Поточна версія на 19:49, 23 жовтня 2014
Зміст
Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета.
Ідея проекту
Розповісти про творчий шлях Овідія, познайомитися зі збіркою поета "Сумні елегії", з'ясувати вплив долі поета на її створення.
Автор проекту
Матеріали проекту
Життя
(43 до н.е. - 18 н.е.)
Публій Овідій Назон,останній з поетів «золотої доби» римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську середньовічну літературу. Великий римський поет народився в 43 до н. е. Він жив в Римі та вів безтурботне життя багатої людини, займаючись тим, що було йому до душі - поезією. Перші відомі його твори - еротичні поеми «Наука кохання» та «Ліки від кохання». Вони не чужі натуралізму і є свого роду настановами в різних питаннях любовних взаємин.
Творчий шлях
Поет відобразив у своїй творчості ідеологію вершницького стану, що досяг в той час свого найвищого економічного розвитку. Соціальна та філософська проблематика, характерна для попереднього літературного покоління (Вергілій, Горацій), Овідієві чужа. В його творчості переважають еротичні теми, в яких головним є не гибокі почуття, а дотепна іронічна гра традиційними літературними мотивами, з постійними переспівами як попередників, так і самого себе. Твори Овідія відрізняються віртуозною легкістю і гибкістю стилю, яким він володів досконало.
"Сумні елегії"-відображення жорстокої долі поета
Залишаючи Рим, Овідій вирішив назавжди покінчити з поетичною творчістю, вважаючи її причиною нещастя, що обрушилося на нього. Проте вчасно зрозумів, що його талант стане єдиним джерелом підтримки і натхнення в нових, суворих і незвичних, умовах існування. За період заслання він створив п’ять книг «Скорботних елегій» (близько 50 віршів) і чотири книги «Послань з Понта» (понад 30 віршів), що склали досить точну й переконливу картину умонастрою, страждань і мрій нещасного поета. І книга «Скорботних елегій» розповідає про почуття відчаю, яким Овідій був охоплений перед від’їздом з Рима, особливо засмутило його прощання з дружиною, друзями і слугами, з усією домівкою: Як виринає в душі скорботної ночі картина, — Що в ній останнії я хвилі у Римі пробув, — Як пригадаю цю ніч, коли все я найближче покинув, — Ще і сьогодні з очей котяться сльози рясні… Люба дружина, ридаючи, міцно мене обіймала, Сльози по щоках її, наче та злива, текли… Де тільки глянути, скрізь тут ридання лунали і стогін, В домі моїм раз у раз плач похоронний лунав: Слуги й служниці і хлопці ридають за мною й голосять, В кожнім будинку кутку сльози хтось точить гіркі.
Інтернет ресурси проекту
Найголовніші факти життя Овідія
Додаткові матеріали проекту
Результати проекту
Презентація на тему: "Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета."
