Відмінності між версіями «"Таблиця до проекту "Розвиток джерел римського права в класичний період, акти імператорської влади", ФІП, 2014"»
Матеріал з Вікі ЦДУ
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
|- | |- | ||
| На новому етапі історії римського права його найбільш характерним джерелом стають едикту преторій, на базі яких поряд з цивільні правом (як і раніше, шановним, але все менш застосовуваних) виростають дві нові і абсолютно самостійні правові системи: "преторское право" (jus praetorium) і "право народів" (jus gentium). Обидві ці системи були результатом правотворческой діяльності преторій. Таким чином, у Римі виникла складна (по суті справи - потрійна) система джерел права. | | На новому етапі історії римського права його найбільш характерним джерелом стають едикту преторій, на базі яких поряд з цивільні правом (як і раніше, шановним, але все менш застосовуваних) виростають дві нові і абсолютно самостійні правові системи: "преторское право" (jus praetorium) і "право народів" (jus gentium). Обидві ці системи були результатом правотворческой діяльності преторій. Таким чином, у Римі виникла складна (по суті справи - потрійна) система джерел права. | ||
| − | |||
| Вступаючи на посаду, преторій оприлюднив свій едикту, де містилися юридичні формули, за допомогою яких він мав намір підтримувати порядок і вершить суд.Положення, які містилися в едикту, самі не мали силу закону, але були обов'язковими, оскільки підтримувалися преторской владою. Сам преторій був зобов'язаний додержуватися свого едикту, термін дії якого закінчується через рік. Що приходить йому на зміну преторій, як правило, лише кілька изменял едикту свого попередника, вносячи в нього нові положення (edictum novurn) і відкидаючи застарілі. Але оскільки основна частина едикту зберігалася (edictum tralaticium), преторское право, поряд з гнучкістю і пріспособляемостью, характеризувалося певною наступність і стабільністю. | | Вступаючи на посаду, преторій оприлюднив свій едикту, де містилися юридичні формули, за допомогою яких він мав намір підтримувати порядок і вершить суд.Положення, які містилися в едикту, самі не мали силу закону, але були обов'язковими, оскільки підтримувалися преторской владою. Сам преторій був зобов'язаний додержуватися свого едикту, термін дії якого закінчується через рік. Що приходить йому на зміну преторій, як правило, лише кілька изменял едикту свого попередника, вносячи в нього нові положення (edictum novurn) і відкидаючи застарілі. Але оскільки основна частина едикту зберігалася (edictum tralaticium), преторское право, поряд з гнучкістю і пріспособляемостью, характеризувалося певною наступність і стабільністю. | ||
|- | |- | ||
| − | |||
| + | |||
| + | | Поступово зміцнювалась і розширювалася і самостійна законодавча влада імператорів.Спочатку імператорські закони (конституції) розглядалися як результат делегації влади з боку народних зборів, але в II в. н.е. юристи обгрунтували положення, згідно з яким римський народ передав свою законодавчу владу імператора. До цього часу законодавство імператорів перетворюється на найважливіший джерело права. Закони імператорів на відміну від багатьох актів магістратов діяли на всій території римського держави, а не були обмежені межами міста або окремої провінції. | ||
| Акти імператорської влади (конституції) ділилися на наступні основні види: | | Акти імператорської влади (конституції) ділилися на наступні основні види: | ||
Поточна версія на 18:18, 19 жовтня 2014
| Джерело права | Характеристика джерела права | |
|---|---|---|
| На новому етапі історії римського права його найбільш характерним джерелом стають едикту преторій, на базі яких поряд з цивільні правом (як і раніше, шановним, але все менш застосовуваних) виростають дві нові і абсолютно самостійні правові системи: "преторское право" (jus praetorium) і "право народів" (jus gentium). Обидві ці системи були результатом правотворческой діяльності преторій. Таким чином, у Римі виникла складна (по суті справи - потрійна) система джерел права. | Вступаючи на посаду, преторій оприлюднив свій едикту, де містилися юридичні формули, за допомогою яких він мав намір підтримувати порядок і вершить суд.Положення, які містилися в едикту, самі не мали силу закону, але були обов'язковими, оскільки підтримувалися преторской владою. Сам преторій був зобов'язаний додержуватися свого едикту, термін дії якого закінчується через рік. Що приходить йому на зміну преторій, як правило, лише кілька изменял едикту свого попередника, вносячи в нього нові положення (edictum novurn) і відкидаючи застарілі. Але оскільки основна частина едикту зберігалася (edictum tralaticium), преторское право, поряд з гнучкістю і пріспособляемостью, характеризувалося певною наступність і стабільністю. | |
| Поступово зміцнювалась і розширювалася і самостійна законодавча влада імператорів.Спочатку імператорські закони (конституції) розглядалися як результат делегації влади з боку народних зборів, але в II в. н.е. юристи обгрунтували положення, згідно з яким римський народ передав свою законодавчу владу імператора. До цього часу законодавство імператорів перетворюється на найважливіший джерело права. Закони імператорів на відміну від багатьох актів магістратов діяли на всій території римського держави, а не були обмежені межами міста або окремої провінції. | Акти імператорської влади (конституції) ділилися на наступні основні види:
1) едикту - загальні положення, що базуються на владі "Імперіум", а тому юридично обов'язкові тільки за життя даного імператора. Але вже з II ст. н.е. вони починають дотримуватися і його наступниками. 2) рескрипту - відповіді або поради імператора окремим особам або магістрату, звертаються консультації з правових питань. 3) Декрет - рішення, винесені імператором у судових справах, на основі яких склалася самостійна імператорська юриспруденція. 4) Мандати - інструкції, адресовані правителям провінцій, які в ряді випадків містили також норми цивільного чи кримінального права, які застосовувалися і до перегрінам. |
