Відмінності між версіями «Особливості фізичної культури в середньовічній Японії»
4574433 (обговорення • внесок) (→Автор проекту) |
|||
| (не показана одна проміжна версія 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | =='''''<font color='red' size=6> | + | =='''''<font color='red' size=6>Особливості фізичної культури в середньовічній Японії</font>'''''== |
| − | + | ||
==Ідея проекту== | ==Ідея проекту== | ||
| − | + | Донести всім читачам про велич Японської культури в Середньовіччя | |
==Автор проекту== | ==Автор проекту== | ||
| − | |||
== Матеріали проекту == | == Матеріали проекту == | ||
| − | === | + | реферат[http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F] |
| − | + | додаткові матеріали[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%BD%D0%BA%D0%B8+%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8+%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%97+%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F&client=firefox-a&hs=ty3&sa=X&rls=org.mozilla:ru:official&channel=sb&biw=1280&bih=868&tbm=isch&tbo=u&source=univ&ei=0sdAVN31FtLY7AborIHIAg&ved=0CBsQsAQ] | |
| − | + | ||
===Додаткові матеріали проекту=== | ===Додаткові матеріали проекту=== | ||
| − | |||
==Результати проекту== | ==Результати проекту== | ||
| − | + | [[презентація[https://e.mail.ru/attaches-viewer/?x-email=wadim.minorja%40mail.ru&offset=0%3B1&id=14177670040000000707&_av=14177670040000000707%3B0%3B1]] | |
| − | Реферат на тему: | + | |
| − | "Історія розвитку фізичної культури в середньовіччя" | + | |
| + | |||
| + | Реферат на тему: | ||
| + | "Історія розвитку фізичної культури в середньовіччя" | ||
| + | Фізична культура народів середньовічної Японії | ||
| − | |||
Середньовічна Японія. Сучасна японська цистографія датує феодальне державне побудова з кінця VII століття. У цей період з шару самураїв сформувався «інститут японського лицарства». Кодекс поведінки містив традиційні норми поведінки і вимоги фізичної підготовки - стрільба з лука, мистецтво фехтування з 1 і 2 мечами, володіння списом і секрети психологічного впливу на супротивника. Однією із привілеїв самураїв була боротьба сумо. Змаганню передували ритуальні обряди. Перше публічне змагання з сумо відбулося в 1629 р. в Іедо. У фізичній культурі інших правлячих класів Японії позначався вплив китайських звичаїв і буддизм, що став державною релігією. Це танці, кінне поло, японське кемарі (гра на спритність і швидкість). За наказом імператора в 1603 р. у школах Японії був введений обов'язковий предмет для навчання плавання. Серед середніх шарів (городян, селян) особливою популярністю користувалися також різні вправи, як: перетягування каната, серсо, квачі, гойдалки, ходіння на ходулях, фехтування на палицях. До народної фізичної культури Японії ставилися вільна полювання, піше поло, гра в м'яч з пір'ям, дерев'яними ракетками. Виникнення різних видів боротьби в цілях самооборони (карате) пов'язане з історією класових конфліктів. | Середньовічна Японія. Сучасна японська цистографія датує феодальне державне побудова з кінця VII століття. У цей період з шару самураїв сформувався «інститут японського лицарства». Кодекс поведінки містив традиційні норми поведінки і вимоги фізичної підготовки - стрільба з лука, мистецтво фехтування з 1 і 2 мечами, володіння списом і секрети психологічного впливу на супротивника. Однією із привілеїв самураїв була боротьба сумо. Змаганню передували ритуальні обряди. Перше публічне змагання з сумо відбулося в 1629 р. в Іедо. У фізичній культурі інших правлячих класів Японії позначався вплив китайських звичаїв і буддизм, що став державною релігією. Це танці, кінне поло, японське кемарі (гра на спритність і швидкість). За наказом імператора в 1603 р. у школах Японії був введений обов'язковий предмет для навчання плавання. Серед середніх шарів (городян, селян) особливою популярністю користувалися також різні вправи, як: перетягування каната, серсо, квачі, гойдалки, ходіння на ходулях, фехтування на палицях. До народної фізичної культури Японії ставилися вільна полювання, піше поло, гра в м'яч з пір'ям, дерев'яними ракетками. Виникнення різних видів боротьби в цілях самооборони (карате) пов'язане з історією класових конфліктів. | ||
У XIV столітті на Окінаві, що вважалася центром селянських заворушень, з особливою жорстокістю було здійснено «полювання з мечем». Повсталих вбили або загнали в ліс. У цій обстановці з 1360 р. стали зароджуватися системи фізичного виховання, пов'язані з самообороною, так звані «школи в заростях». Система складалася з: медитації і психологічної настройки; розвитку витривалості та швидкості в бігах по крутих лісовим і горбистим стежках; стрибків з вантажем на плечах; вправ на кисті рук; різні види ударів руками і ногами в найбільш чутливі точки; прийоми обеззброєння; прийоми удушення. Таким чином, склалася манера ведення боротьби карате. | У XIV столітті на Окінаві, що вважалася центром селянських заворушень, з особливою жорстокістю було здійснено «полювання з мечем». Повсталих вбили або загнали в ліс. У цій обстановці з 1360 р. стали зароджуватися системи фізичного виховання, пов'язані з самообороною, так звані «школи в заростях». Система складалася з: медитації і психологічної настройки; розвитку витривалості та швидкості в бігах по крутих лісовим і горбистим стежках; стрибків з вантажем на плечах; вправ на кисті рук; різні види ударів руками і ногами в найбільш чутливі точки; прийоми обеззброєння; прийоми удушення. Таким чином, склалася манера ведення боротьби карате. | ||
Поточна версія на 17:16, 25 грудня 2016
Зміст
Особливості фізичної культури в середньовічній Японії
Ідея проекту
Донести всім читачам про велич Японської культури в Середньовіччя
Автор проекту
Матеріали проекту
реферат[1] додаткові матеріали[2]
Додаткові матеріали проекту
Результати проекту
[[презентація[3]]
Реферат на тему:
"Історія розвитку фізичної культури в середньовіччя"
Фізична культура народів середньовічної Японії
Середньовічна Японія. Сучасна японська цистографія датує феодальне державне побудова з кінця VII століття. У цей період з шару самураїв сформувався «інститут японського лицарства». Кодекс поведінки містив традиційні норми поведінки і вимоги фізичної підготовки - стрільба з лука, мистецтво фехтування з 1 і 2 мечами, володіння списом і секрети психологічного впливу на супротивника. Однією із привілеїв самураїв була боротьба сумо. Змаганню передували ритуальні обряди. Перше публічне змагання з сумо відбулося в 1629 р. в Іедо. У фізичній культурі інших правлячих класів Японії позначався вплив китайських звичаїв і буддизм, що став державною релігією. Це танці, кінне поло, японське кемарі (гра на спритність і швидкість). За наказом імператора в 1603 р. у школах Японії був введений обов'язковий предмет для навчання плавання. Серед середніх шарів (городян, селян) особливою популярністю користувалися також різні вправи, як: перетягування каната, серсо, квачі, гойдалки, ходіння на ходулях, фехтування на палицях. До народної фізичної культури Японії ставилися вільна полювання, піше поло, гра в м'яч з пір'ям, дерев'яними ракетками. Виникнення різних видів боротьби в цілях самооборони (карате) пов'язане з історією класових конфліктів. У XIV столітті на Окінаві, що вважалася центром селянських заворушень, з особливою жорстокістю було здійснено «полювання з мечем». Повсталих вбили або загнали в ліс. У цій обстановці з 1360 р. стали зароджуватися системи фізичного виховання, пов'язані з самообороною, так звані «школи в заростях». Система складалася з: медитації і психологічної настройки; розвитку витривалості та швидкості в бігах по крутих лісовим і горбистим стежках; стрибків з вантажем на плечах; вправ на кисті рук; різні види ударів руками і ногами в найбільш чутливі точки; прийоми обеззброєння; прийоми удушення. Таким чином, склалася манера ведення боротьби карате. У XV столітті систему «руки Окінави» взяли в число методів секретної підготовки самураїв. А в текст клятви було введено нове положення про нерозголошення таємниці, крім членів своєї спільноти. Почалися переслідування нелегальних народних шкіл. У результаті жорстоких переслідувань у XVI столітті вони припинили своє існування. Середньовічний Китай. У V столітті правляча династія в Китаї Чин видала указ про здачу зброї. Це «беззбройне» змагання сприяло формуванню в середовищі китайських селян, купців і дрібних дворян своєрідною фізичної культури, в основі якої лежали способи самооборони: техніка боротьби чіан-шу (боротьба з тінями), техніка таємних ударів руками і ногами. До досконалості були доведені фехтування на палицях і водні змагання. Свій слід в фізичної культури вищих верств суспільства залишили звичаї завойовників-кочівників - тибетські змагання з бігу, кінні змагання, боротьба на поясах. Від маньчжурів китайці запозичили катання на ковзанах, у індійців - хаткайогу і метаігри. Пізніше вищі верстви суспільства відмовилися від колишніх фізичних вправ, захоплюючись кінним поло, і перейшли на «лицарські звички». У XIII столітті китайський лицар Лун-Ван відродив китайську гру типу гольфу. Їм же були розроблені обов'язкові «лицарські чесноти» для різних ігор. Економічна політика в цей період (X-XIII ст.) Сприяла розвитку фізичної культури міського населення. У містах проводилися вправи з балансування на ходулях і бамбукових жердинах, масові перетягування каната, атлетика, ігри в м'яч з пір'ям. Продовжувала свій розвиток система підготовки до самооборони. У XVII столітті вона включала вже понад 150 рухів. Під егідою буддійської державної релігії поширювалася система йоги, запозичена в Індії. В епоху правління монгольської династії Юан (XIII-XIV ст.) На перший план у фізичній культурі вийшли змагання борців, лучників, кіннотників. Починаючи з XIV-XVII ст. поступово фізична культура стала витіснятися образотворчим мистецтвом і літературою. Вона збереглася тільки в народному середовищі. Остаточний занепад фізичної культури в середньовічному Китаї почався після запрошення маньчжурів на придушення селянських повстань. Нові господарі одягли жінок в колодки, обклали великим податком ігрові майданчики та змагання стали відмирати.
Джерела інформації:
1. Голощапов Б.Р. Історія фізичної культури і спорту. - М: Академія, 2001. 2. Кун Л. Загальна історія фізичної культури і спорту. - М: Веселка, 1982. 3. Стовпів В.В. Історія фізичної культури та спорту - М: Фізкультура і спорт, 1983. 4. Стовпів В.В., Фіногенова Л.А., Мельникова Н.Ю. Історія фізичної культури і спорту: Підручник / За ред. В.В. Столбова. - М.: ФиС, 2000. 5. Хавін Б.М. все про олімпійських іграх. - М.: ФиС, 1979.
