Відмінності між версіями «Проект з "ОІТ і зарубіжної літератури"»
(→Періодизація римської літератури) |
(→Видатні літератори Стародавнього Риму) |
||
| (не показано 60 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | =='''''<font color='red' size=6> | + | =='''''<font color='red' size=6> Характерні особливості римської літератури, етапи розвитку. Перші римські письменники </font>'''''== |
==Ідея проекту== | ==Ідея проекту== | ||
| − | + | Розглянути характерні особливості римської літератури та етапи її розвитку. Ознайомитися з першими римськими письменниками. | |
==Автор проекту== | ==Автор проекту== | ||
| − | + | ||
[[Користувач:Тімощук Оля|Тімощук Оля]] | [[Користувач:Тімощук Оля|Тімощук Оля]] | ||
== Матеріали проекту == | == Матеріали проекту == | ||
| − | + | ||
| − | + | [[http://saved.io | Колекція посилань на Saved.io ]] | |
| − | + | ||
| + | [[http://getpocket.com/a/queue | Колекція посилань на Рocket.com ]] | ||
| + | |||
| + | [[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/%22Таблиця_до_проекту_%22Характерні_особливості_римської_літератури,_етапи_розвитку._Перші_римські_письменники.%22,_ФІНМОВ,_2014%22 | "Таблиця до проекту "Характерні особливості римської літератури, етапи розвитку. Перші римські письменники.", ФІНМОВ, 2014"]] | ||
===Особливості римської літератури=== | ===Особливості римської літератури=== | ||
| Рядок 31: | Рядок 34: | ||
===Періодизація римської літератури=== | ===Періодизація римської літератури=== | ||
| + | |||
Так само як і грецьку літературу, римську літературу необхідно ділити на періоди - доклассический, класичний і післякласичний. | Так само як і грецьку літературу, римську літературу необхідно ділити на періоди - доклассический, класичний і післякласичний. | ||
| − | 1. Докласичний період сягає в глибину століть і характеризується спочатку, як і в Греції, усній народній словесністю, а також початком писемності. До половини III ст. до н. е.. цей період називається зазвичай италийским. Протягом його Рим, спочатку маленька міська громада, поширив свою владу на всю Італію. | + | 1. Докласичний період сягає в глибину століть і характеризується спочатку, як і в Греції, усній народній словесністю, а також початком писемності. До половини III ст. до н. е.. цей період називається зазвичай италийским. Протягом його Рим, спочатку маленька міська громада, поширив свою владу на всю Італію. З середини III ст. виникає писемна література. Вона розвивається в епоху експансії Риму у країни Середземномор'я (включно по першу половину II ст.) І розпочатих громадянських воєн (друга половина II ст. - 80-ті роки I ст. До н. Е..). |
| − | + | ||
| − | З середини III ст. виникає писемна література. Вона розвивається в епоху експансії Риму у країни Середземномор'я (включно по першу половину II ст.) І розпочатих громадянських воєн (друга половина II ст. - 80-ті роки I ст. До н. Е..). | + | |
2. Класичний період римської літератури - це час кризи і кінця республіки (з 80-х років до 30 року I ст. До н. Е..) Та епоха принципату Августа (до 14 року I ст. Н. Е..). | 2. Класичний період римської літератури - це час кризи і кінця республіки (з 80-х років до 30 року I ст. До н. Е..) Та епоха принципату Августа (до 14 року I ст. Н. Е..). | ||
3. Але вже на початку I століття н. е.. цілком виразно намічаються риси занепаду класичного періоду. Цей процес деградації літератури триває до падіння Західної Римської імперії у 476 р. н. е.. Цей час можна назвати післякласичним періодом римської літератури. Тут слід розрізняти літературу розквіту імперії (I ст. Н. Е..) Та літературу кризи, падіння імперії (II - V ст. Н. Е..). | 3. Але вже на початку I століття н. е.. цілком виразно намічаються риси занепаду класичного періоду. Цей процес деградації літератури триває до падіння Західної Римської імперії у 476 р. н. е.. Цей час можна назвати післякласичним періодом римської літератури. Тут слід розрізняти літературу розквіту імперії (I ст. Н. Е..) Та літературу кризи, падіння імперії (II - V ст. Н. Е..). | ||
| + | |||
| + | ===Видатні літератори Стародавнього Риму=== | ||
| + | |||
| + | Аппій Клавдій Сліпий | ||
| + | |||
| + | [[Файл:02_clip_image004-38.jpg|200px|thumb|left|Аппій Клавдій Цек ( Сліпий). Ватикан.]] | ||
| + | |||
| + | Це був державний діяч кінця IV- почала III ст. до н. е..; він може вважатися першим відомим нам римським письменником. Він реформував орфографію, склав збірка поетичних сентенцій, був автором юридичних трактатів і написав одну військово- політичну промову (проти Епірський царя Пірра), яка мала ходіння ще в I ст. н. е.. (Проголошення її відносять до 280 р.). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | Лівій Андронік | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Liviy-Andronik-247x300.jpg|200px|thumb|left|Лівій Андронік]] | ||
| + | |||
| + | Лівій Андронік, грек з Тарента, який прибув до Риму в 272 р., після | ||
| + | взяття його рідного міста. | ||
| + | Для навчальних цілей він переклав сатурнійскім віршем «Одіссею». Після 1 - | ||
| + | й Пунічної війни, в 240 р., Лівій поставив на святкових іграх одну | ||
| + | трагедію і одну комедію, переробки з грецького, мали величезний успіх. | ||
| + | Крім того, збереглися назви його трагедій: «Ахілл», «Аякс-біченосец», | ||
| + | «Троянський кінь», «Егісф», «Герміона», « Андромеда »,« Даная »,« Іно »,« Ті- | ||
| + | рей ». Відомо, що в 204 р. Лівій Андронік склав за дорученням влади | ||
| + | гімн з метою запобігання одного поганого передвістя. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | Гней Невій | ||
| + | |||
| + | [[Файл:nevij.jpg|200px|thumb|left|Гней Невій]] | ||
| + | |||
| + | Гней Невій (бл. 270-201) був вільнонароджені уродженцем Кампанії; | ||
| + | Його поетична діяльність протікала в Римі вже після 1-ї Пунічної | ||
| + | війни. Його трагедії були теж близьким відтворенням грецьких | ||
| + | оригіналів. Збереглися такі заголовки: «Троянський кінь», «Даная», | ||
| + | «Гесіона», «Виступаючий Гектор», «Андромаха», «Іфігенія», «Лікург». Невий | ||
| + | вперше вводить римську національну драму, претек-стату (претекста - | ||
| + | римський сенаторський костюм з пурпуру каймою). Мається звістка про драмах | ||
| + | «Ромуле» і «Кластідіі» (перемога консула Клавдія Марцелла над галлами при | ||
| + | Кластідіі в 222 р.). Набагато більш Невій був популярний у комедії, в якій | ||
| + | він допускав «контамінацію» (об'єднання і переробку двох грецьких п'єс у | ||
| + | одну) і внесення чорт із римської життя ( збереглися назви 33 п'єс). | ||
| + | Відома, наприклад, «Тарентом-нічка» з яскравим чином гетери. Будучи | ||
| + | ліберально налаштованим, він намагався наслідувати древнеаттической комедії і | ||
| + | нападав на сучасників, але цей плебейський запал зустрів відсіч з | ||
| + | боку уряду і привів до вигнання його з Риму. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | Квінт Енній | ||
| + | [[Файл:quintus.jpg|200px|thumb|left|Квінт Енній]] | ||
| + | |||
| + | Квінт Енній (239-169 рр..), Уродженець Калабрії, був привезений в 204 р. | ||
| + | М. Порцием Катоном в Рим і надалі отримав римське громадянство і | ||
| + | невеликий наділ. | ||
| + | Трагедії Еннія були вільної переробкою грецьких зразків, головним | ||
| + | чином Евріпіда («Олександр», «Андромеда», «Ерехфей», «Гекуба», | ||
| + | «Іфігенія», «Медея» тощо) і частково Есхіла. Про те, що тут була | ||
| + | талановита і психологічно поглиблена трагедія, можна судити по | ||
| + | чудовим фрагментами - з «Олександра» з пророцтвом Кассандри або | ||
| + | зображення відчаю Андромахи («Андромаха-полонянка»). Комедія чи в | ||
| + | повною мірою давалася Еннію. З області національної драми є звістка | ||
| + | про його претекстате «Викрадення сабінянок». | ||
| + | Особливо Енній прославився своїм епосом «Аннали» («Літопис»), де | ||
| + | зображувалася історія Риму від початку до сучасності. І при тому в | ||
| + | дактилічних гекзаметрах, що не сухо, як у Невия, але з постійним | ||
| + | позаімствованни у Гомера образів, різного роду виразів, епітетів і | ||
| + | інших поетичних прийомів. До «Енеїди» Вергілія ця «Літопис» | ||
| + | дійсно була найпопулярнішою поемою на національно-історичні | ||
| + | теми. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | Цицерон | ||
| + | [[Файл:cicero-1.jpg|200px|thumb|left|Цицерон]] | ||
| + | |||
| + | В обстановці соціальної та політичної боротьби кінця II-початку I в. до | ||
| + | н. е.. значний розвиток отримала проза: красномовство, історіографія, | ||
| + | мемуарна і епістолярна література. Особливого успіху досягло ораторське | ||
| + | мистецтво. Завдяки різноманітно розробленим стилю воно вплинуло | ||
| + | на всі види літератури, і перш за все на прозу. | ||
| + | Цицерон залишив твори з теорії та історії красномовства, філософські | ||
| + | трактати, 774 листи і 58 промов судових і політичних. Серед них, як | ||
| + | вираз поглядів Цицерона на поезію, особливе місце займає промову на захист | ||
| + | грецького поета Архія, який привласнив собі римське громадянство. Звеличивши | ||
| + | Архія як поета, Цицерон визнає гармонійне поєднання природного | ||
| + | обдарування і усидчивой, терплячої роботи. | ||
| + | Літературна спадщина Цицерона не тільки дає чітке уявлення про | ||
| + | його життя і діяльності, часто не завжди принциповою і повної | ||
| + | компромісів, а й малює історичні картини бурхливої епохи громадянської | ||
| + | війни в Римі. | ||
| + | |||
| + | ===Інтернет ресурси проекту=== | ||
| + | |||
| + | [http://www.studynotes.com.ua/2013/02/literatura-drevnego-rima/ Література Стародавнього Риму] | ||
| + | |||
| + | [http://uareferat.tk/1-13942.html Видатні літератори Стародавнього Риму] | ||
===Додаткові матеріали проекту=== | ===Додаткові матеріали проекту=== | ||
| − | + | [http://reff.net.ua/38165-Literatura_Drevnego_Rima.html Реферат] | |
==Результати проекту== | ==Результати проекту== | ||
| − | + | [https://drive.google.com/file/d/0Bz938XURW1DZc0JiSVdvcDFSTlU/view?usp=sharing | Презентація ] | |
| + | |||
| + | [[Категорія: Проект з ОІТ і зарубіжної літератури(факультет іноземних мов)]] | ||
Поточна версія на 10:52, 24 жовтня 2014
Зміст
Характерні особливості римської літератури, етапи розвитку. Перші римські письменники
Ідея проекту
Розглянути характерні особливості римської літератури та етапи її розвитку. Ознайомитися з першими римськими письменниками.
Автор проекту
Матеріали проекту
[| Колекція посилань на Saved.io ]
[| Колекція посилань на Рocket.com ]
Особливості римської літератури
Першою відмітною рисою римської літератури в порівнянні з грецької і те, що це література набагато більш пізня і тому набагато більш зріла. Перші пам'ятники римської літератури ставляться до III ст. до н. е.., в той час як перші письмові пам'ятки грецької літератури засвідчені у VIII ст. до н. е..
Отже, римська література виступає на світовій арені принаймні на 400-500 років пізніше грецької. Рим міг скористатися вже готовими результатами вікового розвитку грецької літератури, засвоїти їх досить швидко і грунтовно і створювати на цій основі вже свою власну, набагато більш зрілу й розвинену літературу. З самого початку розвитку римської літератури відчувається сильне грецький вплив.
Другою особливістю римської літератури є те, що вона виникає і розцвітає в той період історії античності, який Греції вже часом занепаду. Це був період еллінізму, тому й говорять про загальний елліністичних-римському періоді літератури та історії.
Еллінізм характеризується великим рабовласництвом, це створювало в області ідеології, з одного боку, риси універсалізму, а з іншого - риси крайнього індивідуалізму, з дуже великою диференціацією духовних здібностей людини. Отже, римська література є переважно література елліністична.
З цих особливостей літератури - більш пізнього її походження і її елліністичної природи - виступає ще третя особливість. Римська література відтворювала еллінізм надзвичайно інтенсивно, у великих і широких масштабах і в набагато більш драматичних, гарячих і гострих формах. Так, наприклад, комедії Плавта і Теренція, хоча формально і є наслідуванням новоаттической комедії, наприклад Менандру, але їх натуралізм і твереза оцінка життя, їх використання навколишнього побуту і драматизм їх змісту є особливістю саме римської літератури.
Точно так само, наприклад, «Енеїда» Вергілія, формально будучи наслідуванням Гомеру чи Аполлонію Родосскому, по суті своїй не порівняти з ними своїм драматизмом і трагізмом, своєю гостротою і нервозністю, своїм напруженим універсалізмом і пристрасним індивідуалізмом. Ніде в античній літературі не було такого тверезого аналізу дійсності, як у римському натуралізмі або в римських сатириків, хоча і натуралізм і сатира властиві і грецькій літературі. Але обидві ці особливості римської літератури - натуралізм і сатиричне зображення життя - настільки тут великі, що натуралістична сатира цілком може вважатися специфічно римським літературним жанром.
Нарешті, хоча талановитих і глибоких істориків у Греції було достатньо, тільки в Римі могли з'явитися такі історики, як Тацит, з таким гострим і проникливим аналізом історичного життя, з такою нещадною критикою імператорської епохи і з таким вільно-демократичним настроєм. Колосальні розміри Римської республіки і імперії, небувалий розмах і драматизм соціально-політичного життя Риму, незліченні війни, найтонша організація військової справи, продумана дипломатія і юриспруденція, тобто все те, чого вимагали величезні розміри Римської республіки і імперії в порівнянні з мініатюрною і роз'єднаною класичної Грецією, - все це наклало незгладимий відбиток на римську літературу і все це стало її національною специфікою.
Періодизація римської літератури
Так само як і грецьку літературу, римську літературу необхідно ділити на періоди - доклассический, класичний і післякласичний.
1. Докласичний період сягає в глибину століть і характеризується спочатку, як і в Греції, усній народній словесністю, а також початком писемності. До половини III ст. до н. е.. цей період називається зазвичай италийским. Протягом його Рим, спочатку маленька міська громада, поширив свою владу на всю Італію. З середини III ст. виникає писемна література. Вона розвивається в епоху експансії Риму у країни Середземномор'я (включно по першу половину II ст.) І розпочатих громадянських воєн (друга половина II ст. - 80-ті роки I ст. До н. Е..).
2. Класичний період римської літератури - це час кризи і кінця республіки (з 80-х років до 30 року I ст. До н. Е..) Та епоха принципату Августа (до 14 року I ст. Н. Е..).
3. Але вже на початку I століття н. е.. цілком виразно намічаються риси занепаду класичного періоду. Цей процес деградації літератури триває до падіння Західної Римської імперії у 476 р. н. е.. Цей час можна назвати післякласичним періодом римської літератури. Тут слід розрізняти літературу розквіту імперії (I ст. Н. Е..) Та літературу кризи, падіння імперії (II - V ст. Н. Е..).
Видатні літератори Стародавнього Риму
Аппій Клавдій Сліпий
Це був державний діяч кінця IV- почала III ст. до н. е..; він може вважатися першим відомим нам римським письменником. Він реформував орфографію, склав збірка поетичних сентенцій, був автором юридичних трактатів і написав одну військово- політичну промову (проти Епірський царя Пірра), яка мала ходіння ще в I ст. н. е.. (Проголошення її відносять до 280 р.).
Лівій Андронік
Лівій Андронік, грек з Тарента, який прибув до Риму в 272 р., після взяття його рідного міста. Для навчальних цілей він переклав сатурнійскім віршем «Одіссею». Після 1 - й Пунічної війни, в 240 р., Лівій поставив на святкових іграх одну трагедію і одну комедію, переробки з грецького, мали величезний успіх. Крім того, збереглися назви його трагедій: «Ахілл», «Аякс-біченосец», «Троянський кінь», «Егісф», «Герміона», « Андромеда »,« Даная »,« Іно »,« Ті- рей ». Відомо, що в 204 р. Лівій Андронік склав за дорученням влади гімн з метою запобігання одного поганого передвістя.
Гней Невій
Гней Невій (бл. 270-201) був вільнонароджені уродженцем Кампанії; Його поетична діяльність протікала в Римі вже після 1-ї Пунічної війни. Його трагедії були теж близьким відтворенням грецьких оригіналів. Збереглися такі заголовки: «Троянський кінь», «Даная», «Гесіона», «Виступаючий Гектор», «Андромаха», «Іфігенія», «Лікург». Невий вперше вводить римську національну драму, претек-стату (претекста - римський сенаторський костюм з пурпуру каймою). Мається звістка про драмах «Ромуле» і «Кластідіі» (перемога консула Клавдія Марцелла над галлами при Кластідіі в 222 р.). Набагато більш Невій був популярний у комедії, в якій він допускав «контамінацію» (об'єднання і переробку двох грецьких п'єс у одну) і внесення чорт із римської життя ( збереглися назви 33 п'єс). Відома, наприклад, «Тарентом-нічка» з яскравим чином гетери. Будучи ліберально налаштованим, він намагався наслідувати древнеаттической комедії і нападав на сучасників, але цей плебейський запал зустрів відсіч з боку уряду і привів до вигнання його з Риму.
Квінт Енній
Квінт Енній (239-169 рр..), Уродженець Калабрії, був привезений в 204 р. М. Порцием Катоном в Рим і надалі отримав римське громадянство і невеликий наділ. Трагедії Еннія були вільної переробкою грецьких зразків, головним чином Евріпіда («Олександр», «Андромеда», «Ерехфей», «Гекуба», «Іфігенія», «Медея» тощо) і частково Есхіла. Про те, що тут була талановита і психологічно поглиблена трагедія, можна судити по чудовим фрагментами - з «Олександра» з пророцтвом Кассандри або зображення відчаю Андромахи («Андромаха-полонянка»). Комедія чи в повною мірою давалася Еннію. З області національної драми є звістка про його претекстате «Викрадення сабінянок». Особливо Енній прославився своїм епосом «Аннали» («Літопис»), де зображувалася історія Риму від початку до сучасності. І при тому в дактилічних гекзаметрах, що не сухо, як у Невия, але з постійним позаімствованни у Гомера образів, різного роду виразів, епітетів і інших поетичних прийомів. До «Енеїди» Вергілія ця «Літопис» дійсно була найпопулярнішою поемою на національно-історичні теми.
Цицерон
В обстановці соціальної та політичної боротьби кінця II-початку I в. до н. е.. значний розвиток отримала проза: красномовство, історіографія, мемуарна і епістолярна література. Особливого успіху досягло ораторське мистецтво. Завдяки різноманітно розробленим стилю воно вплинуло на всі види літератури, і перш за все на прозу. Цицерон залишив твори з теорії та історії красномовства, філософські трактати, 774 листи і 58 промов судових і політичних. Серед них, як вираз поглядів Цицерона на поезію, особливе місце займає промову на захист грецького поета Архія, який привласнив собі римське громадянство. Звеличивши Архія як поета, Цицерон визнає гармонійне поєднання природного обдарування і усидчивой, терплячої роботи. Літературна спадщина Цицерона не тільки дає чітке уявлення про його життя і діяльності, часто не завжди принциповою і повної компромісів, а й малює історичні картини бурхливої епохи громадянської війни в Римі.
Інтернет ресурси проекту
Видатні літератори Стародавнього Риму
