Відмінності між версіями «Обговорення користувача:Васелиса*-*»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 7 проміжних версій цього учасника)
Рядок 2: Рядок 2:
  
 
Найбільше поширилися на Східну Європу системи стенографії на німецькій основі Ф. К. Ґабельсберґера (1789 — 1849 рр.); у Польщі засновником стенографії був Крупський Ян Нєпомуцен Казімєж (1799–1856 рр.), що її застосував (після перших спроб Л. Олевінського, 1864 р. і Й. Полінського, 1891 р.) до української мови О. Панейко (1922 р.). У Східній Україні виникли варіанти стенографії, складені О. Герштанським та М. Льовшином («Курс стенографії», 1948), на основі російських адаптацій системи Ґабельсберґера М. Соколовим та ін.
 
Найбільше поширилися на Східну Європу системи стенографії на німецькій основі Ф. К. Ґабельсберґера (1789 — 1849 рр.); у Польщі засновником стенографії був Крупський Ян Нєпомуцен Казімєж (1799–1856 рр.), що її застосував (після перших спроб Л. Олевінського, 1864 р. і Й. Полінського, 1891 р.) до української мови О. Панейко (1922 р.). У Східній Україні виникли варіанти стенографії, складені О. Герштанським та М. Льовшином («Курс стенографії», 1948), на основі російських адаптацій системи Ґабельсберґера М. Соколовим та ін.
 +
 +
Види стенографії:
 +
* Курсивні системи - знаки в цих системах утворюються з елементів звичайних літер.
 +
* Геометральні системи - знаки утворюються з геометричних єлементів (круг, його частини, пряма, крапка), всі сполучення букв мають вигляд геометричних фігур.
 +
* Морфологичні системи - тут знаками фіксуються морфеми.
 +
* Фонетичні системи - знаками фіксуються звуки.
 +
<gallery>
 +
Файл:64 1053.jpg|
 +
http://goo.gl/forms/wqtMJwvl4m

Поточна версія на 09:16, 22 жовтня 2014

Стенографія або скоропис — система спеціальних значків: геометричних (використовуваних у різних системах стенографії в Англії й Франції) та елементів літер рукописного письма (застосовуваних головно в Німеччині й по слов'янських країнах), пристосована для швидкого запису за складами, словотвірними морфемами й словами усної мови.

Найбільше поширилися на Східну Європу системи стенографії на німецькій основі Ф. К. Ґабельсберґера (1789 — 1849 рр.); у Польщі засновником стенографії був Крупський Ян Нєпомуцен Казімєж (1799–1856 рр.), що її застосував (після перших спроб Л. Олевінського, 1864 р. і Й. Полінського, 1891 р.) до української мови О. Панейко (1922 р.). У Східній Україні виникли варіанти стенографії, складені О. Герштанським та М. Льовшином («Курс стенографії», 1948), на основі російських адаптацій системи Ґабельсберґера М. Соколовим та ін.

Види стенографії:

  • Курсивні системи - знаки в цих системах утворюються з елементів звичайних літер.
  • Геометральні системи - знаки утворюються з геометричних єлементів (круг, його частини, пряма, крапка), всі сполучення букв мають вигляд геометричних фігур.
  • Морфологичні системи - тут знаками фіксуються морфеми.
  • Фонетичні системи - знаками фіксуються звуки.