Відмінності між версіями «Магістратури у Римі.»
Normort (обговорення • внесок) (Створена сторінка: ==Магістратура (Стародавній Рим)==) |
Normort (обговорення • внесок) (→Магістрати) |
||
| (не показано 14 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | == | + | '''Магістрату́ра''' (від лат. ''magistratus'' — чиновник, начальник) — загальна назва державних посад в Стародавньому Римі. Виникнення магістратів відноситься до періоду встановлення Римської республіки (кінець VI століття до н. е.). Магістратура здійснювалась безоплатно, була короткостроковою (як правило, 1 рік) і колегіальною, тобто виконувалися двома людьми (за винятком посади диктатора) Людина, що заміщала магістра, називалася магістра́том. |
| + | |||
| + | Перший вищий магістрат був створений приблизно в 450 до н. е., коли після відміни царської влади на чолі Римської республіки встали два вищі магістрати — консули з числа патриціїв. Спочатку всі магістрати, окрім народних трибунів, заміщалися патриціями, але до початку III століття до н.е. стали доступні і плебеям. | ||
| + | |||
| + | Всі магістрати мали право видавати укази по колу своїх обов'язків і накладати штрафи; вищі магістрати, окрім цензорів, володіли верховною владою (''imperium''). Їх зовнішньою відмінністю була свита з лікторів з фасціями. Згідно із законом Віллія (180 до н. е.) був встановлений порядок і послідовність проходження магістратів (див. ''cursus honorum''). | ||
| + | |||
| + | У епоху Імперії виборні посади втратили політичне значення, але збереглися як передумова для заняття нових, впливових постів. | ||
| + | |||
| + | ==Основні риси магістратури== | ||
| + | |||
| + | *'''Виборність.''' Магістрів обирали на Народних зборах з числа осіб від 27 років і старше (в залежності від посади). До невиборних, призначуваних магістрів належали диктатор і начальник кінноти. При правлінні Сулли зростає віковий ценз: для квесторів - від 30 років, для преторів - від 40 років, для консула - від 42 років. | ||
| + | |||
| + | *'''Колегіальність.''' На кожну посаду крім диктатора і начальника кінноти обиралось по декілька осіб. Вони працювали окремо, але при вирішенні важливих питань узгоджували між собою рішення. Магістрат міг позбавити рішення свого колеги юридичної сили, наклавши на нього veto. | ||
| + | |||
| + | *'''Недовгочасність перебування на посаді.''' Магістратів обирали строком на 1 рік, крім цензорів, яких обирали на 5 років. | ||
| + | |||
| + | *'''Відповідальність перед народом.''' Магістрати несли відповідальність за свою діяльність перед зборами, на яких їх обрали. | ||
| + | |||
| + | *'''Безоплатність.''' Магістрати не отримували винагороди за своюпрацю, оскільки їхня діяльність була почесним обов'язком і було ганебно брати гроші за службу Батьківщині. | ||
| + | |||
| + | ==Магістрати== | ||
| + | |||
| + | Розрізнялися магістрати: | ||
| + | |||
| + | *ординарні (виборні) | ||
| + | *вищі | ||
| + | *консули | ||
| + | *претори | ||
| + | *цензори | ||
| + | *нижчі | ||
| + | *народні трибуни | ||
| + | *еділи | ||
| + | *квестори | ||
| + | *екстраординарні (що призначаються) | ||
| + | *вищі | ||
| + | *диктатор | ||
| + | *начальник кінноти | ||
| + | *інтеррекс | ||
Поточна версія на 18:08, 9 грудня 2014
Магістрату́ра (від лат. magistratus — чиновник, начальник) — загальна назва державних посад в Стародавньому Римі. Виникнення магістратів відноситься до періоду встановлення Римської республіки (кінець VI століття до н. е.). Магістратура здійснювалась безоплатно, була короткостроковою (як правило, 1 рік) і колегіальною, тобто виконувалися двома людьми (за винятком посади диктатора) Людина, що заміщала магістра, називалася магістра́том.
Перший вищий магістрат був створений приблизно в 450 до н. е., коли після відміни царської влади на чолі Римської республіки встали два вищі магістрати — консули з числа патриціїв. Спочатку всі магістрати, окрім народних трибунів, заміщалися патриціями, але до початку III століття до н.е. стали доступні і плебеям.
Всі магістрати мали право видавати укази по колу своїх обов'язків і накладати штрафи; вищі магістрати, окрім цензорів, володіли верховною владою (imperium). Їх зовнішньою відмінністю була свита з лікторів з фасціями. Згідно із законом Віллія (180 до н. е.) був встановлений порядок і послідовність проходження магістратів (див. cursus honorum).
У епоху Імперії виборні посади втратили політичне значення, але збереглися як передумова для заняття нових, впливових постів.
Основні риси магістратури
- Виборність. Магістрів обирали на Народних зборах з числа осіб від 27 років і старше (в залежності від посади). До невиборних, призначуваних магістрів належали диктатор і начальник кінноти. При правлінні Сулли зростає віковий ценз: для квесторів - від 30 років, для преторів - від 40 років, для консула - від 42 років.
- Колегіальність. На кожну посаду крім диктатора і начальника кінноти обиралось по декілька осіб. Вони працювали окремо, але при вирішенні важливих питань узгоджували між собою рішення. Магістрат міг позбавити рішення свого колеги юридичної сили, наклавши на нього veto.
- Недовгочасність перебування на посаді. Магістратів обирали строком на 1 рік, крім цензорів, яких обирали на 5 років.
- Відповідальність перед народом. Магістрати несли відповідальність за свою діяльність перед зборами, на яких їх обрали.
- Безоплатність. Магістрати не отримували винагороди за своюпрацю, оскільки їхня діяльність була почесним обов'язком і було ганебно брати гроші за службу Батьківщині.
Магістрати
Розрізнялися магістрати:
- ординарні (виборні)
- вищі
- консули
- претори
- цензори
- нижчі
- народні трибуни
- еділи
- квестори
- екстраординарні (що призначаються)
- вищі
- диктатор
- начальник кінноти
- інтеррекс
