|
|
| (не показано 13 проміжних версій цього учасника) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | Розвиток інформаційного суспільства (далі - ІС) – нової доби цивілізації, на безупинності і незворотності настання якої налогошували філософи, політологи, соціологи та економісти протягом останніх десятиріч ХХ і початку ХХІ століття, визначаючи його як нову еру у існуванні людства, обраховується з 50-х-70-х років ХХ сторіччя. Першими дослідниками феномену інформаційного суспільства вважаються Д.Белл, К.Поппер, Е.Тоффлер, М.Кастельс, які, називаючи його послідовно “посткапіталістичним”, “постаіндустріальним”, “мережевим суспільством” і “інформаційнним”, “цивілізацією Третьої хвилі” доходили спільного висновку про те, що цк - суспільство, ціннісними пріоритетами якого є можливість вільних комунікацій та використання інформаційно-комунікаційних технолоній, функціонування мережевої економіки, популяризації освіти, актуалізації інтелекту, розвитку знань і технологій, побудованих на них, у т.ч. зміни традиційних сімейних відносин. На думку вказаних дослідників інформаційне суспільство - це - нова цивілізація, як інший рівень суспільного розвитку і культури, досягнутий суспільно-економічною інформацією, це - нова ера, як відрізок часу, відмінний за своїм внутрішнім суспільним змістом, за історичними подіями від попереднього розвитку часу у розвитку історії.
| + | |
| − | З загальнофілософської точки зору цінним для вітчизняної науки є визначення ІС Д.В.Дюжевим, який зазначає: “інформаційне суспільство - це науково-технічна та соціально-економічна реальність існування сучасного людства, яка носить глобальний характер, не залишаючи місця жодному суб’єкту людської цивілізації для індиферентності до цих процесів”.
| + | |
| − | А.С.Гальчинський, досліджуючи стадії глобальних трансформацій суспільства висловлює стосовно розвитку нового типу суспільства наступну думку: надбання попередніх поколінь є базою для подальшого виникнення нових ресурсів та розвитку суспільних відносин [16, c. 87]; він також зазначає: “Знання, як і інформація перетворюються на безпосередню продуктивну силу, основний лімітуючий ресурс відтворювального процесу, визначальний фактор економічного зростання і розвитку”. Отже, у якості визначальних факторів розвитку розуміються знання та інформація, які перетворюються на продуктивну силу – ресурс інформаційного суспільства.
| + | |
