Відмінності між версіями «Векторна графіка»

Поточна версія на 22:37, 26 травня 2014

Векторною графікою називається спосіб роботи із зображеннями, при якому воно представлено у вигляді фігур, кожна з яких має власний опис (тип, розміри, кривизну чи інші параметри складових частин, їх кольору, спосіб представлення і т. п.).

1. Розмір, займаний описовою частиною, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати великий об'єкт файлом мінімального розміру.
2. У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена ​​у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що вона насправді не крива.
3. Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає що переміщення, масштабування, обертання, заповнення і т. д. не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно- незалежних одиницях ( англ. device - independent unit ), які ведуть до найкращої можливої ​​растеризації на растрових пристроях.
4. При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.Деякі графічні пристрої (наприклад, що розпізнають формат PostScript) вміють самі інтерпретувати опису фігур, для інших необхідно заздалегідь прорахувати і сформувати картинку програмним шляхом.

1. Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді - для подібного оригінальному зображенню може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, займаної зображенням, і на час для його відображення ( отрисовки ).
2. Переклад векторної графіки в растр досить простий. Але зворотного шляху, як правило, немає - трасування растра, при тому що вимагає значних обчислювальних потужностей і часу, не завжди забезпечує високу якість векторного малюнка.
3. При цьому специфікації векторних форматів (і, відповідно, рендерер векторної графіки ) набагато складніше таких для растрової графіки.
4. Перевага векторної картинки - масштабованість - пропадає, коли починаємо мати справу з особливо малими дозволами графіки ( наприклад, іконки 32 × 32 або 16 × 16 ). Щоб не було «бруду», картинку під такі дозволи доводиться підганяти вручну. У векторних шрифтах TrueType є досить складні коди хінтінг, що дозволяють позбутися від пропущених (і, навпаки, надмірно товстих ) ліній.

• обертати,
• переміщати,
• відображати,
• розтягувати,
• скошувати,
• виконувати основні аффінні перетворення над об'єктами,
• змінювати z - order,
• комбінувати примітиви в складніші об'єкти.

Більш витончені перетворення включають булеві операції на замкнутих фігурах: об'єднання, доповнення, перетинання і т. д.

Векторна графіка ідеальна для простих або складових малюнків, які повинні бути апаратно- незалежними або не потребують фотореалізм. Наприклад, PostScript і PDF використовують модель векторної графіки.