Відмінності між версіями «Екстремальні задачі та розв’язувальні розподіли. Класифікація задач за розв’язувальними розподілами: з детермін.и умовами...»
9167508 (обговорення • внесок) |
|||
(не показані 19 проміжних версій 3 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''''<font color='green' size=5>Екстремальні задачі та розв’язувальні розподіли</font>''''' | + | '''''<font color='green' size=5> Екстремальні задачі та розв’язувальні розподіли.</font>''''' |
− | + | ||
− | |||
− | + | <font size=3> Математичне програмування – це прикладна математична дисципліна, яка досліджує екстремальні задачі (задачі пошуку максимуму або мінімуму) та розробляє методи їх розв'язання. Задачі такого типу ще називають оптимізаційними. Математичне програмування відіграє дуже важливу роль як в подальшій математичній освіті, та і в майбутній професійній діяльності, оскільки дозволяє вирішувати багато управлінських і організаційних задач оптимальним чином. | |
− | + | <br /> | |
+ | == == | ||
+ | Прикладом використання знань з математичного програмування може бути розв’язання таких виробничих задач: <br /> | ||
+ | 1. Отримання максимального прибутку або випуску максимального об’єму продукції при заданих матеріальних, трудових, енергетичних або часових витратах; <br /> | ||
+ | 2. Забезпечення планових показників підприємства при мінімальному розмірі фінансових вкладень; <br /> | ||
+ | 3. Досягнення максимально короткого терміну виготовлення продукції, будівництва об'єкту, товарообігу, виробничого циклу і тому подібного при існуючих або заданих виробничих ресурсах; <br /> | ||
+ | 4. Вибір параметрів об’єкту або процесу, при яких забезпечується його максимальна корисність. <br /> | ||
+ | |||
+ | Поняття - максимум i мiнiмум - об'єднанi єдиним термiном "екстремум". | ||
+ | Задачі на відшукання максимуму та мінімуму називають екстремальними задачами. | ||
+ | <br />Точно поставлена екстремальна задача мiстить такi елементи:<br /> | ||
+ | <br /> * простiр елементiв X, який є нормованим з нормою k·k, множина допустимих елементiв (обмежень) C ⊆ X, <br /> | ||
+ | <br /> * цiльовий функцiонал f: X→R ̅, який потрiбно мiнiмiзувати або максимiзувати на множинi допустимих елементiв, деR ̅ := R ∪ {±∞}. <br /> | ||
+ | <br /> Таким чином, потрiбно звести поставленi задачi до вигляду <math> f(x) \rightarrow extr </math> .<br /> | ||
+ | <br /> Пiсля формалiзацiї екстремальної задачi виникає питання про її розв’язнiсть. Зауважимо, що в силу рiвностi:<br /> | ||
+ | <math>supf(x) = -inf(-f(x)) </math> | ||
+ | <br />бiльшiсть теоретичних результатiв сформулюємо лише для задачi мiнiмiзацiї. При розв’язаннi екстремальної задачi розрiзняють глобальний i локальний екстремум. | ||
+ | <br />Залежно від властивостей функцій у і f математичне програмування розпадається на декілька самостійних дисциплін, що займаються дослідженням і розробкою методів розв’язання окремих класів задач. <br /> | ||
+ | |||
+ | ----<br />Методи розв’язування стохастичних задач поділяють на дві групи — '''''<font color='black'>прямі та непрямі</font>'''''.<br /> | ||
+ | <br />'''''<font color='black'>Прямі методи</font>''''' використовують для розв’язування задач стохастичного програмування, коли існують способи побудови функцій f (X ,ω) і gi (X ,ω) ≤ ,0 i = ,1 m на базі інформації щодо параметра ω. | ||
+ | |||
+ | <br />'''''<font color='black'>Непрямими</font>''''' є методи зведення стохастичної задачі до задачі лінійного чи нелінійного програмування, тобто перехід до детермінованого аналога задачі стохастичного програмування. | ||
+ | <br />Детерміноване моделювання не дає змоги об’єднати два етапи: прийняття плану та його коректування. Перехід від детермінованих моделей до стохастичних, в яких використовуються випадкові величини, що саме і викликають необхідність корекції, уможливлює отримання математичних моделей, що об’єднують вищеназвані два етапи планування.<br /> | ||
+ | <br />Отже, в результаті розв’язування двохетапних стохастичних задач отримують плани, що є стійкими за умов невизначеності і мінімізують загальні витрати на реалізацію і корекцію плану, тобто забезпечують загальний ефект від попереднього плану та його корекції.<br /> | ||
+ | <br /> Функції двох змінних як інструмент дослідження знаходять застосування в різних сферах людської діяльності при вивченні явищ самої різної природи. Одна з найважливіших проблем, що постають перед дослідниками, полягає у встановленні меж, в яких розвивається досліджуваний процес. Якщо цей процес описується функцією, то питання зводиться до визначення найбільшого і найменшого з її можливих значень, які стають найважливішими якісними і числовими характеристиками даного процесу.<br /> | ||
+ | |||
+ | '''''<font color='green' size=5> Класифікація задач за розв’язувальними розподілами: з детермінованими умовами , з апріорними розв’язувальними правилами, з апостеріорними розв’язувальними правилами.</font>''''' | ||
+ | |||
+ | <br />Задачі обчислюються в чистих або змішаних стратегіях. ЦРозв'язок чистих стратегій - це вектор - оптимальний план задачі. Змішані задачі являють собою ймовірнісні розподіли компонент оптимального плану. У відповідності із інформаційною структурою задачі як чисті , так і змішані стратегії можуть залежати або не залежати від спостережених реалізацій випадкових параметрів умов задачі. <br /> | ||
+ | <br />Розв’язок в чистих стратегіях називатиметься '''''<font color='black'>вирішальними правилами</font>''''', розв’язок в змішаних стратегіях - '''''<font color='black'>вирішальними розподілами</font>'''''. <br /> | ||
+ | <br /> Таким чином, у загальному випадку розв'язком задачі стохастичного програмування є вирішальне правило або вирішальний розподіл, що залежить, взагалі кажучи, від двох груп чинників. <br /> | ||
+ | <br /> Фактори першої групи не пов'язані із спостереженням поточних значень параметрів умов завдання. Вони визначаються апріорною інформацією - деякими характеристиками розподілу або вибіркою можливих значень випадкових параметрів умов. Фактори першої групи можуть бути завчасно використані для побудови вирішального правила або вирішального розподілу. <br /> | ||
+ | <br />Апостеріорною інформацією визначаються фактори другої групи, а саме інформацією, що з'являється в результаті спостереження, вирішальні правила і вирішальні розподіли залежать тільки від детермінованих параметрів і статистичних характеристик випадкових параметрів умов задачі. <br /> | ||
+ | |||
+ | <br />Умовні екстремальні задачі, в яких змішані стратегії мають змістовний сенс можна розділити на три класи.<br /> | ||
+ | |||
+ | <br /> ♦ перший клас: до нього відносять задачі математичного програмування з '''''<font color='black'>детермінованими умовами</font>''''' , в яких оптимальний план визначається у вигляді розв’язувального розподілу. Функціонали, що виражають показники якості розв’язку і обмеження таких моделей, замінюються на математичне сподівання.<br /> | ||
+ | <br /> ♦ другий клас включає стохастичні задачі, в яких рішення має бути прийняте до спостережень над реалізацією випадкових параметрів умов. Розв’язувальні розподіли в цьому випадку не залежать від реалізації випадку. <br /> | ||
+ | <br /> Так само, як і задачі з апріорними розв’язувальними правилами ці розв’язувальні розподіли називають апріорними. <br /> | ||
+ | <br /> ♦ третій клас включає в себе задачі, в яких є доцільним приймати після спостережень над реалізацією випадкових параметрів умов задачі. Саме в таких задачах розв’язувальні розподіли напряму залежать від реалізації випадку. Правильним є такі задачі називати апостеріорними задачами. <br /> | ||
+ | <br /> Таким чином далі можна навести формальний запис трьох класів умов екстремальних задач. | ||
+ | Задачі, які належать до першого класу, а саме задачі з детермінованими параметрами умов: <br /> | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Наведемо формальний запис всіх трьох класів умов екстремальних задач. | ||
+ | |||
+ | <math>F_{x}</math> вектора х при якому: | ||
<math>M\phi_{0} (x) =\int \phi_{0} dF_{x} \rightarrow inf </math>, (3.1) | <math>M\phi_{0} (x) =\int \phi_{0} dF_{x} \rightarrow inf </math>, (3.1) | ||
Рядок 31: | Рядок 76: | ||
<math> x\in X </math>. (3.9) | <math> x\in X </math>. (3.9) | ||
− | 1.2. | + | '''1.2. ''' Розглянемо детальніше задачі (3.1)-(3.3) першого класу. Введемо нові змінні: |
<math> \tilde{y_{i}}= \phi_{i}(x) , i=1,2,...,m </math>, (3.10) | <math> \tilde{y_{i}}= \phi_{i}(x) , i=1,2,...,m </math>, (3.10) | ||
− | Відображення (3.10) переводить множину <math> X \subset R^{n} </math> в <math> | + | Відображення (3.10) переводить множину <math> X \subset R^{n} </math> в <math> X \subset R^ {m + 1} </math>. В загальному випадку У- не опукла і не замкнена множина. Позначимо через соУ випуклу оболонку множини У. Задача (3.1)-(3.3) Може бути переписана у вигляді: |
<math> y_{0} \rightarrow inf </math> , (3.11) | <math> y_{0} \rightarrow inf </math> , (3.11) | ||
Рядок 43: | Рядок 88: | ||
<math> y=(y_{0},y_{1},...,y_{m}) \in coY </math>.(3.13) | <math> y=(y_{0},y_{1},...,y_{m}) \in coY </math>.(3.13) | ||
− | + | Якщо слідувати умовам теореми Каратеодорі для побудови випуклої оболонки з множини У із m+1- вимірного простору потрібно в загальному випадку не більше m+2 точок <math> y \in Y </math>. Це означає, що соУ може бути представлена у вигляді: | |
<math>\ coY= \{\sum^{m+1}_{k=0} {\phi_{i}(x_{k})p_{k}}; i=0,1,...,m; p_{k}\geq 0 , \sum^{m+1}_{k=0} p_{k}=1, x_{k} \in X \} </math>. | <math>\ coY= \{\sum^{m+1}_{k=0} {\phi_{i}(x_{k})p_{k}}; i=0,1,...,m; p_{k}\geq 0 , \sum^{m+1}_{k=0} p_{k}=1, x_{k} \in X \} </math>. | ||
Рядок 57: | Рядок 102: | ||
<math> \sum^{m}_{k=0} {\phi_{0}(x_{k})p_{k}}</math>, (3.14) | <math> \sum^{m}_{k=0} {\phi_{0}(x_{k})p_{k}}</math>, (3.14) | ||
− | за | + | за умови |
− | <math> | + | <math> x_{k} \in X, p_{k} \geq 0, k=0,1,...,m, \sum^{m}_{k=0} p_{k}=1.</math> (3.16) |
− | <math> x_{k} \in X, p_{k} \geq 0, k= | + | Вектори <math> x_{k}^* </math> і числа <math> p_{k}^* </math>, що складають оптимальний план задачі (3.14)-(3.16), визначають дискретний розв'язувальний розподіл вихідної задачі (3.1)-(3.3). |
+ | |||
+ | '''1.3. '''Визначення апріорних вирішальних розподілів завдань другого класу - стохастичних задач виду (3,4)-(3,6) може бути аналогічним образом зведена до рішення задач кінцево-метричного нелінійного програмування. | ||
+ | |||
+ | Позначимо | ||
+ | |||
+ | <math> \int\limits_{\tilde{ \Omega}} \phi_{i}(\omega,x) dF_{\infty} = \tilde \phi_{i}(x), i=0,1,...,m </math>, (3,17) | ||
+ | |||
+ | У цих позначеннях задача (3.4) - (3.6) зводиться до задачі виду (3.1) - (3.3). Повторюючи міркування попереднього пункту, приходимо до висновку, що обчислення апріорних розв'язувальних розподілів задачі (3.4) - (3.6) еквівалентного розв'язку наступної кінцево-вимірної задачі математичного програмування. | ||
+ | |||
+ | Потрібно обрахувати вектори <math> x_{k}^* </math> і числа <math> p_{k}^* </math> які визначають нижню межу функціоналу: | ||
+ | |||
+ | <math> \sum^{m}_{k=0} \tilde {\phi_{0}(x_{k})p_{k}} </math> (3.18) | ||
+ | |||
+ | за умов | ||
+ | |||
+ | <math> \sum^{m}_{k=0} \tilde {\phi_{i}(x_{k})p_{k}} \leqslant 0.</math> (3.19) | ||
+ | |||
+ | <math> x\in X, p_{k} \geq 0, k=0,1,...,m, \sum^{m}_{k=0} p_{k}=1. </math> (3.20) | ||
+ | |||
+ | Оптимальний план <math> x_{k}^*, p_{k}^*, k = 0,1,...,m, </math> задачі (3.18) - (3.20) визначає дискретний розв'язувальний розподіл задачі (3.4) - (3.6). | ||
+ | |||
+ | У випадку, коли множина X складається з скінченного числа s точок <math> x_{1}, ..., x_{s},</math>. обрахунок вирішального розподілу зводиться до вирішення задачі лінійного програмування | ||
+ | |||
+ | <math> \sum^{s}_{k=1} \tilde {\phi_{0}(x_{k})p_{k}} \rightarrow min </math> (3.21) | ||
+ | |||
+ | <math> \sum^{s}_{k=1} \tilde {\phi_{i}(x_{k})p_{k}} \leqslant 0i=1,2,...,m.</math> (3.22) | ||
+ | |||
+ | <math>\sum^{s}_{k=1} p_{k}=1, </math> (3.23) | ||
+ | |||
+ | <math>p_{k} \geq 0, k=1,...,s. </math> (3.24) | ||
+ | |||
+ | Задача також має певні обмеження. Однією з них є умова невід'ємності змінних задача. А також, оптимальний план задачі ( 3.21 ) - ( 3.24 ) містить не більше m+1 додатних значень <math> p_{k} </math>. Величини <math> p_{k}^* \geq 0</math> і відповідні їм вектори <math> x_{k}^* </math> визначають апріорні дискретні вирішальні розподіли розглянутої задачі .Такі міркування є справедливими і для множини Х, яка складається із скінченного числа точок. Цей же принцип може бити використаний для наближення апріорного вирішального розподілу у випадку, коли множина Х являє собою компакт. Дискретні значення <math> x_{k} </math> відповідають вузлам <math> \epsilon </math>- мережі(сети) множини Х. | ||
− | |||
</font> | </font> | ||
Виконала: [[Користувач:Чуйкова Анна|Чуйкова Анна Сергіївна]] | Виконала: [[Користувач:Чуйкова Анна|Чуйкова Анна Сергіївна]] | ||
+ | |||
+ | Редагувала: [[Користувач:Кухаренко Настя|Кухаренко Анастасія]] |
Поточна версія на 22:58, 19 грудня 2020
Екстремальні задачі та розв’язувальні розподіли.
Математичне програмування – це прикладна математична дисципліна, яка досліджує екстремальні задачі (задачі пошуку максимуму або мінімуму) та розробляє методи їх розв'язання. Задачі такого типу ще називають оптимізаційними. Математичне програмування відіграє дуже важливу роль як в подальшій математичній освіті, та і в майбутній професійній діяльності, оскільки дозволяє вирішувати багато управлінських і організаційних задач оптимальним чином.
Прикладом використання знань з математичного програмування може бути розв’язання таких виробничих задач:
1. Отримання максимального прибутку або випуску максимального об’єму продукції при заданих матеріальних, трудових, енергетичних або часових витратах;
2. Забезпечення планових показників підприємства при мінімальному розмірі фінансових вкладень;
3. Досягнення максимально короткого терміну виготовлення продукції, будівництва об'єкту, товарообігу, виробничого циклу і тому подібного при існуючих або заданих виробничих ресурсах;
4. Вибір параметрів об’єкту або процесу, при яких забезпечується його максимальна корисність.
Поняття - максимум i мiнiмум - об'єднанi єдиним термiном "екстремум".
Задачі на відшукання максимуму та мінімуму називають екстремальними задачами.
Точно поставлена екстремальна задача мiстить такi елементи:
* простiр елементiв X, який є нормованим з нормою k·k, множина допустимих елементiв (обмежень) C ⊆ X,
* цiльовий функцiонал f: X→R ̅, який потрiбно мiнiмiзувати або максимiзувати на множинi допустимих елементiв, деR ̅ := R ∪ {±∞}.
Таким чином, потрiбно звести поставленi задачi до вигляду Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): f(x) \rightarrow extr .
Пiсля формалiзацiї екстремальної задачi виникає питання про її розв’язнiсть. Зауважимо, що в силу рiвностi:
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): supf(x) = -inf(-f(x))
бiльшiсть теоретичних результатiв сформулюємо лише для задачi мiнiмiзацiї. При розв’язаннi екстремальної задачi розрiзняють глобальний i локальний екстремум.
Залежно від властивостей функцій у і f математичне програмування розпадається на декілька самостійних дисциплін, що займаються дослідженням і розробкою методів розв’язання окремих класів задач.
Методи розв’язування стохастичних задач поділяють на дві групи — прямі та непрямі.
Прямі методи використовують для розв’язування задач стохастичного програмування, коли існують способи побудови функцій f (X ,ω) і gi (X ,ω) ≤ ,0 i = ,1 m на базі інформації щодо параметра ω.
Непрямими є методи зведення стохастичної задачі до задачі лінійного чи нелінійного програмування, тобто перехід до детермінованого аналога задачі стохастичного програмування.
Детерміноване моделювання не дає змоги об’єднати два етапи: прийняття плану та його коректування. Перехід від детермінованих моделей до стохастичних, в яких використовуються випадкові величини, що саме і викликають необхідність корекції, уможливлює отримання математичних моделей, що об’єднують вищеназвані два етапи планування.
Отже, в результаті розв’язування двохетапних стохастичних задач отримують плани, що є стійкими за умов невизначеності і мінімізують загальні витрати на реалізацію і корекцію плану, тобто забезпечують загальний ефект від попереднього плану та його корекції.
Функції двох змінних як інструмент дослідження знаходять застосування в різних сферах людської діяльності при вивченні явищ самої різної природи. Одна з найважливіших проблем, що постають перед дослідниками, полягає у встановленні меж, в яких розвивається досліджуваний процес. Якщо цей процес описується функцією, то питання зводиться до визначення найбільшого і найменшого з її можливих значень, які стають найважливішими якісними і числовими характеристиками даного процесу.
Класифікація задач за розв’язувальними розподілами: з детермінованими умовами , з апріорними розв’язувальними правилами, з апостеріорними розв’язувальними правилами.
Задачі обчислюються в чистих або змішаних стратегіях. ЦРозв'язок чистих стратегій - це вектор - оптимальний план задачі. Змішані задачі являють собою ймовірнісні розподіли компонент оптимального плану. У відповідності із інформаційною структурою задачі як чисті , так і змішані стратегії можуть залежати або не залежати від спостережених реалізацій випадкових параметрів умов задачі.
Розв’язок в чистих стратегіях називатиметься вирішальними правилами, розв’язок в змішаних стратегіях - вирішальними розподілами.
Таким чином, у загальному випадку розв'язком задачі стохастичного програмування є вирішальне правило або вирішальний розподіл, що залежить, взагалі кажучи, від двох груп чинників.
Фактори першої групи не пов'язані із спостереженням поточних значень параметрів умов завдання. Вони визначаються апріорною інформацією - деякими характеристиками розподілу або вибіркою можливих значень випадкових параметрів умов. Фактори першої групи можуть бути завчасно використані для побудови вирішального правила або вирішального розподілу.
Апостеріорною інформацією визначаються фактори другої групи, а саме інформацією, що з'являється в результаті спостереження, вирішальні правила і вирішальні розподіли залежать тільки від детермінованих параметрів і статистичних характеристик випадкових параметрів умов задачі.
Умовні екстремальні задачі, в яких змішані стратегії мають змістовний сенс можна розділити на три класи.
♦ перший клас: до нього відносять задачі математичного програмування з детермінованими умовами , в яких оптимальний план визначається у вигляді розв’язувального розподілу. Функціонали, що виражають показники якості розв’язку і обмеження таких моделей, замінюються на математичне сподівання.
♦ другий клас включає стохастичні задачі, в яких рішення має бути прийняте до спостережень над реалізацією випадкових параметрів умов. Розв’язувальні розподіли в цьому випадку не залежать від реалізації випадку.
Так само, як і задачі з апріорними розв’язувальними правилами ці розв’язувальні розподіли називають апріорними.
♦ третій клас включає в себе задачі, в яких є доцільним приймати після спостережень над реалізацією випадкових параметрів умов задачі. Саме в таких задачах розв’язувальні розподіли напряму залежать від реалізації випадку. Правильним є такі задачі називати апостеріорними задачами.
Таким чином далі можна навести формальний запис трьох класів умов екстремальних задач.
Задачі, які належать до першого класу, а саме задачі з детермінованими параметрами умов:
Наведемо формальний запис всіх трьох класів умов екстремальних задач.
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): F_{x}
вектора х при якому:
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): M\phi_{0} (x) =\int \phi_{0} dF_{x} \rightarrow inf , (3.1)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): M\phi_{i} (x) =\int \phi_{i} dF_{x} \leqslant 0, i=1,2,...,m , (3.2)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x\in X , (3.3)
де Х задана множина в n-вимірному евклідовому просторі.
В задачах другого класу потрібно обчислити функцію розподілу Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): F_{x}
для якої:
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): M\phi_{0} (\omega,x) =\int \limits_{\tilde{x \times \Omega}} \phi_{0}(\omega,x) dF_{x} dF_{\infty} \rightarrow inf , (3.4)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): M\phi_{i} (\omega,x) =\int\limits_{\tilde{x \times \Omega}} \phi_{i}(\omega,x) dF_{x} dF_{\infty} \leqslant 0, i=1,2,...,m , (3.5)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x\in X
, (3.6)
В задачах третього класу потрібно обрахувати умовну функцію розподілу Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): F_{x|\infty}
для якої
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): M\phi_{0} (\omega,x) =\int \limits_{\tilde{x \times \Omega}} \phi_{0}(\omega,x) dF_{x|\infty} dF_{\infty} \rightarrow inf , (3.7)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): M\phi_{i} (\omega,x) =\int\limits_{\tilde{x \times \Omega}} \phi_{i}(\omega,x) dF_{x|\infty} dF_{\infty} \leqslant 0, i=1,2,...,m
, (3.8)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x\in X . (3.9)
1.2. Розглянемо детальніше задачі (3.1)-(3.3) першого класу. Введемо нові змінні:
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \tilde{y_{i}}= \phi_{i}(x) , i=1,2,...,m , (3.10)
Відображення (3.10) переводить множину Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): X \subset R^{n}
в Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): X \subset R^ {m + 1}
. В загальному випадку У- не опукла і не замкнена множина. Позначимо через соУ випуклу оболонку множини У. Задача (3.1)-(3.3) Може бути переписана у вигляді:
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): y_{0} \rightarrow inf
, (3.11)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): y_{i} \leqslant 0, i=1,2,...,m , (3.12)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): y=(y_{0},y_{1},...,y_{m}) \in coY .(3.13)
Якщо слідувати умовам теореми Каратеодорі для побудови випуклої оболонки з множини У із m+1- вимірного простору потрібно в загальному випадку не більше m+2 точок Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): y \in Y . Це означає, що соУ може бути представлена у вигляді:
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \ coY= \{\sum^{m+1}_{k=0} {\phi_{i}(x_{k})p_{k}}; i=0,1,...,m; p_{k}\geq 0 , \sum^{m+1}_{k=0} p_{k}=1, x_{k} \in X \} .
Нас цікавлять тільки точки Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): y \in Y \subset R^{m+1} , одна із координат Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): (y_{0})
яких досягає свого екстремального значення. Такі точки у відповідності із наслідком теореми Каратеодорі можуть бути представлені як випуклі комбінації не більш ніж m+1 точок множини У.
Відповідно, задача (3.11)-(3.13), а разом з нею і початкова задача (3.1)-(3.3) повністю визначається набором m+1 векторів Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{k} \in X
і m+1 чисел Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): p_{k} (k=0,1,...,m), p_{k}\geq 0, \sum^{m}_{k=0} p_{k}=1.
Задача (3.1)-(3.3)еквівалентна, таким чином, наступній скінченно вимірній задачі.
Потрібно обрахувати вектори Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{k}
і числа Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): p_{k}
, які визначають нижню грань функціонала:
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \sum^{m}_{k=0} {\phi_{0}(x_{k})p_{k}} , (3.14)
за умови
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{k} \in X, p_{k} \geq 0, k=0,1,...,m, \sum^{m}_{k=0} p_{k}=1.
(3.16)
Вектори Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{k}^*
і числа Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): p_{k}^*
, що складають оптимальний план задачі (3.14)-(3.16), визначають дискретний розв'язувальний розподіл вихідної задачі (3.1)-(3.3).
1.3. Визначення апріорних вирішальних розподілів завдань другого класу - стохастичних задач виду (3,4)-(3,6) може бути аналогічним образом зведена до рішення задач кінцево-метричного нелінійного програмування.
Позначимо
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \int\limits_{\tilde{ \Omega}} \phi_{i}(\omega,x) dF_{\infty} = \tilde \phi_{i}(x), i=0,1,...,m , (3,17)
У цих позначеннях задача (3.4) - (3.6) зводиться до задачі виду (3.1) - (3.3). Повторюючи міркування попереднього пункту, приходимо до висновку, що обчислення апріорних розв'язувальних розподілів задачі (3.4) - (3.6) еквівалентного розв'язку наступної кінцево-вимірної задачі математичного програмування.
Потрібно обрахувати вектори Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{k}^*
і числа Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): p_{k}^* які визначають нижню межу функціоналу:
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \sum^{m}_{k=0} \tilde {\phi_{0}(x_{k})p_{k}}
(3.18)
за умов
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \sum^{m}_{k=0} \tilde {\phi_{i}(x_{k})p_{k}} \leqslant 0.
(3.19)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x\in X, p_{k} \geq 0, k=0,1,...,m, \sum^{m}_{k=0} p_{k}=1.
(3.20)
Оптимальний план Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{k}^*, p_{k}^*, k = 0,1,...,m,
задачі (3.18) - (3.20) визначає дискретний розв'язувальний розподіл задачі (3.4) - (3.6).
У випадку, коли множина X складається з скінченного числа s точок Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{1}, ..., x_{s}, . обрахунок вирішального розподілу зводиться до вирішення задачі лінійного програмування
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \sum^{s}_{k=1} \tilde {\phi_{0}(x_{k})p_{k}} \rightarrow min
(3.21)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \sum^{s}_{k=1} \tilde {\phi_{i}(x_{k})p_{k}} \leqslant 0i=1,2,...,m.
(3.22)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \sum^{s}_{k=1} p_{k}=1,
(3.23)
Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): p_{k} \geq 0, k=1,...,s.
(3.24)
Задача також має певні обмеження. Однією з них є умова невід'ємності змінних задача. А також, оптимальний план задачі ( 3.21 ) - ( 3.24 ) містить не більше m+1 додатних значень Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): p_{k} . Величини Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): p_{k}^* \geq 0
і відповідні їм вектори Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{k}^* визначають апріорні дискретні вирішальні розподіли розглянутої задачі .Такі міркування є справедливими і для множини Х, яка складається із скінченного числа точок. Цей же принцип може бити використаний для наближення апріорного вирішального розподілу у випадку, коли множина Х являє собою компакт. Дискретні значення Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): x_{k} відповідають вузлам Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): \epsilon
- мережі(сети) множини Х.
Виконала: Чуйкова Анна Сергіївна
Редагувала: Кухаренко Анастасія