Відмінності між версіями «Установка накопичувачів. НОП-2013»

Поточна версія на 15:09, 23 листопада 2013

УСТАНОВКА НАКОПИЧУВАЧІВ

Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД)

НМЖД - є основним пристроєм для довготривалого збереження даних та програм, які займають великі об`єми пам`яті. Пошерені також такі назви як: жорсткий диск, вінчестер, HDD (Hard Disk Drive). Ззовні, вінчестер являє собою плоску герметично закриту коробку, всередині якої знаходяться на спільній осі декілька жорстких алюмінієвих або скляних пластинок круглої форми. Поверхня кожного з дисків покрита тонким феромагнітним шаром (речовини, що реагує на зовнішнє магнітне поле), власне на ньому зберігаються записані дані. При цьому запис проводиться на обидві поверхні кожної пластини (крім крайніх) за допомогою блоку спеціальних магнітних головок. Кожна головка знаходиться над робочою поверхнею диска на відстані 0,5-0,13 мкм. Пакет дисків обертається безперервно і з великою частотою (4500-10000 об/хв), тому механічний контакт головок і дисків недопустимий.

Існує величезна кількість різноманітних моделей жорстких дисків багатьох фірм, таких як Seagate, Maxtor, Quantum, Fujitsu і т.д. Щоб забезпечити сумісність вінчестерів, розроблено стандарти на їх характеристики, які визначають номенклатуру з'єднувальних провідників, їх розміщення в перехідних роз'ємах, електричні параметри сигналів. Найпоширенішими нині є стандарти інтерфейсів IDE (Integrated Drive Electronics) або ATA та більш продуктивні EIDE (Enhanced IDE) і SCSI (Small Computer System Interface). Саме характеристики цих інтерфейсів, за допомогою яких вінчестери зв'язані з материнською платою, у значній мірі визначають продуктивність сучасних жорстких дисків.

Обов`язковою процедурою при установці нового вінчестера є зазчнечення його параметрів у BIOS. Раніше, коли кількість марок вінчестерів була невеликою, потрібно було лише вказати його тип числом від 1 до 46 (номер однозначно визначав кількість головок, циліндрів і секторів). Зараз усі вінчестери встановлюються як тип 47 (який визначається користувачем). Установка жорсткого диску займає лічені хвилини.

Монтаж накопичувача

Для монтажу жорсткого диска слід зробити наступне:

1. Вимкнути комп'ютер, від'єднати всі кабелі, окрім мережевого, зняти кришку.

2. Торкнутися кожуха джерела живлення, щоб зняти статичний заряд. Після цього від'єднати кабель.

3. Звільнити місце для жорсткого диска, залежно від конструкції комп'ютера або знявши кришку, що виходить на передню панель, або перемістивши накопичувач на гнучких дисках або інший жорсткий диск, щоб збільшити доступний для монтажу простір.

4. При необхідності звільнити порт розширення для установки контролера (краще, щоб він знаходився якомога ближчим до накопичувачів).

5. Приєднати до контролера кабелі і, якщо це потрібно, перемкнути перемички у відповідності із способом використання жорсткого диска.

6. Встановити плату контролера в роз'єм розширення. При цьому обов'язково потрібно закріпити плату гвинтом.

7. Якщо у вас комп'ютер типу IBM РС або IBM РС XT, слід змінити його конфігурацію за допомогою зовнішніх перемикачів, щоб комп'ютер знав, що до нього додали новий пристрій.

8. Встановити накопичувач на підготовлене для нього місце і приєднати кабель від контролера і джерела живлення. При браку кабелів живлення можна один їх (наприклад, що йде до накопичувача на гнучкому диску) розділити на два за допомогою спеціального перехідника.

9. При необхідності додати планку, що закриває дірку в передній панелі. Потім надійно закріпити жорсткий диск, акуратно розташувати кабелі усередині комп'ютера, так, щоб при закриванні кришки не перерубати їх, і закрити системний блок.

Декілька слів про можливі місця установки вінчестерів. Зазвичай в комп'ютерах типу IBM РС XT/AT передбачено місце для установки трьох пристроїв половинної висоти (по 41.3 мм). Як правило, там ставлять накопичувач на гнучких дисках і один з вінчестерів. Якщо дисковод один, то в це місце може бути встановлений жорсткий диск великої ємкості, що має повну висоту, - він займе два осередки. Крім того, часто є інші місця для установки жорстких дисків. Друга касета для накопичувачів може знаходитися поряд з першою, праворуч від неї. У неї можна встановити два пристрої половинної висоти, рідше - три. Якщо такої касети немає, то нерідко передбачається полиця на основній касеті накопичувачів з лівого боку. На неї може бути встановлений один накопичувач будь-якого розміру. У деяких комп'ютерах місця установки жорстких дисків можуть бути іншими. Так, в машині Amstrad вони вмонтовуються на задню стінку, в PS/2 - в спеціальній знімній касеті і т.д.

З настанням ери локальних мереж накопичувачі найчастіше настроюються виробником для роботи за умовчанням як логічний накопичувач 0. На накопичувачі встановлюється спеціальний термінал (заглушка або перемичка), що прибирається при установці другого накопичувача для того, щоб контролер включив його в логічний ланцюжок як накопичувач 1.

Але якщо мова йде про диск, знятий із старої пошарпаної робочої станції, справа може йти інакше. Як правило, накопичувачі, що поставляються з комп'ютером, настроюються як накопичувач 3 або як накопичувач 1. Отже єдине, що потрібно зробити при перевірці старої машини з двома вінчестерами, це уточнити, який накопичувач як настроєний.

Можливо це прозвучить дивно, але якихось твердих правил немає, і чим більше працювати в цій області, тим більше різноманітними виходять варіанти.

При використанні контролерів з модифікованою частотною модуляцією (MFM) вам, можливо, доведеться фізично встановити накопичувачі на різні адреси.

Свої особливості є у PS/2, абсолютно інші принципи роботи з інтерфейсом ESDI, і так далі. В кожному випадку потрібно уважно читати документацію, це майже завжди допомагає вирішити всі питання, пов'язані з установкою накопичувача.

Декілька слів про особливості установки HardCard. В принципі, це пристрій простіше в монтажі, чим традиційний жорсткий диск - оскільки накопичувач і контролер зібрані воєдино, немає сполучних кабелів, немає можливості нестиковки контролера з накопичувачем, не потрібно закріплювати блок безліччю гвинтів. Весь процес установки від моменту відгортання першого гвинта до закривання кришки займає 10 хвилин. Але є декілька важливих моментів. По-перше, при придбанні жорсткої плати потрібно переконатися в тому, що її розміри прийнятні для установки у ваш комп'ютер. Річ у тому, що зазвичай плата розширення займає один слот, тоді як HardCard може зайняти два - один з них своїм роз'ємом, а другою просто закрити із-за великої товщини. Якщо у вас робоча станція тільки з трьома роз'ємами розширення, це може стати серйозною проблемою. Обов'язково прочитайте інструкцію - можуть виявитися інші особливості. Наприклад, деякі жорсткі плати не можуть працювати з іншими типами жорстких дисків, що викличе труднощі при подальшому розширенні комп'ютера.

Ця програма є в комп'ютерах класу не нижче IBM AT і в найбільш досконалих машинах класу IBM XT.

Щоб повідомити машину про установку нового компоненту, необхідно виконати програму SETUP. При її виконанні ви описуєте апаратні засоби, що є в наявності: встановлену пам'ять, тип монітора, типи накопичувачів на гнучких дисках, дату і час і тип жорсткого диска, найбільш близький до тому, що ви використовуєте.

Програма SETUP записує ці дані в маленьку мікросхему ОЗУ, яка складається з оперативного пристрою невеликого об'єму і схеми годинника, що запам'ятовує. Мікросхеми споживають дуже мало енергії, і, коли комп'ютер вимкнений, вони харчуються від батареї до тих пір, поки не буде включено живлення (при цьому буде також зарядити батарея). Якби такого вузла не було, довелося б при кожному включенні машини задавати її конфігурацію.

При включенні комп'ютера система видає список пристроїв для контролю поточної конфігурації і перевіряє всі ці пристрої. Якщо виявлені якісь помилки і невідповідності, програма початкової перевірки, розташована в ПЗП на платі комп'ютера видасть декілька гудків. Їх кількість залежить від неполадки. При цьому, якщо, звичайно, працює монітор, на екрані з'явиться повідомлення про її причину. Для нас зараз важливо правильно встановити тип накопичувача на жорсткому диску. Зазвичай в документації на комп'ютер (або на материнську плату) приводяться відомості про те, яка кількість циліндрів і головок, і яка інформаційна ємкість відповідає тому або іншому типу накопичувача. Знаючи параметри накопичувача, можна підібрати тип диска. Іноді може потрібно експеримент для визначення якнайкращого варіанту. Якщо вам не вдається підібрати правильний тип накопичувача із записаних в ПЗП комп'ютера і це приводить до втрати декілька мегабайт дискового простору.

Установка SSD диска

Крок № 1. Відключаємо живлення від системного блоку.

Перш ніж щось робити з системним блоком необхідно обов'язково його знеструмити. Особливо якщо у вас трохи досвіду по обслуговуванню комп'ютера.

Крок № 2. Відкриваємо бічну кришку системного блоку.

Після того, як живлення відключене можна приступати до роботи з системним блоком. Для того, щоб було зручніше працювати покладете системний блок «на бік». Після чого можна зняти бічну кришку. В деяких випадках для установки SSD диска може знадобитися відкрити обидві бічні кришки системного блоку.

Крок № 3. Встановіть SSD диск

SSD диск майже не гріється, не має деталей, що рушили, і не створює вібрацій, тому його можна встановити у будь-якому зручному місці усередині системного блоку. Проте його треба надійно закріпити, для того, щоб він не бовтався усередині. Інакше при наступному обслуговуванні системного блоку він може ударитися об відеокарту або материнську плату і викликати ушкодження.

Ідеальним варіантом буде установка SSD диска у відсік для 3.5 дюймових жорстких дисків(стандартний відсік для жорсткого диска). Але оскільки SSD диски випускаються у форм-факторі 2.5 дюйма, то вам знадобляться спеціальні санчата для установки 2.5 дюймового диска в 3.5 дюймовий відсік(див. картинку вище).

Для того, щоб не виконувати зайвих дій, спочатку встановите SSD диск в санчата а потім встановите санчата з SSD диском в 3.5 дюймовий відсік. На картинці вище ви можете бачити, як виглядає SSD диск в санчатах. При установці SSD диска важливо не переплутати сторону, оскільки санчата не симетричні.

Крок № 4. Підключення SSD диска.

SSD диск, як і будь-який сучасний жорсткий диск, підключається з допомогою SATA кабелю. Підключати диски з допомогою SATA дуже просто. Для цього досить з'єднати SATA порт на материнській платі і SATA порт на диску за допомогою кабелю.

Окрім цього треба підключити кабель від блоку живлення. Якщо ваш блок живлення не оснащений сучасним роз'ємом для підключення до SATA дискам, то вам знадобиться перехідник.

Процес підключення і установки SSD диска в 3.5 дюймовий відсік можна побачити на картинці нижче.

Крок № 5. Закриваємо кришку і включаємо комп'ютер.

Після того, як установка SSD диска завершена можна закривати кришку системного блоку і включати комп'ютер.