Відмінності між версіями «Толкієністи»

Поточна версія на 21:41, 31 жовтня 2013

Вперше толкієністи з'явилися торік у Америці і Європі у середині 60-х. Тоді народ просто захворів книжками англійського професора, але головними фанатами стали, звісно, школярі і студенти. Вважається, щофентезимания стала способом уникнення реального світу. Західна молодь на той час втомилася від цінностей "суспільства загального благоденства" і природним шляхом втечі зі світу зайвого раціоналізму і прагматизму став "шлях у казку", життя простіше й зрозуміліше - світ героїв і ворогів, де кожний стати героєм. Дослідники вважають, що навіть встановити точний час початкутолкиеномании: літо 1965 року, коли американської аудиторії забракнуло мільйонного тиражу "Володаря перснів". Студенти Гарварда обзавелися значками: "Хай живе Фродо!", ">Гендальфа - у Президенти!", тощо. Це був, коли навіть у газетах зустрічалися назви статей типу "Ще трохиМордора!" - і усвідомлювали! У пікутолкиеномании навіть президент США - РональдРейган, спускаючись з борту літака, називає СРСР ">shadowland" і "Land ofMordor" (епітети з оповідання, згадані саме оскільки могли бути зрозумілі населенням США - а це слово транслювалися всю країну!). Можливо, і це, і нападки самого Толкієна - на минулих розділах - зумовило настільки різкого неприйняття вирощування цієї культури радянською владою. Хвилятолкиенизма прокотилася у світі, але у нашій країні проникла аж наприкінці 80-х. Повні переклади Толкієна з'явилися вперше у Росії лише на початку дев'яностих. Саме тоді почали з'являтися у Росії перші толкієністи. Але масовість це явище отримало тільки у середині нашого десятиліття. Тільки тоді деякі ходили на гри акторів-професіоналів у ліс. Під Санкт-Петербургом вЗаходском проходилиРХИ (Регіональні Хобитские Ігри), учасники яких розбивалися сталася на кілька таборів й як хіпі, які хотіли боровся, хтось просто відпочивав, уникнути не вдалося і алкоголю, але дух рольової гри витав всюди. З іншого боку, серед шанувальників рольових ігор - про неї пізніше, відразу ж лише про їхнє історії - існує думка, що рольові гри починалися ні з Толкієна. Свого часу і в Америці отримали стала вельми поширеною звані рольові гри, запропоновані населенню як методу психологічну реабілітацію, але незабаром переросли початкову задум, оскільки через якийсь час у надрах масового руху толкієністів народилося історичне рішення провести гру по Толкієну. Тільки тоді й почалася гарячка ">ролевух", як називають наші гравці. Після97г атмосфера рольових ігор дуже змінилася. Прийшли нові гравці, які головне завдання ставили вирізнитися з натовпу і помахати мечем. Компанії почали збиратися у лісах, а й у місті. Трохи про автора Джон Рональд Руел Толкин був оксфордским професором англосаксонського мови (1925—1945), англійської мови та літератури (1945—1959). Ортодоксальний католик, разом із близьким іншому До. З. Льюїсом перебував у літературному суспільстві «>Инклинги». 28 березня 1972 року Толкін одержав звання Командора Ордени Британської імперії від королеви Єлизавети II.

Після смерті Толкіна його син Крістофер випустив кілька творів, заснованих на виключно нотатках і невиданих рукописах батька, зокрема «Сильмарилліон». Ця книга разом із «>Хоббитом» і «Володарем перснів» становить єдине збори казок, віршів, історій, штучних мов і культур літературних есе про вигаданому світі під назвоюАрда та її частини Середзем'я. У 1951—1955 роках для позначення більшу частину цього зібрання Толкін вживав слова «>легендариум». Чимало авторів писали твори на жанрі фентезі і по Толкіна, однак через великій популярності та сильного впливу жанр багато хто називає Толкіна «батьком» сучасноїфентези-литератури, маючи на увазі, переважно, «високе фентезі» Ще дитинстві Джон відносини із своїми товаришами придумали по кілька мов, щоб спілкуватися між собою. Ця пристрасть до вивчення існуючих мов і культур конструювання нових залишилася із ним все життя. Толкін є творцем кількох штучних мов:квенья, чи мову високих ельфів;синдарин — мову сірих ельфів. Толкін знав кілька десятків мов, нову мову становив, багато в чому керуючись красою звучання. Сам він говорив: «Ніхто не вірить мені, коли кажу, що мій довга книга — це створити світ, у якому мову, відповідний мого особистого естетиці, міг стати природним. Проте, так». Він присвятив себе науковій кар'єрі: спочаткупреподает в Університеті Лідса, в 1922 року здобув посаду професора англо-саксонського мови та літератури в Оксфордському університеті, де став однією з наймолодших професорів (за 30 я років) і незабаром заробив репутацію однієї з кращих філологів у світі. У цей короткий час він почав писати великий цикл міфів і легенд Середзем'я (анг.Middle-Earth), який згодом стане «>Сильмариллионом». У її сім'ї чотирьох дітей, їм він вперше склав, розповів, і потім записав «Хоббітом», який був пізніше опубліковано у 1937 року сером СтенліАнуином. «Хоббіт» мав успіх, і Ануин запропонувавТолкину написати продовження; проте робота над трилогією посіла тривалий час й навчальна книжка скінчилася лише у 1954 року, коли Толкін вже збирався за рахунок пенсій. Трилогія опубліковано й мала колосальний успіх, що дуже здивувало автори і видавця.Ануин очікував, що втрачає чималі гроші, але книга особисто йому дуже подобалася, і він хотів опублікувати твір свого приятеля. Для зручності видання книгу було поділена втричі частини, щоб після публікації й продажу першій його частині з'ясувалося, варто друкувати інші.

Під час проведення дослідження молодіжних неформальних організацій серед учнів 11-х класів у місті Чернівцях методом інтерв’ю (було опитано 140 дітей), виявлено наступне:

1. станом на 19.10.2000р. налічувалось 70% прихильників неформальних об’єднань;
2. станом на 14.05.2000р. налічувалось всього 30% прихильників неформальних об’єднань.

На запитання: «Прихильником яких неформальних організацій Ви себе можете назвати?» діти дали таку відповідь: