Відмінності між версіями «Каролінгське та Оттонівське Відродження, їх роль у розвитку культури Європи»

Версія за 18:01, 16 травня 2013

Каролінгське Відродження (фр. renaissance carolingienne) — період розвитку освіти, науки та мистецтв у середньовічній Європі в кінці 8 — на початку 9 ст., пов'язаний із правлінням Карла Великого та його спадкоємців. Карл Великий підкорив собі великі території в Європі. 800 року він був проголошений імператором Священної Римської імперії. Для управлінням великими володіннями Карлу потрібні були освічені люди. Частково їх запрошували з інших країн, але імператор доклав зусиль для вирощування своїх кадрів. Він заснував школу при своєму палаці в Аахені, яку очолив запрошений із Англії Алкуїн, підтримував монастирі, як центри освіти, зробив латину офіційною в імперії. Справу Карла Великого продовжили його спадкоємці Людовик Благочесний та Карл Лисий. Термін Каролінгське Відродження запровадив у 30-х роках 19 ст. французький історик Жан-Жак Ампер.

Посилання:

[1]Про Каролінгське відродження в Довіднику школяра і студента Всесвітня історія Про Каролінгське Відродження на сайті vseslova.com.ua Про Каролінгське Відродження в книзі Г. Л. Рубанової, В. А. Моторного Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. Львів: Вища школа, 1982. 440 с.