Відмінності між версіями «Користувач:Тетяна Богдан»

Версія за 11:14, 5 березня 2013

Про себе

......

Мої інтереси

....

Проекти в яких беру участь

В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.

Сучасні молодіжні субкультури

Субкультура - Це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінка відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Молодіжна субкультура з'явилася в науці в середині 50-х років XX століття. Оскільки традиційні суспільства розвиваються поступово, уповільненими темпами, спираючись в основному на досвід старших поколінь, остільки феномен молодіжної культури відноситься переважно до динамічних товариствам, і був помічений у зв'язку з "техногенної цивілізації". Якщо раніше культура не ділилася так яскраво виражено на "дорослу" і "молодіжну" (незалежно від віку всі співали одні й ті ж самі пісні, слухали одну й ту ж музику, танцювали одні й ті ж танці тощо), то тепер у "батьків" і "дітей" з'явилися серйозні відмінності і в ціннісних орієнтаціях, і в моді, і в способах комунікації, і навіть у способі життя в цілому. Як специфічне явище, молодіжна культура виникає і у зв'язку з тим, що фізіологічна пришвидшення молодих людей супроводжується різким зростанням тривалості періоду їх соціалізації (часом до 30 років), що викликано необхідністю збільшення часу на освіту і професійну підготовку, що відповідає вимогам епохи. Сьогодні юнак рано перестає бути дитиною (за своїм психофізіологічного розвитку), але за соціальним статусом ще довгий час не належить світу дорослих. Юнацький вік - час, коли економічна активність і самостійність ще не досягнуто в повному обсязі. Психологічно молодь належить світу дорослих, а соціологічно - світу отроцтва. Якщо в сенсі насичення знаннями людина дозріває набагато раніше, то в сенсі положення в суспільстві, можливості сказати своє слово - зрілість його відсувається. "Молодь" як феномен і соціологічна категорія, народжена індустріальним суспільством, характеризується психологічною зрілістю за відсутності вагомого участі в інститутах дорослих. Виникнення молодіжної культури пов'язано з невизначеністю соціальних ролей молоді, невпевненістю у власному соціальному статусі. У онтогенетичної аспекті молодіжна субкультура представляється як фаза розвитку, через яку мав пройти кожен. Її суть - пошук соціального статусу. За допомогою неї юнак "вправляється" у виконанні ролей, які надалі повинен буде грати в світі дорослих. Найдоступніші соціальні майданчики для конкретних справ молоді - дозвілля, де можна проявити власну самостійність: уміння приймати рішення і керувати, організовувати і організовуватися. Дозвілля - це не лише спілкування, а й свого роду соціальна гра, відсутність навичок таких ігор у юності призводить до того, що людина і в зрілому віці вважає себе вільним від зобов'язань. У динамічних товариства родина частково або повністю втрачає свою функцію як інстанція соціалізації особистості, оскільки темпи змін соціального життя породжують історичне невідповідність старшого покоління зміненим завданням нового часу. З вступом в юнацький вік молода людина відвертається від родини, шукає ті соціальні зв'язки, які повинні захистити його від поки ще далекого суспільства. Тим втраченої сім'єю і ще не знайденим суспільством юнак прагне примкнути до себе подібним. Утворені таким чином неформальні групи забезпечують молодій людині певний соціальний статус. Платою за це, найчастіше, виступає відмова від індивідуальності і повне підпорядкування нормам, цінностям та інтересам групи. Ці неформальні групи продукують свою субкультуру, що відрізняється від культури дорослих. Їй властиві внутрішнє одноманітність і зовнішній протест проти загальноприйнятих установлений. Завдяки наявності власної культури, ці групи маргінальні по відношенню до суспільства, а тому завжди містять елементи соціальної дезорганізації, потенційно тяжіють до відхиляється від загальновизнаних норм поведінки. Досить часто все обмежується лише ексцентричністю поведінки і порушенням норм загальноприйнятої моралі, інтересами навколо сексу, "тусовок", музики і наркотиків. Однак ця ж середовище формує контркультурний ціннісну орієнтацію, вищим принципом якої оголошується принцип задоволення, насолоди, що виступає спонукальним мотивом і метою всього поведінки. Вся ціннісна сітка молодіжної контркультури пов'язана з ірраціоналізмом, що продиктовано визнанням власне людського лише в природному, тобто відмежування "людського" від того "соціального", яке виникло внаслідок "монополії голови". Послідовне проведення ірраціоналізму визначає гедонізм як провідну ціннісну орієнтацію молодіжної контркультури. Звідси і мораль вседозволеності, що є найважливішим і органічним елементом контркультури. Оскільки буття контркультури сконцентровано на "сьогодні", "тепер", то гедоністичних спрямованість -- прямий наслідок цього.

2. Субкультури можуть відрізнятися за віком, раси, етнічної та/або класової приналежності, підлозі. Риси, які є визначальними для субкультури, можуть мати естетичний, релігійний, політичний, сексуальний або будь-який інший характер, так само як і комбінацію з них. Субкультури звичайно виникають як опозиція до цінностей більш широкого культурного напрямку, до якого вони належать, проте з такою думкою теоретики погоджуються не завжди. Шанувальники субкультури можуть демонструвати свою єдність за допомогою використання відмінного від усіх стилю одягу чи поведінки, а також специфічних символів. Саме тому вивчення субкультур зазвичай розуміє під одним з етапів вивчення символізму, щодо одягу, музики та інших зовнішніх переваг шанувальників субкультури, а також способів трактування тих же самих символів, тільки в домінуючою культурі. Якщо субкультуру характеризує систематичне протистояння домінуючою культурі, тоді її визначають як контркультуру.В даний час в молодіжному середовищі нашої країни можна виділити три провідні категорії субкультури, перший з яких утворюють молоді люди, що займаються дрібним бізнесом (мажори). Вони орієнтовані на "легке" добування грошей і "красиве життя". Їх характеризує ділова хватка, досить добре розвинуте почуття корпоративності. Їм притаманний моральний релятивізм, внаслідок чого діяльність таких груп досить часто пов'язана з незаконним бізнесом і правопорушеннями. Другу категорію складають "любери", "гопники" і т.п. Вони визначаються жорсткою дисципліною і організованістю, агресивністю, сповідування "культу фізичної сили", яскраво вираженою кримінальної спрямованістю, і в багатьох випадках - зв'язком з кримінальним світом. Їх "ідеологія" спирається на прімітівізірованние соціалістичні ідеали, пофарбовані "кримінальної романтикою". Основу діяльності таких груп складає дрібний рекет і спекуляції. Угруповання цього штибу, як правило, добре озброєні, причому вже не тільки ланцюгами, ножами, кастетами, а й вогнепальною зброєю. Описані вище молодіжні криміногенні об'єднання в умовах політичної нестабільності представляють значну небезпеку, оскільки є досить пластичним матеріалом, і в будь-який момент можуть стати інструментом діяльності політичних організацій радикальної і екстремістської орієнтації. Сучасна молодь, однак, складається не тільки з неформалів. Третю категорію складають так звані "яппі" і "не-ояппі". Це вихідці з середньо - та малозабезпечених сімей, що відрізняються цілеспрямованістю, серйозністю, прагматизмом, самостійністю суджень, оцінок і діяльності. Вони орієнтовані на забезпечення матеріального достатку в майбутньому і просування по соціальної та службовими сходами. Їхні інтереси концентруються в сфері освіти, як необхідної трампліна для успішного просування в житті. У манері одягатися їх відрізняє діловий класичний стиль і підкреслена охайність. "Яппі", як правило, не мають шкідливих звичок, турбуються про своє здоров'я, займаючись престижними видами спорту. Для них характерне прагнення "робити гроші" і успішну кар'єру як бізнесменів, банківських працівників, юристів.

3. Хіппі - Це специфічна підгрупа субкультури, що виникла в США на початку шістдесятих років двадцятого століття, яка швидко поширилася по всіх країнами світу, і практично зникла до середини сімдесятих. В оригіналі хіпі були частиною молодіжного руху, що складався практично повністю з білих тінейджерів і досить юних дорослих віком від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти, які успадкували культурний бунт від богеми та бітників. Хіппі з презирством ставилися до усталених понять, критикували цінності середнього класу і виступали як радикальна опозиція до застосування ядерної зброї, війні у В'єтнамі. Вони зробили популярними і висвітлили практично невідомі на той момент аспекти релігій, відмінних від іудаїзму та християнства. Хіппі буквально проштовхнули сексуальну революцію, вони заохочували вживання психоделічних наркотиків з метою розширити людську свідомість. Хіппі створювали своєрідні комуни, де і культивувалися їх цінності. Панк - Це субкультура, основою якої є музичне пристрасть до панк-року. З моменту відділення від більш широкого напрямки рок-н-ролу в середині-кінці сімдесятих років, панк рух поширився по всьому земній кулі і почало розвиватися, дуже багато форм. Будь-яка субкультура виникає тільки на руїнах попереднього течії, так в сімдесятих роках сталося і з перезміна хіппі-панк. Зворушливі, майже повітряні, ідеали хіпі змели нестримною енергією руйнування, представленої панком. Культура панку відрізняється своїм власним стилем музики, ідеологією і модою. Вона знайшла своє відображення в образотворчому мистецтві, танці, літератури і кіно. Сам по собі панк складається з безлічі більш дрібних субкультур, таких як стріт-панк, важкий панк та інші. Панк підтримує тісний взаємозв'язок з субкультурами іншими, такими як готика і псіхобіліті; прихильники цього руху виступають проти комерціалізації, яка є одним з основних механізмів капіталізму. Гламур - Одна з найбільш суперечливих субкультур. Справа в тому, що саме в субкультуру у нас ця течія оформилося зовсім недавно, хоча до того було присутнє в усьому, що пов'язано із клубною і світським життям. Енциклопедії до цих пір не дають визначення цьому слову як культурному течією, хоча воно вже щосили активізувалося з початком нового тисячоліття. Приставку «глем» одержали практично всі музичні напрямки: глем-готик, глем-гараж, глем-рок і навіть глем-панк. У світовій культурі, наприклад у Великобританії, виникнення гламурної субкультури датується ще сімдесяти-вісімдесяти роками, але зважаючи на деяких обставин тривалий час вона перебувала в підпіллі. Готи - Це сучасне течію, яка властива багатьом країнам. Зародилося воно в Великобританії на початку вісімдесятих років минулого століття на тлі популярності готик-року - відгалуження одного з жанрів постпанка. Ця субкультура пережила багатьох своїх однолітків, і продовжує рости і розвиватися. Її образна система і культурні переваги ясно демонструють зв'язок з ідеалами літератури готичного стилю, що датується дев'ятнадцятим століттям. Готам властиві досить конкретні смак у всьому, що стосується музики і зовнішнього вигляду, однак не всі ті, хто поділяє їх погляди, можуть вважатися стовідсотковими готами. Сама по собі готична музика об'єднує безліч стилів. Загальна тенденція полягає в сумних, іноді навіть скорботних, містичних мотиви в музиці і зовнішньому вигляді. Стиль одягу всередині субкультури може варіюватися від панковського до середньовічного, крім того, тут можна зустріти вбрання вікторіанської епохи або ренесансу. Іноді всі ці стилі збираються в одну гримучу суміш, оформлену у чорних тонах, так само як колір волосся і грим. скінхеди - Отримали свою назву за своїм зовнішнім виглядом: а саме шароподібним або голеним головам. Це представники субкультури робітничого класу, яка була заснована у Великобританії в шістдесятих роках минулого століття. Істотне вплив на них справили руд-бойз Вест-Індії та моди Об'єднаного Королівства. У останні десятиліття культура скінхедів поширилася по всій Європі, Північній Америці та інших континентах. За своїм політичним поглядам скінхеди коливаються від ультралівих до антифашистів, включаючи все, що знаходиться між ними. Бувають скінхеди і аполітичними. Їх зовнішній вигляд також може відрізнятися від більш милого, що взяв модів шістдесятих років, до стилів в дусі стріт-панку та хардкору. Рокери, спочатку, служило для визначення британської молоді в Британії в шістдесятих роках минулого століття, яка дозволяла собі вельми нешанобливо розсікати по дорогах на мотоциклах. Рокери стали поняттям, протиставляє модам - їх же ровесникам, тільки що використовують у виді транспорту скутери.

4. Отже, з одного боку, молодіжні субкультури культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, але, з іншого боку, саме вони покликані сприяти адаптації молоді до того ж суспільству. Людина, що потрапив в субкультуру, стає з нею єдиним цілим. Він приймає всі порядки, закони нового суспільства, у нього змінюється система цінностей і погляд на світ. Хтось змінює субкультури, як рукавички, тільки заради їхніх зовнішніх проявів, епатажу оточуючих, не вникає в суть і філософію, яка в більшою чи меншою мірою є в кожному неформальному русі. Навіть ті, хто вірний однієї своєї неформальної організації, що часто не розуміють її. Найчастіше таким поверхневим буває саме молоде покоління. Підлітки металісти можуть влаштовувати масові бійки і безладдя, хуліганити, хамить старшим і вважати, що надходять як справжні металісти. Їм аж ніяк не зрозуміти, що цей рух засновано в першу чергу із-за самої музики і особливого світовідчуття, а не через прагнення руйнувати все навколо. Проблеми можуть виникнути в тому випадку, якщо ще незміцніла особистість потрапляє в субкультури, небезпечні навіть для дорослих. Наприклад, як би не були миролюбні растамани, їх рух несе в собі пропаганду каннабиса, так званої «травички», цілком імовірно, що, вважаючи куріння «косячки» обов'язковим атрибутом субкультури, молодь спробує і це. Конопля проповідується і багатьма «справжніми» хіпі. Те ж відноситься і до панків, якщо враховувати їх нездоровий спосіб життя, і до багатьох іншим музичним субкультур. Субкультура байкерів дуже небезпечна для життя, не рахуючи постійних витрат на «залізного коня», екстремальні види спорту теж небезпечні ... Завжди знаходиться якась негативна риса субкультури, яку може перейняти підліток. Найнебезпечніше секти. Наприклад, секта сатаністів. Дуже деякі «надійшли» туди, можуть повернутися. Вона діє немов гіпнозом на своїх послідовників. Підліток, дотримуючись правил культу сатани почне приносити тварини, якщо не людські, жертви, брати участь у розпусних дійствах. Це згубно діє як на саму людину, так і на навколишніх. До того ж дитяча психіка може не винести всього побаченого або скоєного.